Минюст изменил Положение об автоматизированной системе исполнительного производства.
Приказом от 21 июля № 2487/5 в новой редакции изложены перечень исполнительных действий и сроки их совершения, установлены сроки контроля.
Так, руководитель органа ГИС, частный исполнитель с помощью системы осуществляет контроль за:
Система формирует контрольные сведения, отражающие нарушения сроков совершения исполнительных действий и вынесения процессуальных решений.
Согласно новым срокам постановление об открытии исполнительного производства следует вынести не позднее следующего рабочего дня со дня поступления исполнительного документа к исполнителю. Контроль осуществляется на 4-й рабочий день со дня регистрации исполнительного документа в системе.
Постановление о взыскании исполнительного сбора выносится в день открытия исполнительного производства, кроме:
Контроль осуществляется на 2-й день после вынесения постановления об открытии исполнительного производства.
Сроки перечисления средств следующие:
Заочним рішенням суду, залишеним без змін апеляційним судом, було задоволено позов громадянина США про розірвання шлюбу.
Суди дійшли висновку, що сторони проживають окремо, в різних країнах, кроків до примирення не вчиняли, відновлювати відносини позивач не бажає, подальше спільне життя сторін і збереження їхнього шлюбу є недоцільним, і це суперечить інтересам позивача.
У касаційній скарзі відповідач зазначала про те, що між сторонами немає жодних розбіжностей щодо останнього місця проживання подружжя — США, подружжя ніколи не проживало спільно на території України. Суди не з`ясували та не дослідили право, що підлягає застосуванню під час розгляду питання про розірвання шлюбу. А, звертаючись з позовом до українського суду, позивач уникає поділу майна подружжя, призначення утримання та аліментів на користь відповідача та дітей в США, та позбавляє відповідача права на судовий захист щодо вирішення майнових та фінансових питань після розірвання шлюбу у США.
Верховний Суд зазначив, що оскільки відповідач на момент подання позову про розірвання шлюбу проживала на території України, а позивач, звертаючись до районного суду в Україні, визнав юрисдикцію цього суду для вирішення спору про розірвання шлюбу, тому суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживанням відповідача та розглянув справу по суті, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
КЦС роз’яснив, що аналіз положень статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:
1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);
2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);
3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);
4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).
Суд зазначив, що оскільки позивач є громадянином США, а відповідач — громадянкою України, то відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.
Також встановлено, що подружжям спільно не обрано право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу.
Досліджуючи питання застосування колізійної прив`язки lex domicilii, Верховний Суд зазначив, що ця норма визначає для подружжя право держави, у якій у них було спільне проживання, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі, у разі, якщо фактичні шлюбні відносини між сторонами не припинилися.
А за встановлених судами фактичних обставин справи відбувається відсилання національного законодавства України до застосування права США у вирішенні спору про розірвання шлюбу.
ВС врахував, що питання вибору права, що підлягає застосуванню при розірванні шлюбу, регламентоване у параграфі 285 Зведення колізійних норм США — Законодавства, що регулює право на розлучення (« Law Coverning Right to Divorce»). Згідно з ним національне право держави постійного проживання, в якій пред`явлено позов, підлягає застосуванню для визначення права на розірвання шлюбу (The local law of the domiciliary state in wich the action is brought will be applied to determine the right to divorce). Отже, у законодавстві США викладена колізійна прив`язка до закону суду, який розглядає спір (lex fori).
ВС вказав, що правові норми США при вирішенні питання щодо розірвання шлюбу закріплюють колізійну прив`язку до закону суду (lex fori), що передбачає застосування законодавства держави, суд якої вирішує справи про розірвання шлюбу, за умови постійного проживання хоча б одного з подружжя на території цієї держави.
За загальним правилом частини першої статті 9 Закону України «Про міжнародне приватне право» будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.
КЦС звернув увагу на виняток із такого правила: відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
Тому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права України (постанова від 24.07.2020 у справі № 357/12676/18).
Далее
Державна казначейська служба України з метою створення сприятливих умов для платників податків, зборів та інших платежів до бюджетів, та у відповідності до «Технологічного регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку України» затвердженого Рішенням Правління НБУ від 25.02.2020 р. № 142, повідомляє, що з 03.08.2020 року учасник системи електронних платежів НБУ Казначейство ЕАП (код банку 899998) буде працювати в режимі 23/7.
Звертаємо увагу, що згідно пункту 1 Рішення правління Національного банку України «Дата банківського дня в системі електронних платежів у робочі дні за п’ятиденного робочого тижня відповідатиме календарній даті, а у вихідні дні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством України – календарній даті першого робочого (операційного) дня після них».
