Позивач оскаржив до суду наказ про скорочення чисельності і штату працівників, оскільки його не ознайомлювали з таким наказом; відсутнє техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності і штату працівників, роботодавцем обґрунтування причин проведення змін на підприємстві до первинної профспілкової організації підприємства та її комітету не надавалась та між роботодавцем і членами профкому ця інформація та заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень не обговорювались.
Крім того, позивач вказував на те, що на підприємстві в одну дату та за одним номером було видано два накази, тобто накази були сфальсифіковані.
Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Верховний Суд погодився з такою позицією.
Суд касаційної інстанції зазначив, що Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.
Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення.
А правомірність звільнення позивача з посади вже є предметом розгляду іншої справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з’ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.
Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Далее
Індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Водночас при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів cудової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом особи до територіального органу Пенсійного фонду України.
Особа, якій призначено та виплачується пенсія по інвалідності на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» просила зобов’язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, обчисленому з 80% грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах, зазначених у довідці військової частини, а також здійснити виплату суми перерахунку.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов був задоволений. Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що грошова допомога на оздоровлення, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належать до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії.
Переглянувши за касаційною скаргою зазначені судові рішення, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, постанови судів попередніх інстанцій скасував у частині задоволення позову щодо врахування грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні і відмовив у задоволенні позову в цій частині, а в іншій частині судові рішення залишив без змін.
Розглянувши цю справу, Верховний Суд дійшов таких правових висновків.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»).
Водночас Верховний Суд підтримав правову позицію Великої Палати Верховного Суду (провадження № 11-806апп18), відповідно до якої при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. При цьому факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який є вичерпним.
З наведених мотивів Суд указав на відсутність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих ним грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги при звільненні.
Постанова Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17 (адміністративне провадження № К/9901/30616/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/80930914.
* * *
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернувся з листом до Пенсійного фонду України, у якому просив з метою запобігання порушень конституційних прав людини довести до територіальних органів ПФУ правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень вищевказаного законодавства та забезпечити їх врахування в роботі. Про результати розгляду цього листа просив повідомити до 13 травня 2019 року.
Верховний Суд нагадав, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Постанова 05 квітня 2019 року справа № 570/3742/17 провадження № 61-47457св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80980375
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, а також попередження ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виконання обов’язків з виховання доньки та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських прав.
При цьому, апеляційний суд врахував характеристику відповідача, бажання відновити спілкування з дочкою, розуміння своєї вини в усуненні на певний проміжок часу у вихованні та розвитку дитини, бажання та намагання змінити свою поведінку та дійшов висновку про необхідність, виключно в інтересах дитини, надати можливість батькові та дочці налагодити їх родинні стосунки.
Касаційний господарський суд у справі №910/19179/17 застосував принцип «естопель», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Верховний Суд вважає, що суди нижчих інстанцій помилково виходили з того, що положення ст. 241 ЦК України передбачає, що схвалення правочину однією зі сторін, від імені якої його було вчинено із перевищенням повноважень або взагалі без повноважень, має значення лише для спору про недійсність правочину, який виник між його сторонами. Внаслідок цього суди помилково виходили з того, що права позивача як боржника можуть бути порушені внаслідок правової невизначеності щодо кредитора у зобов’язанні, на користь якого має бути здійснене виконання. Суди не врахували, що схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст. 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших зацікавлених осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі (естопель), що випливає з вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов’язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Аналогічно принцип «естопель» застосовувався у справах №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18.
Доктрина «естопель» (з англ. estoppel — відхилення, від estop — позбавляти права заперечення) бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem — слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
При тлумаченні договору Верховний Суд виходив з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування:
Аналіз змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила, встановлені ст. 213 ЦК України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку. Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови щодо порядку проведення розрахунку, потрібно застосовувати тлумачення Сontra proferentem.
Принцип Contra proferentem застосовано у рішеннях Касаційного цивільного суду у справі №463/3605/16-ц, Касаційного господарського суду у справах №910/16011/17 та №908/710/18.
