Доставка транспортного средства для хранения на специальную площадку разрешается только в случае, если транспортное средство существенно препятствует дорожному движению. После окончания трехдневного срока временного задержания транспортного средства владелец имеет право обратиться его за получением. Такое обращение является обязательным для его выполнения независимо от стадии решения дела об административном правонарушении. К указанному выводу пришел Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда при рассмотрении дела №686/14075/16-а.
Так, коллегия судей согласилась с выводами суда апелляционной инстанции о правомерности действий работника Нацполиции по составлению акта осмотра, временного задержания и доставки транспортного средства марки «Тойота Камри» на штрафплощадку.
В частности, в соответствии с законодательством, при наличии оснований полагать, что водителем совершено нарушение, работник уполномоченного подразделения, что обеспечивает безопасность дорожного движения, временно задерживает транспортное средство путем блокировки или доставляет его для хранения на специальную площадку или стоянку, в том числе с помощью специального автомобиля – эвакуатора.
Это разрешается только в случае, если размещение задержанного транспортного средства существенно препятствует дорожному движению. О временном задержании делается соответствующая запись в протоколе об административном правонарушении.
Системный анализ указанных норм дает основания считать, что уполномоченное лицо должно всесторонне, полно и объективно выяснить обстоятельства дела, в частности, на основании надлежащих доказательств, подтверждающих факт совершения лицом административного правонарушения.
Судом первой инстанции установлено, что ответчик, возражая против иска, не доказал факт совершения истцом указанного выше административного правонарушения.
В то же время КАС ВС отметил, что для возможности привлечения конкретного лица к ответственности, необходимо выяснить является ли оно субъектом административного правонарушения, и выяснить возможность привлечения такого лица к ответственности (возраст, вменяемость, другие специальные признаки и т.д.), наличие причинной связи между деянием лица и последствиями.
То есть существование такой составляющей как субъект правонарушения возможно только при наличии причинной связи между объективной стороной правонарушения и конкретным лицом.
Далее
Министерство финансов приказом от 24 июня № 323 внесло изменения в Порядок учета плательщиков налогов и сборов.
Утверждена новая структура регистрационного (учетного) номера налогоплательщика, который присваивается контролирующим органом — XX000000К, где:
При этом ИНН, присвоенные налогоплательщикам до вступления в силу этого приказа, не меняются в течение всего периода пребывания на учете в контролирующих органах, за исключением случаев изменения кода по Единому государственному реестру предприятий и организаций Украины.
Иностранные компании, организации, дипломатические миссии берутся на учет на основании поданных в контролирующий орган документов, определенных:
Такие компании включаются в реестр налогоплательщиков-нерезидентов с признаком «иностранная компания, получившая имущественные права на недвижимость или землю» или «иностранная компания, которая открывает счет».
Физические лица, осуществляющие независимую профессиональную деятельность и взятые на учет как внутренне перемещенные лица, могут подать заявление для постановки на учет / смену места учета в контролирующий орган по месту регистрации фактического проживания согласно справке о постановке на учет внутренне перемещенного лица, копия которой подается в контролирующий орган.
Обособленные подразделения юридического лица подают информацию об объектах налогообложения, находящихся на их балансе.
Юридическое лицо информирует о всех объектах налогообложения, кроме тех, сведения о которых предоставлены в соответствующие контролирующие органы обособленными подразделениями такого юридического лица.
В сообщении по форме № 20-ОПП предоставляется информация о всех объектах налогообложения: собственных, арендованных или переданных в аренду.
Далее
Верховний Суд постановою від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц поставив крапку у трирічному процесі за позовом працівника до роботодавця — гірничого підприємства про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Суд постановив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У статті 173 КЗпП закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частиною першою статті 2371 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Далее
На сегодняшнем заседании Кабинет министров запретил работу ночных развлекательных заведений после 23:00. При этом культурно-развлекательные заведения будут работать с некоторыми ограничениями. Об этом сообщил министр культуры и информационной политики Александр Ткаченко, пишет РБК-Украина.
«Вопрос возник по поводу несогласованности многих пунктов, которые принимались по ограничениям для учреждений культуры и, например, развлекательных клубов ночных. Мы все видим, как они работают ночью, ничто им не мешает», — отметил он.
Ткаченко добавил, что для учреждений культуры, в том числе театров и кинотеатров, существуют ограничения в виде рассадки в шахматном порядке и ограничения в работе до 22:00.
По его словам, культурные учреждения смогут работать до 23:00 при определенных ограничениях.
Далее
8 июля Кабинет министров утвердил Порядок мероприятий во время введения комендантского часа и установления специального режима светомаскировки. Он может применяться в отдельных местностях, где введено военное положение, пишет strana.ua.
Документ принят с целью обеспечения реализации положения пункта 5 части первой статьи 8 закона Украины «О правовом режиме военного положения». Постановление определяет такие термины, как блокпост, комендант, патруль, пропуск, светомаскировка.
Согласно документу, комендантский час и установление специального режима светомаскировки вводится приказом военным командованием или военной администрацией.
Приказом назначается комендант, определяются время, в течение которого действуют комендантский час и специальный режим светомаскировки, границы территории их введения, способы реализации мероприятий по поддержанию правопорядка, порядок движения железнодорожного, автомобильного, морского, речного, воздушного транспорта, порядок создания, функционирования и местонахождение комендатуры и ее состав.
Далее
Аналіз положень статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що визначення переважного права на залишення на роботі можливе лише між працівниками, котрі обіймають тотожні посади, тобто посади з однаковими назвами, при цьому працівники мають однакові спеціальні трудові права та обов’язки. На цьому наголосив Хмельницький апеляційний суд при розгляді справи № 669/1222/19, інформує прес-служба суду.