За матеріалами Державна казначейська служба
Далее
Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов’язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи 916/1998/19.
Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідні орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України «Про оренду землі».
Орендодавець має право вимагати від орендаря:
Землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.
При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням.
Колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.
Зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
Далее
28 липня, Президент України Володимир Зеленський підписав указ № 295/2020 «Про тимчасове запровадження безвізового режиму для громадян Китайської Народної Республіки, які в’їжджають в Україну з туристичною метою». Про це повідомляє офіційний сайт Глави держави.
Указ підписано з метою розвитку дружніх відносин між Україною та КНР, а також активізації двосторонньої співпраці у сфері туризму.
Відповідно до документа, на період з 1 серпня 2020 року до 31 січня 2021 року запроваджується безвізовий режим в’їзду в Україну та транзитного проїзду через територію України для громадян Китайської Народної Республіки, які в’їжджають з туристичною метою, якщо термін їхнього перебування в Україні не перевищує 30 днів протягом 180 днів.
Кабінет Міністрів має вжити заходів, що випливають із цього указу.
Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Далее
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» затвердило новий зразок спеціального бланку нотаріальних документів та з вівторка, 28 липня 2020 року, розпочинає прийом заявок на їх постачання. Відвантаження розпочнуться не пізніше 4 серпня 2020 року, з моменту отримання перших примірників від постачальника, передає офіційний сайт «НАІС».
Ціна на нові бланки відтепер становить 15,96 гривень з урахуванням ПДВ, що майже на 2 гривні нижче за ціну попереднього бланка.
«Для забезпечення стабільної роботи нотаріусів України, ДП «НАІС» на сьогодні продовжує задовольняти заявки нотаріусів, у яких залишилася мінімальна кількість бланків.
Нагадаємо, що сплачені раніше грошові кошти за неотримані спеціальні бланки нотаріальних документів старого зразка автоматично будуть зараховані як кошти за бланки нового зразка за новою ціною або повернуті платнику за його заявою. В той же час бланки старого зразка будуть діяти до повного їх використання.
Одночасно повідомляємо про внесення змін до договорів постачання в частині нової ціни спеціального бланка нотаріальних документів. З текстами договорів постачання у новій редакції можна ознайомитись в розділах «Форми договорів» та «Спеціальні бланки». Процедура приєднання до умов вказаних договорів не змінюється», — йдеться у повідомленні.
Головний сервісний центр МВС нагадує водіям про обов’язковий онлайн-обмін посвідчення водія, видане на 2 роки. Про це повідомляє прес-служба відомства на своїй сторінці в Facebook.
Слід відсканувати і завантажити:
«І для успішного завершення справи занотуй, документ видається під ОСОБИСТИЙ підпис та виключно після закінчення терміну його дії», — нагадали у сервісному центрі.
Обмін посвідчення можна зробити онлайн за посиланням, або ж особисто у одному із сервісних центрів.
Юридична компанія-Лєгал багато років займається юридичною допомогою в оформленні ліцензії на провадження діяльності у сфері дошкільної освіти. З приводу відкриття дитячого садочка та отримання відповідної ліцензії ми публікували багато статей.
Але, враховуючи попит, на послугу отримання ліцензії для роботи дошкільного навчального закладу – дитячого садочку, центру розвитку, тощо, — сьогодні ми підготували для Вас інформативну статтю щодо приміщення для дитячого садка.
Адже, саме з вибору приміщення, бажаючий здійснювати діяльність у сфері дошкільної навчальної освіти, розпочинає свій шлях до отримання ліцензії.
З 01 жовтня 2018 року, діє новий ДБН В.2.2-4:2018 Заклади дошкільної освіти, яким встановлено, що заклади дошкільної освіти рекомендується розміщувати в окремо розташованих будівлях; проте, норми вказаного ДБН дозволяють також розміщення:
вбудованих приміщень для груп короткочасного (до 4-х годин) перебування дітей дошкільного віку в 1-2 поверхи житлових будинків;
вбудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку (ясел, ясел-садків, дитячих садків) місткістю до 80 місць (2-4 групи) в 1-2 поверхи житлових будинків;
вбудовано-прибудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку місткістю до 120 місць (до 6 груп) в 1-2 поверхи житлових будинків;
прибудованих дошкільних навчальних закладів загального розвитку місткістю до 160 місць (до 8 груп) до глухих торців житлових будинків.
Також, 01.10.2019 року набрав чинності ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до пункту 6.1.5 якого допускається розміщення закладів дошкільної освіти в житлових будинках.
