Опубликованоdirector

ЄСПЛ: Перегляд чужої сторінки Facebook може кваліфікуватися як кібербулінг

Опубликовано director 5 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Кібербулінг є одним із видів насильства над жінками. Він може виражатись в різних формах: у порушенні приватного життя, втручанні до комп’ютера жертви, поширенні та маніпуляції інформацією чи зображеннями, в тому числі, приватного характеру, передає «ECHR. Ukrainian Aspect».

В 2020 році Європейський суд з прав людини вперше розглянув явище кібербулінгу як форми насильства над жінками за статтями 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Бутуруга проти Румунії». Кейс було включено до огляду практики ЄСПЛ за I півріччя 2020, який висвітлив проблеми або важливі питання, що становлять загальний інтерес.

Заявниця скаржилася до органів влади на насильницьку поведінку свого колишнього чоловіка. Той оглянув її електронні акаунти, зокрема соціальної мережі Facebook, та скопіював її приватні розмови, документи та фото.

За наслідками розгляду звернення жінки, винуватцю було призначено адміністративний штраф. А от кримінальне провадження було припинене через відсутність суспільної небезпеки діяння. Органи влади навіть не стали розглядати його з точки зору домашнього насильства.

ЄСПЛ в цьому відношенні зазначив про невиконання позитивних обов’язків за статтями 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судді у Страсбурзі нагадали, що домашнє насильство не має сприйматись лише як насильство фізичне, проте воно може включати в себе, окрім інших форм, насильство психологічне чи залякування.

В рамках домашнього насильства кіберспостереження часто здійснюється близьким партнером особи. Такі дії як незаконний моніторинг, доступ чи збереження листування одного з партнерів можуть бути взяті до уваги органами влади під час розслідування справ стосовно домашнього насильства. ЄСПЛ також підкреслив необхідність комплексного розгляду випадків домашнього насильства у всіх його проявах, що було особливо важливим в цій справі.

Стягнення моральної шкоди з Держспоживслужби за неналежний розгляд звернення споживача щодо придбання неякісного товару

Опубликовано director 5 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Постанова КАС ВС від 30.09.2020 №815/2707/18 (К/9901/6043/19):

Суддя-доповідач: Кравчук В.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91919429

Стягнення моральної шкоди з Держспоживслужби за неналежний розгляд звернення споживача щодо придбання неякісного товару

Ключові тези:

1. 06.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області.

2. Позивач просив суд:

— визнати дії Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області протиправними і такими, які обмежують права ОСОБА_1 як споживача та як людини з інвалідністю;

— зобов`язати Головне управління Держспоживслужби України в Одеській області провести перевірку продавця щодо дотримання діючих норм законодавства, факту незаконного продажу товару та перевірку викладених у позові та у заявах ОСОБА_1 фактів та обставин, відповідно до покладених зобов`язань законодавством України;

— захистити права ОСОБА_1 як споживача щодо вказаного факту покупки та вжити необхідних заходів до продавця з обміну товару на якісний аналог або повернення грошей, відповідно до вимог чинного законодавства;

— визнати вимоги Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області в частині щодо надання ОСОБА_1 інформації про наявність в купленому товарі (зимових чоботах) даних про основні властивості продукції, масу і об`єм, наявність позначки про наявність у складі продукції ГМО та відомостей про вміст шкідливих для здоров`я речовин товарі (зимові чоботи) такими, які неможливо надати щодо цієї групи товарів;

— стягнути з Головного управління Держспоживслужби України в Одеській області компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 25.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою, в якій просив захисти його права, як споживача, в тому числі, і в судовому порядку (у разі необхідності), провести перевірку і надати правову оцінку дій і бездіяльності продавця та повідомити про результати перевірки.

11. У заяві ОСОБА_1 повідомив, що 16.12.2017 придбав зимові черевики за ціною 1400 грн. в магазині за адресою АДРЕСА_1 . пром-ринок «КОТОВСЬКИЙ», павільйон Г-53, продавець — Володимир, тел.(093) 823-57-11 Viber. Документ про оплату не видавався. Купуючи товар, просив запропонувати йому якісний товар, тобто теплі та непромокаючі черевики. В січні 2018 року ОСОБА_1 вперше взув черевики та виявив їх недоліки (передня частина промокає). Відразу повідомив про це продавця, але той відмовився обміняти товар чи повернути гроші.

