Велика Палата вказала, що спір директора товариства пов’язаний з його звільненням повинен слухатися у порядку господарського, а не цивільного судочинства.
19.02.2020 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № № 145/166/18. Предметом спору була позовна заява директора сільськогосподарського товариства про визнання незаконним наказу про його звільнення та стягнення середнього заробітку.
Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили зазначені вимоги, скасували наказ про звільнення та стягнули заробітну платню. Колегія суддів касаційної інстанції вирішила передати справу на розгляд Великої Палати з тих підстав, що товариство порушило питання юрисдикції спору. Відповідач стверджував, що спір є не трудовим, а корпоративним, а тому він повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами касаційної скарги та закрила провадження у справі. Своє рішення суд аргументував тим, що директора товариства було звільнено на підставі рішення учасників цього товариства. При цьому положення ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» визначають, що до компетенції загальних зборів учасників відносяться питання утворення та відкликання виконавчого органу товариства. Також, повноваження члена виконавчого органу можуть бути припинені або така особа може бути тимчасово відсторонена від своїх повноважень на підставі рішення загальних зборів учасників. Дані положення зазначені, зокрема, у статті 99 ЦК України.
Що стосується КЗпП України, то він регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України. Таким чином, суд прийшов до висновку, що норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними та повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
З приводу стягнення заробітної плати суд зазначив, що така вимоги є похідною від вирішення питання правомірності звільнення директора та не може бути розглянута окремо. У цій частині колегія теж закрила провадження. Судді не роз’яснили до якого суду слід звертатися з цією вимогою. Але думаю, що якщо вони є похідними від вирішення питання звільнення директора, то теж повинні бути вирішені господарським судом, що прямо передбачено чинними процесуальними кодексами.
Далее
Перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції України Олексій Білошицький повідомив, що Верховний Суд виніс постанову, яка може зацікавити як водіїв, так і пішоходів. Інформацію він оприлюднив на своїй сторінці в Facebook.
«До суду звернувся водій з наміром оскаржити постанову, винесену інспектором патрульної поліції за порушення вимог пункту 18.1 правил дорожнього руху, а саме: «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Позивач у судовому засіданні пояснив, що «коли наближався до нерегульованого пішохідного переходу, то побачив, що до пішохідного переходу підійшов один пішохід (жінка). Вказаний пішохід знаходився на лівому боці проїзної частини відносно напрямку руху позивача. Під’їхавши безпосередньо до нерегульованого пішохідного переходу, позивач побачив, що пішохід зробив один чи два кроки по пішохідному переходу. При цьому він перебував на зустрічній смузі руху та до середини проїзної частини залишилася достатня відстань, де автомобіль позивача міг створити небезпеку для руху для пішохода. У вказаному випадку, у разі зменшення позивачем швидкості руху та застосування екстреного гальмування для зупинки транспортного засобу, автомобіль позивача зупинився б безпосередньо на пішохідному переході, що створило б перешкоду для пішохода та зважаючи на те, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів міг створити аварійну ситуацію. Зважаючи на це, позивач не створюючи ніяким чином небезпеки для руху пішохода та інших транспортних засобів, продовжив рух».
Судом першої інстанції позивачу було відмовлено в задоволенні адміністративного позову, після чого він звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду, який в свою чергу, скасував постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 серпня 2017 року і задовольнив позовні вимоги водія.
Не погодившись з рішенням апеляції патрульна поліція звернулась до Верховного Суду, який 4 грудня 2019 року поставив крапку в цій історії — рішення першої інстанції було залишено в силі.
Крім того, в позиції суду викладено деякі корисні роз’яснення щодо пункту правил 18.1:
— на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід;
— для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов’язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися;
— забороняється здійснювати об’їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід;
— водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, – уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу», — повідомив Олексій Білошицький.
Посилання на рішення судів:
Під час засідання Ради з загальних справ та політики Гаазької конференції з міжнародного приватного права Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Нідерланди Всеволод Ченцов від імені України підписав Конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах.
Конвенцію було прийнято 02 липня 2019 року за результатами 22-ї Дипломатичної сесії цієї міжнародної організації, участь у якій взяла делегація України, до складу якої увійшли представники Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України та Офісу Президента України.
Україна стала другою державою, яка підписала Конвенцію.
Конвенція є підсумком інтенсивної роботи протягом 2016 – 2019 років утвореної з цією метою Спеціальної комісії, чому передували майже два десятиріччя пошуку оптимальних шляхів розробки взаємоприйнятного міжнародного інструменту щодо визнання і виконання іноземних судових рішень.