Згідно нових державних будівельних норм, заклади дошкільної освіти, надалі, рекомендують розміщати в окремо розташованих будівлях, втім, відтепер розміщення невеликих дошкільних закладів можливе у житлових та громадських будинках.
Такі зміни прийнято з метою забезпечення зручності для мешканців, зменшить відстань від помешкання до дитячого садочку, а також з метою вирішення проблеми з хронічним браком земельних ділянок в межах щільної забудови великих міст.
Розміщення вбудованих садочків дозволяється на перших та других поверхах будинку, якщо перебування дітей дошкільного віку не перевищує 4 години на день. Також, відповідно нормам садочки у житлових будівлях повинні бути відокремлені від житлової частини будівлі, тобто квартир, технічним поверхом з протипожежними перекриттями, а також мати окремий вхід.
Розміщення вбудованого садочку також вимагає облаштування звукоізоляції, за допомогою звукоізоляційної підвісної стелі. Також оновлені ДБН дозволяють використовувати ігрові майданчики житлових будинків, а не будувати окремі ігрові майданчики для дитячого садочку.
Документом визначено мінімальні вимоги до облаштування приміщень для груп короткотривалого перебування дітей. Зокрема вбудований дошкільний навчальний заклад повинен мати облаштовану роздягальню, ігрову кімнату, туалетну, гардеробну з туалетом для персоналу, підсобне приміщення.
Садочки у житлових та громадських будівлях можуть мати до 80 місць по 2-4 групи, а вбудовано-прибудовані садки з місткістю до 120 місць – 6 груп. Кількість груп має визначатися за завданням на проектування згідно з місцевими умовами.
Крім того нагадуємо, що із 04.05.2020 вступили в законну силу нові зміни до Ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності, у тому числі і в сфері дошкільної освіти, про які ми детально вже писали http://www.uk-legal.od.ua/yaki-zmini-chekayut-bazhayuchikh-otrimati-l/.
Якщо Вам потрібна консультація чи допомога в отриманні ліцензії на здійснення дошкільної освіти, звертайтесь в офіс компанії: Адміральський проспект, 25, оф. 9 або за телефонами: 048-701-88-71; 097-754-79-48; 068-124-25-85
Далее
Учасник ТОВ звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ про його виключення зі складу учасників товариства як такого, який не вніс (не повністю вніс) свій вклад.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
КГС ВС постановою у справі № 911/1089/19 рішення судів попередніх інстанцій змінив шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Колегія суддів КГС ВС наголосила на тому, що закон розрізняє поняття «внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення» та «додаткові вклади», тобто такі, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу.
З огляду на положення статуту ТОВ та приписи ч. 2 ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції станом на 20 квітня 2011 року), ч. 6 ст. 144 ЦК України (у редакції станом на 20 квітня 2011 року) загальні збори учасників товариства фактично збільшили вже складений статутний капітал, оскільки збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. Тобто у статуті загальні збори учасників товариства фактично визначили додаткові вклади.
Строк, протягом якого учасники товариства зобов’язані оплатити свій додатковий вклад, визначається не ч. 3 ст. 144 ЦК України, а встановлюється за погодженням учасників товариства та закріплюється в статуті товариства або окремих рішеннях загальних зборів учасників.
Статут ТОВ не містить положення щодо форми, порядку та строків внесення учасниками товариства додаткових внесків у зв’язку зі збільшенням розміру статутного капіталу, оскільки лише декларує обов’язок учасника вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими цим статутом, визначає строк сплати вкладів учасниками протягом першого року діяльності. Тобто статут не регулює питання щодо форми, порядку та строків внесення учасниками товариства додаткових внесків, а стосується лише питання щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення.
Із повним текстом постанови КГС ВС від 16 червня 2020 року у справі № 911/1089/19 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89910801.
Велика Палата Верховного Суду розглянула апеляційну скаргу Пенсійного фонду і залишила в силі рішення Касаційного адміністративного суду у складі ВС. Цим рішенням розпорядження Пенсійного фонду про припинення виплати позивачу пенсії до з’ясування визнано протиправним та скасовано. Також відповідно до рішення суду відповідач зобов’язаний відновити виплату позивачу призначеної за віком пенсії з дати припинення виплати.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Пенсійного фонду щодо припинення виплати призначеної пенсії за віком та зобов’язання відповідача відновити виплату призначеної пенсії є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Позовна вимога про визнання неправомірними дій Пенсійного фонду щодо припинення з 1 квітня 2017 року виплати призначеної за віком пенсії внутрішньо переміщеній особі охоплюється визнанням протиправним і скасуванням розпорядження Пенсійного фонду про припинення позивачу виплати пенсії до з’ясування.
Із повним текстом постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 805/402/18.
Далее
