Рішення ВС у справі №688/2908/16-ц 
Правовідносини оренди виникають в момент укладення договору.Але на переддоговірній стадії сторони також повинні діяти правомірно.Зокрема, може вважатись недобросовісною безпідставна відмова у затвердженні проекту з наданням дозволу на його розробку іншій особі. Але якщо особа з розробкою зволікає, надання ділянки іншому заявнику цілком очікуване.Оцінка добросовісності поведінки має здійснюватися у кожній справі окремо.Проекти землеустрою складаються лише у разі зміни цільового призначення або формування нових ділянок.Якщо ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а право власності — у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то ст.123 ЗК та ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» щодо отримання дозволу на розробку проекту не застосовуються.В цілому проект хоча й здійснюється для оренди землі, але вчиняється в інтересах територіальної громади для формування ділянки.Тому в разі неотримання її в користування особа може претендувати на відшкодування витрат на розробку та погодження проекту.Також ВП зауважила, що надання землі в оренду має відповідати принципам справедливості.
Тож за наявності двох чи більше бажаючих орендувати ділянку таке право підлягає продажу на конкурентних засадах.Далее
Міська рада може обмежити режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, якщо для цього є належні підстави (наприклад, звернення чи скарги від мешканців сусідніх будинків).
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 305/987/16-а.
Обставини справи
У червні 2016 року фізична особа підприємець (позивач) звернувся до суду з позовом до міської ради (відповідач), в якому просив скасувати рішення відповідача про встановлення режиму роботи диско-бару.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що рішенням виконкому його зобов’язано встановити камери відеоспостереження з метою забезпечення громадського порядку, що ним виконано в повному обсязі та затрачено значні грошові кошти. Також відділом культури Рахівської РДА затверджено графік проведення культурно-розважальних заходів. Незважаючи на це, виконкомом Рахівської МР вирішив встановити режим роботи диско-бару з 06:00 до 23:00 годин терміном на два роки.
Позиція Верховного Суду
ВС зазначив, що органи місцевого самоврядування наділені правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов’язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься зокрема у постанові Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі № 161/5443/16-а.
Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не подано будь-яких доказів надходження до нього звернень чи скарг від мешканців сусідніх будинків, не надано також доказів на підтвердження перевищення позивачем допустимим рівнів шуму або невжиття заходів щодо шумоізоляції, тобто виконавчий комітет Рахівської МР, як суб’єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС, не довів правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Судами також не встановлено, що між підприємницькою діяльність позивача, яка зазнала обмежень у зв’язку з оскаржуваним у цій справі рішенням суб’єкта владних повноважень, існує протиріччя зі статтею 42 Конституції та відповідно, на позивача не поширюються гарантії статті 50 Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про те, що виконавчий комітет Рахівської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у спосіб, всупереч вимогам та з перевищенням повноважень, що передбачені чинним законодавством.
За матеріалами: ЛігаЗакон
Далее
Рішення ВС у справі №279/3970/18 
повернення створюватиме небезпеку для життя та здоров’я дитини;обставини змінилися так, що ці дії суперечитимуть її інтересам.обставин, які б створювали небезпеку для життя та здоров’я дитини або суперечили її інтересам;протиправну поведінку матері щодо дочки.Далее
Постанова ВС від 11.03.2020р. у справі № 360/2312/16-ц
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідно до пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Верховний Суд зазначає, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». Таким чином спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.Далее
