Законодавець вирішив уточнити правила гри на кредитному ринку: 4 лютого ц. р. набрав чинності закон про солідарну відповідальність боржників та поручителів. Він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію і продовжують існувати після введення його в дію, крім ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», котра застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Відтепер Законом встановлюється, що ліквідація солідарного боржника-юридичної особи, смерть солідарного боржника-фізичної особи не припиняють обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсяги та умови виконання.
Особи, які за одним чи кількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного й того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Припинення основного зобов’язання внаслідок ліквідації боржника-юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов’язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.
Ліквідація боржника-юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника-юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання.
Законом встановлюються також строки дії поруки:
Фабула судового акта: Орган ДФС тричі подавав апеляційну скаргу в період з 26.12.2017 по 17.04.2018 рр., і КАС/ВС вважає в діях податкового органу вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов’язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Зазначене дає підстави вважати, що втретє апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги з незалежних від його волі причин та є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу поданою втретє залишено без руху у зв’язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
У встановлений судом строк відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому були наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Фабула судового акту:
1. Заступник прокурора Полтавської області О.Савенко , 17липня 2018 року надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову у справі №529/1160/17 апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, яка розглядалася в порядку спрощеного провадження , просить суд касаційної інстанції поновити пропущений строк на касаційне оскарження, з поважної причини (пізнє отримання тексту повного судового рішення),оскаржувальну постанову апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильність застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.
Забуваючи, про те, що Судові рішення у малозначних справах не підлягають оскарженню в касаційному порядку, якщо сума спору НЕ перевищує 100 прожиткових мін. для працездатних осіб в момент подання скарги ВС відмовляє у відкритті касаційного провадження (ВС/ВЦС від 14 березня 2018р. у справі № 127/22669/17), та замовчуючи той факт, що прокуратура полтавської області та заступник прокурора Полтавської області не був стороною по справі і не представляв інтереси Держгеокадастру ні в першій ні в апеляційній інстанції і повний текст постанови апеляційного суду не міг направлятися до нього, або до обласної прокуратури офіційно, в порядку судочинства, а тому не може бути неотримання, або пізнє отримання повного тексту постанови прокуратурою області, поважною причиною пропущення строку касаційного оскарження саме заступником прокурора полтавської області, який звертається до касаційного суду з проханням поновити строк.
2. При розгляді справи в першій, та другій інстанції Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури, який представляв інтереси Держгеокадастру, мав змогу заперечити проти розгляду справи у спрощеному провадженні з будь якої причини зазначеної в ст. 389 ЦПК і вимагати розглядати її за загальними правилами судочинства, але будь яких клопотань, чи заперечень з цього приводу від Миргородської прокуратури до судів першої та апеляційної інстанції не надходило.
3. Якщо справи про звільнення звільненої земельної ділянки та відшкодування недоведеної шкоди на думку заступника обласної прокуратури який не приймав участі ні в одному з судових засідань, до розгляду в апеляційній інстанції не мають ні якого суспільного інтересу, а після розгляду в апеляційній інстанції мають значний суспільний інтерес в умовах сьогодення, то всі без винятків, повинні розглядатися за загальними правилами судочинства, або цей факт значного суспільного інтересу повинен бути доведений в конкретній справі, конкретними доказами перед судом першої інстанції.
ЕСПЛ: Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд (ЕСПЛ, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Минюст и ГСА определили порядок информационного взаимодействия между Государственным реестром вещных прав на недвижимое имущество, Единым государственным реестром юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований и Единым государственным реестром судебных решений.
Соответствующий приказ от 29 января 2019 года № 270/5/94 было зарегистрировано в Минюсте.
Определенно, что информационное взаимодействие будет осуществляться безоплатно с помощью прикладных программных интерфейсов и автоматизированным способом с применением средств технической и криптографической защиты информации с соблюдением требований Закона «О защите информации в информационно-телекоммуникационных системах».
