Опубликовано director 18 Июл 2019 в Новости | Нет комментариев
Управління Держпраці в Кіровоградській області на семінарі у Володимирівській сільській раді роз’яснило, що статтею 110 КЗпП України встановлено зобовязання власника або уповноваженого ним органу при кожній виплаті заробітної плати здійснювати повідомлення працівника про розміри оплати праці, а саме про дані, які належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Форма такого повідомлення не зазначена.
Вимоги ст. 110 КЗпП України не будуть порушені, якщо касир/бухгалтер при виплаті заробітної плати запропонує розписатися за отриману працівником суму заробітної плати в відомості, в якій містяться дані про суму нарахованої заробітної плати, підстави і суми відрахувань за кожною підставою та належну до виплати суму заробітної плати.
Працівник, який своїм підписом засвідчує одержання заробітної плати, повинен мати можливість ознайомитись з відповідними даними.
Така інформація може також в письмовій формі надаватись працівникові одночасно із заробітною платою.
Зрозуміло, що ця остання форма є для працівника найзручнішою. Повідомлення власником працівника про заробітну плату повинне провадитися при кожній виплаті заробітної плати. Відповідно до ст. 115 КЗпП України аванс — це теж заробітна плата. Але розмір авансу визначається орієнтовно, а не на підставі документів про виконану роботу. І при виплаті авансу немає можливості повідомити працівникові будь-яку іншу інформацію, крім самої суми авансу.
Далее
Опубликовано director 18 Июл 2019 в Новости | Нет комментариев
Український уряд підготував новий законопроект, за яким багато водії більше не зможуть керувати автомобілями. Тепер проходження медогляду зроблять більш ретельним та жорстким.
Про це повідомляє Politeka.
Міністерство охорони здоров’я представило документ на офіційному сайті, який зобов’язує водіїв пройти медичний огляд і за його висновком буде зрозуміло, чи можна сідати за кермо.
Згідно нового закону, практично всім людям з серйозними захворюваннями заборонять їздити на машинах. У заборонений список потрапили такі недуги, як сколіоз, геморой або гіпертонія.
Тому нові вимоги можуть зіпсувати життя мільйонам українців. Серед інших медичних протипоказань згадуються: поганий слух, грижа, шрами, запалення слізного мішка, проблеми з серцем і судинами, тиск, ендокринні порушення, доброякісні пухлини.
А якщо водій страждає від глаукоми або хвороб серцево-судинної системи – медичний огляд зажадають проходити щороку.
Водії, які вже мають права, будуть проходити огляд кожні 10 років.
Представники МОЗ запевняють, в деяких з випадків питання про видачу водійських прав за певних станів буде вирішуватися «в індивідуальному порядку». Ймовірно, чиновники допускають можливість персональних винятків. На даний момент в Україні вже є наказ, який забороняє сідати за кермо при певних проблемах зі здоров’ям, однак він не містить повного переліку патологій.
Далее
Опубликовано director 18 Июл 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
🔥Постанова КГС ВС від 09.07.2019 № 923/726/18:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82937856
⚡Ключові тезиси:
✔️8.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
✔️8.2. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. За частиною третьою зазначеної статті до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
✔️8.3. Звертаючись 03.12.2018 до місцевого господарського суду з заявою, Позивач просив постановити додаткове рішення у цій справі про стягнення з Відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 475 грн.
✔️8.4. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
✔️8.5. В обґрунтування заяви про розподіл витрат на правничу допомогу Позивач надав акт виконаних робіт від 27.11.2018, складений ним з адвокатом Літвіновою Т. В. на виконання умов договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 № ЛТВ0017 та розрахунок судових витрат на правничу допомогу, здійснений адвокатом на суму 11 475 грн.
✔️8.6. Відповідно до частин першої – другої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
✔️8.7. Встановлено, що Позивач відповідно до положень статті 124 ГПК України надав попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який міститься в його заяві про збільшення позовних вимог, поданій до суду 07.11.2018, тоді як підготовче провадження у справі закрито ухвалою від 15.11.2018, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Позивач не скористався своїм правом подати разом з першою заявою по суті спору попередній розрахунок судових витрат.
✔️8.8. При цьому, враховуючи ту встановлену апеляційним господарським судом обставину, що Адвокатським об’єднанням «Мімір» адвокату Літвіновій Т. В. видано ордер серії ХС № 024202 від 17.10.2018 для надання Позивачу правничої допомоги у цій справі, спростовуються доводи Скаржника (підпункт 6.3) про непідтвердженість існування договірних відносин між Позивачем та цим адвокатом.
✔️✔️8.9. Посилання Скаржника (підпункт 6.2) на відсутність узгодження ціни наданих адвокатських послуг між сторонами, а також доказів витрачання адвокатом саме заявленого часу, Суд відхиляє з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
✔️8.10. Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
✔️8.11. Частинами п’ятою, шостою цієї статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
✔️8.12. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
✔️8.13. З огляду на викладене аргументи Скаржника (підпункт 6.1) про те, що суд апеляційної інстанції, всупереч статтям 86, 236 ГПК України, не дослідив обставини, пов’язані з наявністю чи відсутністю доказів на підтвердження фактичного здійснення Позивачем витрат на професійну правову допомогу підлягають відхиленню.
