Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Правила обучения школьников с 1 сентября: самоизоляция, дистанционное обучение и другое.

Опубликовано 31 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Правила обучения школьников с 1 сентября: самоизоляция, дистанционное обучение и другое.

Если коронавирус подтвердится хотя бы у одного школьника, то на обязательную 14-дневную самоизоляцию должны пойти все ученики класса.

Об этом в эфире одного из телеканалов рассказал главный санитарный врач Украины Виктор Ляшко.

«Четкая рекомендация: если хотя бы один ученик в классе будет инфицирован и будет установлен диагноз коронавирусная болезнь, то весь класс будет считаться как близкие контакты, и все дети из этого класса пойдут на самоизоляцию на 14 дней», – сказал Ляшко.

Учебный процесс будет продолжен, однако уже дистанционно.

Согласно рекомендациям МОЗ 1 сентября дети пойдут в школу в населенных пунктах зеленой, желтой и оранжевой зон.

Обязательное дистанционное обучение, предусмотренное в Минобразования, будет действовать только в красной зоне карантина.

Учитывая нестабильную эпидемиологическую ситуацию в Украине, карта карантинного зонирования будет меняться.

Перед началом учебного года все украинские школы пройдут проверку на соблюдение противоэпидемических рекомендациям Минздрава.

 

Далее

Як повернути неякісні ліки в аптеку: роз’яснення Мін’юсту

Опубликовано 28 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Як повернути неякісні ліки в аптеку: роз’яснення Мін’юсту

Відповідно до статті 20 Закону України «Про лікарські засоби» (далі – Закон) на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених Законом. Реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості, що видається виробником (для імпортованих лікарських засобів – імпортером, виробником або особою, що представляє виробника лікарських засобів на території України), передає офіційний сайт Мін’юсту.

Забороняється реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його (стаття 698 Цивільного кодексу України).

Під час придбання будь-яких лікарських препаратів в аптеці покупець фактично укладає договір роздрібної купівлі-продажу, а отже у даному випадку виникають права та обов’язки, що передбачені нормами цивільного законодавства України.

Належна якість товару, роботи або послуги – властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору зі споживачем (пункт 13 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» затверджено перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), в якому в тому числі зазначено лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни.

Крім того, 28 грудня 2018 року Міністерством охорони здоров’я України роз’яснено, що повернути можна лише лікарські засоби та медичні вироби неналежної якості, надавши розрахунковий документ на їхнє придбання, передбачений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У такому випадку споживач має право просити повернути сплачені за ліки гроші або замінити препарат на аналогічний.

Факт неналежної якості підтверджується документами:

1) висновком щодо якості лікарських засобів, виданим підпорядкованою лабораторією територіального органу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі – Держлікслужби) та/або уповноваженою лабораторією;

2) розпорядженням Держлікслужби щодо заборони обігу лікарського засобу.

У разі виникнення сумніву щодо якості лікарських засобів покупець має можливість звернутись до Департаменту контролю якості лікарських засобів Держлікслужби (контакти розміщені на офіційному сайті).

Неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню відповідно до Правил утилізації та знищення лікарських засобів, затверджених Міністерством охорони здоров’я України від 24 квітня 2015 року № 242.

Права покупця

У разі виявлення протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Крім того, частиною п’ятою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець або виробник зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Куди звертатись

З метою перевірки якості лікарських засобів або у випадку підозри щодо їх фальсифікації, а також щодо інших питань, пов’язаних з контролем якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, покупець має право звернутися до Держлікслужби або її територіальних органів (з контактами можна ознайомитися за посиланням).

Далее

Адреса объектам недвижимого имущества будут присваивать по новому порядку

Опубликовано 28 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Адреса объектам недвижимого имущества будут присваивать по новому порядку

Министерство развития общин и территорий запустило в обсуждение проект Порядка присвоения адресов объектам недвижимого имущества.

Как отмечается, ч. 2 статьи 263 Закона Украины «О регулировании градостроительной деятельности» установлено, что порядок присвоения адресов объектов недвижимого имущества утверждается Кабинетом Министров Украины.

Ниже публикуем полный текст проекта.

ПОРЯДОК

присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна

 Загальні положення

  1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення уповноваженими органами дій із присвоєння, зміни, коригування адрес об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Органи, що уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п’ятої статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Перелік об’єктів, яким не присвоюється адреса об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, наведений у додатку до Порядку.