Источник: «Судебно-юридическая газета»
Далее
?Постанова КГС ВС від 02.04.2019 № 917/194/18:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80923003
⚡Ключові висновки КГС:
✔️Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
✔️У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
✔️При цьому Верховний Суд зазначає, що пункти 7.3.2 і 7.3.3 договору підряду, якими на Підрядника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь Замовника пені та штрафу за прострочення виконання будівельних робіт, а також пені та штрафу за прострочення повернення суми невикористаного авансу, не оспорюються відповідачем, в зв’язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
?«Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У лютому 2018 року заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Глобинської районної державної адміністрації (далі – Глобинська РДА) та Глобинської центральної районної лікарні (далі – Глобинська ЦРЛ, Замовник) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства «Рембудплюс» (далі – ПП «Рембудплюс», Підприємство, Підрядник) про розірвання договору №11/7 від 11.07.2017, укладеного між Глобинською ЦРЛ та ПП «Рембудплюс», стягнення з відповідача 480000 грн. попередньої оплати, 251200 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання, 21794 грн. пені та 33600 грн. штрафу за порушення строку використання авансу, посилаючись на статті 526, 530, 611, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 188, 193, 202, 206 Господарського кодексу України (далі – ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням підрядником своїх зобов’язань за договором №11/7 від 11.07.2017 (далі – договір підряду №11/7).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.06.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП «Рембудплюс» на користь Глобинської ЦРЛ 480000 грн. попередньої оплати, 251200 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов’язання, 21794,93 грн. пені та 33600 грн. штрафу за порушення строку використання авансу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 204, 530, 546, 549, 611, 612, 629, 631, 837, 853, 854 ЦК України, статей 230, 231, 232 ГК України та статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення сум неповернутого Підрядником авансу та штрафних санкцій з огляду на прострочення виконання Підприємством будівельних робіт з реконструкції даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ та невикористання Підрядником виплаченого Замовником авансу протягом 3-місячного строку, визначеного пунктом 4.3 договору підряду №11/7. При цьому місцевим господарським судом зазначено про відсутність підстав для розірвання договору підряду №11/7 у зв’язку з припиненням цього договору 31.12.2017 з мотивів закінчення строку його дії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Протоколом визначення переможця конкурсних торгів від 30.06.2017 за результатом проведення процедури закупівлі найбільш економічно вигідною пропозицією конкурсних торгів на закупівлю ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ) визнано пропозицію ПП «Рембудплюс» та визнано останнього переможцем конкурсних торгів.
9. 11.07.2017 між ПП «Рембудплюс» та Глобинською ЦРЛ укладено договір підряду №11/7, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.5, 3.1 якого Підрядник зобов’язується у 2017 році якісно виконати на свій ризик власними та залученими силами та засобами, передбачені даним Договором будівельні роботи за робочим проектом: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ), відповідно до проектно-кошторисної документації, договірної ціни та в межах фактичного обсягу видатків; з придбанням і встановленням обладнання, що монтується; здати в обумовлені строки роботи Замовнику, усунути недоліки; а Замовник — прийняти і оплатити виконані роботи згідно з умовами даного Договору та забезпечити підписання декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Предмет Договору (найменування об’єкта): ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (Реконструкція даху хірургічного корпусу Глобинської ЦРЛ). Істотні умови Договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання Договору до повного виконання зобов’язань сторонами. Ціна цього Договору є динамічною, становить 1600000 грн., у тому числі ПДВ 266666,67 грн.
10. Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.12 договору підряду №11/7 Замовник може надавати Підряднику аванс (попередня оплата) в розмірі що не перевищує 30% від загальної річної вартості робіт, відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, та постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 №117. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс (попередню оплату) на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів конструкцій, виробів протягом не більше трьох місяців після одержання авансу (попередньої оплати), що буде підтверджено примірними формами КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», М-15 «Акт про прийнятті устаткування». По закінченні тримісячного терміну, невикористанні суми авансу (попередньої оплати) повертаються Замовнику протягом 5 календарних днів. Замовник має право контролювати використання наданих Підряднику сум авансу (попередньої оплати). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, якими є акти виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3). Оплату виконаних робіт Замовник проводить по мірі надходження з бюджету коштів на оплату видатків по роботі за даним об’єктом в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету. Ненадання або затримка авансу (попередньої оплати) з підстав, які не залежать від Замовника, не є підставою для затримання початку робіт, або зменшення обсягу виконаних робіт відповідно до розділу V цього Договору.
