Повышение квалификации госслужащих на дистанционных занятиях возможно в асинхронном режиме с применением электронной почты, социальных сетей, блогов, чатов интернет-форумов.
Так, приказом Нацагентства по вопросам госслужбы от 15.09.2020№ 171-20 предусмотрено следующее:
во время дистанционных занятий взаимодействие между участниками профессионального обучения и преподавателем может осуществляться в асинхронном режиме (режиме отложенного времени) с применением электронной почты, социальных сетей, блогов, чатов интернет-форумов и т.д. и/или в синхронном режиме (режиме реального времени), в течение которого участники профессионального обучения находятся в вебсреде дистанционного обучения.
Кроме того, обновлены Нормы времени для планирования и учета учебной работы преподавателей, обеспечивающих обучение по программам повышения квалификации.
Об этом свидетельствуют данные на сайте парламента.
Документ определяет правила проведения субъектами властных полномочий публичных консультаций по вопросам формирования и реализации государственной, региональной политики, решения вопросов местного значения, подготовки проектов стратегических и программных документов (концепций, стратегий, программ, планов мероприятий и т.п.), нормативно-правовых актов для согласования публичных и частных интересов.
Однако такие консультации не предусмотрены при подготовке проектов актов в части положений, содержащих информацию с ограниченным доступом. Также они не распространяются на правоотношения, связанные с проведением всеукраинского и местных референдумов, внесением местной инициативы, проведением общественных слушаний, общих собраний граждан.
Этот закон не будет действовать и по вопросам общей или частичной мобилизации, введения в Украине или в отдельных ее местностях военного положения, применения Вооруженных сил Украины, проведения операций Объединенных сил, антитеррористических операций и тому подобное.
Документ предусматривает, что электронные консультации являются обязательной формой проведения публичных консультаций. До создания технических возможностей для их проведения на онлайн-платформе для взаимодействия с гражданами и институтами гражданского общества электронные консультации органы власти будут проводить на своих сайтах.
В законе определено, что субъект властных полномочий в срочном порядке без проведения публичных консультаций разрабатывает проекты актов по вопросам предотвращения возникновения чрезвычайных ситуаций, ликвидации их последствий, по другим вопросам, связанных с возникновением угрозы жизни, здоровью, свободе, безопасности человека и тому подобное.
Порядок проведения публичных консультаций
Субъект властных полномочий проводит публичные консультации в таком порядке. Сначала составляет план проведения публичных консультаций, затем составляет консультационный документ, после чего обнародует его на онлайн-платформе для взаимодействия с гражданами и институтами гражданского общества и на собственном официальном сайте.
После этого субъект властных полномочий:
информирует заинтересованные стороны о проведении публичных консультаций;
проводит мероприятия в рамках публичных консультаций;
обнародует предложения, полученные в ходе публичных консультаций, на онлайн-платформе для взаимодействия с гражданами и институтами гражданского общества и на собственном официальном сайте;
изучает и анализирует предложения;
обнародует отчет о результатах проведения публичных консультаций, доработанный проект акта на онлайн-платформе для взаимодействия с гражданами и институтами гражданского общества и на собственном официальном сайте.
Які зміни щодо сортування відходів передбачив уряд
Сміттєсортувальні лінії працюють у 28 населених пунктах, однак їх послуги не враховуються у тарифах. Про це йдеться у пояснювальній записці до проєкту постанови, повідомляє 24 канал.
У переліку операцій поводження з побутовим відходами не було операції сортування. Тепер список доповнили операціями сортування та видалення. Таке рішення прийняли на засіданні уряду 28 жовтня.
При встановленні тарифів враховуватимуть обсяги відходів
Крім того, наразі тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами є сумою тарифів на послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів.
Ця норма призводить до того, що при встановленні тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами споживачі сплачують за захоронення побутових відходів без виключення обсягів перероблених побутових відходів, – йдеться в документі.
Проєктом передбачає, що при встановленні тарифу враховуватимуть також обсяги вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів.
В Украине планируют изменить некоторые аспекты социальной защиты пожилых людей. На это собираются потратить 500 млн гривен. Как объяснил премьер-министр Денис Шмыгаль, в нынешнем законодательстве есть «ряд несоответствий», которые нужно урегулировать.
Соответствующий законопроект утвердил Кабинет министров на заседании 28 октября.
Как уточнил народный депутат Алексей Гончаренко, документ, в частности, предлагает добавить в перечень льгот для лиц, имеющих особые трудовые заслуги перед Родиной:
бесплатное обеспечение рецептурными лекарствами;
доставку лекарств домой;
освобождение от оплаты коммуналки (в домах, не имеющих поставки тепловой энергии или индивидуальной системы отопления) в пределах норм, установленных законодательством;
освобождение от платы за пользование домашним телефоном (абонплата) тоже согласно нормам законодательства.