  1. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

адреса – адреса об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна, що визначена частиною першою статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

об’єкти будівництва, об’єкти нерухомого майна – об’єкти будівництва, будинки, будівлі, споруди, квартири, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;

вбудовані приміщення – приміщення, що є частиною внутрішнього об’єму будівлі;

вбудовано-прибудовані приміщення – приміщення, частина внутрішнього об’єму яких є частиною внутрішнього об’єму основної будівлі, а інша частина – прибудованою;

прибудовані приміщення – приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну;

об’єкт – об’єкт будівництва, об’єкт нерухомого майна;

назва іменованого об’єкта – гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об’єкта;

реквізити адреси – складові адреси, що у своїй сукупності складають унікальний ідентифікатор об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна та визначають місце його розташування на місцевості.

Терміни «адреса об’єкта будівництва», «адреса об’єкта нерухомого майна» вживаються у значеннях, наведених у частинах першій, третій статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Термін «інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру» вживається у значенні, наведеному в Положенні про містобудівний кадастр, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559.

Термін «блоковані будинки» вживається у значенні, наведеному в Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженій наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (у редакції наказу Мінрегіону від 26 липня 2018 року № 186, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за № 1442/32894).

Порядок подання документів для присвоєння, зміни, корегування, анулювання адреси та строки їх розгляду

Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, корегування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 263, 264, 265 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Визначення реквізитів «назва держави», «назва адміністративно-територіальної одиниці», «назва району», «назва населеного пункту», «назва селищної та сільської ради»

  1. Назва держави – Україна.
  1. Назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим; область, міста Київ та Севастополь) визначається відповідно до частини другої статті 133 Конституції України.
  1. Назви району (для населених пунктів районного підпорядкування), населеного пункту, сільської ради визначаються відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 31 жовтня 1997 року № 659 (зі змінами) (далі – Класифікатор).
  1. Назва селищної ради визначається, виходячи з назви селища згідно з Класифікатором.

Визначення реквізиту адреси «назва поіменованого об’єкта»

  1. Назва поіменованого об’єкта використовується у разі, якщо ідентифікувати об’єкт без вказівки на таку назву є неможливим або використання назви поіменованого об’єкта в адресі об’єкта визнано необхідним з інших причин (наприклад, для об’єкта, що розташований за межами населеного пункту, в межах поіменованого об’єкта або поблизу нього, за відсутності назви вулиці).
  1. Для визначення назви поіменованого об’єкта використовуються інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру (за наявності).
  1. Назва поіменованого об’єкта в адресі зазначається перед назвою вулиці. Якщо у складі поіменованого об’єкта вулиця відсутня, то назва вулиці не зазначається.

Визначення реквізиту адреси «назва вулиці»

  1. Назва вулиці складається з типу (вулиця, площа, майдан, набережна, шосе, тупик, бульвар, проспект, просіка, алея, провулок, проїзд, узвіз, шлях, лінія, роз’їзд тощо) та власної назви.

У випадку розташування об’єкта за межами населеного пункту назва вулиці може бути відсутня.

  1. Назва вулиці зазначається в адресі таким чином: спочатку вказується один із типів вулиці, а потім її назва.

Назви вулиць, які складаються з імені та прізвища, зазначаються в адресі таким чином: спочатку – ім’я, а потім – прізвище.

Назви вулиць, які походять від псевдонімів, зазначаються в звичайному порядку.

Назви вулиць, які складаються із звання та прізвища, зазначаються в адресі таким чином: спочатку – звання, а потім – прізвище.

  1. Для визначення назви вулиці використовуються інформаційні ресурси системи містобудівного кадастру (за наявності).
  1. Назва вулиці об’єкта, що розташований на перетині вулиць різних категорій, визначається за вулицею більш високої категорії.
  1. Назва вулиці об’єкта, що розташований на перетині вулиць рівних категорій, визначається за вулицею, на яку виходить головний фасад.

Визначення реквізитів адреси «номер об’єкта (групи будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу), будівлі, споруди)», «номер корпусу об’єкта»

  1. Для нумерації об’єктів використовуються арабські цифри. Номер об’єкта, крім цифр, може містити літеру.

