Пенсионная реформа в Украине полноценно заработает с 2021 года. Так, пенсии будут выплачиваться по накопительной системе. Об этом говорится в законопроекте Нацкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку, сообщает РБК-Украина.
Отмечается, что через два года после запуска реформы, на 2-й уровень пенсионного обеспечения украинцы должны будут отдавать сначала 2%, а затем прибавляя каждый год по 1%, и так до 10% своей заработной платы.
Идея пенсии второго уровня заключается в том, что человек сам будет зарабатывать себе на пенсию в будущем. Такая реформа, по словам председателя НКЦБФР Тимура Хромаева, остро необходима в нашей стране.
Проект закона устанавливает обязательные платежи работающих украинцев на свое будущее пенсионное обеспечение. Привлеченные средства будут накапливаться на личных счетах владельцев и управляться независимыми от правительства специалистами.
Модель пенсионной системы, которая действует в Украине сейчас, предполагает, что государственная (солидарная) составляющая пенсии будет одинаковой для всех и будет обеспечивать лишь прожиточный минимум, а все остальное каждый украинец должен будет заработать себе сам, ежемесячно откладывая определенный процент своей зарплаты на накопительный счет.
В НКЦБФР считают, что накопительная часть пенсии будет составлять около 70% совокупной пенсии.
Кроме того, известно, что летом пенсионерам заново пересчитают выплаты. С 1 июля минимальная пенсия вырастет до 1564 гривен.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив внести зміни до договору, укладеного між ним та відповідачем. Відповідач був проти задоволення позову, посилаючись на відсутність як законодавчих, так і договірних підстав для внесення змін до договору за рішенням суду.
При вирішенні спору Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі №28/5005/640/2012.
Позиція ВСУ полягає в тому, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов’язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
На думку КГС ВС, передумовою звернення до суду із вимогами про внесення змін до договору чи його розірвання за рішенням суду є дотримання визначеного ст. 188 ГК України досудового порядку врегулювання сторонами договору питання щодо внесення змін до договору чи його розірвання із наданням доказів того, що таке питання за згодою сторін не може бути вирішене та одна сторона договору відмовила або ухилялась від внесення змін до договору чи його розірвання.
Однак Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду України з огляду на таке.
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов’язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб’єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17 (провадження №12 216гс18).
Законодавство України допускає застосування у цивільних відносинах факсиміле. Згідно з п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналогічний дозвіл використовується у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Таким чином, для використання факсиміле необхідно укласти письмову угоду між сторонами про можливість використання факсимільного відтворення підпису на документах. У цій угоді необхідно розмістити зразки аналогів власноручних підписів, тобто зразки підписів осіб або особи, аналоги підпису якої планується використовувати.
Для можливості використання факсиміле директору підприємства необхідно видати наказ щодо використання факсимільного підпису та вказати в наказі відповідальну особу, якій надаватимуться повноваження використання та зберігання факсиміле. Також необхідно розробити інструкцію про порядок використання на підприємстві факсимільного підпису, в якій прописати, на яких саме документах планується використовувати факсимільний підпис особи.
Зазвичай факсиміле використовується на внутрішніх документах підприємства: внутрішніх наказах, інструкціях, договорах тощо. Проте є певні документи, на яких факсимільне відтворення підпису не допускається. Факсиміле заборонено ставити не:
19.04.2018 Верховний Суд розглядав справу №910/4050/17 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. У цій справ Суд досліджував випадок, коли більшість документів між сторонами були підписані шляхом проставлення факсиміле, що, як зазначає одна із сторін спору, є усталеною практикою, яка склалася між сторонами договору про надання послуг. Верховий Суд звернув увагу на положення ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України та зазначив, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджуються використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документа. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису, тоді засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.
Існування усталеної практики між сторонами договору щодо використання факсиміле без дотримання вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.
Верховний Суд передав справу на новий розгляд та зазначив, що при новому розгляді суду слід належним чином дослідити, чи узгоджено сторонами, відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України (шляхом укладення угоди), використання факсимільного відтворення підпису.
