Юридическая Компания
ЛегаЛ

Новости

Найактуальніші постанови Верховного Суду щодо скасування постанов про накладання штрафу органами Держпраці.

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Найактуальніші постанови Верховного Суду щодо скасування постанов про накладання штрафу органами Держпраці.
І. Верховний Суд зазначив, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 265 КЗпП України, Порядку проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, затвердженого наказом Мінсоціполітики від 02.07.2012 року №390 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013 року. Натомість про необхідність застосування вимог частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не в компетенції Держпраці.

Вищенаведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, яка була ухвалена у справі № 818/584/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72532221.

ІІ. Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2,4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно п. 29 Порядку № 295 накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 ст.265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. по справі № 697/2073/17, від 12.04.2018 р. № 816/2325/16.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965403.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73355617.

ІІІ. Правова позиція Верховного Суду, щодо правомірного застосування до позивача штрафу за допущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.
Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №813/1170/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72288032.

IV. Верховний Суд відрізнив цивільні відносини від трудових, і зазначив, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Вищенаведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75148848.

V. Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 29 Постанови № 295, заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Тобто, виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб’єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє її від обов’язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України.
Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов’язок на суб’єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.
Вищенаведена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № К/9901/2769/18 (697/2073/17).

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72965403.

VI. Верховний Суд зазначив, що використання найманих працівників, без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, що свідчить про порушення норм трудового законодавства.

Вищенаведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року та постанові Вищого адміністративного суду України від 17.05.2012 року №К-37554/09

VII. Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73902480.

 
 
Далее

Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

На сессионной неделе 13-17 мая Верховная Рада собирается рассмотреть законопроект, запрещающий выкладку табачных изделий на витринах киосков и магазинов.

Об этом сообщается на сайте Национальной организации розничной торговли (НОРТ), передает БизнесЦензор.

Народные депутаты в очередной раз планируют рассмотреть законопроект №4030а, который получил позитивную рекомендацию парламентского комитета по вопросам охраны здоровья.

Проект закона ужесточает правила, ограничивающие курение в общественных местах, устанавливает размеры штрафов за их нарушение, а также, среди прочего — вводит запрет на раскладку табачных изделий в местах розничной торговли.

По расчетам Министерства финансов, которые проводились еще в 2016 году, потери государственного и местных бюджетов в случае принятия законопроекта тогда могли составить почти 4 млрд гривен. Учитывая рост ставок акциза, в 2019 эта сумма будет еще больше.

Минэкономики также обращало внимание, что предложенные изменения будут стимулировать антиконкурентное перераспределение торговли сигарет в пользу супермаркетов и гипермаркетов, а также приведут к росту нелегальной торговли табачными изделиями.

По подсчетам Национальной организации розничной торговли, принятие законопроекта может привести к ликвидации более 7 тысяч киосков, которые торгуют сигаретами. Затраты на переоборудование каждой торговой точки составят в среднем 20 тысяч гривен.

По данным Государственной фискальной службы за 2018 году четыре табачных компании Украины вошли в ТОП-10 крупнейших налогоплательщиков страны, поэтому в случае принятия закона серьезные недопоступления следует ожидать не только по табачному акцизу, но также и по НДС, розничному акцизу, налогу на прибыль.

Серьезные потери могут быть и по единому налогу, который платят частные предприниматели и представители малого бизнеса.

Ранее против принятия законопроекта выступили в Ассоциации городов Украины и в Американской торговой палате. Так, в Ассоциации городов Украины оценили потенциальные потери местных громад от принятия законопроекта на уровне 858 млн. грн. в год.

Согласно официальным выводам Главного научно-экспертного управления Верховной Рады, «законопроект не может быть принят в предложенном виде». В частности эксперты упомянули низкий уровень юридической техники при подготовке законопроекта, размытость формулировок, некорректные ссылки на Рамочную конвенцию по борьбе с табаком (РКБТ содержит намного меньше запретов, чем предлагают депутаты).

В мире насчитывается лишь 18 стран, где действует полный запрет на выкладку табачных изделий на витринах – в том числе в России, Кении, Намибии, а также Тринидаде и Тобаго. В Евросоюзе подобный запрет действует лишь в 4 из 28 стран ЕС.

