Газету “Урядовий кур’єр” визначено друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються:
Відповідне розпорядження № 1425-р ухвалено Кабінетом Міністрів України 10 листопада 2021 року.
Далее
Справа № 520/15951/18 розглядається із жовтня 2018 року.
Адвокат Єфімова Лариса Яківна здійснює представництво та захист інтересів позивача.
Суть справи: ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Під час його тривалого перебування разом із дружиною за межами України, а саме 03 серпня 2018 року, його автомобіль перереєстровано на ОСОБА_3 шляхом підробленої довіреності. До злочину причетний ОСОБА_4 — син його дружини, який, скориставшись їхньою відсутністю, заволодів документами позивача (вітчима), виготовив підроблений паспорт, у якому були зазначені його особисті дані, та переоформив вказаний автомобіль на сторонню особу, яка в свою чергу зробила ще раз відчудження автомобіля.
Згоди на відчудження належного йому транспортного засобу Позивач не надав. Виходячи зі змісту ст.ст. 387, 388 Цивільного Кодексу України (Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України) адвокат просила суд витребувати автомобіль у добросовістного набувача.
Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями суду, адвокат звернулась із касаційною скаргою.
Постановою від 3.11.2021 року ВС КЦС вищенаведені рішення скасовано, а справу повернуто на новий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 червня 2009 року ОСОБА_1 придбав та 24 червня 2009 року зареєстрував автомобіль «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
03 серпня 2018 року автомобіль «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2, в Регіональному сервісному центрі МВС в Одеській області перереєстровано на ОСОБА_3
08 серпня 2018 року вказаний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_5
09 серпня 2018 року від дружини позивача ОСОБА_6 надійшла заява до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якій вона просить прийняти міри щодо її сина ОСОБА_4 , який в період з березня по липень 2018 року, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів автомобілем марки «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим спричинив їй майнову шкоду.
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. із заявою про скасування довіреності від 03 серпня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за № 2824, та довіреності від 30 липня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за № 2750, на ім`я ОСОБА_4
28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А. М. із заявою про скасування довіреності від 30 липня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за № 5000, на ім`я ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.
Віндикація — це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.
Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач наполягав на тому, що спірне майно вибуло з його власності поза його волею, оскільки довіреності, на підставі яких відчужений належний йому автомобіль, він не видавав, адже станом на час їх видачі він перебував за межами України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів шахрайського заволодіння його автомобілем.
З таким висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
За повідомленням Каховського міськрайонного суду Херсонської області притягнуто до відповідальності жінку, яка вчинила психологічне насильство щодо своєї матері.
Як встановлено судом, жінка, знаходячись за місцем проживання, виражалася нецензурною лайкою на адресу своєї матері, чим завдала шкоди психологічному здоров’ю останньої.
Вказаними діями жінка скоїла правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: вчинення домашнього насильства.
В судове засідання правопорушниця не з’явилася, до суду надала заяву, в якій вказала, що просить розгляд справи проводити у її відсутності, з протоколом щодо неї згодна.
Розглянувши справу, Каховський міськрайонний суд Херсонської області дійшов висновку, що вина правопорушниці доведена, адже відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнім насильством є діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються у тому числі між родичами.
Суд визнав жінку винною та застосував до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
До відому:
Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, —
тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, —
тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Наведене рішення, не є поодиноким.
Наприклад, у справі, що знаходилась на розгляді Бердичівського районного суду Житомирської області № 274/2052//20, жінка ОДИНАДЦЯТЬ разів вчинила домашнє насильство в сім’ї, яке полягало у тому, що вона майже кожного дня у період з 14.02.2020 по 26.02.2020 кричала та ображала нецензурною лайкою свою матір.
За результатом розгляду вказаних протоколів судом прийнято рішення про те, що провина жінки у повній мірі доведена як матеріалами протоколів так і її, а також свідків поясненнями та призначив адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Тож шануйте один одного!
А у разі, якщо потребуєте допомоги, звертайтесь до офісу компанії: Адміральський проспект, 25, оф.9
Далее
Проєкт закону № 6259 від 02.11.2021 пропонує закріпити правовий статус відносин паркування, визначити взаємну відповідальність особи, яка надає такі послуги.
Автори законопроєкту пропонують викласти статтю 977 «Зберігання автотранспортних засобів» Цивільного Кодексу України в новій редакції, в якій визначити відносини паркування як відносини схову та зберігання.
