Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Разговор по телефону за рулем автомобиля: какой штраф ждет водителей

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Разговор по телефону за рулем автомобиля: какой штраф ждет водителей

Патрульная полиция Полтавской области напомнила, что разговор по телефону во время движения отвлекает и снижает реакцию водителя, что повышает риск возникновения дорожно-транспортного происшествия или аварийной ситуации в несколько раз. Об этом сказано на Facebook-странице полиции.

«Напоминаем, что согласно пункту 2.9д правил дорожного движения Украины, водителю запрещается во время движения транспортного средства пользоваться средствами связи, держа их в руке. Использовать телефон можно только с помощью специальной гарнитуры.

За невыполнение этих требований предусмотрен штраф в размере 425 гривен.

Помните: лучшим вариантом общения по мобильному телефону является разговор в тихой и спокойной обстановке в автомобиле, который припаркован на обочине», — отметили в полиции.

Далее

Поставили камеру чи створили на сходах комірчину: як боротися за свої права із сусідами

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Поставили камеру чи створили на сходах комірчину: як боротися за свої права із сусідами

Серед мешканців багатоповерхівок часто виникають суперечності: хтось самовільно створює комірчину у під’їзді, хтось встановлює камери спостереження або самовільно міняє вхідні двері із замками, надбудовує щось (характерно для останніх та перших поверхів). Що у таких випадках робити і як це регулює українське законодавство.

Рішення Київської міської державної адміністрації (КМДА) «Про Правила благоустрою міста Києва» встановлює, що при здійсненні нового будівництва необхідно мати:

— документ на право землекористування;

— дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві;

— будгенплан, погоджений в установленому порядку;

— генплан благоустрою;

— чинний договір про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданий Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При реконструкції та капітальному ремонті будівель і споруд необхідно мати:

— документ на право власності або оренди будинку, споруди;

— розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про дозвіл на проведення робіт з:

— капітального ремонту;

— реконструкції;

— надбудови аттикових та мансардних поверхів;

— документ на право землекористування;

— дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві;

— будгенплан, погоджений в установленому порядку;

— чинний договір про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, виданий Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При заміні вітрин, вікон, дверей (в разі внесення змін у несучі конструкції):

— документ на право власності або оренди;

— фотофіксація об’єкта (або його частин);

— згода співвласників (при наявності);

— паспорт фасаду (при наявності);

— проектна документація.

Встановлення кондиціонерів, супутникових антен, витяжок:

— документ на право власності або оренди;

— згода власників квартир, приміщень (при необхідності);

— розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації);

— узгоджена проектна документація.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:

1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;

2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;

3) обрання уповноваженої особи співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;

4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;

5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;

6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;

7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;

8) відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами;

9) прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

При цьому спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників і не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Тобто, якщо сусід самовільно облаштував комірчину на сходах, можна на зборах підняти це питання, оскільки під’їзд є спільною власністю всіх мешканців. В разі, якщо на порушника вплинути не вдасться – необхідно звернутися з позовом до суду.

Якщо ж особа самочинно встановила у під’їзді відеокамери, то це є теж незаконним. Частина перша статті 307 Цивільного кодексу (ЦК) зазначає, що  фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Таким чином для припинення такої протиправної діяльності можна звернутися до суду.