«Лица предпенсионного и пожилого возраста при сохранении работоспособности могут обратиться в государственную службу занятости и имеют право на предоставление социальных услуг по поиску работы», — добавил Гончаренко.
Как передает Цензор.НЕТ со ссылкой на «Интерфакс-Украина», соотвествующее решение было принято на заседании правительства.
В частности, Кабмин исключил норму, согласно которой ежегодно устанавливалась квота 150 мест государственного заказа, в границах которой устанавливались квоты на получение высшего образования иностранцами, лицами без гражданства и беженцами.
Такое решение принято на выполнение закона «Закона о высшем образовании» и устанавливает равные права на получение образования вышеупомянутых категорий и граждан Украины.
Районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повернув заявникам клопотання про затвердження мирової угоди у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором, подане сторонами після ухвалення судового рішення у справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій і навів таке правове обґрунтування.
Системний аналіз та тлумачення ст. 207 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.
Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).
При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
У ч. 1 ст. 434 ЦПК України закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Отже, на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб’єктів, уповноважених звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, які розширеному тлумаченню не підлягають.
На відміну від раніше чинної ч. 1 ст. 372 ЦПК України 2004 року, викладеної в новій редакції відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яка дозволяла укладення мирової угоди як до відкриття виконавчого провадження, так і під час виконавчого провадження, у ч. 1 ст. 434 ЦПК України встановлено, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.
Суб’єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державні або приватні виконавці, на виконанні в яких перебуває відповідне виконавче провадження.
Із постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 753/16296/14-ц (провадження № 61-8665св20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно із законодавством України, важливою умовою для реєстрації шлюбу є досягнення особами, які бажають одружитися, шлюбного віку – 18 років.
Однак, відповідно статті 23 Сімейного кодексу України, передбачена можливість створити сімю у більш ранньому віці – з 16 років.
За правилом ч. 2 цієї статті за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Відмітимо, що Сімейний кодекс України в редакції від 2002 року дозволяв отримати такий дозвіл на укладення шлюбу із 14 років. Таке посилання на 14-річний вік містить і роз’янення Пленуму ВСУ.
Відповідно до роз’яснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» заява про надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб (ст. 23 СК України) повинна розглядатися судом в окремому провадженні за участі в справі одного або обох батьків (усиновлювачів) неповнолітньої дитини, піклувальника, особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інших заінтересованих осіб.
Але, 15.03.2012 року внесено зміни до Сімейного кодексу України, яким право на шлюб дозволено із досягненням 16-річчя.
Таким чином, справи про надання права на шлюб суд розглядає у порядку окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб.
Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.
Право на шлюб чоловіка та жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
За даними Мін’юсту, за 9 місяців 2020 року право на шлюб отримали 486 неповнолітніх осіб.
З них 472 жінки та 14 чоловіків. У міській місцевості право на шлюб отримали 210 осіб, у сільській – 276.
Зазначається, що чіткого переліку підстав для надання неповнолітнім права на шлюб законодавчо не визначено.
Втім, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку; вагітність неповнолітньої; народження у неповнолітньої особи дитини.
Для реєстрації шлюбу з неповнолітніми, окрім рішення суду, що набрало законної сили необхідно надати наступні документи:
паспорт громадянина України (громадяни інших країн повинні мати при собі паспорт та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою);
якщо наречені раніше перебували у шлюбі – то документ про припинення попереднього шлюбу (такий документ, виданий в іноземній державі, повинен бути відповідним чином легалізований або апостильований з перекладом на українську мову та нотаріально засвідчений).
Якщо Вам необхідно підготувати заяву про отримання дозвілу на укладення шлюбу/отримання право на шлюб, звертайтесь за контактними телефонами:
Головне управління ДПС у м. Києві інформує, що починаючи з 1 січня 2021 року, самозайняті особи, в залежності від обраної системи оподаткування, мають вести облік своїх доходів (витрат) у наступний спосіб:
— фізичні особи-підприємці на загальній системі зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару;
— фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Причому, ведення обліку може здійснюватися такими особами в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через Електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначається Мінфіном. На сьогодні і до моменту затвердження нової форми Мінфіном залишається чинною Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена Наказом № 481.
ФОП — платникам єдиного податку першої і другої груп та платникам єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, буде надано право вести облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
ФОП — платникам єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, буде надано право вести облік у довільній формі шляхом помісячного відображення доходів та витрат.