11. Пунктами 7.3.2, 7.3.3 договору підряду №11/7 передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язання, зокрема строків здачі робіт, на вимогу Замовника, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За порушення строку повернення Замовнику невикористаної суми авансу (попередньої оплати), на вимогу Замовника Підрядник зобов’язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від невикористаної та неповерненої суми авансу (попередньої оплати) за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми авансу (попередньої оплати).
12. У пунктах 10.1 і 12 договору підряду №11/7 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., та у будь-якому разі — до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Невід’ємною частиною Договору є: Договірна ціна; Календарний графік виконання робіт.
13. Підрядником було підписано та скріплено печаткою календарний графік виконання робіт, у якому визначено строк виконання будівельних робіт – серпень 2017р., а щодо робіт із влаштування системи відведення атмосферних опадів – жовтень 2017р.
14. 30.08.2017 на виконання пункту 4.2 договору підряду №11/7 Глобинською ЦРЛ на рахунок ПП «Рембудплюс» перераховано 480000 грн. авансу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжного доручення №1 від 30.08.2017 та банківської виписки по рахунку від 30.08.2017.
15. 03.10.2017, 20.11.2017 та 05.12.2017 на адресу відповідача надсилалися претензії Замовника щодо невиконання Підрядником умов договору підряду №11/7.
16. З протоколу про порушення бюджетного законодавства від 05.12.2017, складеного заступником начальника відділу бюджетних надходжень та видатків Кулик Т.В. Управління Державної казначейської служби України у Глобинському районі Полтавської області, вбачається, що згідно з рахунком №35 від 28.08.2017 проплачено попередня оплата 30.08.2017 в сумі 480000 грн. а станом на 05.12.2017 попередня оплата не закрита відповідними підтвердними документами.
Позиція Верховного Суду
18. Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
19. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
20. Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання
21. Частинами 2 і 4 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
22. Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК Українита статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
23. За таких обставин, колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
24. При цьому Верховний Суд зазначає, що пункти 7.3.2 і 7.3.3 договору підряду №11/7, якими на Підрядника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь Замовника пені та штрафу за прострочення виконання будівельних робіт, а також пені та штрафу за прострочення повернення суми невикористаного авансу, не оспорюються відповідачем, в зв’язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
25. Відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
26. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність повернення авансу в цілому або в його невикористаній частині, цілком правомірно відхиливши посилання скаржника на підтвердження використання Підрядником авансу в сумі 480000 грн. наявними у справі копіями видаткових накладних №11 від 08.09.2017 на суму 160098,74 грн., №14 від 06.10.2017 на суму 450006,70 та копіями платіжних доручень №232 від 08.09.2017 на суму 160000 грн., №268 від 06.10.2017 на суму 100000 грн., №271 від 11.10.2017 на суму 350000 грн., оскільки за змістом пункту 4.3 договору підряду №11/7 належними і допустимими доказами використання Підприємством одержаного авансу є підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», М-15 «Акт про прийнятті устаткування», які в матеріалах справи відсутні (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №922/1119/18, від 07.12.2018 по справі №910/23196/17 та від 17.05.2018 по справі №910/13832/17).
27. Таким чином відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив використання авансу протягом 3-х місяців після його одержання, а посилання скаржника на висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи №808/809 від 25.04.2018 по кримінальному провадженню №4201817119000003, апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги з тих мотивів, що перед судовим експертом питання використання авансу взагалі не порушувалося, натомість предметом дослідження експертизи були питання щодо обсягів та вартості робіт, включених до акта приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за 2017р. на суму 480000 грн. та №2 за 2017р. на суму 17163,73 грн. по об’єкту «Реконструкція даху хірургічного відділення Глобинської ЦРЛ».
28. Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
29. Частинами 1, 2 статті 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.
30. Відповідно до частини 4 статті 879 та частини 4 статті 882 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
31. Згідно з пунктами 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об’єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов’язаний оплатити виконані роботи.