Далее

Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними: КЦС ВС

Опубликовано 27 Авг 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними: КЦС ВС
?Постанова КЦС ВС від 19.08.2020 № 641/11984/15-ц (61-37843св18):
?‍⚖️Суддя-доповідач: Дундар І. О.
✅ Пункти кредитного договору які передбачають нарахування та сплату винагороди за послуги, що супроводжують кредит, є нікчемними
⚡Ключові тези:
✔У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просила визнати недійсними укладені між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 кредитний договір № HAA0GK15670075 від 28 серпня 2007 року та договір іпотеки від 28 серпня 2007 року.
Позов мотивований тим, що 28 серпня 2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого їй було надано кредитні кошти готівкою через касу банку в розмірі 24314,38 доларів США у вигляді поновлювальної кредитної лінії на придбання нерухомого майна строком на 20 років зі сплатою страхових платежів у визначеному розмірі, відсотків за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту. Кредитний договір також передбачав, що кредит видається в іноземній валюті — доларах США і розрахунки між сторонами мають здійснюватися в тій же валюті. 28 серпня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, умовами якого передбачалось передача в іпотеку нерухомого майна, належного позичальнику — квартири АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що порядок погашення кредиту як істотна умова договору не відповідає вимогам Генеральної ліцензії банку на право здійснення валютних операцій, як це визначено Законом України «Про банки та банківську діяльність». При цьому, погашення кредиту в іноземній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку. Однак в тексті оскаржуваного кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту та супутніх платежів позичальник зобов`язаний проводити шляхом перерахування на вказаний рахунок, за яким згідно Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами здійснюються операції з приймання готівки в національній валюті від фізичних та юридичних осіб та готівки в іноземній валюті від фізичних осіб для здійснення переказу без відкриття рахунку та виплати переказу отримувачу готівкою.
Позивач вказує, що умови кредитного договору, укладеного між нею та банком, суперечать встановленому чинним законодавством порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банків, Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль», тобто зміст правочину суперечить нормам діючого законодавства та відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.
Позивач зазначає, що недійсність пункту щодо погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів погашення кредиту кредитний договір не можливо виконувати. Перед підписанням договору кредитор не повідомив позичальника належним чином про особу кредитодавця, щодо права останнього на проведення операцій з готівковою іноземною валютою на умовах, вказаних у договорі. А у зв`язку із недійсністю кредитного договору, недійсним також є і договір іпотеки, який є похідним від нього і укладений з метою його забезпечення. До того ж, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в укладеному між сторонами у письмовій формі договору, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивачем суду не надано. Позивачем не надано належні та допустимі докази для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 28 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAA0GK15670075, за умовами якого зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі через касу банку на строк з 28 серпня 2007 року по 27 серпня 2027 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в розмірі 24314,38 доларів США на придбання нерухомості в сумі 20000,00 доларів США, а також сплату страхових платежів в сумі 4314,38 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у випадку та в порядку, передбачених умовами договору.
Для виконання умов даного договору банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам (пункт 7. 2 договору).
Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
Пунктом 7.3 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає договір іпотеки від 28 серпня 2007 року, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.
Предметом договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», посвідченого 28 серпня 2007 року є надання іпотекодавцем ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна — однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти — фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству».
✔Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування.
Отже , доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту — це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».
✔Умовами кредитного договору (пункт 6.2) передбачено, що при невиконанні позичальником умов, передбачених пунктом 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
✔Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено сплата винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.
✔Таким чином, зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.
✔Суди на зазначені обставини уваги не звернули, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилились щодо мотивів такої відмови про визнання недійсними пунктів 6.2 та 7.1 кредитного договору в частині нарахування та сплати винагороди за надання фінансового інструменту.

 

Далее

Кабмин временно закрыл въезд в Украину для иностранцев

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Кабмин временно закрыл въезд в Украину для иностранцев

Кабинет министров Украины закрыл границы на въезд иностранцам до 28 сентября. Вместе с тем некоторые категории иностранных граждан смогут въехать в страну.

Об этом заявил глава правительства Денис Шмыгаль в ходе заседания Кабмина.

Это решение начнет действовать с 00:00 29 августа до 28 сентября.

«Запретить въезд на территорию Украины иностранных граждан и лиц без гражданства», — сказал глава Министерства внутренних дел Арсен Аваков.

Ограничение на въезд, в частности, не касается иностранцев, имеющих вид на жительство в Украине. Также оно не касается иностранных граждан, следующих транзитом и имеющих документы, подтверждающие выезд в течение двух дней, лиц, обучающихся в украинских вузах, представителей международных миссий или прибывающих по приглашению дипломатических представительств Украины и др.

Кроме того, Аваков добавил, что в рамках постановления предлагается откорректировать порядок пропуска на КПП с оккупированными территориями ОРДЛО и на административной границе с АР Крым.

Так, Министерство иностранных дел проинформирует международных партнеров Украины о соответствующем ограничении на въезд.

Далее

Зняття арешту, як усунення перешкод у користуванні, — висновок ВС

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Зняття арешту, як усунення перешкод у користуванні, — висновок ВС

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/16236/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «І» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «С» про:

— зобов’язання АТ «С» усунути перешкоди у користуванні майном ТОВ «І», яке належить йому на праві власності;

— зобов’язання АТ «С» надати вільний доступ та не перешкоджати ТОВ «І» вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном.

Свої вимоги ТОВ обґрунтувало тим, що АТ обмежує доступ до рухомого майна, яке належить позивачу. ТОВ позбавлено можливості використовувати належне йому майно за призначенням, користуватися або розпоряджатися цим майном. Оскільки позивач не має доступу до належного йому майна, йому невідомо, яким чином забезпечується збереження цього майна, чи не вчиняються дії, спрямовані на його пошкодження або приведення до стану непридатності. Відповідач, обмежуючи доступ позивача до належного йому майна, грубо порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, відмовлено повністю у задоволенні позову.