Колишня працівниця селищної ради звернулася до районного суду з позовом, в якому пояснила, що з 1 жовтня 1993 року вона працювала в установі на посаді рахівника-касира. Селищний голова звільнив її з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з реорганізацією сільських рад шляхом їх приєднання до селищної ради.
Це звільнення вона вважає незаконним, оскільки її не попередили про майбутнє звільнення та не врахували переважного права на залишення на роботі, а також відповідач не запропонував їй іншу роботу в установі. Тому просила місцевий суд визнати незаконним і скасувати відповідне розпорядження, поновити її на роботі на посаді рахівника-касира, стягнути з селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.
Районний суд визнав, що її звільнення селищна рада провела з дотриманням вимог закону і у позові відмовив.
Із таким висновком суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.
Суддівська колегія звернуала увагу, що докази у справі достовірно вказують на те, що у 2018 році відбулася реорганізація структури апарату управління селищної ради та її виконавчих органів, а також затверджено новий штатний розпис працівників, до якого не включено посаду рахівника-касира.
«З матеріалів справи вбачається, що займана (позивачкою) посада рахівника-касира була єдиною у структурі працівників апарату Ради. У неї не було тотожної посади за організаційно-структурними ознаками, внаслідок чого підстави для визначення переважного права на залишення на роботі відсутні», – констатує суд.
Також апеляційний суд зауважує, оскільки обов’язок з працевлаштування працівника покладається на власника або уповноважену ним особу з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору, то роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
У селищній раді за той час вакантними були дві посади – спеціаліста І категорії відділу економічного розвитку, інвестицій, регуляторної діяльності та земельних відносин (за конкурсом) і оператора котельні (сезонна робота). Одночасно з попередженням про звільнення рада запропонувала позивачці іншу роботу на посаді спеціаліста І категорії відділу, однак, вона відмовилася від цієї посади, яка досі вакантна. Посаду оператора котельні рада правомірно їй не пропонувала через відсутність у неї відповідної кваліфікації і спеціальних знань.
«З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, внаслідок чого підстави для поновлення її на роботі та стягнення з Ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні», – зазначає апеляційний суд.
Разом із тим, суд зауважує, що в справі відсутні належні та допустимі докази про дату вручення позивачці копії розпорядження про звільнення або трудової книжки.
«Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку щодо пропуску (позивачкою) строку звернення до суду з позовом. До того ж, установивши, що звільнення проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, суд першої інстанції помилково відмовив у позові як за безпідставністю вимог, так і через пропуск позивачкою строку звернення до суду», – йдеться у постанові апеляційного суду.
У решті рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається, вважає колегія суддів апеляційної інстанції.
З 1992-2001 рр. в Україні видавався державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, постійного або тимчасового користування, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки.
Крім відсутності інформації щодо кадастрового номеру, такі державні акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями. Наприклад, для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Це спричиняло певні незручності у випадку, коли власник мав намір передати (продати, подарувати) одну з ділянок іншій особі.
Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надавалась Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Відповідно до ст. 9, 17, 19 того ж Кодексу сільські, селищні, міські Ради народних депутатів надавали земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Станом на сьогодення, багато спадкоємців зіштовхнулись із проблемою спадкування постійного права користування земельною ділянкою.
В даній статті розкриємо актуальні питання, які можуть виникати у Вас під час самостійного аналізу питання спадкування постійного права користування земельною ділянкою.
Так, тривалий час існувала практика судів, які відмовляли у задоволенні позовів про спадкування постійного права користування земельною ділянкою.
Але, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 відступила від висновку про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта про володіння без укладення договору про право користування із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
У постанові від 20 листопада 2019 року викладено новий висновок про правильне застосування норм права:
З 8 липня в Україні військовослужбовці з інвалідністю зможуть служити в Службі безпеки України і в Державній прикордонній службі. Сьогодні набув чинності відповідний закон.
Як повідомляє «РБК-Україна», мова йде про військових, яких під час служби поранили, які отримали травми, каліцтва і яких визнали непридатними.
Такий дозвіл на службу існує з 23 червня 2018 року для Збройних сил України. Зокрема, визначено перелік військових частин і установ, де таким військовим дозволили проходити службу. Крім того, наказ Міноборони встановив відповідний перелік посад для цих осіб.
Цей закон же розширює можливість служби для таких військових в СБУ та Державній прикордонній службі. Однак для тяжкопоранених і травмованих військовослужбовців залишається закритою Служба зовнішньої розвідки.
Далее
Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що у зв’язку з прийняттям Закону № 592 з 1 січня 2021 звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи — підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком, або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Крім цього, передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску:
осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за умови взяття їх на облік як фізичних осіб — підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як фізичною особою — підприємцем, так і особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;
осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичних осіб — підприємців, які мають основне місце роботи, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Тепер при вході до судової установи можна замість паспорту пред’являти додаток «Дія» на своєму смартфоні.
Державна судова адміністрація України та Служба судової охорони видали спільний наказ, яким розширюються можливості громадян для допуску у приміщення судів та судових установ, передає «ЗіБ».
Як зазначили в ДСАУ, наказом внесено зміни до «Примірних правил пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів» (Правила).
У наказі, зокрема, зазначено, що «для ідентифікації осіб, які прибули до суду, іншого органу або установи системи правосуддя, за умови наявності в цих
органах технічних засобів, призначених для встановлення достовірності відображення в електронному вигляді інформації, що міститься в паспорті громадянина України у формі картки, та відображену в електронному вигляді інформацію, що міститься в паспорті громадянина України для виїзду за кордон, може бути використаний мобільний додаток Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія».
