Опубликовано director 22 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Новенькі “зелені” номерні знаки на фото в своєму Facebook продемонстрував засновник співтовариства Electrocars Club Ukraine Геннадій Мудрицький.
“А ви вже отримували зелений номер? Не такий вже він і зелений…” – написав він.
Такі особливі номери отримають автівки, які мають нульові рівні викидів.
Зараз нагадаємо, що раніше заступник міністра енергетики та захисту навколишнього середовища України Олексій Рябчин повідомив, що в Україні почнуть видавати «зелені номери» для електромобілів.
У проекті закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення доступу до інфраструктури зарядних станцій для електромобілів” № 10405 від 27.06.2019 було передбачено введення в Україні номерів зеленого кольору для електромобілів.
Відповідно до стандарту ДСТУ 4278: 2019 будуть передбачені окремі серії для особистих електромобілів, електромобілів-таксі, електробусів та інших типів електричного транспорту.
У номерних знаках для електричного транспорту використовуються не тільки символи, ідентичні для латиниці і кирилиці, а й чиста латиниця. Наприклад, електромобілі отримають поєднання виду Z*, Y*.
Електромобілі-таксі – поєднання TV, TW, TY, TZ (і жовтий фон), електробуси – свою серію і т.д.
Відтепер при реєстрації електромобіля будуть видаватися саме такі номери. Також будуть видані зелені державні номери, якщо українець буде проводити розмитнення “евробляхи” на повністю електричному двигуні.
За матеріалами сайту: Твоя машина
Далее
Опубликовано director 22 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» щодо підвищення особам з інвалідністю з дитинства надбавки на догляд».
Відповідний закон № 851-IX, який Верховна Рада прийняла 2 вересня 2020 року, глава держави підписав у понеділок увечері.
«Документ посилює соціальний захист осіб з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю шляхом підвищення рівня державної підтримки», — йдеться в повідомленні на сайті президента України.
Зокрема, передбачається, що підвищення зазначеної надбавки буде поетапним і вона збільшиться в такий спосіб:
– особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А І групи: з 1 січня 2021 року – з 75% до 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з січня 2022 року – до 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
– особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б І групи: з 1 січня 2021 року – з 50% до 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
– самотнім особам з інвалідністю з дитинства II та III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду: з 1 січня 2021 року – з 15% до 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
– на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років: з 1 січня 2021 року – зі 100% до 150% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а з 1 січня 2022 року – до 200% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
– на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року – зі 100% до 150% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, а з 1 січня 2022 року – до 200% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев
Останнім часом Банки масово звертаються із позовними заявами про стягнення заборгованості із осіб, які відкривали кредитну лінію шляхом оформлення кредитної картки в банківській установі.
Так, клієнт Банку, в свій час, заповнив бланк заяви на виготовлення кредитної картки з певним лімітом, отримав кошти, а надалі, виявилось, що він, начебто, підписав договір приєднання про надання банківських послуг та повинен повернути грошову суму банку із нарахуванням відсотків, незрозуміло яким чином визначених.
Як правило, у позові, Банк, як обгрунтування своїх вимог, зазначає наступне: що підписуючи Заяву на отримання кредитної картки, відповідач надав згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифи банку», що в цілому є змішаним договором та підтверджує укладення Договору про надання банківських послуг.
Що робити в такому випадку? Погоджуватись та сплачувати, чи йти до суду та заперечувати?
Пояснюємо далі.
В першу чергу, визначимось із правовою природою заяви на отримання кредитної картки.
За загальним правилом, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
16 вересня 2020 року Міністерство юстиції України внесло зміни до деяких форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином форми приведено у відповідність до положень Закону України від 05 грудня 2020 року № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».
Так, Законом № 340-IX внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в частині можливості внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про встановлення вимоги учасника юридичної особи щодо нотаріального засвідчення справжності його підпису під час прийняття рішень з питань діяльності відповідної юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, чи скасування такої вимоги».
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 721 зменшено строки розгляду документів за проведення державної реєстрації змін до відомостей про структурне утворення політичної партії як юридичну особу у скорочені строки.
Заява щодо державної реєстрації юридичної особи – громадського формування (форма 4) та заява щодо державної реєстрації громадського формування без статусу юридичної особи (форма 7) викладені у новій редакції, які почнуть діяти з 1 жовтня 2020 року.
Також затверджено нову форму заяви щодо встановлення вимоги нотаріального засвідчення/посвідчення (форма 10), яка почне діяти з 1 грудня 2020 року.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Відкриваючи провадження у справі за позовом фізичної особи до приватного виконавця про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що справа підсудна цьому районному суду, оскільки позов пред’явлено до відповідача як до приватного виконавця, а не як до фізичної особи, а тому справа повинна розглядатися за місцем здійснення ним професійної діяльності приватного виконавця, а не за місцем його реєстрації як фізичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення й передав справу для розгляду до іншого районного суду за встановленою підсудністю, роз’яснивши норми ЦПК України щодо територіальної підсудності.
Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача визначена у ст. 27 ЦПК України.