Для вказівки літер використовуються великі літери українського алфавіту в такій послідовності: «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З», «И», «I», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», «Ф», «Х», «Ц», «Ч», «Ш», «Ю», «Я».

Літера вказується після номера через дефіс.

  1. До адреси декількох об’єктів під одним номером, для об’єктів, що складаються із декількох корпусів, додається номер корпуса, який позначається арабською цифрою через пробіл після слова «корпус» (наприклад «№ 12, корпус 1»).
  1. Нумерація об’єктів, фасад яких виходить на вулицю, здійснюється послідовно з початковою нумерацією від центру населеного пункту з непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
  1. Об’єкти, фасад яких виходить на вулицю, що утворює кільце, нумеруються послідовно за годинниковою стрілкою від центру населеного пункту з непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
  1. Визначення номерів об’єктів, фасади яких утворюють периметр площі (майдану), проводиться за годинниковою стрілкою, починаючи від вулиці більш високої категорії з боку центру міста. При цьому послідовність номерів об’єктів на наскрізних вулицях, що примикають до площі (майдану), переривається. У разі якщо кутовий об’єкт має головний фасад і значну протяжність вздовж вулиці, що примикає, номер може визначатись за вулицею, а не за площею (майданом).
  1. Визначення номерів об’єктів, фасади яких виходять на вулицю з односторонньою забудовою, здійснюється послідовно у порядку їх розташування, починаючи від центру населеного пункту.
  1. Об’єкти, що розташовані на перетині вулиць, мають подвійну нумерацію за обома сторонами вулиці, починаючи з номера вулиці, визначеної відповідно до пунктів 4–5 розділу ІV цього Порядку, які відокремлюються знаком «/».
  1. У разі якщо відсутня можливість нумерації об’єктів відповідно до пунктів 2–7 розділу VІ Порядку, нумерація проводиться відповідно до сторін світу (із заходу на схід або із півночі на південь) з нумерацією об’єктів непарними номерами на лівій стороні вулиці (починаючи з 1) і парними номерами на правій стороні вулиці (починаючи з 2).
  1. Нумерація об’єкта, фасад якого виходить на вулицю та якому виходячи з уже наявної нумерації об’єктів неможливо надати номер, який є цілим числом, здійснюється за номером найближчого об’єкта з найменшим номером відповідної сторони вулиці, до якого додається літера.
  2. Об’єкти, фасад яких не виходить на вулицю, нумеруються шляхом присвоєння номера одного з існуючих об’єктів, головний фасад якого виходить на вулицю, з додаванням до нього літери (крім об’єктів, призначених для обслуговування основного об’єкта).
  3. Для кожного блокованого будинку визначається окремий номер як самостійному об’єкту.
  4. Групі будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу) присвоюється єдиний номер об’єкта.
  5. Номер об’єкта, який виділено зі складу групи будівель та споруд підприємства (як єдиного майнового комплексу), що мають єдину адресу, визначається за номером цієї групи будівель та споруд з додаванням літери або номера корпуса, починаючи з 1.
  6. Об’єкти, які розташовані на території зі складним рельєфом без впорядкованої вулично-дорожньої мережі, допускається нумерувати в довільному порядку.
  7. Нумерація об’єктів, що розташовані на території кооперативу, садового, дачного товариства тощо, здійснюється згідно з генеральним планом забудови кооперативу, товариства тощо та іншою планувальною і проектною документацією.
  8. Об’єкти, що розташовані поза межами населеного пункту, нумеруються з присвоєнням непарних номерів (починаючи з 1) на лівій і парних номерів (починаючи з 2) на правій стороні:

у придорожній смузі автомобільної дороги – за зростанням кілометражу дороги в межах кожного кілометра;

у смузі відведення залізниці – за зростанням кілометражу дороги в межах відстані між двома роздільними пунктами.

      17. Об’єкти, розташовані у межах об’єднаної територіальної громади за межами населеного пункту та/або придорожніх смуг автомобільних доріг і смуг відведення залізниць, нумеруються за порядком, починаючи з 1 у межах об’єднаної територіальної громади.

      18. Об’єкти, розташовані за межами об’єднаної територіальної громади, населеного пункту та придорожніх смуг автомобільних доріг і смуг відведення залізниць, нумеруються за порядком, починаючи з 1 у межах району.