Таким платникам дозволятиметься ведення обліку у паперовому або в електронному вигляді.
При веденні обліку у довільній формі платники єдиного податку вправі застосовувати будь-який спосіб обліку доходів за період (це можуть бути записи у будь-якому довільному реєстрі — паперових зошиті, журналі, чи в електронній таблиці у файлі Excel). Також платники можуть продовжувати вести Книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ) та Книгу обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ) за формами, затвердженими Наказом № 579.
Зміни щодо форми обліку доходів самозайнятими особами, не скасовують обов’язку для всіх платників податків дотримуватися вимог п.п. 44.1 та 44.3 ПКУ, зокрема, щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів (документів на придбані товари) та їх належне зберігання.
Тому інформація про місячні обороти, яку самозайнята особа буде з 1 січня 2021 року заносити до довільного реєстру, має відповідати змісту первинних документів за відповідний період.
Для платників єдиного податку, які є платниками ПДВ, продовжують діяти всі вимоги ПКУ щодо обліку податку на додану вартість.
Можливість ведення обліку доходів і витрат в електронній формі через Електронний кабінет для фізичних осіб на загальній системі оподаткування та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, буде впроваджено ДПС після затвердження Мінфіном типових форм, за якими здійснюватиметься облік доходів і витрат такими платниками податків.
Статтею 21 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Одеським апеляційним судом було розглянуто апеляційні скарги Т., представника Ч., та Ч. на рішення Київського районного суду м. Одеси, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Ч. до головного лікаря медичного реабілітаційного центу П. про надання домашньої адреси лікаря Г. для написання відповіді та стягнення моральної шкоди.
До Київського районного суду м. Одеси звернувся Ч. з позовом до головного лікаря медичного реабілітаційного центру (санаторія) П. про надання домашньої адреси лікаря Г. для написання відповіді та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав що у вересні 2013 року він проходив санаторно-курортне лікування в санаторії, в якому Г. працювала лікарем. Її методом лікування позивач залишився задоволеним, вважає її — лікарем-ерудитом, тому вирішив написати лист подяку на її домашню адресу, для цього звернувся до медичного реабілітаційного центру з запитом щодо відомостей про домашню адресу лікаря Г. Проте, головний лікар медичного реабілітаційного центру П. в листі на ім’я департаменту охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації, в копії: головному департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України та Ч. повідомив щодо неможливості надати персональні данні лікаря Г., в зв’язку з особистою забороною лікаря надавати будь-кому інформацію (домашню адресу).
На підставі викладеного, позивач просив суд надати домашню адресу лікаря Г. для написання їй листа, а також стягнути з головного лікаря санаторія П. моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Ч., а також його представник Т., звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
У своєму відзиві головний лікар П. зазначив, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не визнає з підстав того що Г. особисто заборонила надавати свою домашню адресу будь-кому, а тому ст. 32 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про інформацію» ніхто не може втручатися у особисте та сімейне життя людини.
Закон України «Про інформацію» зазначає про те, що Інформація з обмеженим доступом є конфіденційною. Конфіденційною є інформація про фізичну особу. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Тобто, особа надає інформацію про себе лише за своєю згодою. Вона має на це право, але не зобов’язана це робити на вимогу інших суб’єктів.
Окрім того, згідно зі статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
В силу частин першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
Щодо факту заподіяння моральних чи фізичних страждань для відшкодування моральної шкоди не було надано доказів на підтвердження того, що саме головним лікарем медичного реабілітаційного центру П. спричинена моральна шкода Ч.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення — не має.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
За три квартали 2020 року розмір допомоги по вагітності та пологах виріс на 14,5%.
Про це свідчать дані Фонду соціального страхування, передає «Закон і Бізнес».
Так, середньоденний розмір допомоги по вагітності та пологах від Фонду соціального страхування складає 280 грн за кожен день перебування у декретній відпустці, яка у загальних випадках триває 126 календарних днів.
За оперативними даними упродовж трьох кварталів Фонд виплатив допомог по вагітності та пологах на загальну суму 3,9 млрд гривень.
Виплата допомог по тимчасовій втраті працездатності і по вагітності та пологах здійснюється Фондом у оперативному режимі упродовж одного робочого дня.
Станом на 22 жовтня Фонд направив 22,88 млн гривень для декретних виплат.
Для отримання допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, отриманий листок непрацездатності необхідно передати роботодавцю не пізніше 12 календарних місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами. У разі роботи за сумісництвом надається копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Фонд перераховує допомогу на підставі отриманої від роботодавця заяви-розрахунку.
