С 1 сентября адресное получение пенсии и госпомощи будет действовать только для четырех категорий граждан.
Об этом сообщает Министерство соцполитики.
Получать выплаты по месту проживания смогут:
граждане с I группой инвалидности;
достигшие 80 лет;
лица, которые по заключению врачебно-консультативной комиссии не могут к самостоятельно обслуживать себя и требуют постоянного ухода;
получатели соцпомощи без права на пособия по уходу и пенсию.
Они будут иметь возможность выбирать, как получать деньги: адресно или на карту уполномоченного банка.
Все остальным с начала осени начнут начислять выплаты на счета в банках. При этом банковские учреждения смогут предоставлять услуги по доставке денег домой, в том числе с привлечением почтовых операторов.
До 1 сентября ПФУ проведет конкурс для выбора компании, которая будет осуществлять адресную доставку пенсий и соцпомощи тем, кто не получает их через банки.
Источник: https://hvylya.net/
Далее
Уряд розпочинає експеримент з переведення в електронний формат дозвільно-ліцензійних процедур. Відповідне рішення було ухвалено 11 серпня на черговому засіданні уряду.
Про це повідомляє прес-служба Міністерства економіки України.
«У межах реалізації експериментального проекту „Е-дозвіл“ для отримання однієї з 13 найпопулярніших ліцензій бізнесу достатньо буде подати онлайн-заявку через „Дію“. Причому зробити це можна без черг та зайвих документів», — йдеться в повідомленні.
Так, для участі в експериментальному проекті були відібрані топ-13 за популярністю ліцензій:
Також найближчим часом планується розширити перелік дозволів, що надаватимуться в електронному вигляді через через «Дію» .
«Щороку такі ліцензії отримують понад 200 тис. суб’єктів господарювання. Сьогоднішнє рішення уряду дозволить бізнесу отримати необхідну ліцензію максимально просто, швидко та прозоро. Це черговий крок з покращення бізнес-клімату в Україні та якості взаємодії держави з бізнесом», — розповідає Олексій Любченко, перший віце-прем’єр-міністр — міністр економіки України.
За його словами, реалізація проекту передбачає цифровізацію повного циклу процедур у сфері ліцензування та автоматичну видачу ліцензії, там де не передбачено додаткових перевірок документів при подачі заяви.
«Також за підприємцями зберігається право подавати документи у паперовій формі. Таким чином, у бізнеса з’явиться право вибору способу подання заяви — в електронній формі чи паперовій. Експеримент триватиме з 1 листопада 2021 року до 31 жовтня 2023 року. Після його завершення планується внесення до Верховної Ради України проекту закону щодо спрощення умов надання ліцензій», — підсумував міністр.
Джерело: https://agravery.com/
Уряд схвалив постанову, яка надає можливість ув’язненим у СІЗО користуватися ІP-телефонією та Інтернетом.
Таке рішення прийнято на урядовому засіданні 11 серпня, повідомляє прес-служба Мін’юсту.
За словами заступниці Міністра юстиції Олени Висоцької, постановою Кабінету Міністрів пропонується запровадити у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби експериментальний проєкт, відповідно до якого особам, узятим під варту, за відповідну плату будуть надаватися послуги з доступу до глобальної мережі Інтернет та телефонного зв’язку за допомогою засобів ІР-телефонії.
«Завдяки схваленню Урядом постанови ми просунулись у напрямі законодавчого закріплення права доступу осіб, взятих під варту, до Інтернету та телефонного зв’язку. Адже досі контакти осіб, взятих під варту, із зовнішнім світом були максимально обмежені національним законодавством», — зазначила Олена Висоцька.
Разом з тим, відповідно до пунктів 24 (1, 2, 12) Європейських пенітенціарних правил ув’язненим необхідно дозволяти максимально часто спілкуватися поштою, по телефону або в інші способи зі своїми родинами, іншими особами та представниками зовнішніх організацій. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що важливим елементом права ув’язненого на повагу до його сімейного життя є надання йому державними органами можливості або за потреби допомоги у підтриманні зв’язків зі своїми близькими.
«Міністерство юстиції демонструє відкритість і надає ширші можливості для спілкування особам, узятим під варту. Оскільки експериментальний проєкт буде передбачати фіксацію телефонних розмов — це знизить ризик можливого телефонного шахрайства в установах», — роз’яснила заступниця Міністра юстиції.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Кабінет міністрів, на засіданні 11 серпня, затвердив зміни до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Нововведення стосуються осіб, які утримувалися під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували на примусовому лікуванні.
Про це стало відомо під час онлайн-трансляції урядового засідання в YouTube. Проект розроблений Міністерством соціальної політики за власною ініціативою.
Як говориться в пояснювальній записці до документа, на сьогоднішній день законодавством вже передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування на примусовому лікуванні підтверджується довідками правоохоронних органів і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про прийняття виправдувального вироку).
Таким чином, документами, які підтверджують вищевказані факти, є довідки уповноважених органів про реабілітацію. Однак чинним порядком не врегульовано момент, якщо такі довідки відсутні.
У зв’язку з цим, документом передбачено, що у разі відсутності необхідних довідок час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування примусовому лікуванні встановлюється в судовому порядку.