      19. У разі якщо нумерація об’єктів до набрання чинності цим Порядком здійснювалась в інший спосіб, ніж передбачено цим Порядком, подальшу нумерацію нових об’єктів допускається продовжувати з використанням раніше застосованого способу нумерації.

      20. У випадку присвоєння адреси у разі поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку) застосовується реквізит «Номер об’єкта».

Визначення реквізиту адреси «номер окремої частини об’єкта»

  1. Окремі частини об’єкта (квартири, приміщення тощо) нумеруються арабськими цифрами.

Номери окремим частинам об’єкта (квартири, приміщення тощо) не зазначаються:

  • на етапі отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки;
  • під час здійснення забудови земельної ділянки на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
  • під час здійснення забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком (садибою);
  • у разі відсутності поділа об’єкта на окремі частини (квартири, приміщення тощо).
  1. Окремі частини об’єкта (квартири, приміщення тощо) нумеруються окремо у порядку руху за годинниковою стрілкою, у зростаючому порядку, починаючи від номера 1 на першому поверсі. Нумерація проводиться послідовно з першого під’їзду (орієнтуючись на фасад будинку з виходами під’їздів), починаючи від входу, знизу – вгору.

Не допускається повторення номерів квартир, приміщень тощо.

  1. Нумерація вбудованих (вбудовано-прибудованих, прибудованих) нежитлових приміщень (груп нежитлових приміщень) здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир.
  1. Нумерацію приміщень у громадських будинках доцільно встановлювати відповідно до номера поверху (наприклад, перший поверх — 101, 102, другий — 201, 202 тощо).
  1. У разі зміни функціонального призначення окремої частини об’єкта, яка є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин та має окремий вхід (вихід), адреса такої частини об’єкта визначається шляхом додавання до адреси об’єкта окремого порядкового номера такої частини (наприклад: вулиця Старокиївська, будинок 10, нежитлове приміщення 2).
  1. У випадку поєднання понумерованих квартир та/або приміщень в одну квартиру та/або приміщення використовуються поєднані номери квартир (приміщень) через дріб (наприклад, «квартира 17/21», «приміщення 3/4/5/6»).
  1. У випадку поділу понумерованих квартир або приміщень із виділенням їх частин як окремих об’єктів права власності використовується додавання номера частини до номера квартири або приміщення через дефіс (наприклад, «квартира 17-1», «приміщення 3-2»).

У разі якщо проводиться поділ раніше об’єднаних квартир або приміщень у порядку, передбаченому пунктом 6 розділу VІ цього Порядку, використовуються номери поєднаних квартир або приміщень. За необхідності використовується додавання номерів у порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту (наприклад, квартира 16/17/20/21 поділена на дві двоповерхові квартири 16/20 та 17/21, приміщення 3/4/5/6 поділено на приміщення 3, 4, 5-1, 5-2, 6-1, 6-2).

  1. Поділ індивідуальних (садибних) житлових будинків, що є одноквартирними, садових, дачних будинків на квартири та/або приміщення не допускається.
Далее

Оновлено перелік іноземців, яким дозволено в’їзджати на територію України під час дії заборони

Опубликовано 28 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Оновлено перелік іноземців, яким дозволено в’їзджати на територію України під час дії заборони

У четвер, 27 серпня, Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданн вніс зміни до постанови від 22 липня № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Про це повідомляє офіційний сайт Уряду.

Також було ухвалено рішення скасувати як нереалізовану постанову про внесення змін до постанови №641, прийняту 26 серпня.

З метою запобігання поширенню на території України другої хвилі гострої респіраторної хвороби СОVID-19 запроваджуються тимчасові обмеження на в’їзд в Україну іноземцям.

Водночас право в’їзду на територію України у період дії тимчасових обмежень матимуть окремі категорії іноземних громадян. Також відповідно до українського законодавства, Голова Державної прикордонної служби може ухвалювати додаткові рішення про контрольований пропуск іноземців через державний кордон.

Відповідно до урядового рішення в’їзд в Україну дозволяється іноземцям, які:

— є родичами першої лінії громадян України;

— мають офіційний діючий дозвіл на роботу в Україні;

— є технічними спеціалістами, які прибувають в Україну на запрошення представників українських підприємств;

— прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб;

— прибувають в країну з метою навчання;

— проходять військову службу в Збройних Силах;

— постійно або тимчасово проживають в Україні, мають посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні;

— є главами та членами офіційних делегацій іноземних держав, співробітниками міжнародних організацій, а також особами, які їх супроводжують, та в’їжджають в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Офісу Президента, Міністерства закордонних справ.

