С 1 мая бумажный бланк протокола будет выдаваться в комплекте с самоклеющейся меткой радиочастотной идентификации.
Такое нововведение предусмотрено постановлением Кабмина от 23 января 2019 № 46.
Владелец транспортного средства должен будет закрепить метку в правой верхней части ветрового стекла, с его внутренней стороны.
Протоколы проверки технического состояния авто, которые были выданы до вступления в силу этого постановления, действительны до окончания срока их действия.
Отметим, обязательный техконтроль проводится для грузовых автомобилей, автобусов, такси, спецтранспорта для перевозки опасных грузов, а также коммерческий транспорт. Карта субъектов обязательного техконтроля доступна на сайте ГСЦ МВД.
Также уточняется процедура фотофиксации процесса техконтроля. Обязательно фотографируется передняя и левая или правая части транспортного средства, проверка включенных фар ближнего света и противотуманных фар (при наличии), проверка тормозной системы методом стендовых испытаний и общего вида транспортного средства на тормозном стенде, номерного знака и включенных сигналов торможения и показатели одометра.
Кроме того, расширены объемы проверки технического состояния транспортного средства и коды оценки его несоответствия. В частности, дополнительно проверят конструкцию и укомплектованность учебного транспортного средства, в частности, транспортных средств, предназначенных для подготовки водителей из числа лиц с инвалидностью.
В одной из школ факт буллинга зафиксировали в административном протоколе и направили в суд. Было установлено, что в отношении одной из учениц школы №7 в Борисполе применялись действия психологического и сексуального насилия. Ее непристойные фотографии опубликовала в Instagram несовершеннолетняя знакомая, что могло нанести вред психическому здоровью девочки.
На судебном заседании мама обвиняемой признала вину своей дочери. Родители школьницы должны будут выплатить штраф в размере 850 гривен и отдать еще 384 гривни судебного сбора.
Ознакомиться с первым решением суда по буллингу можно здесь.
Під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критеріями розмежування адміністративної та цивільної (господарської) юрисдикцій є зміст спірних правовідносин та предмет оскарження. У разі оскарження дії державного реєстратора з приводу відмови позивачеві як заявнику в державній реєстрації прав згідно зі ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Позивач зазначив, що йому належить право власності на квартиру, проте він не може здійснити державну реєстрацію своїх прав, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор вніс запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно з відмінними технічними характеристиками; просив виключити зазначений запис з реєстрів.
Він звернувся до державного реєстратора із заявою про вчинення реєстраційних дій щодо об’єкта нерухомого майна після відкриття на цей об’єкт розділу в Державному реєстрі прав відповідно до частин 2–3 ст. 13 Закону № 1952-IV та після формування реєстраційної справи і присвоюєння реєстраційного номера об’єкту нерухомого майна. Цей розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб’єкта (суб’єктів) цього права; 3) інші речові права та суб’єкта (суб’єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб’єкта (суб’єктів) цих обтяжень.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.
В цьому випадку підставою для відмови зазначено п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV (наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями) і вказано, що технічні характеристики квартири, які внесено до Державного реєстру, та ті, що зазначені в наданій позивачем довідці, є відмінними.
Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.
Правовідносини виникли між позивачем і державним реєстратором з приводу виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру лише з тих підстав, що в записах неправильно зазначені технічні характеристики належної йому квартири. Інших підстав для скасування записів позовна заява не містить. Спір між подружжям з приводу права власності на квартиру вирішено судом, на виконання рішення якого позивач і звернувся до реєстраційної служби.
Велика Палата ВС вважає, що публічно-правові відносини виникають у випадку, якщо державний реєстратор діє як суб’єкт владних повноважень, вчиняє дії щодо позивача, які останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто під час визначення юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо особа оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті ст. 24 Закону № 1952-IV і спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора, який вчинив їх за заявою третьої особи, тобто дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна. Цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін, за своєю природою він є приватноправовим спором.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17 (провадження № 14-331цс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78376852.
