Юридическая Компания

Новости

В Украине усилят контроль за денежными переводами

Опубликовано 23 Янв 2020 в Новости | Нет комментариев

В Украине усилят контроль за денежными переводами

28 апреля вступит в силу новый Закон 361 — IX «О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения».

Законом существенно увеличивается размер суммы финансовых операций, которые подлежат обязательному финмониторингу (с 150 до 400 тыс. грн) и вводится применение ризик-ориентированного подхода при проведении проверок.

Появятся новые виды субъектов первичного финансового мониторинга: лица, которые предоставляют информационно-консультационные услуги по вопросам налогообложения и поставщики услуг, связанных с обращением виртуальных активов (например, криптобиржи и сервисы обмена криптовалют).

Кроме того, вводится обязанность платежных систем сопровождать денежные переводы информацией о плательщике и получателе перевода.

В частности, все переводы на сумму свыше 30 тыс. грн должны сопровождаться информацией о плательщике:

а) физическое лицо (ФЛП) — ФИО; номер счета/электронного кошелька; местожительство или номер (а при наличии — серию) паспорта (или другого документа, удостоверяющего личность), или регистрационный номер учетной карточки налогоплательщика, или дату и место рождения;

б) юридическое лицо — полное наименование; местонахождение или идентификационный код согласно ЕГРПО, номер счета/электронного кошелька/уникальный учетный номер финансовой операции;

в) траст или другое подобное образование — полное наименование; местонахождение, номер счета/электронного кошелька или уникальный учетный номер финансовой операции;

2) информацией о получателя перевода средств:

а) физическое лицо (ФЛП) — ФИО, номер счета/электронного кошелька, на который зачисляются средства, а в случае отсутствия счета — уникальный учетный номер финансовой операции;

б) юридическое лицо — полное наименование, номер счета/электронного кошелька, а в случае отсутствия счета — уникальный учетный номер финансовой операции;

в) траст или другое подобное образование — полное наименование, номер счета/электронного кошелька, на который засчитываются средства или уникальный учетный номер финансовой операции.

В случае перевода средств в пределах Украины на сумму, которая меньше или эквивалентна 30 тыс. грн, в том числе в иностранной валюте, такой перевод должен сопровождаться как минимум:

— номером счета/электронного кошелька или уникальным номером электронного платежного средства плательщика (инициатора перевода)/предоплаченной карточки многоцелевого использования;

— номером счета или уникальным номером электронного платежного средства получателя/предоплаченной карточки многоцелевого использования, а в случае отсутствия счета/электронного кошелька — уникальным учетным номером финансовой операции.

В случае перевода за пределы Украины, в том числе с использованием виртуальных активов, на сумму, которая меньше или эквивалентной 30 тыс. грн, такой перевод должен сопровождаться как минимум информацией о плательщике и получателе (ФИО, полное наименование (для юрлиц) и номер счета).

Если во время получения перевода будет выявлено отсутствие данных о плательщике или получателе, или такие данные заполненные с использованием символов, которые не допускаются правилами соответствующей платежной системы, такой перевод может быть отклонен. Также об отсутствии информации будет проинформирован НБУ.

Далее

Акцизные марки по-новому. В Кабмине придумали, как бороться с подделками

Опубликовано 23 Янв 2020 в Новости | Нет комментариев

Акцизные марки по-новому. В Кабмине придумали, как бороться с подделками

В правительстве нашли решение, которое позволит решить проблему с поддельными акцизными марками и сэкономит бизнесу и государству много денег и времени, сообщил сегодня министр Кабинета министров Дмитрий Дубилет на странице в Facebook.

Идея состоит в том, чтобы наносить на обычные акцизные марки штрих-код, который считывается стандартными для магазинов устройствами.

Министр рассказал, что сейчас в Украине до 50% алкоголя продается «в черную». По его словам, в борьбе с «черным рынком» многие страны пошли по пути внедрения электронных акцизных марок. В Украине было несколько попыток запустить такую систему, однако «под этим соусом распилили огромные бюджеты».

«Информацию об этих штрих-кодах не нужно будет передавать в отдельную систему, а лишь «пикать» в кассовый чек, как обычный товар. Получается, что эта система не будет требовать от бизнеса нового оборудования. А государству не нужно будет создавать отдельную ИТ-систему… Таким образом, у нас достаточно быстро может заработать система, которая «активирует» и «деактивирует» акцизные марки», – пояснил принцип работы новой системы чиновник.

Далее

ВС КЦС: спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права без застосування строку позовної давності

Опубликовано 23 Янв 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС КЦС: спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права без застосування строку позовної давності
Постанова 21 січня 2020 року справа № 396/2046/18 провадження № 61-13411св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
 
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати — ОСОБА_3 . За життя 09 червня 1998 року мати склала заповіт, яким заповіла йому все належне їй на день смерті майно. Він є спадкоємцем першої черги і за заповітом і за законом, прийняв спадщину, так як на день смерті проживав разом з матір`ю.
ВС погодився і зазначив, зокрема – О.Б.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як спадкоємець постійно проживав разом з матір`ю на час відкриття спадщини після її смерті, отже прийняв спадщину, а у зв`язку з видачею відповідачу свідоцтв про право на спадщину за законом порушені спадкові права позивача.
Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, у редакції, чинній на момент відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Висновок: Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.
Далее

КАС висловився щодо оскарження дій виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження

Опубликовано 23 Янв 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

КАС висловився щодо оскарження дій виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження

Компанія-резидент Республіки Кіпр звернулась до адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій відповідача щодо складання та подачі до виконання платіжної вимоги про застосування спеціальної конфіскації шляхом примусового вилучення у власність держави Україна грошових коштів в сумі 1 207 280 000,00 грн з банківського рахунку Компанії.