— є водіями та/або членами екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членами екіпажів повітряних, морських і річкових суден, членами поїзних і локомотивних бригад;

— є діячами культури, які прибувають на запрошення закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них;

— прибувають для участі в офіційних спортивних змаганнях, що проходять на території України, та супроводжуючих осіб;

— є особами, які здійснюють перевезення гемопоетичних стовбурових клітин для трансплантації;

— прибувають на лікування до закладів охорони здоров’я України.

Зазначені категорії іноземних громадян повинні мати страховий поліс для покриття можливих витрат, пов’язаних з лікуванням СОVID-19 та обсервацією (виданий страховою компанією, яка має представництво в Україні).

Також зможуть в’їхати на територію України іноземці, які:

— визнані біженцями або особами, які потребують додаткового захисту;

— є дипломатами, працівниками консульських установ, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та члени їх сімей або є особами, які прибувають на запрошення Міністерства закордонних справ України;

— є інструкторами Збройних Сил держав-членів НАТО та держав-учасниць програми НАТО «Партнерство заради миру», які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил України або прибувають на запрошення Міністерства оборони.

 

Далее

Податківці нагадали про зміни реєстрації платниками ПДВ

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Податківці нагадали про зміни реєстрації платниками ПДВ

Головне управління ДПС у Тернопільській області нагадує, що з 23 травня 2020 року набрав чинності Закон №466, яким, зокрема, внесено зміни до порядку реєстрації, перереєстрації та анулювання реєстрації платників ПДВ:

— новостворені суб’єкти господарювання зможуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник ПДВ без подання реєстраційної заяви під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

— єдиним способом подачі реєстраційної заяви платника ПДВ до контролюючого органу (для обов’язкової, добровільної реєстрації та перереєстрації) є спосіб подання заяви засобами електронного зв’язку в електронній формі. Способу подання реєстраційної заяви платника ПДВ особисто до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи не передбачено;

— збільшено час для подання суб’єктами господарювання реєстраційних заяв для добровільної реєстрації платниками ПДВ та при обранні або переходу на спрощену систему оподаткування, зміни ставки єдиного податку — не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ (замість 20 календарних днів);

— спрощено процедури перереєстрації платників ПДВ. Зокрема, перереєстрація не передбачається у випадках зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження (місця проживання), перереєстрація у зв’язку зі зміною найменування (крім перетворення) (прізвища, імені та по батькові) платника ПДВ, який включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, здійснюється контролюючим органом без подання заяви платником ПДВ;

— анулювання реєстрації проводитиметься контролюючим органом автоматично на підставі відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, отриманих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», або за даними реєстру платників єдиного податку про застосування суб’єктом господарювання спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість;

— у разі перетворення юридичної особи-платника податку проводиться перереєстрація платника ПДВ. Якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала у встановлений строк заяви для перереєстрації, її реєстрація платником податку анулюється відповідно до статті 184 ПКУ.

Перехід до нових правил реєстрації, анулювання реєстрації платників ПДВ здійснюється з урахуванням такого:

— щодо осіб, які під час державної реєстрації заявили про своє бажання добровільно зареєструватися платником ПДВ без подання реєстраційної заяви, до запровадження обміну документами (відомостями) за новою формою між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС процедура розгляду отриманих документів не змінюється;

— щодо осіб, стосовно яких отримано відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або стосовно яких внесено запис до реєстру платників єдиного податку про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, анулювання реєстрації здійснюється без затвердження рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Далее

Знято мораторій на документальні перевірки за двома підставами — деталі від ДПС

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Знято мораторій на документальні перевірки за двома підставами — деталі від ДПС

В ГУ ДПС у м. Києві нагадали, що із 08.08.2020 р. діє частина норм Закону України від 14.07.2020 р. № 786-IX, якими знятий мораторій на документальні позапланові перевірки. Йдеться про дві підстави:

розпочата процедура реорганізації юрособи (крім перетворення), припинення юрособи або підприємницької діяльності ФОП, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юрособи, в т. ч. іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків, подана заява про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 ПКУ);

надійшло звернення платника податків (п. 78.2 ПКУ).

