Хто може призначити виконавця заповіту?
Поява фігури виконавця заповіту обумовлена рішенням учасників процесу спадкування. За потреби присутність такої особи можуть забезпечити:
Що входить до повноважень виконавця заповіту?
Робота з виконання заповіту починається з надання особою згоди, яка може бути виражена на тексті самого заповіту, додана до нього або у вигляді заяви, поданої нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Здійснювати контроль за втіленням останньої волі людини можна лише на добровільній основі.
Що зобов’язаний робити виконавець заповіту:
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який засвідчував його повноваження. Якщо він цього не зробить, то спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.
На що має право виконавець заповіту?
Внесок виконавця заповіту у процес розподілу спадщини вартий винагороди.
Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець зможе одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, то це можна зробити за домовленістю між виконавцем заповіту та спадкоємцями, а в разі спору – судом.
Також, виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.
Крім цього, у разі небажання здійснювати свої повноваження, виконавець заповіту може відмовитися. Про це він зобов’язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
Як відбувається контроль за виконанням заповіту?
Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту. Якщо вони малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
Виконавець заповіту повинен звітувати про дії, котрі були ним вчинені щодо виконання заповіту особам, які наділені повноваженням здійснювати контроль. Також після виконання заповіту, виконавець подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Суди розглядали справи про встановлення факту перебування на утриманні особи з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця; отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника; оформлення спадщини тощо. Звертаємо увагу на практику Верховного Суду про те, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання переходу на інший вид пенсії або отримання соціальної допомоги прямо передбачено пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України та пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24, від 20 листопада 2024 року у справі № 179/986/23, від 12 березня 2025 року у справі № 204/3779/24).
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
Заявниками в таких справах були переважно дружини, а також жінки, які проживали разом із померлою особою як чоловік і жінка без шлюбу (справи № 336/1098/24, № 204/3799/24).
У справах про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який зник безвісти, з метою отримання грошового забезпечення заявниками були батьки, баба (справи № 643/5970/24, № 509/3001/23, № 442/4860/24, № 470/976/24).
Заінтересованими особами, яких визначали заявники, були юридичні особи, до повноважень яких відноситься питання призначення пенсії або отримання грошового забезпечення, а саме: відповідний орган ПФУ, Міноборони України, відповідний ТЦК та СП.
Траплялися випадки, коли заявники не зазначали всіх заінтересованих осіб, на права і обов’язки яких може вплинути факт, який вони просили встановити.
Так, у справі № 643/5970/24 Московський районний суд м. Харкова відмовив батькам загиблого військовослужбовця у задоволенні заяви про встановлення факту перебування їх на утриманні сина, який вважається зниклим безвісти. При цьому місцевий суд зазначив, що встановлення такого юридичного факту заявникам необхідно для отримання грошового забезпечення. Однак враховуючи те, що у сина, який вважається зниклим безвісти, є неповнолітня дитина, яка не залучена до участі у справі заінтересованою особою, заявники не порушували питання про її залучення до участі у справі та категорично заперечували проти цього, та з огляду на те, що рішення суду у цій справі може зачіпати інтереси неповнолітньої особи, яка не брала участі у справі, заявлені вимоги не можуть бути розглянуті судом (рішення Московського районного суду
міста Харкова від 16 серпня 2024 року у справі № 643/5970/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121150191 ).
Слід зазначити, що неправильне визначення заінтересованої особи заявником не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, або залишення такої заяви без
розгляду. Заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити в справу з власної ініціативи (постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24).
Розглядаючи справи по суті заявлених вимог, суди задовольняли вимоги про встановлення факту перебування заявника на утриманні особи або відмовляли у задоволенні таких вимог в залежності від встановлення наявності
або відсутності обставин (фактів) та на підставі оцінки доказів.
Огляд судової практики розгляду цивільних справ
У справі № 442/4860/24 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області встановив факт перебування баби на утриманні військовослужбовця (онук), який загинув. Суд зазначив, що факт родинних відносин між онуком і бабою підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження онука, де матір’ю вказана дочка заявника; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу дочки та зміну прізвища; свідоцтвом про народження дочки, згідно з яким заявник є її матір’ю; показами свідків. Надані заявником докази є належними і допустимими, оскільки містять фактичні дані, які логічно пов’язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, встановлення якого є необхідним заявнику для отримання права на оформлення спадщини, а також для звернення за одноразовою грошовою допомогою членам сім’ї загиблого військовослужбовця (рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2024 року у справі № 442/4860/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/120847675).
