Суди розглядали справу про визнання договору дарування нерухомого майна з правом сервітуту недійсним. Позивач зазначала, що уклала зазначений правочин у зв’язку з тим, що вона та її чоловік були особами похилого віку та потребували допомоги у веденні господарства, придбанні ліків, догляді за будинком та господарськими спорудами, городом та інше, а відповідач запропонувала їй надання відповідної допомоги, в тому числі і фінансової, взамін на відчуження на її користь належного подружжю будинку.
Суд першої інстанції заочним рішенням позов задовольнив, а апеляційний суд залишив таке рішення без змін. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення та під час розгляду такої заяви у судовому засіданні заявляла клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, але ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги не розглянули це клопотання по суті.
У касаційній скарзі відповідач зазначала про те, що суд першої інстанції після отримання позовної заяви не звернувся із запитом про надання інформації про її зареєстроване місце проживання, а копії судових рішень та інших документів по справі направлялися відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, за якою відповідач ніколи не проживала. Внаслідок зазначених процесуальних порушень відповідач не була належним чином повідомлена про дату та час судових засідань в суді першої інстанції та не отримала копії позовної заяви, що, в свою чергу, позбавило її права подати заперечення на позов, подавати докази, давати пояснення суду, а також подати заяву про застосування строків позовної давності.
Далее
Вопрос подсудности дел о принудительном проникновении во владения должника разъяснила Большая Палата Верховного Суда, передает портал судебной власти.
По правилам ГПК Украины рассмотрение процессуальных вопросов, связанных с исполнением решений других органов или судов других юрисдикций, если специальным законом не урегулирован определенной процедуры осуществления отдельных исполнительных действий, в частности предоставлении разрешения на принудительное проникновение в помещение, подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства. Такая логика законодателя связана с тем, что указанные исполнительные действия выходят за пределы публично-правовых правоотношений или хозяйственных правоотношений и касаются исключительно гражданских прав физических или юридических лиц.
Большая Палата Верховного Суда рассмотрела дело по представлению государственного исполнителя в Полтавской области о предоставлении разрешения на принудительное проникновение в нежилое помещение -–кафе, владельцем которого является физическое лицо.
Особенность этого дела заключается в том, что государственный исполнитель обратился с представлением в местный суд в порядке гражданского судопроизводства для получения разрешения на совершение действий во исполнение решения, принятого в порядке хозяйственного судопроизводства.
Согласно статье 18 Закона Украины от 2 июня 2016 № 1404-VIII «Об исполнительном производстве» исполнитель при осуществлении исполнительного производства вправе обращаться в суд с представлением о принудительном проникновении в жилье или другое владение должника – физического или другого лица, у которого находится имущество должника или имущество и средства, принадлежащие должнику от других лиц. Исключительно на основании решения суда о принудительном проникновении в жилье или другое владение физического лица исполнитель вправе беспрепятственно входить и осуществлять исполнительные действия (статья 18 указанного Закона).
Согласно статье 376 ГПК Украины (в редакции на момент обращения в суд с представлением) вопрос о принудительном проникновении в жилье или другое владение должника решался судом по местонахождению жилья или иного владения лица или судом, который вынес решение по представлению государственного исполнителя, частного исполнителя. Аналогичные положения закреплены в статье 439 ГПК Украины в редакции от 3 октября 2017 года.
Большая Палата ВС отметила, что статья 376 ГПК Украины размещена в разделе VII «Процессуальные вопросы, связанные с исполнением судебных решений по гражданским делам и решений других органов (должностных лиц)». То есть по правилам ГПК Украины рассмотрение процессуальных вопросов, связанных с выполнением решений других органов или судов других юрисдикций, если специальным законом не урегулировано процедуру осуществления отдельных исполнительных действий, в частности о предоставлении разрешения на принудительное проникновение в помещение, подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства.
Указанные нормы устанавливают особые правила подсудности, а именно, что представление о принудительном проникновении в жилье или другое владение должника рассматривается не судом, выдавшим исполнительный документ, а судом по месту нахождения жилища или иного владения лица.
С полным текстом постановления можно ознакомиться по ссылке.
Далее
Товариство оскаржило до суду постанови ДАБІ про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Поряд з цим, оскільки рішення апеляційного суду було не на користь позивача, Товариство на виконання оскаржених ним постанов ДАБІ та постанов ВДВС про відкриття виконавчого провадження сплатило грошові кошти.