Частиною 6 ст. 187 цього Кодексу передбачено, що в разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Положеннями ч. 9 цієї статті визначено: якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач у справі, яка переглядається, не є суб’єктом підприємницької діяльності, а є приватним виконавцем, який здійснює незалежну професійну діяльність.
Висновок суддів про те, що приватний виконавець здійснює професійну діяльність, а тому позов має бути пред’явлений за місцем здійснення цієї діяльності, неправильний, а застосування апеляційним судом аналогії норм процесуального права є безпідставним.
Процесуальна помилка судів полягає утому, що вони не розрізнили підсудність справи за скаргою на дії / рішення державного / приватного виконавця, які подаються згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, від справи, пов’язаної з цивільно-правовим спором, а саме про відшкодування сум за нормами ЦК України.
Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців, арбітражних керуючих, чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Український уряд розширило можливості електронного додатку «Дія».
Тепер через додаток “Дія” можна буде здійснювати фінансові операції, повідомляється на сайті Кабінету міністрів України.
При чому на порталі сказано, що чиновники прийняли таке рішення, так як українці часто не можуть скористатися додатком в банках, торгових мережах та інших установах.і
Відтепер через додаток “Дія” можна буде робити наступне: проводити банківські операції, користуватися послугами поштового зв’язку, користуватися готельними, медичними, телекомунікаційними та адміністративними послугами, підтвердити свій вік під час придбання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, повернути сплачені за товар гроші.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення заборгованості за аліментами на дитину зі спадкоємця боржника з огляду на те, що створений через несплату аліментів борг особи, яка померла, повинен бути сплачений її спадкоємцями.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що в разі смерті платника аліментів зобов’язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, навівши таке обґрунтування.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
За змістом вказаної норми це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.
Суди встановили, що чоловік позивачки мав заборгованість за аліментами на дочку.
Згідно зі ст. 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов’язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов’язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов’язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (ст. 608 ЦК України).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд помилково виходив із того, що зобов’язання зі сплати аліментів на утримання дитини (дітей) є нерозривно пов’язаним з особою платника аліментів (батьком дитини), тож у разі смерті платника аліментів зобов’язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов’язок зі сплати аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки, яка є спадкоємицею майна померлого сина, заборгованості за аліментами.
Далее
Опубликовано director 21 Сен 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Незважаючи на те, що після поновлення працівника на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням суду), в силу вимог статті 1215 ЦК, ці кошти поверненню не підлягають
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 12 серпня 2020 року у справі № 306/1325/18.
Обставини справи
Позивач вказував, що відповідач незаконно утримав із його заробітної плати, виплачену вихідну допомогу при звільненні.
Позиція Верховного Суду
ВС зазначив, що апеляційний суд не навів будь-яких мотивів стосовно позовної вимоги про стягнення незаконно утриманої із заробітної плати суми виплаченої при незаконному звільненні вихідної допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказано, що «у статті 1215 ЦК передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Доказів про набуття відповідачем 10 142,33 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються. Сам факт оскарження відповідачем у судовому порядку наказу про звільнення з посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції, на захист судом прав і свобод людини і громадянина.
Відмовляючи у позові у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що:
1) виплата вихідної допомоги була проведена позивачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку;
2) недобросовісність з боку відповідача не встановлена.
Суди вважали, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки, незважаючи на те, що після поновлення працівника на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 3 березня 2015 року), в силу вимог статті 1215 ЦК ці кошти поверненню не підлягають«.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
За матеріалами: Лігазакон
Далее
Опубликовано director 16 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Верховна Рада з другої спроби продовжила мораторій на стягнення майна за валютною іпотекою. Документ підтримали 297 нардепів. Про це повідомляється на сайті парламенту.
Законопроєкт ухвалили ще в липні, однак його ветував президент. Володимир Зеленський зазначив, що в документі є правова колізія щодо майна, яке не може бути вилучене. Згідно з його пропозиціями, звідти прибрали положення, за яким було заборонено вилучати інше майно через несплачений кредит.
Документ продовжує мораторій на стягнення нерухомості за валютною іпотекою ще на пів року. Він стосується кредитів, які позичальники взяли в іноземній валюті після 2014 року. Відповідно до закону фінустанова не може забрати житло у громадянина, якщо це єдине його місце проживання. Водночас квартира не може бути понад 140 кв. м, а будинок – не більш як 240 квадратів.
Зазначимо, що закон неодноразово критикували в Національному банку. Там заявляють: він перешкоджає розвитку іпотечного кредитування.
Далее
Опубликовано director 16 Сен 2020 в Новости | Нет комментариев
Державна міграційна служба України нагадала, що у період установлення на всій території України карантину оформлення документів, які посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи її спеціальний статус, здійснюється за місцем звернення особи.
Про це йдеться у пресслужбі ДМС.
«Це, зокрема, означає, що НА ЧАС КАРАНТИНУ для отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки – вперше, у разі закінчення терміну дії, втрати, при обміні паспорта-книжечки на ID-картку за бажанням тощо – особа може звертатися до підрозділу Міграційної служби, незалежно від зареєстрованого місця проживання», — зазначили у повідомленні.
Зазначається, що такі зміни установлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2020 р. № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину», а також передбачені пунктом 4 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17 березня 2020 року.
Далее