12. Листом від 01.02.2018 № 772/05/18 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області розглянуло звернення ОСОБА_1 та повідомило, що факти, викладені у зверненні, свідчать про можливі порушення вимог законодавства з боку суб`єкта господарювання та є підставою для проведення позапланового заходу. Позаплановий захід державного нагляду (контролю) проводиться на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав за погодженням Державної регуляторної служби. Оскільки у зверненні відсутня інформація про найменування суб`єкта господарювання та документи, які підтверджують порушення, неможливо направити запит до Державної регуляторної служби для отримання погодження на проведення позапланового заходу. З метою проведення заходів державного нагляду (контролю) ОСОБА_1 рекомендовано повторно звернутися до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, зазначивши повне найменування суб`єкта господарювання, додати копії документів, які підтверджують обґрунтованість викладених обставин (копія письмового звернення до суб`єкта господарювання, копія відповіді суб`єкта господарювання (за наявності), фотофіксація маркування тощо).

13. Заявою від 07.02.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Просив захистити його права, як покупця (в тому числі і в судовому порядку у разі необхідності), посприяти у встановленні реквізитів продавця, яких недостатньо, провести перевірку і надати правову оцінку дій і бездіяльності продавця та повідомити про результати перевірки. До заяви додав фото товару з сайту продавця та фото фактично придбаного товару і упаковки.

14. За результатами розгляду повторного звернення, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 19.02.2018 №1313/05/18 повідомило ОСОБА_1 , що зазначена у звернені інформація не надає можливості ідентифікувати власника інтернет-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по імені ОСОБА_1 , як суб`єкта господарювання за допомогою довідкового ресурсу Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит». Також відсутня інформація про повне найменування суб`єкта господарювання, а також документи, які підтверджують порушення. Тому Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області позбавлене можливості направити запит до Державної регуляторної служби для отримання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю). Одночасно роз`яснено, що в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» включає в себе інформація про продукцію.

15. ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо неналежного розгляду його заяви Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області.

16. Листом від 14.09.2018 Держспоживслужба повідомила, що оскільки у зверненні відсутня інформація про найменування суб`єкта господарювання, зроблено звернення до Суворовської районної адміністрації з метою тримання інформації про найменування суб`єкта господарювання.

17. За інформацією Суворовської районної адміністрації ринок «Котовський» знаходиться на території Крижанівської селищної ради.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

18. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що Держспоживслужба не вчинила жодних дій для захисту його прав як споживача. Натомість вимагала надати інформацію про суб`єкта господарювання та інформацію про товар, якої покупець не може знати, а надання деякої інформації взагалі є неможливим. Крім того, вважає, що надав достатньо інформації про продавця, щоб його встановити (адреса, ім`я, номер телефону, посилання на інтернет адресу магазину).

19. Цими діям йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом двох років позивач зазнав тортур та переживань, знущань і принижень з боку відповідача, втрати здоров`я (переведення з ІІ групи інвалідності по зору на ІІ групу інвалідності по зору та неврології безстроково), витратив час, нерви на отримання доказів вини відповідача. При цьому, єдиним джерелом доходу позивача є пенсія, а купивши неякісні черевики витратив 1400 грн.

20. Відповідач проти позову заперечував. Пояснював, що законодавство вимагає зазначення у зверненні споживачів інформації про суб`єкта господарювання. Водночас, Рада з питань державного нагляду (контролю) рекомендує органам державного нагляду (контролю) у листах з обґрунтуванням необхідності проведення позапланового заходу наряду з текстовою інформацією надавати також інформацію за формою: код ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, найменування, місце провадження господарської діяльності, місце знаходження суб`єкта, питання для перевірки, посилання на нормативно-правові акти, які порушено. У разі відсутності зазначеної інформації Державна регуляторна служба України відмовляє у погоджені перевірки.