Далее

Держпраці звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Держпраці звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю
 В рамках забезпечення об’єкта відвідування та його працівників інформацією та консультаціями щодо найбільш ефективних способів дотримання законодавства про працю Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 № 295 (далі – Порядок), з метою запобігання надмірного тиску на суб’єктів господарювання за рахунок можливих фінансових санкцій при здійсненні інспекційного відвідування, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі – ГУ Держпраці) звертає увагу роботодавців на найбільш поширені випадки порушення законодавства про працю.
Серед порушень законодавства про працю, виходячи з практики проведення інспекційних відвідувань, не останнє місце займають порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
ГУ Держпраці зосереджує увагу суб’єктів господарювання на визначенні поняття державних мінімальних гарантій в оплаті праці та відповідальності за їх порушення.
Слід перш за все наголосити, що мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною 1 статті 12 Закону України «Про оплату праці», а саме: 1) норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо. 2) гарантії в оплаті праці для працівників – оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо. 3) гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Окрему увагу суб’єктів господарювання звертаємо на необхідності нарахування та виплати індексації заробітної плати, яка також є державною мінімальною гарантією в оплаті праці та підлягає обов’язковому проведенню у встановленому законодавством порядку. Закликаємо роботодавців неухильно дотримуватися вимог законодавства про оплату праці в частині виплати заробітної плати не нижче мінімального встановленого розміру. За недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці передбачено застосування щодо суб’єкта господарювання штрафної санкції у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, наразі ця сума складає 41 730 грн.(!) і це, зауважте, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення!
Чи не занадто дороге «задоволення» не зважати на необхідності проведення індексації ?! ГУ Держпраці закликає роботодавців переглянути всі складові нарахування заробітної плати працівникам своїм підприємств, здійснити у разі необхідності відповідні донарахування працівникам з метою упередження штрафів за порушення державних мінімальних гарантій в оплаті праці, оскільки якщо вищезазначені порушення виявить інспектор праці під час інспекційного відвідування, а роботодавець їх виправить, заходи щодо притягнення до відповідальності за такі порушення будуть вжиті незалежно від факту їх усунення в ході інспекційного відвідування чи після нього у відповідності до вимог п. 29 вищезазначеного Порядку.
ГУ Держпраці додатково наголошує, що з метою недопущення порушень трудового законодавства, інспекторами праці щомісячно здійснюються відвідування інформаційного характеру, під час яких роботодавців та працівників інформують про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю.
Підводячи підсумок, вкотре наголошуємо суб’єктам господарювання на тому, що упередження порушень, їх виправлення та дотримання законодавства про працю – є запорукою успіху підприємства. Бажаємо всім роботодавцям порозуміння з Держпрацею шляхом вдосконалення власних знань, та, як наслідок, недопущення порушень законодавства про працю!
за матеріалами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні

Далее

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки

ВП ВС: Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із нього, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки, з урахуванням усього майна товариства (ВП ВС, справа № 925/1165/14, 24.04.18)

Фабула судового акта: Свого часу Верховний Суд України сформував правову позицію, відповідно до якої «вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)» і що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий господарський суд України, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об’єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об’єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими  (постанова від 18 листопада 2014 року в справі №910/10168/13).

В справі, що пропонується увазі читачів Велика Палата Верховного Суду від наведеної правової позиції  відступила і зазначила, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

В цій справі при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки комплексно-комісійної судової будівельно-технічної експертизи, дійшли висновку, що частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів товариства та за вирахуванням його зобов’язань,  що належить до сплати позивачеві у зв’язку з його виходом з товариства, складає 2 085 800,00 грн.

Далее

Що варто знати подружжю про зміну документів після одруження, — роз’яснення суду

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости | Нет комментариев

Що варто знати подружжю про зміну документів після одруження, — роз’яснення суду

Хмільницький міськрайонний суд роз’яснив, що варто знати подружжю про зміну документів після одруження.

Стаття 35 Сімейного кодексу України дає право вибору прізвища, яким можуть скористатися громадяни, котрі вступають у шлюб:

залишити своє прізвище;

взяти прізвище нареченого/нареченої;

до свого прізвища додати прізвище нареченого/нареченої.

Обов’язковому обміну підлягають український паспорт, ідентифікаційний код (ІПН), паспорт для виїзду за кордон і водійське посвідчення (права).

Крім вищевказаного списку, є ряд документів, в які теж необхідно внести зміни: трудова книжка; дані в реєстрі виборців; дисконтні та членські карти; медичні картки і страховий поліс; реєстрація та страхування автомобіля; банківські договори, картки та рахунки; заповіт; реєстраційні документи підприємця і студентський, читацький квитки і залікова книжка.

Далее

ВС роз’яснив, чи містить склад злочину підроблення та використання особою декларації відповідності метеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки

Опубликовано 13 мая 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС роз’яснив, чи містить склад злочину підроблення та використання особою декларації відповідності метеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки

Вироком суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватою у підробці офіційного документа, який посвідчується громадянином-підприємцем, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, та використанні завідомо підробленого документу та засуджено за ч.1 ст. 358 КК та ч.4 ст. 358 КК.

Так, особа з метою отримання права на початок використання нежилого приміщення внесла завідомо неправдиві відомості до Декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки та подала її на реєстрацію до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

У касаційній скарзі захисник вказував на те, що Декларація відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки не є офіційним документом, а тому не може бути предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України. А подання вищевказаної Декларації до управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій містить склад адміністративного правопорушення.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення та кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень.

Суд касаційної інстанції не погодився з доводами захисника щодо невизнання Декларації офіційним документом. 

Касаційний кримінальний суд роз’яснив, що системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи — докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

При встановленні ознак офіційного документа слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер — підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків. 

У статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції Закону №5463-VI від 16.10.2012 року), міститься визначення терміну «Декларація відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки», у якій зазначено, що декларація відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки — це документ, яким суб’єкт господарювання повідомляє адміністратора або представника відповідного дозвільного органу про відповідність своєї матеріально-технічної бази вимогам законодавства. У такий спосіб суб’єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання документу дозвільного характеру.

Тому суд дійшов висновку, що декларація відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки є офіційним документом.

Разом з тим, відповідно до ч 3 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення надання суб’єктом господарювання дозвільному органу або державному адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства — тягне за собою накладення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Далее