Положення нової редакції статті:
За договором зберігання та паркування транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках чи паркувальних майданчиках зберігач зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб, не допускати пошкодження чи викрадення охоронюваних та припаркованих транспортних засобів і зобов’язується видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.
Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.
Прийняття автотранспортного засобу на зберігання на спеціальних стоянках чи паркувальних майданчиках посвідчується квитанцією (номером, жетоном). Доказом початку виконання умов договору зберігання та паркування транспортних засобів гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом є фактичне розміщення (встановлення) транспортного засобу на стоянці, паркувальному майданчику, в боксі чи гаражі.
Зберігач (особа, яка надає послуги паркування) не вправі утримувати, обмежувати пересування чи затримувати транспортний засіб поклажедавця у зв’язку з несплатою послуг паркування чи зберігання транспортних засобів або з неповною оплатою таких послуг.
Спори про оплату послуг зберігання або паркування між сторонами договору в такому разі вирішуються в судовому порядку.
Зберігач має право використовувати для виконання умов договору зберігання та паркування транспортних засобів шлагбауми, огорожі, технічні засоби контролю (відеокамери інше). Зберігач має право переміщувати транспортні засоби, що зберігаються на майданчику (стоянці) лише у випадках коли такі транспортні засоби створюють істотну перешкоду руху інших транспортних засобів. Переміщення в такому разі відбувається із застосуванням зовнішніх пристроїв на най коротшу можливу відстань без порушення якості та умов зберігання та паркування.
За правилами, визначеними цією статтею для зберігання транспортних засобів здійснюється зберігання плавальних засобів (човнів, катерів, яхт).
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
З 8 листопада, в Україні набув чинності новий закон про захист прав тварин, повідомляє Апостроф.
З цього дня особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити наявність повідця, якщо вихованець може становити небезпеку для життя або здоров’я людини, а також намордника на собаках небезпечних порід. На домашній тварині має бути нашийник з позначками-ідентифікаторами.
Згідно із законом, жорстоким поводженням тепер вважається не лише порушення правил утримання тварин, а й інші порушення правил поводження з ними та їх транспортування.
Якщо тварина хвора на сказ або іншу особливо небезпечну хворобу, для її умертвіння обов’язково повинен бути документ від ветеринара. Законом тепер встановлюється вичерпний перелік причин для умертвіння тварин.
Забороняється їх умертвіння для регулювання чисельності безпритульних тварин. Разом з тим забороняється бити, травмувати, отруювати тварин, примушувати до нападу одних тварин на інших, використовувати їх як мішень під час стрілянини.
Законом також встановлено гуманні умови утримання сільськогосподарських тварин, посилено захист вагітних тварин, заборону розведення птиці для фуа-гра. Забороняється надавати фотопослуги з тваринами.
Нагляд за захистом тварин від жорстокого поводження здійснюють органи Нацполіції. І вони ж вживають відповідних заходів.
Місцеві ради тепер мають не допускати діяльності пересувних виставок та зоопарків, іншої забороненої діяльності, а також встановлюють перелік тварин, які потребують охорони на їхній території.
Далее
Українська жестова мова – природна візуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалася еволюційним шляхом і використовується як основний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб, які постійно проживають або впродовж тривалого часу проживали на території України.
В Україні кожному гарантується право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою.
Особливості вчинення нотаріальних дій за участю жестомовних осіб визначені пунктом 7 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5:
«Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа».
Законодавчо процедура отримання освітнього рівня сурдоперекладача не визначена. Наразі підготовка перекладачів жестової мови здійснюється Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Українське товариство глухих» (ВГОІ «УТОГ») відповідно до Положення про посвідчення перекладача жестової мови (перекладача-дактилолога), затвердженого постановою ЦП УТОГ від 21.01.2017 № 17/2017 після проведення чергової атестації перекладача жестової мови відповідно згідно Положення про атестацію перекладачів жестової мови, затвердженого постановою президії ЦП УТОГ від 30.08.2016 № 222/2016.
При залученні перекладача жестової мови слід звертати увагу на таке:
– посвідчення перекладача жестової мови видаються на певний термін, який зазначено у посвідченнях і додатках;
– перевірити дійсність посвідчення перекладача жестової мови можна, зайшовши у Реєстр перекладачів жестової мови на сайті УТОГ;
– право на здійснення професійної діяльності у юридичній сфері (нотаріальні, слідчі та судові дії, судові засідання тощо) підтверджується наявністю окремого Додатка до посвідчення перекладача жестової мови. Наявність такого додатка можна перевірити у вказаному вище Реєстрі.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Пацієнт має право знати все про свою хворобу, її лікування та про ймовірні ризики. Тому медична таємниця — це передусім збереження відомостей про лікування конкретного пацієнта від інших людей. Стаття 286 Цивільного кодексу України визначає поняття «лікарська таємниця» як: таємницю про стан здоров’я громадянина; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості з медичного обстеження особи.