Податківці відмічають, що чинними нормативними актами не встановлено обов’язку стосовно завчасного повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.7 ПКУ.

Проблемним залишається питанням невстановлення платників податків та їх посадових осіб за податковою адресою, у зв’язку з припиненням своєї діяльності, що в свою чергу призводить до неможливості здійснення необхідних заходів щодо зняття з обліку таких платників податків.

ГУ ДПС у м. Києві закликає платників зазначати актуальні відомості щодо контактних даних і щодо доцільності проведення документальних позапланових невиїзних перевірок у приміщенні ГУ ДПС у м. Києві, з урахуванням особливостей, визначених ст. 79 ПКУ.

Далее

Разговор по телефону за рулем автомобиля: какой штраф ждет водителей

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Разговор по телефону за рулем автомобиля: какой штраф ждет водителей

Патрульная полиция Полтавской области напомнила, что разговор по телефону во время движения отвлекает и снижает реакцию водителя, что повышает риск возникновения дорожно-транспортного происшествия или аварийной ситуации в несколько раз. Об этом сказано на Facebook-странице полиции.

«Напоминаем, что согласно пункту 2.9д правил дорожного движения Украины, водителю запрещается во время движения транспортного средства пользоваться средствами связи, держа их в руке. Использовать телефон можно только с помощью специальной гарнитуры.

За невыполнение этих требований предусмотрен штраф в размере 425 гривен.

Помните: лучшим вариантом общения по мобильному телефону является разговор в тихой и спокойной обстановке в автомобиле, который припаркован на обочине», — отметили в полиции.

Далее

Поставили камеру чи створили на сходах комірчину: як боротися за свої права із сусідами

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Поставили камеру чи створили на сходах комірчину: як боротися за свої права із сусідами

Серед мешканців багатоповерхівок часто виникають суперечності: хтось самовільно створює комірчину у під’їзді, хтось встановлює камери спостереження або самовільно міняє вхідні двері із замками, надбудовує щось (характерно для останніх та перших поверхів). Що у таких випадках робити і як це регулює українське законодавство.

Рішення Київської міської державної адміністрації (КМДА) «Про Правила благоустрою міста Києва» встановлює, що при здійсненні нового будівництва необхідно мати:

— документ на право землекористування;

— дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві;

— будгенплан, погоджений в установленому порядку;

— генплан благоустрою;

— чинний договір про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданий Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При реконструкції та капітальному ремонті будівель і споруд необхідно мати:

— документ на право власності або оренди будинку, споруди;

— розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про дозвіл на проведення робіт з:

— капітального ремонту;

— реконструкції;

— надбудови аттикових та мансардних поверхів;

— документ на право землекористування;

— дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві;

— будгенплан, погоджений в установленому порядку;

— чинний договір про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданий Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При заміні вітрин, вікон, дверей (в разі внесення змін у несучі конструкції):

— документ на право власності або оренди;

— фотофіксація об’єкта (або його частин);

— згода співвласників (при наявності);

— паспорт фасаду (при наявності);

— проектна документація.

Встановлення кондиціонерів, супутникових антен, витяжок:

— документ на право власності або оренди;

— згода власників квартир, приміщень (при необхідності);

— розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

— узгоджена проектна документація.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами;

9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

При цьому спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників і не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Тобто, якщо сусід самовільно облаштував комірчину на сходах, можна на зборах підняти це питання, оскільки під’їзд є спільною власністю всіх мешканців. В разі, якщо на порушника вплинути не вдасться – необхідно звернутися з позовом до суду.

Якщо ж особа самочинно встановила у під’їзді відеокамери, то це є теж незаконним. Частина перша статті 307 Цивільного кодексу (ЦК) зазначає, що  фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Таким чином для припинення такої протиправної діяльності можна звернутися до суду.