21. Крім того, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило позивача, що він має право повторно звернутись із заявою, роз`яснено відповідні вимоги законодавства, а не вимогу надати інформацію про суб`єкта господарювання.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права та дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

28. Предметом спору є дотримання територіальним управлінням Держпродспоживслужби порядку належного розгляду звернення споживача щодо придбання неякісного товару, а підставами позову — не проведення перевірки відносно продавця товару.

29. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області неналежно розглянуло звернення ОСОБА_1 , відмовивши в проведенні позапланового заходу. Тому дії відповідача є протиправними.

30. Відповідач рішення не оскаржує, тому в частині правомірності цього висновку судові рішення не переглядаються.

31. Що стосується відшкодування моральної шкоди, Суди дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди і свідчили про наявність причинно — наслідкового зв`язку між нібито допущеною бездіяльністю відповідача і тими наслідками, про які зазначено у позові.

32. Проте колегія суддів Верховного Суду з цим висновком не погоджується з огляду на наступне.

33. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

34. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

35. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

36. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

37. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).

38. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 гривень позивач пов`язував з протиправністю не вчинення жодних належних дій за його зверненням, за яким рішення про вжиття, чи навіть би невжиття заходів з проведення державного нагляду (контролю) не було прийнято. Двічі звернення повертав відповідач. Окрім того, тривала боротьба за свої законні права як споживача якісних послуг виснажує його, завдає душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є державним органом. Позивач залишився без взуття взимку, яке придбав за 1400 грн. При цьому, пенсія є єдиним його джерелом доходу. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не прийняв жодного рішення за його заявою.

39. Відповідач пояснив, що не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.

40. Доводи суб`єкта владних повноважень щодо відсутності доказів його вини Суд відхиляє, оскільки суди попередніх дійшли правильного висновку про протиправність дій відповідача у цій справі. Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку таку було завдано.

41. Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого стану позивача як інваліда, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

42. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, Суд виходить з засад розумності та справедливості.

43. У постанові від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).

44. Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.

45. Суд бере до уваги, що відповідач двічі отримував звернення від позивача та двічі стверджував, що через відсутність інформації про найменування суб`єкта господарювання (продавця) не може виришіти заяву ОСОБА_1 .

46. Проте згодом відповідач все таки спромігся вчинити необхідні дії щодо з`ясування особи продавця та все таки здійснив перевірку продавця і той погодився повернути 2000 грн. Отже, обставини, на які покликався відповідач, не були реальними перешкодами для реалізації повноважень щодо захисту прав споживача ОСОБА_1 .

47. Водночас, Суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача, тому ця обставина не може свідчити про завдання моральної шкоди відповідачем.

48. Суд бере до уваги також і те, що внаслідок втручання відповідача права споживача врешті-решт було захищено і кошти за неякісний товари йому повернуто. Отже, відповідач, хоч і з затримкою, але захистив права позивача як споживача.

49. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що з огляду на обставини справи справедливим буде присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.

Роботу по дому планують враховувати в пенсійний стаж: зареєстровано проект

Опубликовано director 5 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев

У Верховній Раді зареєстровано проект Закону № 4174 щодо забезпечення рівних можливостей працівників із сімейними обов’язками, осіб, які виконують домашню працю та інших осіб у сфері паці.

Проектом закону планується:

— доповнення Кодексу законів про працю положеннями щодо роботи працівників із сімейними обов’язками та осіб, які виконують домашню працю;

— визначення положення про те, що не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, без їх письмової згоди. На відміну від діючої на даний момент повної заборони;

— встановлення у Законі “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” можливості добровільної сплати внесків на соціальне та пенсійне страхування для осіб, які виконують домашню працю;

— визначення у Законі “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” поняття “неоплачувана доглядова праця”, а також визначення повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків щодо організації наукових і експертних досліджень з оцінки вартості неоплачуваної доглядової праці, як діяльності жінок і чоловіків, з метою зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків.

Відповідно до тексту законопроекту домашня праця — спрямована на обслуговування домашнього господарства (сім’ї) робота, що виконується особою віком від 16 років на підставі трудового договору регулярно та на професійній основі.