✔️8.14. Враховуючи наведене посилання Скаржника (підпункт 6.5) на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 86, 124, 216, 236– 237, 270– 271 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а твердження про порушення судом принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та права на справедливий суд (підпункт 6.4) у зв’язку з незадоволенням клопотання про відкладення розгляду справи необґрунтовані.
✔️8.15. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, зокрема, що адвокат Літвінова Т. В. як представник Позивача брала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції 15.11.2018 та 27.11.2018; в матеріалах справи міститься складений адвокатом Літвіновою Т. В. відзив на позовну заяву, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Літвіновою Т. В. Позивачу послуг, перелічених в акті від 27.11.2018, що є підставою для задоволення вимог Позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
✔️8.16. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов підставного висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Далее
Опубликовано director 18 Июл 2019 в Новости | Нет комментариев
В Украине стартовала работа по радикальному обновлению Гражданского кодекса.
17 июля правительство дало распоряжение создать рабочую группу, которая займется подготовкой абсолютно нового документа. Старый, поясняют инициаторы процесса, безнадежно устарел и нуждается в серьезных доработках.
Заниматься разработкой нового документа группа будет под началом министра юстиции. Кроме него в коллегиальный орган включат:
- Завкафедры гражданского права Киевского национального лингвистического университета.
- Доцента кафедры гражданского права Университета Шевченко.
- Представителя Президента в Верховной Раде.
- Директора центра исследований интеллектуального права Национальной академии наук.
- Адвоката.
Этих, а также других экспертов планируют привлекать только по их согласию.
При этом в пояснительной записке к кабминовскому постановлению обозначено, что инициатива заняться обновлением Гражданского кодекса исходила от Национальной академии наук. А необходимость внесения изменений обусловлена появлением новых «частноправовых отношений». Более того, аналогичную работу уже провели Франция и Германия, на опыт которых и намерены полагаться ученые. О каких именно новых видах отношений идет речь, в правительственном постановлении не говорится. Лишь указывается, что работа призвана усилить «епропиезацию» украинского законодательства.
Кроме того, документ не устанавливает никаких требований к участникам рабочей группы в части сроков подготовки нового документа.
Далее
Опубликовано director 17 Июл 2019 в Новости | Нет комментариев
17 липня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо зниження адміністративного навантаження на громадян через скорочення документів, що мають подаватись ними до пенсійних органів. Про це повідомило Мінекономрозвитку.
Уряд запровадив інформаційну взаємодію між органами Пенсійного фонду та іншими органами виконавчої влади, зокрема, з метою підтвердження відомостей заявника стосовно прав на пільги, актів цивільного стану громадян, проблем інвалідності, місця проживання/перебування.
«Ухвалена Урядом постанова пропонує безоплатне використання інформації та електронний документообіг з принаймні 6 різних інформаційних реєстрів: Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Централізованого банку даних з проблем інвалідності, Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, реєстрів даних про дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, реєстрів територіальних громад», – йдеться у повідомленні.
У міністерстві зазначають, що це дасть змогу «скоротити кількість документів, які подаються громадянами України безпосередньо до пенсійних органів, забезпечить прозорість призначення пенсій за рахунок використання актуальної та достовірної інформації, яка міститься у державних реєстрах».
Далее
Опубликовано director 17 Июл 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивач звернулась до суду з позовом про витребування майна – земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Особа зазначала, що є співвласником спірної земельної ділянки, яку продавець продав відповідачу як одноособовий власник. А набувач в свою чергу не є добросовісним, оскільки знала про протиправність дій продавця по відчуженню ним одноособово земельної ділянки, яка перебувала в спільній сумісній власності.
Суд першої інстанції задовольнив позов. Суд виходив з того, що позивач не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, повноваженнями щодо її відчуження продавця не наділяла, дії останнього не відповідали її волі, отже належне позивачу на праві спільної сумісної власності майно вибуло поза її волею, а відтак земельна ділянка підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь позивача відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
Апеляційний суд з таким вирішенням спору не погодився. Суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки суду першої інстанції, що позивач не мала наміру відчужувати належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку. Також суд вказав, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки покупець знала та не могла не знати про той факт, що продавець не є одноособовим власником відчужуваних земельних ділянок, а тому відсутні передбачені частиною першою статті 388 ЦК України підстави для витребування цього майна у відповідача як добросовісного набувача.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач раніше зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, однак, ухвалою суду за заявою позивача та її представника даний позов був залишений без розгляду.
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.
Суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього. Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Верховний Суд вказав, що, розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.
Суд касаційної інстанції зауважив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).
ВС зазначив, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, пункти 146-147).
Оскільки державний акт на право приватної власності, виготовлений та виданий на ім`я продавця було визнано недійсним, а спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза її волею, ВС визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про витребування земельної ділянки (постанова від 03.07.2019 у справі № 128/2526/16-ц).
Далее