Про це повідомляє пресслужба Координаційного центру з надання правової допомоги.
Серед інших відомостей можуть бути:
– факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя;
– зараження людини інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, медичні огляди та відповідні обстеження, відомості інтимного характеру, отримані через виконання професійних обов’язків посадовцями та медпрацівниками закладів охорони здоров’я;
– результати медичного обстеження громадян, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
Попри те, що людина має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про інші відомості, отримані при її медичному обстеженні, це право часто порушується.
Конституційною основою права громадян на інформацію, у тому числі й про стан свого здоров’я є стаття 32 Конституції України. Вона передбачає, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тому детальну інформацію про стан вашого здоров’я не мають права вимагати ні за місцем роботи, ні навчання.
Чинне вітчизняне законодавство передбачає відповідальність за розголошення лікарської таємниці. Може бути як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Проте є випадки, коли лікар може порушити медичну таємницю. Наприклад, медики зобов’язані інформувати відповідні державні органи про народження, мертвонароджених, смерть, поширення інфекційних хвороб, випадки жорстокого поводження з дітьми.
Також пацієнт може сам дати згоду на використання результатів обстеження власного організму: з науковою метою, для проведення медичних досліджень або інших дій щодо свого здоров’я. Найголовніше, щоби це було свідоме рішення людини, прийняте без утиску громадянських прав і свободи дій. Підставою для зняття заборони на розголошення медичної таємниці є письмовий дозвіл хворого на передачу його особистої інформації.
Згоду на розголошення лікарської таємниці, окрім повнолітніх громадян, можуть надати:
– для неповнолітніх-батьки, опікуни, піклувальники;
– для непрацездатних повнолітніх хворих — опікуни;
– для пацієнтів із обмеженою дієздатністю — піклувальники.
Проте лікарську таємницю про пацієнта можна оприлюднити і без його згоди. При цьому лікар уникне відповідальності. Законодавство визначає кілька таких випадків:
– загроза будь-якому людському життю;
– з’ясування обставин правопорушення;
– передумови для підозри умисного нанесення травм пацієнта;
– письмове звернення визначених законом інстанцій щодо проведення експертизи для допомоги слідству;
– обстеження і лікування громадянина, неспроможного через свій стан виявити власну волю;
– загроза розповсюдження інфекційних захворювань, масових отруєнь та уражень;
– підстави вважати, що шкода здоров’ю громадянина спричинена протиправними діями.
Джерело: https://yur-gazeta.com/
Далее
Національний банк затвердив Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит).
Про це повідомляє пресслужба НБУ.
Мета документа – зробити договори інформативнішими та зрозумілішими для споживачів фінансових послуг.
Положення передбачає окремі норми щодо змісту договору, способу викладення тексту договору, порядку підписання договору, що укладається у вигляді електронного документа, а також встановлює заборону включати до змісту договору недобросовісні умови.
За оцінками Національного банку, додаткові вимоги до кредитних договорів забезпечать належний рівень розкриття в договорі істотної інформації щодо умов надання послуги небанківською фінансовою установою, прав та обов’язків сторін договору, а також наслідків невиконання взятих споживачем зобов’язань.
Зазначені вимоги затверджені постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» та набувають чинності з 5 листопада 2021 року.
Постановою передбачено перехідний період 3 місяці для приведення кредитодавцями своїх договорів у відповідність до вимог цього Положення.
Далее
Жінкам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, спростили порядок отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Відповідні зміни були внесені до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми підвищать доступність послуг для непрацюючих жінок, студенток, жінок, які зареєстровані в центрі зайнятості, жінок, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства тощо, передає «Закон і Бізнес» з посиланням на прес-службу Мінсоцполітики.
Для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами тепер замість довідки в паперовій формі
використовуватиметься інформація про сформований у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я медичний висновок про тимчасову непрацездатність категорії «Вагітність та пологи».
За відсутності технічної можливості скористатися Порталом Дія залишається можливість призначення допомоги на підставі відповідної довідки в паперовій формі.
Повідомляється, що остаточний перехід на призначення допомоги без подання довідки у паперовій формі відбудеться після запровадження електронної взаємодії Порталу Дія з Реєстром медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я.
Джерело:https://zib.com.ua