Позивач зазначав, що примусове вилучення грошових коштів Компанії в сумі 1 207 280 000,00 грн без наявного виконавчого листа на стягнення коштів є порушенням способу виконання виконавчого листа, оскільки виконавчим документом передбачалось застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави саме 1 207 280 облігацій внутрішньої державної позики України. Тому відповідач зобов`язаний був повернути виконавчий лист без виконання на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Також позивач вказував на те, що не є учасником виконавчого провадження та жодним чином не залучався до проведення виконавчих дій, що підтверджує сам відповідач, а тому відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду застосовується шестимісячний строк.

Суд першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовив в повному обсязі. Суд вважав, що в даному випадку відсутня необхідність надавати правову оцінку доводам позивача щодо протиправності, на його думку, оскаржуваних дій, оскільки право на таке оскарження мають виключно сторони та учасники виконавчого провадження, до яких позивач не належить. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в рамках спірних правовідносин обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки його порушене право виходить не з дій та/або рішень державного виконавця, а з рішення апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду. Суд зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском спеціального десятиденного строку, регламентованого частиною 2 статті 287 КАС України, за відсутності жодних поважних причин для його поновлення.

КАС ВС скасував судові рішення, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а вказувала на те, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

ВС погодився з тим, що Компанія не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, а тому не є особою, яка входить у коло осіб, визначених у статті 287 КАС України, у зв`язку з чим не наділена процесуальним правом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в порядку статті 287 КАС України.

Далее

КЦС: для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо

Опубликовано 23 Янв 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

КЦС: для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо

Позивач просила суд встановити факт її постійного проживання зі своїми батьками з 01 червня 2004 року до дня їх смерті, вказуючи на те, що вона тривалий час постійно проживала разом з батьками до їх смерті, доглядала їх та матеріально підтримувала, сплачувала кошти на утримання будинку, тому прийняла спадщину шляхом вступу в спадкові права та обов`язки. З 1998 року за адресою їх проживання зареєстрований, але не проживає відповідач. Оскільки право власності на будинок не було зареєстровано, то вона не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та встановив факт постійного проживання особи разом зі своїми батьками. Суд виходив з того, що позивач належить до першої черги спадкоємців за законом після смерті батьків, проживала разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини. Ці обставини підтверджено показаннями свідків та дослідженими судом письмовими доказами, тому права позивача на спадкове майно підлягають поновленню.

Апеляційний суд вирішив у задоволенні позову відмовити. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач разом із сім`єю, яка складається із семи дітей, постійно (понад 30 років) проживає і веде домашнє господарство за іншою адресою, тобто не проживала постійно разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини. Характер відносин позивача зі своїми батьками зводився до періодичних відвідувань з метою їх догляду та матеріальної підтримки. Крім того, рішенням апеляційного суду в іншій справі було встановлено, що вона не проживала у спадковому будинку. Доводи позивача про те, що вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у спадкові права та обов`язки, правового значення для суті спірних правовідносин не мають, оскільки предметом доказування є передбачений частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України факт постійного проживання із спадкодавцями на час відкриття спадщини.

Касаційний цивільний суд погодився з висновком апеляційного суду.

ВС зазначив, що згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

ВС зауважив, що місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним (постанова від 23.12.2019 у справі № 303/1816/17).

Далее

Кто может быть представителем в суде по малозначительным делам

Опубликовано 22 Янв 2020 в Новости | Нет комментариев

Кто может быть представителем в суде по малозначительным делам

Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда разъяснил, что в делах в малозначительных спорах представителем может быть человек, достигший 18 лет.

Постановлением от 15 января 2020 года по делу № 761/35015/17 отменен отказ апелляции принять жалобу от представителя, который не является адвокатом. 

КГС разъяснил, что в соответствии с частью первой статьи 47 UПК способностью лично осуществлять гражданские процессуальные права и исполнять свои обязанности в суде (гражданская процессуальная дееспособность) наделены физические лица, достигшие совершеннолетия, а также юридические лица.

Толкование части первой статьи 47 ГПК свидетельствует, что процессуальную дееспособность имеет, в частности, физическое лицо, которое достигло совершеннолетия.

Напоминаем, сейчас к малозначительным отнесены дела:

1) в которых цена иска не превышает 100 размеров прожиточного минимума для работоспособных лиц;

2) незначительной сложности, признанные судом малозначительными, кроме дел, подлежащих рассмотрению только по правилам общего искового производства, и дел, цена иска в которых превышает 500 размеров прожиточного минимума.

Вместе с тем, 15 января прият Закон, которым расширен перечень малозначительных дел.

Далее