З 1 січня 2019 року туристичний збір встановлюється у відсотках від мінімальної зарплати: до 0,5% для українських туристів та до 5% для іноземних туристів. Це передбачено змінами до Податкового кодексу, повідомив сайт Міністерства економічного розвиту і торгівлі України.
Конкретну ставку туристичного збору повинна визначити кожна окрема сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаної територіальної громади для свого населеного пункту.
«Мінекономрозвитку підтримує зміну принципу нарахування туристичного збору. Такий підхід дозволяє не тільки індексувати величину збору, але й запобігає зловживанням. Раніше готелі могли «на папері» занижувати ціни на розміщення, щоб зменшити обсяги туристичного збору сплаченого до місцевих бюджетів», – йдеться у повідомленні.
Водночас, Мінекономрозвитку звертає увагу на те, що в абсолютному вимірі в 2019 році туристичний збір не може перевищувати 20,86 грн за добу розміщення для українських туристів та 208,65 грн (близько 6,5 євро) для іноземних туристів. Граничні розміри туристичного збору цілком відповідають світовій практиці. Ставки різняться від 1 до 9 євро. Наприклад, в Римі він становить від 3 до 7 євро в залежності від класу готелю.
Крім того, в Україні місцеві ради можуть ухвалити рішення про встановлення нульової ставки туристичного збору, якщо дійдуть висновку, що економічний ефект від залучення додаткових туристів компенсує витрати на відновлення інфраструктури населеного пункту.
Далее
Верховній Раді зареєстровано проект Закону № 9452 «Про донорство крові та її компонентів і національну систему крові».
Документ пропонує оновити чинний Закон «Про донорство крові та її компонентів».
Метою проекту Закону імплементація Директив Європейського Союзу, що стосуються безпеки крові, на виконання положень Угоди про асоціацією між Україною та Європейським Союзом, приведення у відповідність до стандартів Європейського Союзу, інших міжнародних стандартів у сфері безпеки і якості донорської крові та її компонентів, надання послуг з трансфузії компонентів крові, що дасть більше шансів для порятунку життів та збереження здоров’я багатьох людей; утримання ринку крові під контролем держави.
Оновлені положення Закону регулюватимуть відносини, пов’язані з розвитком донорства крові та компонентів крові, національної системи крові та наданням послуг з трансфузії компонентів крові, забезпеченням комплексу соціальних, економічних, правових і медичних заходів щодо організації донорства в Україні та задоволенням потреб охорони здоров’я в донорській крові та її компонентах.
При цьому, пропонується доповнити проект Закону новими термінами та визначеннями.
Далее
Сплачувати штрафи за порушення правил дорожнього руху можна он-лайн. Про це зазначається у дописі на сторінці юридичної компанії Incolanse у «Фейсбуку».
Оплата може бути здійснена через електронний кабінет водія, який почав працювати з 21.12.2018. Відтепер водії матимуть змогу отримати детальну інформацію та актуальні дані щодо свого авто, посвідчення або накладення адміністративного штрафу і у випадку його наявності — сплатити он-лайн.
Також через кабінет можна переглянути історію будь-якого автомобільного засобу через він-код і записатися в електронну чергу в сервісні центри Міністерства внутрішніх справ
Далее
Адвокат діяв як пасивний спостерігач у провадженні про утримання особи в психіатричній лікарні. А національний суд не зважив на відсутність ефективного юридичного представництва. То ж мало місце порушення Конвенції.
Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Чутура проти Хорватії» (заява № 55942/15), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Драган Чутура, перебуваючи у стані психічного розладу, словесно погрожував сусідам. Оскільки він складав загрозу для інших людей та його раніше вже утримували у лікарні, суд ухвалив рішення про його поміщення під варту в психіатричну установу, строком на шість місяців. Згодом були проведені слухання з представниками лікарні, державної прокуратури та адвоката і термін утримання був подовжений ще на один рік.
Батько пана Чутура від імені сина подав апеляцію. Він стверджував, що родина не мала жодного уявлення про те, що сина могли тримати в лікарні, їм не було відомо про судове провадження. Але оскарження успіху не мало.
Після умовного звільнення Чутура звернувся до ЄСПЛ, де справу розглядали переважно в частині продовження утримання під вартою.
Суд зазначив, що, незважаючи на те, що Чутура використовував певного адвоката за власним вибором у початковому судовому процесі у кримінальній справі, національні суди призначили нового адвоката для надання безоплатної юридичної допомоги в провадженні про примусову госпіталізацію. Другого адвоката з невідомих причин незабаром замінив інший.
Цей третій адвокат діяв як пасивний спостерігач у провадженні щодо продовження примусового ув’язнення пана Чутура: адвокат не звертався до заявника або судді під час зустрічі в лікарні з суддею, не намагався зв’язатися з заявником або його сім’єю і не подав жодних заяв від імені клієнта під час слухання.
ЄСПЛ звернув увагу на те, що судам було добре відомо про пасивну позицію адвоката, але вони не забезпечили ефективне представництво особи. Це відбулося попри те, що вони мали посилений обов’язок нагляду, адже йшлося про особу з обмеженими можливостями.
З урахуванням цього суд у Страсбурзі постановив, що національні органи влади не виконали процесуальні вимоги, необхідні для продовження примусового тримання особи в лікарні, і тому мало місце порушення ч. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З текстом прес-релізу рішення у справі «Чутура проти Хорватії» (заява № 55942/15) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.
Учасник ТОВ (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ, оформлених протоколами від 22.08.2014 та від 31.03.2016.
Позов мотивовано неповідомленням позивача про проведення загальних зборів учасників товариства, у зв’язку з чим було порушено його право на участь в управлінні справами товариства.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою у справі № 922/3946/16 колегія суддів КГС ВС залишила без змін рішення суддів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій вказали на об’єктивну неможливість повідомити позивача у встановленому статутом порядку про проведення загальних зборів, оскільки з 27.03.2014 припинено приймання та пересилання з материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
23.05.2014 позивача знято з реєстрації місця проживання у м. Алушта (Автономна Республіка Крим) та зареєстровано місце проживання у м. Харкові. Однак в матеріалах справи відсутні докази повідомлення учасником товариства про зміну свого місця проживання.
Учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов’язково повідомляється про проведення, дату, час та місце проведення загальних зборів, змінивши місце своєї реєстрації повинен, за таких обставин, повідомити товариство про місце своє реєстрації, фактичне місце проживання або адресу для листування, та проявити звичайну обачність, поцікавитися станом своїх корпоративних прав.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що учасник ТОВ не повідомив юридичну особу про зміну свого місця проживання (місцезнаходження), посилання позивача на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.
З текстом постанови можна ознайомитися за посиланням:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/78750117.
Первая инстанция удовлетворила жалобу частично. Она пришла к выводу, что постановление о возвращении документа является преждевременной, поскольку с ее содержания не усматривается, какие именно были совершены меры по розыску имущества должника, установлению его местонахождения, которые получены ответы.
Апелляционный суд то решение отменил и принял новое, которым в удовлетворении иска отказал.
Истец обратился в кассационный суд.
В постановлении №2-1448/11 ВС согласился с выводом об отсутствии надлежащих и допустимых доказательств наличия нарушений в действиях исполнителя при принятии постановления о возвращении исполнительного документа