Місцевий та апеляційний господарські суди відмовили в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Висновок Верховного Суду

За твердженням позивача, належне йому майно знаходиться в будівлях і спорудах, на які накладено арешт державним виконавцем в межах виконавчого провадження, відкритого щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області про арешт всього рухомого і нерухомого майна ТОВ «І».

ВС зазначив, що згідно з частинами першою – третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржувані сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 зазначеного закону).

ВС наголосив, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважать, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що положення Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальними нормами, які застосовуються у спірних правовідносинах, а відтак обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права позивача, тобто не є ефективним.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. По суті, позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном є як додатковий спосіб захисту прав власника майна на здійснення ним користування та розпорядження майном. Негаторний позов пред’являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Разом з тим з урахуванням предмета і підстав позову, а також з огляду на докази, надані позивачем у цій справі, питання приналежності майна, щодо якого позивач звернувся за захистом прав, судами не встановлювалось та не було заявлено скаржником.

За таких обставин колегія суддів зазначила, що вимога позивача усунути перешкоди у користуванні майном, яке належить йому на праві власності, може переслідувати мету встановлення певних фактів щодо визнання права власності на спірне майно ТОВ «І», що не віднесено до компетенції господарських судів у цілому та Касаційного господарського суду зокрема.

Далее

В Україні з’явиться Реєстр колекторських компаній

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

В Україні з’явиться Реєстр колекторських компаній

Фахівці Нацбанку зустрілися з представниками небанківського фінансового сектору, аби обговорити майбутнє регулювання роботи колекторських компаній, якими НБУ опікується з 1 липня цього року.

Що саме передбачено, роз’яснено на офіційній сторінці НБУ у Facebook.

Як новий регулятор, Національний банк визначив 2 ключові проблеми ринку.

По-перше, існує певна неврегульованість у законодавстві самої суті та правил колекторської роботи.

По-друге, протягом першого місяця Нацбанк отримав 535 звернень громадян, які стосувались дій колекторських компаній. За результатами розгляду цих звернень було встановлено випадки грубого порушення діями колекторів по відношенню до боржників вимог законодавства України.

Нацбанк планує принципово оновити підходи до регулювання роботи колекторських компаній в Україні.

За словами заступниці Голови НБУ Катерини Рожкової, зараз регулятор опрацьовує з колегами з профільного комітету Верховної Ради законопроект, який врегулює діяльність колекторських компаній. У цьому проекті закону для колекторської компанії з’явиться вимога з дотримання нею правил етичної поведінки з боржником. Також заплановано напрацювати кодекс етичної поведінки для небанківських фінансових установ. У разі порушення колектором правил етичної поведінки будуть передбачені заходи впливу та санкції, в тому числі виключення з Реєстру колекторських компаній.

Поява Реєстру колекторських компаній стане однією із ключових запланованих змін для ринку, зазначають у НБУ. У ньому буде систематизований перелік установ, які можуть здійснювати колекторську діяльність, а виключення з Реєстру означатиме заборону банкам і фінансовим компаніям укладати договори з виключеною установою, призведе до визнання небездоганною ділової репутації власників істотної участі та керівників строком на 1 рік та заборони протягом року займатись колекторською діяльністю.

Виключення з Реєстру є одним із запланованих заходів впливу НБУ у відповідь на незаконні колекторські дії, до якого регулятор може вдатись у разі, якщо учасник ринку не реагує на письмові вимоги та штрафні санкції за порушення вимог законодавства при взаємодії з боржником.

Національний банк установить додаткові вимоги з етичної поведінки по відношенню до боржника для кредиторів, у тому числі в частині контролю дій залучених колекторських компаній і надання рекомендацій для усунення порушень. Також буде описано підходи до взаємодії колекторських компаній з боржниками.

Найближчим часом Нацбанк планує розробити методичні рекомендації щодо етичної поведінки при здійсненні колекторської діяльності, запропонує всім учасникам ринку повідомити про дотримання етичної поведінки та оприлюднить перелік установ, які повідомили про дотримання таких правил, на сайті НБУ.

Національний банк закликає колекторські компанії переглянути свої підходи до роботи з повернення проблемної заборгованості і почати перебудовувати свою діяльність.