32. Враховуючи наведені положення чинного цивільного законодавства, колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що часткове використання відповідачем авансу нібито підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року форми №КБ-2в і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року форми №КБ-3, які 30.11.2017 листом ПП «Рембудплюс» №3011-2 були направлені на адресу Замовника, але ним не підписані, внаслідок чого суди мали здійснити перерахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій виходячи із залишку основного боргу (суми невикористаного авансу), оскільки від підписання зазначених акта та довідки Замовник мотивовано відмовився шляхом надіслання Підряднику листа-претензії від 05.12.2017 №2263.
33. Викладеним також спростовується бездоказове твердження відповідача про те, що матеріали справи не містять мотивованої відмови Глобинської ЦРЛ, від підписання актів приймання виконаних робіт за договором підряду №11/7, внаслідок чого виконані роботи вважаються прийнятими Замовником.
34. Водночас судом першої інстанції достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в №1 за 2017р. на суму 480000 грн. та №2 за 2017р. на суму 17163,73 грн. були надіслані Замовнику лише листом ПП «Рембудплюс» №9 від 29.03.2018, тобто як за межами встановлених у календарному графіку строків, так і за межами строку дії договору підряду №11/7, який (строк) закінчився 31.12.2017, що свідчить про порушення Підрядником обов’язків, передбачених пунктами 4.11, 6.3.11 цього договору.
35. Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
36. Касаційна інстанція приймає до уваги посилання скаржника на невизначеність безпосередньо в тексті договору підряду №11/7 кінцевого терміну виконання робіт, тоді як календарний графік виконання робіт (Додаток 12.1), який є невід’ємною частиною цього договору, не підписаний Замовником, що свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про погодження сторонами вказаного графіку.
37. Проте, враховуючи підписання календарного графіку виконання робіт Підрядником як зобов’язаною особою зі скріпленням Додатку 12.1 печаткою Підприємства, а також фактичне визнання відповідачем у листі від 30.11.2017 №3011-1 обставин недотримання зазначеного графіку з причин одержання від Замовника авансу лише 29.08.2017, Верховний Суд погоджується з подальшим висновком судів попередніх інстанції про доведеність належними доказами факту прострочення виконання Підрядником робіт починаючи з 01.11.2017, внаслідок чого спірні суми штрафних санкцій позивачем нараховані правомірно.
38. Крім того, колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту частини 2 статті 846 ЦК України Замовник вправі вимагати від Підрядника завершення виконання робіт з реконструкції даху Глобинської ЦРЛ у розумний строк – по 31.10.2017, враховуючи початок опалювального сезону та збільшення випадіння атмосферних опадів в осінньо-зимовий період.
39. Пунктом 19 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, передбачено, що строки виконання робіт (будівництва об’єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду, зокрема, в разі внесення змін до проектної документації.
40. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення статті 538, частини 4 статті 612 та частин 1, 2 статті 613 ЦК України в обґрунтування своїх доводів про те, що прострочення боржника (Підрядника) не настало внаслідок прострочення Замовника як кредитора, обумовленого невиконанням Замовником зустрічного зобов’язання шляхом ненадання Підприємству зміненої проектно-кошторисної документації, оскільки, по-перше, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено внесення сторонами відповідних змін до договору підряду №11/7. По-друге, вказані заперечення скаржника не можуть бути прийняті до уваги як такі, що суперечать імперативним вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якими істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі.
41. В силу меж перегляду справи в порядку касації, передбачених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не приймає до уваги як такі, що зводяться виключно до переоцінки наявних у справі доказів, твердження скаржника про те, що часткове використання відповідачем авансу підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної експертизи №808/809 від 25.04.2018 по кримінальному провадженню №4201817119000003.
42. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши належну правову оцінку умовам договору підряду №11/7 та врахувавши положення чинного цивільного законодавства, дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення суми невикористаного Підрядником авансу та сум штрафних санкцій, нарахованих Замовником за прострочення виконання будівельних робіт та за прострочення повернення авансу, а також щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору підряду №11/7 у зв’язку з її необґрунтованістю.
43. В свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Глобинської ЦРЛ, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.»
