21 января Первый вице-премьер-министр Степан Кубив подписал Соглашение о свободной торговле между Украиной и Израилем.
Документ предусматривает, в частности, отмену ввозных пошлин для около 80 % украинских промышленных товаров и отмену около 70% ввозных пошлин на израильскую промышленную продукцию.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Про це нагадує Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Для земель загального користування – не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а з 1 січня 2019 року для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідні зміни внесено до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів».
Далее
Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно неповнолітньої дочки, оскільки відповідач протягом чотирьох років у вихованні, спілкуванні та розвитку дитини участі не брав, святкових заходів за участю дочки не відвідував, її життям не цікавився.
Відповідач зазначав, що стосовно нього ведеться кримінальне провадження та оскільки слідство ще триває, йому обрано запобіжний захід у вигляді застави, тому він позбавлений можливості виїжджати за межі міста для зустрічей з дочкою. Відповідач мав намір відкрити картковий рахунок для перерахування коштів на утримання дочки, оскільки має постійне місце роботи та можливість надавати матеріальну допомогу. Проте, позивач такої згоди на відкриття карткового рахунку не надає, про що позивач у судовому засіданні не заперечувала та зазначила, що матеріальної допомоги від відповідача не потребує, має змогу утримувати дочку самостійно.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди зазначили, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батька і можливе лише у разі доведення винної поведінки останнього, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов’язками; належні та допустимі докази цього в справі відсутні, стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини. А перебування відповідача нетривалий час під вартою у слідчому ізоляторі не може бути виключною обставиною для позбавлення його батьківських прав.
Позивач не погодилась з рішенням судів та подала на них касаційну скаргу, але Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
ВС зазначив, що, виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
ВС звернув увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено факт тримання відповідача під вартою у кримінальному провадженні, на момент розгляду справи відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням певних обов’язків, що свідчить про існування об’єктивних перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов’язків, та спричинило неналежне піклування про дитину з підстав, що не залежать від відповідача.
Верховний Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та судами не встановлено наявності такого обов’язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов’язків (постанова від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц).
Далее
Позивачі звернулися до суду з вимогами усунути перешкоди у спілкуванні з онукою. Особи зазначали, що мати дитини чинить їм перешкоди у спілкуванні з онукою, син шляхом переговорів відновив систематичні зустрічі з дочкою, проте їх права як баби і діда на спілкування з онукою відновлені не були.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Суди виходили з того, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі позивачів у спілкуванні та вихованні онуки повністю відповідає інтересам дитини та можливостям позивачів здійснювати свої права на участь у її вихованні, стану здоров’я дитини, поведінці та характеристиці діда і баби, а також іншим обставинам, що мають істотне значення. Суди зазначили, що малолітня проживає з відповідачем, яка її виховує, дитина знає бабу з дідом, проте відповідач не сприяє більш тісному контакту дитини з позивачами та всіляко цьому перешкоджає.
Відповідач оскаржила рішення судів та, зокрема, покликалась на те, що висновок органу опіки та піклування не містить думки дитини.
Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги та погодився з висновками судів попередніх інстанцій.
ВС зазначив, що відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Суд вказав на те, що за змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У статті 12 Конвенції про права дитини закріплені положення, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
ВС звернув увагу на те, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі з’являється у дитини з досягненням віку 10 років.
Оскільки малолітня є дитиною, що не досягла віку, в якому вона здатна сформулювати власні погляди та вільно висловлювати їх з усіх питань, що її стосуються, ВС дійшов висновку, що неврахування органом опіки та піклування думки дитини не може бути перешкодою для її спілкування з дідом і бабою (постанова від 27.12.2018 у справі № 522/7893/17).
Далее
Міністерство юстиції підписало з Державною службою зайнятості та Державною службою України з питань праці два меморандуми про співробітництво, які забезпечать подальше покращення показників повернення аліментів дітям.
Перший з підписаних меморандумів, забезпечить обмін з Державною службою зайнятості інформацією щодо вакантних посад по всій Україні.
Міністр юстиції Павло Петренко повідомив, що нині понад 108 тисяч боржників не мають ні роботи, ні житла, ні майна.
«Ми пропонуватимемо боржникам добровільно працевлаштуватися на роботу. Якщо вони не захочуть самостійно працювати й отримувати дохід, щоб виконувати свій обов’язок перед дітьми, ми направлятимемо їх на роботу через інструмент суспільно корисних робіт», – зазначив Міністр юстиції.
Другий меморандум, який Мін’юст підписав Державною службою України з питань праці підходить до вирішення цієї проблеми з іншого боку.
«За минулий рік ми отримали близько 10 тисяч скарг від батьків, які проживають з дітьми про те, що боржники працюють неофіційно й отримують зарплату в конвертах. Вони таким чином не лише ухиляються від обов’язку сплачувати аліменти, а й не платять податки, що також є порушення українського законодавства», — повідомив Павло Петренко.
Підписаний меморандум передбачає, що Міністерство юстиції надаватиме інформацію про факти незаконного отримання коштів від роботодавців органам Держслужби з питань праці.
«Інспектори держапраці приходитимуть з інспекційними перевірками на такі підприємства. Ми плануємо вирішити дві проблеми. Перша – легалізувати зарплати аліментників і змусити останніх заплатити власним дітям. Друга – навести лад на підприємствах, які через такі сірі схеми порушують українське законодавство і не платять податки, відбираючи право дітей на отримання аліментів», — підкреслив очільник Мін’юсту.
Министерство образования и науки обратилось к председателю КГГА Виталию Кличко с просьбой пересмотреть решение Киевского городского совета от 13 сентября 2018 года № 1369/5433, в соответствии с которым родители незарегистрированных в столице детей должны оплачивать их обучение в коммунальных детсадах Киева. Соответствующее письмо за подписью Министра Лилии Гриневич было направлено 18 января 2019 года.
Указанное решение горсовета вступило в силу 1 января 2019 года и предусматривает установление платы за предоставление дошкольного образования в коммунальных заведениях дошкольного образования территориальной общины города Киева для родителей детей, которые не зарегистрированы в городе Киеве.
МОН акцентирует внимание на недопустимости принятия решений, ограничивающих конституционные права детей, в частности на доступное и безоплатное получение дошкольного образования. Ведь в ч. 2 ст. 28 Закона «О дошкольном образовании» определено, что ребенок имеет гарантированное государством право на безоплатноедошкольное образование в государственных и коммунальных заведениях образования. Также министерство отметило, что регистрация места жительства или места нахождения лица или его отсутствия не могут быть основанием для ограничения прав и свобод, предусмотренных Конституцией, законами или международными договорами Украины.
В качестве примера МОН приводит аналогичную ситуацию в городе Тернополе, которая уже стала предметом судебного обжалования. Так, Тернопольский окружной административный суд признал незаконным установление платы за получение дошкольного образования в заведениях дошкольного образования города Тернополь для детей, которые не зарегистрированы в нем (решение от 7 ноября 2018 года по делу № 1940/1387/18). Указанное судебное решение еще не вступило в законную силу в связи с его апелляционным обжалованием. Советуем поставить данное дело на контроль в системе анализа судебных решений Verdictum: тогда вы первыми сможете ознакомиться с его ходом.