У іншій справі місцевий суд відмовив у задоволенні заяви баби про встановлення факту її перебування на утриманні онука, який зник безвісти, оскільки заявник не надала доказів того, що онук утримував її, надавав їй постійну, систематичну допомогу, яка була б для неї основним джерелом засобів до існування. При цьому суд зазначив, що саме баба з дитинства утримувала онука, оскільки його матір була позбавлена батьківських прав. Покази свідків не доводять факту перебування заявника на утриманні онука. Надана заявником довідка про доходи, в якій зазначено, що баба отримує пенсію за віком, підтверджує лише розмір її щомісячного доходу. За поясненнями заявника та свідків онук постійної роботи та постійного джерела доходу не мав, у певний період часу перебував у слідчому ізоляторі у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення. Згідно з виписками з карткового рахунку заявника грошові перекази внука бабі мали епізодичний, разовий характер (рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року у справі № 470/976/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/126368970).
Також траплялися випадки коли суд залишав заяву про встановлення факту перебування заявника на утриманні без розгляду, оскільки існує спір про право, з огляду на заперечення заінтересованої особи ГУ ПФУ (ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2024 року у справі № 336/1098/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117698994).
Разом з тим слід зазначити про те, що заперечення ГУ ПФУ про наявність у заявника права на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника не свідчить про існування спору про право, оскільки відмова заінтересованої особи
Огляд судової практики розгляду цивільних справ у призначенні заявнику пенсії сама по собі це не підтверджує (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24). Вирішуючи питання щодо юрисдикції зазначеної категорії справ, судам слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що справи про встановлення юридичного факту підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окремо слід звернути увагу на рішення суду у справі № 204/3799/24, яким суд закрив провадження у справі в частині вимог заявника про встановлення факту перебування на утриманні, оскільки між заявником та ГУ ПФУ виникли правовідносини щодо призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, що свідчить про наявність спору про право на отримання пенсії та пільг, тому такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження за правилами адміністративного судочинства (ухвала Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року у справі № 204/3799/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/121885982, постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124139138).
Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що оскільки заявник просила встановити факт її перебування на утриманні чоловіка та факт її спільного проживання з останнім з метою підтвердження права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, тому суду доцільно розглянути всі вимоги заявника в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 204/3799/24,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125843167).
Джерело: https://court.gov.ua
Далее
В Україні неповнолітні громадяни можуть стати власниками транспортних засобів з 14-річного віку. Таке право врегульоване постановою КМУ №1388, розповіли в Головному сервісному центрі МВС.
У МВС розповіли, що реєстрація транспортного засобу на неповнолітнього здійснюється виключно за наявності нотаріально засвідченої згоди батьків, усиновлювачів або піклувальників.
«У такому разі в реєстрі зазначаються їхні дані (прізвище ім’я, по батькові), а також робиться відмітка про заборону перереєстрації з метою відчуження чи зняття автомобіля (мотоцикла) з обліку без дозволу батьків та органу опіки та піклування. Така ж сама інформація зазначається й у графі «Особливі відмітки» у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу», – йдеться в повідомленні.
Як зазначається, повне право самостійного розпорядження транспортом настає після досягнення 18-річного віку. Це означає, що всі обмеження щодо перереєстрації чи зняття з обліку діятимуть до повноліття.
Водночас, якщо транспортний засіб переходить неповнолітньому у спадок за законом, його можна зареєструвати на нового (неповнолітнього) власника незалежно від віку.
«Важливо пам’ятати: право власності на автомобіль чи мотоцикл не дорівнює праву керування ним. Керувати транспортним засобом можна лише після отримання посвідчення водія у визначеному законом віці. Адже відповідальність на дорозі надзвичайно велика: від уважності та дисципліни водія залежить не лише його життя, а й безпека пасажирів та інших учасників дорожнього руху», – наголосили у МВС.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
З 1 вересня всі працівники ТЦК та СП зобов’язані носити бодікамери та здійснювати відеофіксацію під час перевірки документів або вручення повісток. Відповідна вимога закріплена спеціальним дорученням Міністра оборони. Так, Київський обласний ТЦК та СП зазначив, що використання камер допоможе мінімізувати конфлікти, створити доказову базу у спірних випадках та запобігти зловживанням.
Відповідно, у Київському обласному ТЦК та СП нагадали, що згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уповноважені представники ТЦК та поліцейські мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час перевірки документів чи вручення повісток. Для чіткого регулювання цього процесу Міністерство оборони затвердило спеціальну Інструкцію (наказ № 532 від 06.08.2024), що детально регламентує порядок роботи з камерами та встановлює єдині стандарти.
Таким чином, Інструкція передбачає, що представник ТЦК, який використовує камеру, зобов’язаний повідомити про це осіб, яких він фіксує.
Запис має починатися автоматично, як тільки групи оповіщення приступають до своїх обов’язків, і тривати безперервно до їх завершення. Винятком є лише випадки, коли в кадр можуть потрапити військові об’єкти або інформація з обмеженим доступом, а також особисті потреби працівника.
Важливо, що працівникам суворо заборонено видаляти записи, змінювати їх, вимикати камеру, перешкоджати фіксації або передавати відео стороннім особам. Контроль за використанням камер здійснюється відповідальною особою в ТЦК, а за інформацією з них — безпосередньо керівником.
