Согласно ст. 33 ЗУ «Об исполнительном производстве», в случае если в органе государственной исполнительной службы открыто несколько исполнительных производств о взыскании средств с одного должника, они объединяются в сводное исполнительное производство и на имущество должника налагается арест в пределах общей суммы взыскания, исполнительского сбора и возможных затрат, связанных с организацией и проведением исполнительных действий.
Согласно ст. 43 того же закона, распределение взысканных государственным исполнителем с должника денежных сумм осуществляется в следующем порядке:
1) в первую очередь возвращается авансовый взнос сторон и других лиц на организацию и проведение исполнительных действий;
2) во вторую очередь компенсируются расходы государственной исполнительной службы, связанные с организацией и проведением исполнительных действий, не покрытые авансовым взносом сторон и других лиц;
3) в третью очередь удовлетворяются требования взыскателя или взыскателей, если их несколько, и взыскивается исполнительный сбор в размере 10 процентов фактически взысканной суммы;
4) в четвертую очередь взимаются штрафы, наложенные государственным исполнителем в соответствии с требованиями настоящего Закона.
Распределение денежных сумм в очередности, осуществляется по мере их взимания.
Ну а сумма, которая остается после уплаты штрафов, возвращается должнику.
Все взысканные денежные суммы, должны быть зачислены государственным исполнителем на соответствующий счет органа государственной исполнительной службы.
По письменному заявлению взыскателя — физического лица или его представителя взысканы денежные суммы могут быть перечислены государственным исполнителем на указанный им счет в банке или другом финансовом учреждении или присланные на адрес взыскателя почтовым переводом, которая осуществляется за его счет, кроме перевода алиментных сумм.
Не допускается выплата взыскателю взысканных сумм наличными или выплата взысканных сумм другим лицам, которые не являются взыскателями. Запрещается использовать взысканные с должников денежные суммы, подлежащие выплате взыскателям, на иные цели, а также обращать на них взыскания для выплаты другим лицам, которые не являются взыскателями по исполнительным документам, во время принудительного исполнения которых эти суммы взыскано.
В случае если государственному исполнителю известен счет взыскателя, на который необходимо перечислить взысканные с должника средства, или если в соответствии с частью второй настоящей статьи средства подлежат перечислению в адрес взыскателя почтовым переводом, то сумма исполнительского сбора, пропорциональная взысканной сумме, перечисляется после перечисления взыскателю принадлежащей ему суммы. В противном случае сумма исполнительского сбора, пропорциональная взысканной сумме, перечисляется после поступления взыскателю сообщение о наличии на соответствующем счете органа государственной исполнительной службы суммы средств, подлежащей выплате взыскателю.
В случае, если взысканные с должника денежные суммы невостребованные взыскателем в течение одного года со дня их зачисления на соответствующий счет органа государственной исполнительной службы, эти суммы зачисляются в Государственный бюджет Украины в порядке, установленном Государственным казначейством Украины.
В любом случае, рекомендуем на любой стадии исполнительного производства будь Вы должник или взыскатель контактировать с юристами или адвокатом для получения своевременной правовой консультации. Это всегда поможет обойти «острые углы», своевременно знать и иметь возможность реализовывать свои права и обязанности.
Помните, что Вы всегда имеете возможность в режиме онлайн-времени задать вопрос нашему юристу, просто воспользуйтесь формой, размещенной на нашем сайте.
Автор: адвокат Ефимова Л.Я.
Далее
Для того, щоб висвітлити дані питання звернемось до норм Сімейного та Цивільного кодексів України.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) (ст.60 СК України).
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім’я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України). Але можливий варіант доказу одного із подружжя, що дане майно являється його особистою власністю.
Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ч.1 ст.71 СК України).
Співвласник майна, який бажає виділу своєї частки шляхом стягнення грошової компенсації, може заявити такі вимоги виходячи з положень ст. 364 ЦК України
В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України та ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Виходячи з аналізу зазначеної норми та враховуючи положення ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов’язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
При цьому, зазначеною нормою передбачено, що обов’язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов’язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність до згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
Як вбачається із наведеного, потрібно аналізувати кожну окрему ситуацію, з метою формування позову та позовних вимог. Оскільки, законодавець наділяє нас як правами так і обов’язками, рекомендуємо все ж звернутись до юридичної компанії, адвоката для надання вам правової допомоги чи отримання консультації.
После получения свидетельства Украины на знак для товаров и услуг, Вы как владелец, свидетельства имеет право дать любому лицу разрешение (выдать лицензию) на использование знака на основании лицензионного договора.
О том, что собой представляет данный и договор и правила его оформления, Вы можете узнать в данной статье.
По условиям лицензионного договора владелец торговой марки (лицензиар) передает право пользоваться его имущественными правами другому лицу (лицензиату), то есть использовать зарегистрированный знак для обозначения товаров и услуг, на условиях, определенных по взаимному согласию сторон с учетом требований Гражданского кодекса Украины и законов Украины.
Договор о распоряжении имущественными правами интеллектуальной собственности заключается в письменной форме.
В случае заключения данного договора между юридическими лицами, договор скрепляется подписями уполномоченных лиц и печатями предприятий.
В случае, если договор заключается между физическими лицами, то необходимо нотариальное удостоверение договора.
Далее