Такое взаимодействие и функционирование прикладных программных интерфейсов обеспечат государственное предприятие, входящее в сферу управления Минюста и определенное техническим администратором Государственных реестров, и ГП «Информационные судебные системы» (ГП «ИСС»), входящее в сферу управления ГСА.
Тип и структуру электронных данных, которые будут передаваться и приниматься, процедуры взаимодействия информационных систем и изменения к ним, критерии отбора данных, форму журналов учета запросов и ответов и другие необходимые для взаимодействия реквизиты определят технический администратор Государственных реестров и ГП «ИСС» совместными решениями, оформленными отдельными протоколами.
ГП «ИСС» будет обеспечивать передачу в Государственные реестры всех электронных экземпляров судебных решений, вступивших в законную силу и отвечающих критериям, определенным в отдельных протоколах, вместе со сведениями, которые в соответствии с ч. 1 ст. 7 Закона «О доступе к судебным решениям» не подлежат разглашению в текстах судебных решений.
Сведениями, не подлежащими разглашению в текстах судебных решений, согласно Закону являются:
— место жительства или нахождения физлиц с указанием адреса, номера телефонов или других средств связи, адреса электронной почты, регистрационные номера учетной карточки налогоплательщика, реквизиты документов, удостоверяют личность, уникальные номера записи в Едином государственном демографическом реестре;
— регистрационные номера транспортных средств;
— номера банковских счетов и платежных карт;
— информация, для обеспечения защиты которой рассмотрение дела или совершение отдельных процессуальных действий происходили в закрытом судебном заседании;
— другие сведения, позволяющие идентифицировать физическое лицо.
Для защиты персональных данных физического лица, которые передаются и принимаются в порядке информационного взаимодействия, будут приниматься организационно-технические меры по защите конфиденциальной информации.
ДалееЕсли обязательства подлежат исполнению в разных валютах, то такие требования не являются однородными, и, как следствие, зачет встречных требований невозможен. На это указала Большая Палата Верховного Суда (ВС) в постановлении от 30 октября 2018 года по делу №914/3217/16.
Для возможности проведения зачета встречных требований необходимо, чтобы такие требования были встречными (кредитор по одному обязательству является должником по другому, а должник по первому обязательству выступает кредитором по второму); однородными (засчитываться могут требования о передаче вещей одного рода); срок исполнения таких требований наступил, определен моментом предъявления требования или не установлен. Правило об однородности требований распространяется на их правовую природу, но не касается основания возникновения таких требований. Допускается зачет однородных требований, возникающих из разных оснований (разных договоров).
«Поскольку обязательства сторон по договорам кредитной линии и договора депозита подлежат исполнению в разных валютах, а именно — в евро и долларах США, такие требования нельзя считать однородными ввиду того, что евро и доллар США (хоть и являются денежными средствами) представляют собой разные валюты, которые, согласно условиям данных договоров, не являются равнозначными», — отмечает ВС.
Далее
Якщо у 2018 році фізична особа отримала у спадщину від батька чи від бабусі нерухоме майно, то дохід у вигляді вартості цього майна не оподатковується. Про це нагадує Державна фіскальна служба України.
Тобто об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб. При цьому членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. А членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Аналогічний порядок оподаткування при отриманні майна у дарунок від членів сім’ї дарувальника першого та другого ступенів споріднення. Разом з тим, слід зазначити, що для застосування зазначеного порядку оподаткування між обдарованим та дарувальником повинен бути укладений договір відповідно до норм Цивільного кодексу України.
У такому випадку подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – річна податкова декларація) не потрібно, але за відсутності інших підстав, коли подання декларації є обов’язковим. Наприклад, платник податку отримав доходи від продажу корпоративних прав підприємства та отримав у спадщину нерухоме майно, то в такому випадку річну податкову декларацію необхідно подати.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав здійснюється у порядку, встановленому ст. 174 р. IV Податкового кодексу України.
Далее
