Далее
25 травня 2026 року набрав чинності закон, яким скасовано обов’язок отримання дозволу органу опіки та піклування для оформлення на дитину майна, набутого нею безоплатно. Про це повідомили в Мін’юсті.
Йдеться, зокрема, про:
«Наприклад: якщо батьки або родичі хочуть подарувати дитині квартиру чи автомобіль, нотаріусу більше не потрібно надавати попередній дозвіл органу опіки. Достатньо згоди батьків або інших законних представників. До цього така процедура була значно складнішою, адже навіть для договору дарування необхідно було отримувати окремий дозвіл органу опіки та піклування», — йдеться в повідомленні.
Які особливості укладення правочинів залежно від віку дитини?
Як зазначається, у деяких випадках згода одного з батьків не потрібна — наприклад, якщо місце його проживання невідоме, він не бере участі у вихованні дитини понад 6 місяців, зник безвісти або перебуває в полоні.
«Водночас закон не скасовує дозвіл органу опіки у випадках, коли майно дитини відчужується: продається, дарується, передається в іпотеку, заставу, ділиться чи іншим способом вибуває з власності дитини. У таких ситуаціях дозвіл органу опіки залишається обов’язковим», — підкреслили в міністерстві.
З повним текстом Закону можна ознайомитись за посиланням.
Далее
Предметом конституційного контролю у цій справі є приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі — Закон). У Законі визначено, що:
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок. Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги. Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону. Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.
Ураховуючи зазначене, Суд визнав неконституційними приписи: Водночас Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 20 травняДалее
Державна прикордонна служба України повідомляє про запуск сервісу «Особистий кабінет», який дозволяє громадянам онлайн перевіряти наявність тимчасових обмежень на виїзд за кордон.
У ДПСУ зазначили, що сервіс працює у режимі реального часу та показує інформацію про обмеження, накладені на підставі рішень суду або постанов державної виконавчої служби.
Йдеться, зокрема, про:
Водночас обмеження, пов’язані з воєнним станом та правилами виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років, у сервісі не відображаються.
«Сервіс не скасовує наявні обмеження, але дає можливість швидко їх виявити та усунути», – наголосили у прикордонній службі.
Для користування сервісом необхідно авторизуватися через Дія.Підпис, BankID, КЕП або id.gov.ua. Після входу система автоматично перевіряє інформацію у державних реєстрах та показує статус – «Обмежень немає» або «Є тимчасове обмеження».
У ДПСУ зазначають, що раніше для отримання такої інформації потрібно було надсилати письмовий запит та чекати відповіді кілька тижнів. Тепер перевірити свій статус можна за кілька секунд із будь-якого пристрою.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, є нікчемним відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що набрала чинності 21 листопада 2021 року, незалежно від дати укладення такого правочину, оскільки особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях стосуються всього періоду окупації, що виключає застосування загального правила незворотності дії закону в часі.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Банк звернувся з позовом до ТОВ і поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором та договором поруки.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, укладені після 7 квітня 2014 року, є нікчемними відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки відповідач зареєстрований у м. Донецьку – на тимчасово окупованій території.
Суди зазначили, що правочини із суб’єктом господарювання, місцезнаходження якого – тимчасово окупована територія, є нікчемними, а отже не можуть бути належною правовою підставою для заявлених вимог. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) або застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України).
Крім того, суди встановили, що порука припинилася, зокрема у зв’язку зі змінами зобов’язання без належної згоди поручителя та нікчемністю відповідних додаткових угод.
КГС ВС зазначив, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню з урахуванням особливого правового режиму окупації, який охоплює весь період такої окупації. Відповідно, нікчемність правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території, поширюється і на спірні правовідносини.
Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що обрана позивачем правова підстава є неналежною у зв’язку з нікчемністю відповідних правочинів.
Постанова КГС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 905/238/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135155908.
Далее
Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повідомляє, що інформація, яку нотаріус отримує під час вчинення нотаріальних дій, є нотаріальною таємницею та не може розголошуватися без законних підстав.
До нотаріальної таємниці належать відомості про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов’язки, а також інформація, отримана під час звернення до нотаріуса.
Обов’язок зберігати конфіденційність покладається:
У Мін’юсті наголошують, що навіть родинні зв’язки не дають автоматичного права на доступ до таких відомостей. Тому відмова нотаріуса надати інформацію про правочин, укладений чоловіком або дружиною, є законною.
Водночас закон передбачає окремі випадки, коли розкриття інформації допускається.
Зокрема, це можливо у разі:
Також зазначається, що виклик нотаріуса до суду як свідка не означає автоматичного розкриття нотаріальної таємниці. Нотаріус може надати таку інформацію лише:
Довідки про нотаріальні дії та копії документів можуть отримувати лише особи, щодо яких або за дорученням яких ці дії вчинялися. У разі смерті такої особи це право переходить до спадкоємців.
Якщо ж над майном безвісно відсутньої особи встановлено опіку, відповідні документи може отримати опікун у межах своїх повноважень.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