Трудовий договір може бути розірваний у будь-який час за згодою сторін за умови попередження про це не менше як за два тижні.

Особливості регулювання домашньої праці визначаються умовами трудового договору. При цьому гарантії щодо зайнятості, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Неоплачувана доглядова праця — неоплачувана діяльність особи, спрямована на обслуговування та забезпечення потреб сім’ї: ведення домашнього господарства, догляд за дітьми та іншими членами сім’ї, піклування про них, виховання дітей тощо.

Заповіт, посвідчений на тимчасово окупованій території, є недійсним

Опубликовано director 2 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Заповіт, посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, є нікчемним.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 серпня 2020 року у справі № 185/2052/19.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.

Суди встановили, що після бабусі позивача залишилося спадкове майно, а саме, квартира, яку вона заповіла позивачу. Бабуся позивача не могла за станом здоров’я виїхати за межі тимчасово окупованої території, заповіт було посвідчено нотаріусом на окупованій території.

Рішенням суду першої інстанції встановлено факт смерті бабусі у місті Донецьку. Після смерті бабусі позивач фактично прийняв спадщину за заповітом щодо нерухомого майна і не відмовлявся від неї, проте нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що заповіт був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Рішенням суду перщої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з таким рішенням судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів № 1085-р до зазначених населених пунктів належить місто Донецьк.

Відповідно до статті 9 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

До таких актів належить і заповіт бабусі позивача, посвідчений нотаріусом Донецької Народної Республіки Донецького міського нотаріального округу, оскільки він посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження.

Оскільки зазначений заповіт відповідно до положень статті 9 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків, тобто є нікчемним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно за цим заповітом.

Кабмин планирует отменить повышение зарплат учителей с 2021 года

Опубликовано director 2 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев

Правительство Дениса Шмыгаля планирует приостановить до 31 декабря 2021 года действие постановления Кабмина от 10 июля 2019 года № 822 «Об оплате труда педагогических, научно-педагогических и научных работников заведений и учреждений образования и науки». Проект акта направлен на согласование профсоюзов.

Об этом сообщается на сайте Федерации профсоюзов.

Как отмечается в пояснительной записке к проекту, действие постановления будет отложено еще на один год «в связи с отсутствием неинфляционных источников финансирования».

Проектом постановления предлагается исключить пункт о том, что с 1 января 2021 года минимальный размер должностного оклада (ставки заработной платы) педагогического работника составляет 3 размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц. Согласно проекту госбюджета, прожиточный минимум с 1 января 2021 года составит 2393 гривен.

Щодо додаткового строку для прийняття спадщини: КЦС ВС

Опубликовано director 2 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Постанова КЦС ВС від 21.09.2020 № 130/2517/18 (61-14962св19):

Суддя-доповідач: Фаловська І. М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680615

Ключові тези:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача — ОСОБА_4 , після якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою.

У вересні 2018 року позивач дізнався, що ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповідала все майно своєму сину — ОСОБА_2 , та йому, у рівних частинах кожному. На час складення вказаного заповіту позивач був малолітнім та до вересня 2018 року не знав про наявність у нього спадкових прав щодо вищезазначеного майна, оскільки не підтримував довгий час родинних стосунків зі своїми родичами, зокрема і матір`ю, яка не сказала йому про заповіт після смерті баби.

ОСОБА_1 звернувся до Жмеринської нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 20 жовтня 2018 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що необізнаність про наявність заповіту, який був складений на його ім`я, коли він був ще неповнолітнім, та не повідомлення про наявність такого заповіту нотаріусом та іншими родичами, які знали про це, є поважною причиною пропуску вищевказаного строку.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішення суду законної сили на подання до Жмеринської державної нотаріальної контори Вінницької області заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті

особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачеві, оскільки останній після смерті своєї баби, будучи її спадкоємцем за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування вищевказаного заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Разом з тим, ОСОБА_2 заперечував проти заявлених вимог та вказував, що позивачу було відомо про відкриття спадщини та існування заповіту, тому відсутні підстави для поновлення строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_3 (мати позивача) під час розгляду справи підтвердила ті обставини, що у неї з сином були неприязні відносини, тому вона не повідомляла йому про існування заповіту та наявність у нього спадкових прав щодо майна ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах — посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі — Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Допитаний у судовому засіданні нотаріус, вказував, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Як вбачається із заповіту від 21 листопада 2006 року ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у рівних частинах кожному, належний їй житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_4 , недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені у справі вимоги, а ОСОБА_2 спростував ці вимоги, зокрема долученими до матеріалів справи фотографіями, які спростовують неприязні відносини позивача з матір`ю, оскільки вказані доводи свідчать про необхідність переоцінки Верховним Судом зібраних у справі доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди свої дії мотивували та враховували, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, суди обґрунтовано відхилили одні докази та надали мотивовану перевагу іншим доказам, що свідчить про повне встановлення обставин справи, а доводи касаційної скарги в цій частині є непереконливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

В Україні встановили вимоги до якості донорської крові

Опубликовано director 2 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев

Верховна Рада України схвалила у повторному другому читанні законопроєкт №3648, який встановлює вимоги до якості донорської крові, передає пресслужба ВРУ.

Як зазначається, за документ проголосував 251 парламентар.

Законопроєкт передбачає створення Єдиного національного реєстр донорів крові у межах системи eHealth. У даній системі можна буде побачити кількість донорів по країні та їхні протипоказання.

Після прийняття закону, донорство буде безоплатним і добровільним за найкращими світовими стандартами та згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Також документом передбачено, що спеціальний орган ліцензуватиме всі суб’єкти системи крові та перевірятиме якість і безпеку, а Національна служба здоров’я буде компенсувати медичним закладам витрати на придбання крові та її компонентів.

Крім того, заготовляти компоненти крові для лікування приватні компанії зможуть тільки на базі існуючих комунальних та державних суб’єктів.

Також 5 липня 2020 року в Україні набув чинності закон, який передбачає заборону на експорт донорської крові, а також скасування спеціальної реєстрації вакцин, які ввозять для військовослужбовців. Документ також передбачає спрощення ввезення в Україну наркотичних та психотропних ліків для важкохворих.

Верховная Рада ввела штраф от 1,7 тыс. до 3,4 тыс. гривен за рассылку спама

Опубликовано director 2 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев

Верховная Рада ввела штраф от 1,7 тыс. до 3,4 тыс. гривен за рассылку спама и от 3,4 тыс. до 8,5 тыс. гривен за непредоставление возможности отказаться от рассылки коммерческих электронных сообщений.

За принятие законопроекта № 3014 в целом проголосовали 260 депутатов при минимально необходимых 226, передают Українські Новини.

За рассылку спама вводится штраф от 1,7 тыс. до 3,4 тыс. гривен (от 100 до 200 необлагаемых минимумов доходов граждан), а за непредоставление конечному пользователю электронных коммуникационных услуг возможности при получении коммерческих электронных сообщений с целю рекламы или продажи товаров или услуг отказаться от их рассылки или отправки коммерческих электронных коммуникаций без предоставления информации о лице отправителя (кроме сообщений поставщика электронных коммуникационных услуг по предоставлению электронных коммуникационных услуг конечным пользователям, с которыми он заключил договор о предоставлении электронных коммуникационных услуг) на его адрес электронной почты, номер телефона или другой сетевой идентификатор — штраф от 3,4 тыс. до 8,5 тыс. гривен (от 200 до 500 необлагаемых минимумов доходов граждан).

За невыполнение законных требований должностных лиц Национальной комиссии, осуществляющей регулирование в сфере связи и информатизации, или за создание препятствий для выполнения возложенных на них обязанностей вводится штраф от 17 тыс. до 51 тыс. гривен (от 1 тыс. до 3 тыс. необлагаемых минимумов доходов граждан).

Кабмин поддержал законопроекты о введении в Украине классического суда присяжных, — Малюська

Опубликовано director 1 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев

Сьогодні розпочався осінній призов в армію

Опубликовано director 1 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев