Фабула судового акту: 07.06.2018 року Харківський окружний адміністративний суд у справі № 820/3159/18 прийняв рішення за позовом юридичної особи до Головного управління Держпраці у Харківській області, яким визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн
Так, постановою Головного управління Держпраці у Харківській області від 04.04.2018 року №1 накладений штраф з посиланнями на ст. ст. 94, абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України та на акт документальної виїзної перевірки ДФС у Харківській області.
Постанова вмотивована тим, що директор-засновник (власник) підприємства з 2007 року поклав на себе виконував функцію директора без укладання трудового договору та не виплачував собі заробітну плату.
Юрособа звернулась с позовом до суду про скасування постанови Держпраці, посилаючись, що що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора є цивільно — правовими та не потребують оформлення шляхом укладання трудового договору.
Суд встановив, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов’язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.
Відповідно до ч.1-3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
У пункті 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 (справа № 1-2/2010) зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Таким чином, відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора-засновника підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов’язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.
Далее
Фабула судового акту: Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За приписами ст. 26 Закону України № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, ордер, виданий відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером згідно з чинною редакцією КАС України не вимагається.
Заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області через свого представника – адвоката звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення КДКП в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
КАС ВС повернув скаржнику позовну заяву, оскільки позов підписаний особою, яка не має права її підписувати.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява скаржника підписана його представником – адвокатом, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги, виданим на підставі договору про надання правової допомоги.
Велика Палата ВС звертає увагу, що з огляду на зміст частин 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Практика Європейського суду з прав людини говорить про те, що необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Велика Палата ВС вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв’язку з тим, що до позову не додано документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату, тобто завіреної копії або витягу із договору про надання правової допомоги.
Далее
Заявление на открытие и эксплуатацию магазина беспошлинной торговли, а также документы можно будет подавать в бумажной и/или электронной форме.
Соответствующий приказ Минфина от 19 декабря 2018 года № 1052 вступает в силу со дня его официального опубликования.
К заявлению прилагается план пункта пропуска через государственную границу с обозначением места расположения МБТ. Теперь в плане должны быть фотографии окружения, подъездов, переднего и заднего фасадов здания, помещений различного конструктива, функционала и технического состояния, особенностей объекта, а также других значимых характеристик объекта.
Далее
Комитет по вопросам социальной политики, занятости и пенсионного обеспечения рекомендует Верховной Раде принять за основу законопроект № 9032 о введении повышенной ставки единого социального взноса для отдельных категорий работодателей.
Предлагается изменить механизм возмещения расходов Пенсионного фонда на выплату и доставку досрочных пенсий по возрасту на льготных условиях путем установления для плательщиков дополнительных ставок ЕСВ в размере:
— 15 % определенной законодательством базы начисления единого взноса — за лиц, занятых полный рабочий день на подземных работах, на работах с особенно вредными и особенно тяжелыми условиями труда по правительственному списку № 1 производств, работ, профессий, должностей и показателей, занятость в которых полный рабочий день дает право на пенсию по возрасту на льготных условиях.
— 7 % определенной законодательством базы начисления единого взноса — за лиц, занятых полный рабочий день на других работах с вредными и тяжелыми условиями труда, по списку № 2.
Таким образом, льготные пенсии по возрасту будут выплачивать за счет повышенного размера единого взноса, который направляется в солидарную систему.
Если таких средств будет недостаточно, их финансирование на сумму, которой не хватает для полного покрытия расходов на выплату и доставку льготных пенсий, будет осуществляться за счет средств Государственного бюджета.
Далее
04.02.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування». Він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», котра застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Рада дозволила тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил посвідчувати будь-які зміни до договорів застави та/або іпотечних договорів, що були укладені до початку таких подій та посвідчені на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької, Луганської областей, за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї зі сторін договору на території України, крім території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, Донецької, Луганської областей.
Нагадаємо, відповідно до Закону України №1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було накладено мораторій на виконання договірних зобов’язань і нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов’язаннями.
Зокрема, з 14 квітня 2014 року на час проведення антитерористичної операції було заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, котрі провадять (провадили) свою господарську діяльність на території таких населених пунктів.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори були зобов’язані скасувати таким особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Далее
Упродовж березня — травня 2019 року Укрпошта доставлятиме отримувачам монетизовані субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Про це повідомила прес-служба підприємства.
Компанія доставить кожному отримувачу (близько 4 млн громадян) персональне повідомлення про розмір субсидії, за що призначена субсидія і як її отримати грошовими коштами.
Також компанія доставлятиме протягом дії пілоту субсидії тим пенсіонерам, які отримують пенсії через Укрпошту. Наразі триває процес підписання необхідних угод з Пенсійним Фондом України.
«Усі пенсіонери, яких обслуговує Укрпошта, отримуватимуть субсидії готівкою через листонош у день одержання пенсії. Таким чином, вони матимуть змогу не витрачати додатковий час на відвідування поштового відділення і вчасно сплатити комунальні послуги, використавши субсидію за призначенням», – зазначено у повідомленні.
Нагадаємо, термін дії пілотного проекту: березень–травень 2019 року. Щомісяця одержувачі субсидій отримуватимуть кошти за попередній календарний місяць (у березні – за лютий, у квітні – за березень, у травні – за квітень).
Додамо, Кабінет Міністрів України схвалив рішення про запуск процесу монетизації субсидій з 1 березня 2019 року.
Далее