Конвенція є універсальним багатостороннім документом, що закріплює для держав, які стануть її Сторонами, загальні правила, за яких гарантується взаємне визнання і виконання судових рішень у цивільних або комерційних справах.
Разом з Конвенцією про угоди про вибір суду 2005 року ця Конвенція має на меті полегшити доступ до правосуддя для учасників ринку, створити для них визначеність, передбачуваність, зменшення витрат, часу та ризиків під час здійснення підприємницької діяльності.
Конвенція набере чинності у перший день місяця, який починається після спливу періоду, протягом якого може бути зроблене повідомлення щодо встановлення відносин відповідно до цієї Конвенції з другою Державою, що здала свою ратифікаційну грамоту, документ про прийняття, затвердження або приєднання.
Позиція Верховного Суду
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12.10.2010 приватний нотаріус Особа 7 посвідчила згоду подружжя від імені Особи 5 на укладення договорів купівлі-продажу будинку та ділянки, розташовані за Адресою 1.
Згідно з договором купівлі-продажу будинку від 12.10.2010, посвідченим приватним нотаріусом Особою 7 і зареєстрованим у реєстрі, Особа 4 придбала в Особи 3 будинок за Адресою 1.
17.06.2011 відповідно до договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Веремчуком С.В. та зареєстрованого в реєстрі, Особа 1 придбав у Особи 4 житловий будинок за Адресою 1.
Рішенням Луцького міськрайсуду від 6.05.2014, залишеним без змін ухвалою АСВО від 17.07.2014, визнано недійсним укладений 12.10.2010 між Особою 3 та Особою 4 договір купівлі-продажу будинку за Адресою 1, посвідчений приватним нотаріусом Особою 7. Витребувано з володіння Особи 1 зазначений житловий будинок шляхом передання у володіння Особі 5 та Особі 3 <…>.
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Відповідно до ст.1 закону нотаріат — це система органів і посадових осіб, на які
покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з ст.50 закону нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
ВС зауважує, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Учиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб — сторін нотаріальної дії.
Правила вчинення нотаріальних дій встановлені законом та інструкцією.
Відповідно до ст.27 закону (у редакції на час учинення нотаріальної дії) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.
Відповідно до ст.43 закону не допускається вчинення нотаріальної дії в разі відсутності осіб — її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Установлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
Згідно зі ст.45 закону при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчені правочини, а також заяви та інші документи підписуються в присутності нотаріуса.
Аналогічні положення містяться в пп.13, 15 інструкції, що була чинною на час учинення вищевказаної нотаріальної дії.
Під час розгляду цього спору доведенню підлягає незаконність дій або недбалість приватного нотаріуса Особи 7 при посвідченні згоди подружжя та договору купівлі-продажу будинку, заподіяння цими діями шкоди позивачу.
Суди дійшли висновку, що позивач має право на звернення до суду з вимогою про визнання незаконною нотаріальної дії щодо посвідчення нотаріальної згоди подружжя, оскільки, внаслідок незаконності дій нотаріуса було порушено право власності Особи 1 на майно.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач надав належні докази та довів, що внаслідок неправомірних дій приватного нотаріуса Особи 7, які полягають у посвідченні 12.10.2010 від імені Особи 5 згоди подружжя на укладення договору купівлі-продажу будинку та ділянки, що розташовані за Адресою 1, йому завдана майнова шкода як добросовісному набувачу нерухомого майна й така шкода підлягає стягненню на його користь з відповідачів у справі.
Суди дійшли висновку, що завдану позивачу шкоду в розмірі 136050,00 грн. необхідно стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» як страхове відшкодування згідно з договором, а решту — 393150,00 грн. (529200,00 грн. — 136050,00 грн.) як відшкодування майнової шкоди — безпосередньо з відповідача, приватного нотаріуса Особи 7, як особи, дії якої призвели до заподіяння майнової шкоди.
Висновок про задоволення позову ґрунтується на належно досліджених доказах у справі, а саме: показаннях свідків, письмових доказах, висновку судово-почеркознавчої експертизи.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з наказом начальника Головного управління юстиції у Волинській області від 4.09.2014 №72/6 нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Особи 7 зупинена строком на 7 днів (з 8.09.2014 до 14.09.2014). У період зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Особи 7 зобов’язано пройти підвищення кваліфікації в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції.
Суди взяли до уваги рішення Луцького міськрайсуду від 6.05.2014, ухвалене в цивільній справі за позовом Особи 5 до Особи 1, Особи 3, Особи 8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Особа 7, про визнання договору недійсним, витребування майна, скасування державної реєстрації на майно, яким договір купівлі-продажу житлового будинку від 12.10.2010, укладений між Особою 3 та Особою 4, посвідчений приватним нотаріусом Особою 7, визнано недійсним, витребувано з володіння Особи 1 як добросовісного набувача майно житловий будинок за Адресою 1 шляхом передання зазначеного майна у володіння Особи 5 та Особи 3.