Далее

Мінекономіки наказом від 18.08.2020 р. №1574 затвердило зміни до Класифікатора професій

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Мінекономіки наказом від 18.08.2020 р. №1574 затвердило зміни до Класифікатора професій

Мінекономіки наказом від 18.08.2020 р. №1574 затвердило зміни до Класифікатора професій. Назви професій повинні відповідати новому Українському правопису.

Згідно зі змінами, у Класифікаторі професій професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка).

Однак за потребою користувача, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи. Назви повинні відповідати пункту 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою КМУ від 22.05.2019 р. №437.

У наказі наводяться такі приклади:

  • інженер – інженерка,
  • верстатник широкого профілю – верстатниця широкого профілю,
  • соціолог – соціологіня.

Крім того, у Класифікаторі професія «глава Адміністрації президента України» змінена на «керівник Офісу президента України».

Далее

Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

 Луганський окружний адміністративний суд розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом особи до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії у справі № 360/2632/20.

Обставини справи

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком, пенсію призначено за особистою заявою від 27.05.2020 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивач працював на посаді директора Комунального закладу «Рубіжанська обласна санаторна школа».

У відповідності до положень пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058 при призначенні пенсії за віком позивач мав право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

26.06.2020 відповідач листом відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій з тієї підстави, що період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058, не може бути зарахований, оскільки Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, «навчально-реабілітаційний центр» не передбачено.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017; починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2020 до 31.12.2020 — не менше 27 років.

Пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Заяву та документи прийнято 27.05.2020 та зареєстровано за № 1457, про що свідчить копія розписки-повідомлення. Дата народження позивача за паспортом громадянина України 30.04.1960, отже, на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років.

Окрім того, 27.05.2020 позивач разом з заявою про призначення пенсії надав відповідачу заяву, складену власноруч, в якій просив при призначенні пенсії за віком не враховувати до стажу період роботи з 12.09.1977 до 01.09.1979 до надання довідки, що підтверджує цей період.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що станом на 27.05.2020 позивач не має стажу роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» ст. 55 Закону України, що передбачено Переліком № 909.

До стажу роботи в закладах на посадах, що передбачені Переліком № 909, не зараховано період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, оскільки до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».

Разом з тим, 15.08.1984 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя та викладача, з якої 23.05.1985 його було звільнено в зв`язку з призовом до лав Радянської Армії. З 15.01.1987 позивача прийнято до Рубіжанської школи-інтернату на посаду вихователя у зв`язку зі звільненням з лав Радянської Армії. З 01.09.1989 позивача переведено на посаду директора санаторної школи-інтернату, на базі якої 04.01.1993 створено Рубіжанську державну комунальну санаторну школу-інтернат. З 04.01.1993 позивача призначено директором Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату, яка неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву. Так, 19.06.1998 на базі Рубіжанської державної комунальної санаторної школи-інтернату створено Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр. На час звернення за призначенням пенсії позивач працював на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи, на час звернення до суду позивач працює на посаді директора Рубіжанської обласної санаторної школи за контрактом.

Рішенням відповідача від 27.05.2020 № 124150001791 позивачу призначено пенсію за віком з 01.05.2020 відповідно до заяви від 27.05.2020. Призначення та отримання пенсії позивачем у позові не заперечується.

Втім, 18.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в якій просив надати роз`яснення, чому при призначенні пенсії за віком йому не було виплачено 10 розмірів пенсій.

Листом від 26.06.2020 № 48-46/Н-2141/20 відповідач надав позивачу відповідь на звернення від 18.06.2020. Цим листом позивачу повідомлено, що навчально-реабілітаційний центр до Переліку № 909 не включено, а тому період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не може бути зарахований до спеціального стажу.

Враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату зазначеної грошової допомоги, а відповідач не приймав рішення про відмову в її виплаті згідно з Законом № 1058-ІV, Рубіжанське ОУПФУ вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови позивачу в виплаті зазначеної грошової допомоги не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, у пункті 1 якого зазначено: Загальноосвітні навчальні заклади — учителі, логопеди, військові загальноосвітні вчителі-логопеди, навчальні заклади, музичні і вчителі-дефектологи, художні школи викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі,  завідуючі та інструктори  слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» — «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, загальний страховий стаж, зарахований відповідачем для призначення пенсії за віком, складає 37 років 1 місяць 5 днів, з них на посадах, що дають право на призначення пенсії за пунктом 7-1 розділу ХV Закону № 1058 — 30 років 8 місяців 24 дні. Як зазначає відповідач, до страхового стажу позивачу не враховано період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, у зв`язку з тим, що до розділу «1. Освіта» Переліку № 909 не включено установу з назвою «навчально-реабілітаційний центр».