Далее

Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними: КЦС ВС

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними: КЦС ВС
?Постанова КЦС ВС від 19.08.2020 № 641/11984/15-ц (61-37843св18):
?‍⚖️Суддя-доповідач: Дундар І. О.
✅ Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними
⚡Ключові тези:
✔У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просила визнати недійсними укладені між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 кредитний договір № HAA0GK15670075 від 28 серпня 2007 року та договір іпотеки від 28 серпня 2007 року.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого їй було надано кредитні кошти готівкою через касу банку в розмірі 24314,38 доларів США у вигляді поновлювальної кредитної лінії на придбання нерухомого майна строком на 20 років зі сплатою страхових платежів у визначеному розмірі, відсотків за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту. Кредитний договір також передбачав, що кредит видається в іноземній валюті — доларах США і розрахунки між сторонами мають здійснюватися в тій же валюті. 28 серпня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, умовами якого передбачалось передача в іпотеку нерухомого майна, належного позичальнику — квартири АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що порядок погашення кредиту як істотна умова договору не відповідає вимогам Генеральної ліцензії банку на право здійснення валютних операцій, як це визначено Законом України «Про банки та банківську діяльність». При цьому, погашення кредиту в іноземній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку. Однак в тексті оскаржуваного кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту та супутніх платежів позичальник зобов`язаний проводити шляхом перерахування на вказаний рахунок, за яким згідно Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами здійснюються операції з приймання готівки в національній валюті від фізичних та юридичних осіб та готівки в іноземній валюті від фізичних осіб для здійснення переказу без відкриття рахунку та виплати переказу отримувачу готівкою.
Позивач вказує, що умови кредитного договору, укладеного між нею та банком, суперечать встановленому чинним законодавством порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банків, Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль», тобто зміст правочину суперечить нормам діючого законодавства та відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.
Позивач зазначає, що недійсність пункту щодо погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів погашення кредиту кредитний договір не можливо виконувати. Перед підписанням договору кредитор не повідомив позичальника належним чином про особу кредитодавця, щодо права останнього на проведення операцій з готівковою іноземною валютою на умовах, вказаних у договорі. А у зв`язку із недійсністю кредитного договору, недійсним також є і договір іпотеки, який є похідним від нього і укладений з метою його забезпечення. До того ж, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в укладеному між сторонами у письмовій формі договору, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивачем суду не надано. Позивачем не надано належні та допустимі докази для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 28 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAA0GK15670075, за умовами якого зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі через касу банку на строк з 28 серпня 2007 року по 27 серпня 2027 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 24314,38 доларів США на придбання нерухомості в сумі 20000,00 доларів США, а також сплату страхових платежів в сумі 4314,38 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у випадку та в порядку, передбачених умовами договору.
Для виконання умов даного договору банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам (пункт 7. 2 договору).
Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
Пунктом 7.3 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає договір іпотеки від 28 серпня 2007 року, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.
Предметом договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», посвідченого 28 серпня 2007 року є надання іпотекодавцем ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна — однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти — фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству».
✔Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування.
Отже , доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту — це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».
✔Умовами кредитного договору (пункт 6.2) передбачено, що при невиконанні позичальником умов, передбачених пунктом 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
✔Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено сплата винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
✔Таким чином, зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.
✔Суди на зазначені обставини уваги не звернули, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови про визнання недійсними пунктів 6.2 та 7.1 кредитного договору в частині нарахування та сплати винагороди за надання фінансового інструменту.

 

Далее

Кабмин временно закрыл въезд в Украину для иностранцев

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Кабмин временно закрыл въезд в Украину для иностранцев

Кабинет министров Украины закрыл границы на въезд иностранцам до 28 сентября. Вместе с тем некоторые категории иностранных граждан смогут въехать в страну.

Об этом заявил глава правительства Денис Шмыгаль в ходе заседания Кабмина.

Это решение начнет действовать с 00:00 29 августа до 28 сентября.

«Запретить въезд на территорию Украины иностранных граждан и лиц без гражданства», — сказал глава Министерства внутренних дел Арсен Аваков.

Ограничение на въезд, в частности, не касается иностранцев, имеющих вид на жительство в Украине. Также оно не касается иностранных граждан, следующих транзитом и имеющих документы, подтверждающие выезд в течение двух дней, лиц, обучающихся в украинских вузах, представителей международных миссий или прибывающих по приглашению дипломатических представительств Украины и др.

Кроме того, Аваков добавил, что в рамках постановления предлагается откорректировать порядок пропуска на КПП с оккупированными территориями ОРДЛО и на административной границе с АР Крым.

Так, Министерство иностранных дел проинформирует международных партнеров Украины о соответствующем ограничении на въезд.

Далее