Кабінет Міністрів України вніс зміни до ряду постанов, пов’язаних з порядком видачі посвідчень водія, підготовки водіїв, а також акредитацією автошкіл. Про це йдеться на сайті Міністерства внутрішніх справ.
Перехідними положеннями нормативного акту передбачено запровадження нововведень протягом півроку.
Запроваджено відеофіксацію процесів складення іспитів зі знань правил дорожнього руху і навичок керування транспортними засобами. Відеофіксація процесу складення теоретичного іспиту наразі вже реалізована в сервісних центрах МВС нового зразка. Відтепер й під час складення практичного іспиту дії кандидата у водії та екзаменатора фіксуватимуться за допомогою обладнання, що встановлюватиметься в кожному екзаменаційному авто.
Неможливо буде скласти теоретичний іспит в одному територіальному сервісному центрі МВС, а практичний – в іншому.
Скорочено до 2-ох років термін чинності отриманого в автошколі Свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів.
Регламентовано, що отримати або обміняти посвідчення водія неможливо без відмітки про місце реєстрації в документі, що посвідчує особу.
У процедурі взаємодії територіальних органів з надання сервісних послуг МВС з навчальними закладами з підготовки водіїв транспортних засобів запроваджено електронний обмін інформацією. Викладачі та інструктори з водіння будуть зобов’язані вносити у спеціальний електронний журнал інформацію про час проведення теоретичних та практичних занять, а також транспортний засіб, на якому здійснюватиметься практичне заняття. Нововведення покликане посилити контроль за організацією навчального процесу в кожному закладі з підготовки водіїв та, зокрема, за навчанням кожного слухача.
Нововведення, що стосуються діяльності автошкіл, передбачають:
скасування необхідності придбання в територіальних сервісних центрах МВС бланків свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів;
передачу функції акредитації закладів від Головного сервісного центру МВС до регіональних сервісних центрів МВС за місцезнаходженням закладів;
спрощений механізм акредитації закладів, що належать до сфери управління Міністерства освіти та науки.
Нормативними змінами також передбачено, що всі випускники, які закінчили навчання з підготовки водіїв у закладах професійно-технічної освіти будуть допущені до складання іспитів без додаткового навчання в автошколі.
Далее
Законом не предоставлено Гоструда право рассматривать анонимные обращения граждан и использовать их в качестве основания для проведения инспекционного посещения.
На этот момент обратил внимание Закарпатский окружной административный суд в решении от 31.01.2019 г. по делу № 260/1131/18.
В ходе рассмотрения дела установлено, что во время инспекционного посещения в магазине ФЛП привлекала к работе в качестве продавца своего мужа, без заключения с ним трудового договора. В объяснении, приобщенному к акту инспекционного посещения, он указал, что помогает жене, когда ее нет на месте.
Вместе с тем, судом установлено, что инспекционное посещение истца назначено на основании анонимного обращения неизвестного лица в Гоструда о возможном использовании труда незарегистрированных лиц.
Материалы инспекционного посещения не содержат никаких обращений граждан и из содержания докладной записки следует, что информация о возможном использовании ФЛП наемных работников без оформления трудовых договоров получена из анонимных источников, что противоречит предписаниям закона.
Поскольку законодательством Украины закреплено, что обращения граждан, из которых невозможно установить авторство (анонимные) рассмотрению не подлежат, а соответственно, на информацию, полученную из таких обращений, установлено ограничение.
При таких обстоятельствах суд пришел к выводу о нарушении ответчиком требований Порядка № 295 о наличии законных оснований для проведения инспекционного посещения истца.
Поэтому суд считает ошибочным утверждение Гоструда о подтверждении актом инспекционного посещения факта использования ФЛП наемного работника без оформления трудового договора, поскольку инспекционное посещение проведено с нарушением требований закона, соответственно, данный акт не может подтверждать факт выполнения частным лицом трудовых функций для ФЛП.
Далее