Згодом позивач звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового рішення, яку суд задовольнив та зобов’язав Державну архітектурно-будівельну інспекцію України повернути Товариству безпідставно стягнені з нього грошові кошти за скасованими постановами.
ДАБІ звернулася до суду з заявою про встановлення способу виконання рішення, яку суди трьох інстанцій залишили без задоволення.
ДАБІ посилалася на те, що не була і не є одержувачем коштів сплачених позивачем на виконання скасованих у цій справі постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не є розпорядником цих коштів і відповідно не може повернути їх позивачу.
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 202/1373/17-ц высказала позицию относительноопределения юрисдикции споров о предоставлении информации.
Постановлением от 17 октября дело по иску к Центру первичной медико-санитарной помощи о предоставлении информации направлено в районный суд для продолжения рассмотрения, поскольку он ошибочно решил, что спор должен решаться по правилам КАС.
Большая Плата, в частности, указала, что понятие «суд, установленный законом»» включает у себя в том числе соблюдение всех правил юрисдикции и подсудности. Система судов общей юрисдикции является разветвленной. Судебная защита является основной формой защиты прав, интересов и свобод физических и юридических лиц, государственных и общественных интересов. Судебная юрисдикция — это институт права, призванный размежевать компетенцию как разных звеньев судебной системы, так и разные виды судопроизводства, которыми является гражданское, уголовное, хозяйственное и административное.
Суди розглядали справу про визнання договору дарування нерухомого майна з правом сервітуту недійсним. Позивач зазначала, що уклала зазначений правочин у зв’язку з тим, що вона та її чоловік були особами похилого віку та потребували допомоги у веденні господарства, придбанні ліків, догляді за будинком та господарськими спорудами, городом та інше, а відповідач запропонувала їй надання відповідної допомоги, в тому числі і фінансової, взамін на відчуження на її користь належного подружжю будинку.
Суд першої інстанції заочним рішенням позов задовольнив, а апеляційний суд залишив таке рішення без змін. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення та під час розгляду такої заяви у судовому засіданні заявляла клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, але ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги не розглянули це клопотання по суті.
У касаційній скарзі відповідач зазначала про те, що суд першої інстанції після отримання позовної заяви не звернувся із запитом про надання інформації про її зареєстроване місце проживання, а копії судових рішень та інших документів по справі направлялися відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, за якою відповідач ніколи не проживала. Внаслідок зазначених процесуальних порушень відповідач не була належним чином повідомлена про дату та час судових засідань в суді першої інстанції та не отримала копії позовної заяви, що, в свою чергу, позбавило її права подати заперечення на позов, подавати докази, давати пояснення суду, а також подати заяву про застосування строків позовної давності.
ВС скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди не встановили наявність обставин, щодо яких помилилася позивач під час укладення з відповідачем договору дарування, які саме ці обставини, чи мають вони істотне значення, чи існували на момент укладення цього правочину, а також чи вплинули вони на волевиявлення дарувальника.
Окрім того, ВС роз’яснив, що за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
ВС вказав, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (постанова від 24.10.2018 у справі№ 317/3698/15-ц).
Окрім того, суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 щодо того, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності
Далее
1 листопада 2018 року Велика палата Конституційного Суду України на засіданні розглядала питання щодо відкриття конституційного провадження щодо положень пунктів 14, 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
69 народних депутатів України вимагали перевірити на конституційність мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення.
КСУ відмовив у відкритті конституційного провадження у цій справі.
Зазначимо, вперше Конституційний суд відмовив у відкритті справ про конституційність земельного мораторію у лютому 2018 року.
Нагадаємо, 31 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України», яким строк дії мораторію на продаж чи відчуження іншим способом земель сільськогосподарського призначення продовжується на один рік – до 1 січня 2019 року. Мораторій на продаж сільськогосподарських земель діє з 2002 року.
Окрім того, у травні 2018 року Європейський суд з прав людини постановив, що земельний мораторій в Україні порушує права людини. «Абсолютна заборона на продаж чи купівлю сільськогосподарських земель в Україні є порушенням прав людини», – йдеться у рішенні ЄСПЛ .
Далее