Закон України «Про освіту» регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Згідно із пунктами 2, 4 Статуту Рубіжанського навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, затвердженого головою Луганської обласної ради, Рубіжанський навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр — це заклад освіти, який забезпечує умови відновлення здоров`я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають вади у фізичному розвитку, органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем. Основними завданням центру є, зокрема, забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня. Відповідно до пункту 9 Статуту, випускникам Центру видається відповідний документ про освіту встановленого зразка, відповідно до статті 27 Закону України «Про освіту».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі дає право на отримання пенсії за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», адже Рубіжанський навчально-реабілітаційний центр є закладом загальної середньої освіти, а посада директорів загальноосвітніх навчальних закладів входить до Переліку № 909.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі — Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зауважує, що стаж роботи позивача з 02.09.1989 до 03.01.1993 на посаді директора санаторної школи-інтернату підтверджується наявними записами в трудовій книжці, що є достатнім для підтвердження страхового стажу.

Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, його посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком він не отримував будь-яку пенсію, а тому має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Тому суд вирішив позов до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області  про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування страхового стажу роботи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати стаж роботи особи на посаді директора санаторної школи-інтернату та період роботи в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі до страхового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Далее

Верховна Рада ратифікувала угоду, яка покращить безпеку руху та допоможе впровадити сучасні інтелектуальні системи на транспорті

Опубликовано 26 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Верховна Рада ратифікувала угоду, яка покращить безпеку руху та допоможе впровадити сучасні інтелектуальні системи на транспорті

Верховна Рада ратифікувала фінансову угоду Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I” між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). 25 серпня за відповідний законопроєкт проголосували 273 депутати. Про це повідомляє пресслужба МІУ. Повідомляється, що Угода передбачає залучення кредитних коштів ЄІБ та грантових коштів ЄС на реалізацію низки важливих проєктів для покращення безпеки руху та впровадження сучасних інтелектуальних систем на транспорті.

“Наше спільне завдання – залучити максимум фінансування на відновлення українських доріг. Саме на це спрямований законопроєкт №0056 про ратифікацію фінансової угоди Проєкт “Транспортний зв’язок в Україні – Фаза I”, який передбачає залучення 50 млн євро. Вдячний депутатам за прийняте рішення”, – прокоментував ратифікацію угоди Міністр інфраструктури України Владислав Криклій.

Очільник Міністерства розповів, що кошти, залучені в рамках угоди, будуть спрямовані на реалізацію наступних проєктів:

  • будівництво північно-східної ділянки об’їзної дороги навколо Тернополя;
  • будівництво 3-х багаторівневих розв’язок та 2-х шляхопроводів у Львівській та Рівненській областях, а також неподалік Тернополя;
  • розгортання інтелектуальних транспортних систем для управління та контролю за транспортом.

За словами Владислава Криклія, їх реалізація дозволить покращити безпеку руху на дорогах, мінімізуючи кількість ДТП та аварій. Крім цього, впровадження інтелектуальних транспортних систем сприятиме подальшій цифровізації процесів на транспорті.

Далее

Карантин пропонується продовжити до листопада

Опубликовано 25 Авг 2020 в Новости | Нет комментариев

Карантин пропонується продовжити до листопада

У зв’язку з погіршенням епідемічної ситуації карантин пропонується продовжити до листопада. Про це йшлося на селекторній нараді під головуванням Президента України, інформує ОП.

«В Україні за минулу добу зафіксовано понад 1,6 тис. нових хворих на COVID-19, у зв’язку з чим Кабінет Міністрів пропонує продовжити карантин до 1 листопада», — повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Загальна кількість осіб, що захворіли на коронавірусну інфекцію в Україні від початку пандемії, перевищила 108 тисяч. Найбільш постраждалі на сьогодні області – Чернівецька, Івано-Франківська, Харківська й Тернопільська.

Володимир Зеленський підтримав необхідність вжиття превентивних заходів. Зокрема, впровадження заборони на роботу нічних клубів та проведення концертів.

«Але карантин має залишатися адаптивним та необтяжливим для підприємців. Малий і середній бізнес повинен мати можливість правильно організувати роботу в нових умовах», – наголосив Президент.

Крім того, уряд розробляє регламент заборони на в’їзд в Україну іноземних громадян з країн, що потрапляють у «червону зону» епідемії, строком на 30 днів. Ця заборона не стосуватиметься водіїв транзитного транспорту та представників гуманітарних місій.

Далее