31 січня 2019 року Європейський суд з прав людини став на бік позивачки Ольги Журавльової у справі «Zhuravleva v. Ukraine». Про це йдеться у щотиженвому зведенні Верховного Суду.
Заявниця та її син приватизували 2-кімнатну квартиру у рівних частках. У подальшому її сина було визнано винним у вчиненні злочину та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна
Надалі його частка у спільній власності підлягала продажу на аукціоні. Двічі поспіль торги на аукціоні не відбулися; внаслідок третього виставлення на продаж частки квартири вона була придбана Н.
Заявниця стверджувала, що намагалась також взяти участь у торгах, оскільки була зацікавлена у придбанні цієї частки, проте їй в участі у торгах було відмовлено.
Новий власник частини квартири неодноразово погрожував заявниці, переслідував, змушуючи її продати іншу частину квартири. Обґрунтовано побоюючись за своє життя, заявниця вимушено віддала ключі Н. та тимчасово жила у родичів. Декілька разів відвідувала квартиру, проте Н. їй погрожував, заявляючи, що це його власність. Пізніше заявниця зверталась до правоохоронних органів зі скаргами на погрози та вимагання продати квартиру.
Далі було відкрито кримінальне провадження, в ході якого встановлено вину Н. та ще декількох осіб у вчиненні низки злочинів. Заявниця ініціювала провадження про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, проте національні суди цю вимогу відхилили.
Водночас ЄСПЛ встановив порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини – право на повагу до приватного і сімейного життя, постановивши виплати заявниці 4 тис. євро компенсації за моральну шкоду і покрити усі супутні витрати.
ЄСПЛ постановлено ухвалу щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018, заява №26293/18.
Заявниця скаржилась за п. 1 ст. 6 Конвенції на те, що відмова Верховного Суду у розгляді її касаційної скарги на підставі критерію малозначності справи становила порушення її права на доступ до суду, а також що тривалість у її справі порушувала вимогу розумності строку провадження. Крім того, заявниця скаржилась за ст. 1 Першого протоколу з огляду на незадоволення її майнових вимог національними судами.
Європейський суд зазначив, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Європейський суд також зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі, в тій мірі, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанції, Суд не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
З огляду на вказане, скарга щодо тривалості провадження (два роки в судах трьох юрисдикцій) була визнана очевидно необгрунтованою відповідно до п. 3 (а) та п. 4 ст. 35 Конвенції.
Щодо скарги заявниці на порушення ст. 1 Першого протоколу Суд зазначив, що національні суди двох інстанцій, розглянувши вимоги заявниці, дійшли висновку, що національне законодавство не надавало їй права на додаткові виплати. З огляду на вказане Європейський суд визнав, що скарга є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 ст. 35.
Судове рішення, щодо якого заявницею була подана скарга, доступне за посиланням.
Далее
Проект разработан с участием парламентариев, представителей министерств, профильных организаций, ученых и направлен на защиту небольших и средних предприятий. Основные его идеи — автоматизация оформления прав на землю, внедрение электронного документооборота и инвентаризация всех земельных участков в Украине, права на которые оформлены до 2004 года.
Требования к регистрации корпоративных прав предлагается ужесточить. Корректируется также порядок принятия судебных решений в отношении земельных участков и исполнения таких решений, уточняются правила регистрации земельных участков в порядке наследования. При этом проект комплексно подходит к работе государственных реестров, внося изменения в их содержание, в хранящиеся в них сведения, порядок использования внесенной в них информации и требования к порядку регистрации. Многие положения законопроекта направлены на исключение возможности подделки документов. Кроме того, устанавливается порядок проведения электронных земельных торгов.
Народный депутат Украины Руслан Сидорович пояснил, что законопроект устанавливает единые правила игры и защищает любого добросовестного собственника, в том числе иностранного инвестора. По мнению нардепа, после принятия проекта инвестор будет понимать, что его имущество и активы не будут украдены.
Законопроект устанавливает круг лиц, которые обращаются за совершением нотариальных действий или государственной регистрации, перечень документов, которые подаются для осуществления регистрационной записи, регулирует электронный обмен информацией и процедуру инвентаризации всех земель.
Далее