Разом з тим, в Київському обласному ТЦК та СП зауважили про те, що наразі існують технічні виклики, які потребують вирішення. Зокрема, це відсутність уніфікації обладнання та обмежені можливості для обробки великих обсягів відеоданих.
Таким чином, задля розв’язання вказаного питання, за словами заступника міністра Євгена Мойсюка, Міністерство оборони розпочало розбудову спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи (ІКС). Її створення передбачатиме закупівлю уніфікованих пристроїв, створення потужного централізованого сховища з високим рівнем захисту даних та використання програмного забезпечення для швидкого аналізу записів.
Відтепер, повідомили в Київському обласному ТЦК та СП, після завершення роботи груп оповіщення, записи з карт пам’яті автоматично завантажуватимуться на централізований захищений сервер. Термін їх зберігання становитиме щонайменше 30 днів, але у випадках, пов’язаних із розслідуваннями чи судовими процесами, записи зберігатимуться довше.
Адміністратором ІКС стане Військова служба правопорядку ЗСУ. Це нівелюватиме ризики несанкціонованого доступу до записів та втручання в роботу системи.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Міністерство юстиції нагадує, що під час воєнного стану виїзд за кордон для чоловіків віком від 18 до 60 років обмежено. Виняток становлять окремі категорії осіб, серед яких — заброньовані працівники. Тож Мін’юст роз’яснив, хто саме може перетинати державний кордон та які документи для цього потрібні.
Хто може перетинати державний кордон?
У Правилах перетинання державного кордону громадянами України зазначено, що військовозобов’язані, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право перетинати державний кордон.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов’язані, які заброньовані на період мобілізації та у воєнний час, не підлягають призову на військову службу. Такі особи перебувають на спеціальному військовому обліку. Попри це у Правилах зазначено лише про порядок перетину державного кордону заброньованого працівника у відрядження. Щодо можливості перетину кордону під час відпустки — чіткого нормативно-правового регулювання немає.
Дізнатися про порядок перетину кордону для цієї категорії осіб можна виключно з роз’яснень Державної прикордонної служби, звернули увагу в Мін’юсті.
Водночас деякі державні службовці, наприклад, члени Кабінету Міністрів, заступники міністрів, судді, прокурори, керівники державних органів, депутати місцевих рад, а також інші особи, визначені у ст. 2-14 Правил, не можуть перетинати державний кордон з метою відпустки.
Які документи потрібні?
— паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
— паперовий військово-обліковий документ або електронний варіант в додатку Резерв+ (повинен містити позначку про бронювання та внесений до системи «Оберіг»);
— витяг з наказу про відпустку або його копія (має містити інформацію про країну виїзду, термін перебування, посаду працівника тощо);
— інші документи для підтвердження мети поїздки.
Важливо: працівник, який планує поїхати у відпустку за кордон, не повинен мати заборон, які б перешкоджали виїзду за межі країни чи порушувати правила військового обліку.
Отримати додаткову консультацію
Оскільки Правила часто змінюються і наразі не передбачають чіткої процедури виїзду за кордон у відпустку для заброньованих працівників, остаточне рішення приймається індивідуально — на розсуд працівника прикордонної служби під час проходження контролю.
Мін’юст рекомендує напередодні подорожі уточнювати порядок перетинання у працівників Держприкордонслужби за телефоном: 1598 або через інші канали комунікації.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Найбільш поширеним способом захисту права дітей на аліменти є судовий. У Міністерстві юстиції України нагадали, що існує наказове та позовне провадження для отримання виконавчого документа про стягнення аліментів, та розповіли про їхні особливості.
Справу про його видачу розглядає суд на підставі доданих до заяви документів, без виклику сторін на засідання. Видача відбувається протягом 5 днів із дня отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника. За судовим наказом аліменти можна стягнути лише у чітко визначених розмірах.
Особа може заявити про стягнення аліментів у такому розмірі:
Судовий наказ набирає законної сили у день його видачі та має силу виконавчого документа, тобто підлягає примусовому виконанню без видачі виконавчого листа. Ще однією перевагою судового наказу є те, що він не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Якщо особа бажає стягнути аліменти у більшому розмірі, ніж дозволяє стягнення у наказовому провадженні, або ще існує вимога, пов’язана зі встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, то необхідно звертатись до суду з позовною заявою,
Сума аліментів, що може бути присуджена дитині в порядку позовного провадження, не передбачає визначення максимально граничного розміру аліментів на дитину. За рішенням суду кошти на утримання дитини можуть стягуватись у частці від доходу відповідача (1/4, 1/3, 1/2) або у твердій грошовій сумі (2000 грн, 3000 грн) щомісяця на дитину.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів із дня його проголошення, якщо не було подано апеляційної скарги. Для виконання рішення суду видається виконавчий лист, з яким потрібно звернутись до виконавчої служби.
Далее