Слід зазначити, що відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення» громадянам, необгрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, а також репресованим особам, яких реабілітовано, час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу в потрійному розмірі.
Джерело: http://businessua.com
Далее
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зазначені конституційні приписи відображені і на рівні житлового законодавства, зокрема ст.9 Житлового кодексу УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Про це повідомляє пресслужба ХАС.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («Kryvitska and Kryvitskyy v.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentner v.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).
При цьому, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно зі ст.72 Житлового кодексу УРСР).
Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з’ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.
! Згідно з цивільним процесуальним законом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).
Тож у правових спорах щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Так, у справі № 766/3421/20 позивач просив суд визнати колишню дружину такою, що втратила право користування квартирою. Херсонський апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Зокрема, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач не проживає по місцю реєстрації з власної волі, а наявна у справі довідка у повній мірі не відображає обставини, які мають правове значення для правильного вирішення справи, а саме причини непроживання відповідачки; також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що реєстрація його колишньої дружини перешкоджає позивачу користуватися чи розпоряджатися майном.
У іншій справі №653/2029/20 позивач також не надав суду доказів, які б достеменно та офіційно підтверджували непроживання його сина у квартирі без поважних причин, період відсутності, причин відсутності, зокрема, акту обстеження проживання особи, показів свідків, інформації про перетин відповідача державного кордону України, тощо. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції та не взяв до уваги інформацію з інтернет-сайту, надану позивачем в обґрунтування підстав позову, яка не може бути визнана належним та допустимим доказом у справі.
Варто пам’ятати, що Конституція України захищає як право на житло, так і право власності.
Крім того, щодо визнання члена сім’ї власника житла таким, що втратив право користування житлом, варто врахувати, що за змістом статте 150, 156, 162 ЖК УРСР право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням нарівні з власником може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.
Водночас, право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
Оскільки ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення, то ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. За змістом зазначених приписів правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
При цьому, навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Тож при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, що по суті буде мати наслідком виселення, необхідно брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі N 447/455/17 (провадження N 14-64цс20).
За обставинами справи № 766/25615/18 спір виник між власницею квартири та колишнім її зятем – відповідачем у даній справі, користувачем житлового приміщення. Позивач просила визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселити відповідача, посилаючись на те, що право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу позивача як власника цього майна.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, адже позивач не надала суду доказів того, що відповідач створює їй перешкоди в користуванні нерухомим майном, в той час, як встановлено судом, спірна квартира є житлом відповідача. Херсонський апеляційний суд зазначив, що з урахуванням вселення відповідача до квартири як члена сім’ї та реєстрації його місця проживання у спірній квартирі з 2005 року, проживання разом з ним у цій квартирі двох неповнолітніх доньок, єдиним законним представником яких після смерті дружини є саме відповідач, наявності у позивачки на праві власності іншої квартири, яку вона використовує як постійне місце проживання, проблеми в оплаті комунальних послуг і конфлікт останньої з відповідачем не можуть свідчити про пропорційність втручання держави у право відповідача на користування житловим приміщенням, яке є його єдиним постійним місцем проживання.
У іншій справі №648/3152/20 позивачі посилалися на положення статті 391 ЦК України та зазначили, що реєстрація відповідачки, яка є колишнім членом сім`ї власників будинку у зв’язку з розірванням шлюбу зі співвласником будинку, та тривалий час не проживає у спірному будинку, створює позивачам перешкоди у користуванні належним їм будинком, а саме перешкоди для отримання житлових соціальних пільг.
Херсонським апеляційним судом у цій справі було встановлено та не заперечувався відповідачкою факт її непроживання у спірному будинку з 2018 року, що було підтверджено належними та допустимими доказами. Судом також було з’ясовано відсутність відомостей про створення позивачами буд-яких перешкод у користуванні відповідачкою спірним будинком.
Тож колегія суддів дійшла висновку, що відповідачка втратила право користування будинком, оскільки вона вже не є членом сім`ї власників будинку, виселившись з нього добровільно та не маючи наміру в майбутньому проживати в ньому вже понад рік не проживає у спірному будинку. Водночас, припинення права користування відповідачки спірним житлом відповідає вимозі пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, з огляду на те, що позивачі, у зв`язку із збереженням за колишнім членом сім’ї права користування належним їм житловим будинком та реєстрації її проживання у спірному будинку, позбавлені можливості отримувати житлові соціальні пільги та вимушені нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які вираховуються в залежності від зареєстрованих за адресою осіб.
Колегією суддів Херсонського апеляційного суду було скасовано оскаржуване рішення та ухвалено нове, яким задоволені позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Джерело:https://yur-gazeta.com/
Далее
7 серпня у “Голосі України” опубліковано Закон № 1701-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні”.
Документ набуває чинності через 30 днів з дня його опублікування.
Закон, який було ухвалено в другому читанні 16 липня, визначає особливості реалізації майна через електронні аукціони.
Зокрема, передбачено, що арештоване майно реалізується:
Якщо майно не реалізовано на третьому електронному аукціоні, виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такого передання виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на електронному аукціоні. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом.
Боржник має право до дня продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні виконати вимогу за основним зобов’язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом із відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи:
Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Джерело:https://pravo.ua
Далее