Під час розгляду зазначеної цивільної справи суд установив, що на час посвідчення приватним нотаріусом Особою 7 згоди подружжя від імені Особи 5 вона перебувала за межами території України, підпис від її імені на згоду подружжя на відчуження спірного будинку від 12.10.2010 виконано не Особою 5, а іншою особою.
Відповідно до змісту рішення Луцького міськрайсуду від 6.05.2014, підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначеного будинку та витребування його з володіння Особи 1 стало порушення ст.65 СК, ст.369 ЦК, а саме — відсутність волевиявлення Особи 5 на згоду подружжя на відчуження спірного будинку, оскільки наявність такої згоди буда необхідною умовою укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.
Суд дослідив копію паспорта громадянина України на ім’я Особи 5, нотаріальну згоду, що містяться в матеріалах цивільної справи №161/13929/13-ц, матеріали судово-почеркознавчої експертизи, проведеної під час розгляду справи №161/13929/13-ц, а також копію пенсійного посвідчення на ім’я Особи 9.
З протоколу допиту Особи 3 від 16.10.2014 відомо, що у 2010 році до нього звертався його син Особа 10 з проханням підписати документи на приватизацію будинку разом із його тещею Особою 9, яка мала зіграти роль його дружини Особи 5. Після прибуття до нотаріуса спочатку, поки син Особа 10 вів перемовини з нотаріусом, свідок і Особа 9 перебували за дверима нотаріальної контори, а потім нотаріус запросив їх до себе та в присутності нотаріуса вони підписали всі необхідні для продажу будинку документи.
Особа 7 під час допиту її як свідка на стадії досудового розслідування визнала, що на другому фото в паспорті Особа 9 не схожа на Особу 5.
ВС виходить із того, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювача шкоди (ст.1166 ЦК).
Суди встановили склад правопорушення в діях нотаріуса — незаконність її дій при вчиненні нотаріальної дії (ст.27 закону в редакції на час виникнення спірних правовідносин), тому дійшли обґрунтованого висновку про її відповідальність.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, ВС бере до уваги загальне правило про дію цивільно-правових актів у часі (ст.58 Конституції, ст.5 ЦК).
Згідно з ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно зі ст.27 закону в редакції закону від 6.09.2012 шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності в разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов’язаного з учиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.
Отже, нотаріус не несе відповідальності в разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, подала недійсні або підроблені документи (ч.2 ст.27 закону).
Судами встановлено, що ухвалою Луцького міськрайсуду від 5.03.2015, постановленою в кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 9 за ч.1 ст.358 КК, її було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито.
Зі змісту цієї ухвали випливає, що обвинувачена Особа 9 12.10.2010, у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ЛМНО Особи 7, діючи з прямим умислом, внесла до офіційного документа, а саме — нотаріального бланку згоди подружжя на укладення договорів купівлі-продажу будинку та ділянки, завідомо неправдиві відомості про надання Особою 5 згоди чоловіку Особі 3 на продаж будинку за Адресою 1, а саме — у графі «підпис» власноручно поставила підпис від імені Особи 5. Надалі документ був посвідчений приватним нотаріусом Особою 7, який став підставою для укладення 12.10.2010 договору купівлі-продажу будинку, відповідно до якого Особа 3 продав, а Особа 4 купила будинок за Адресою 1.
Згідно з обвинувальним актом від 18.02.2015 Особа 9 своїми умисними діями, які виразились у підробленні іншого офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, і який надає права, з метою використання його іншою особою, скоїла злочин, передбачений ч.1 ст.358 КК (у редакції від 5.04.2001).
Отже, суди встановили, що приватному нотаріусу Особі 7 для вчинення нотаріальної дії було надано підроблений документ.
Таким чином, оскільки закон скасував цивільну відповідальність нотаріуса про відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса в разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, подала підроблені документи (ч.2 ст.27 закону), то ВС дійшов висновку про скасування судових рішень та ухвалення нового — про відмову в позові sз цих підстав. <…>
Суди масово закликають громадян та учасників судових процесів використовувати сучасні альтернативні способи отримання інформації із суду у зв’язку з відсутністю належного фінансування діяльності судів.
Деякі поради щодо отримання інформації надає прес-служба Судової влади України.
По справах, які знаходяться у провадженні суду або вже відкриті, можна подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після подання вказаної заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в заявці.
Так за допомогою сервісу Електронного суду учасники судового процесу можуть подавати до суду позовні заяви в електронному форматі.
Далее
