З 1 листопада в Україні вводять нові дорожні знаки, ці зміни внесені у Правила дорожнього руху.
Зміни у Правилах потрібні, щоби зробити їх відповідними до національних стандартів України, які розроблені з урахуванням вимог Конвенції про дорожні знаки та сигнали. Постановою Уряду наприкінці вересня цього року зміни були внесені та викладені у новій редакції у розділах «Дорожні знаки», «Дорожня розмітка» та додатки 1,2 до ПДР. Зміни вносилися після громадських обговорень за участю представників організацій людей з інвалідністю, пішоходів та велосипедистів України, а також Укравтодору, КП ЦОДР, Департаменту патрульної поліції, ДП «Укрдіпродор», КП «Київавтодор», Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції та Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.
Частина змін пов’язана з рухом велосипедистів, пішоходів та осіб з порушенням зору:
● дається нове визначення велосипедної доріжки
● вперше вводяться поняття велосипедної смуги й велосипедного переїзду.
● детально регламентується, як повинні переміщатися велосипедисти, вказані їх права та обов’язки.
● регламентовано суміжний рух пішоходів та велосипедистів, а також рух осіб з порушенням зору.
Нові знаки
З’являться нові дорожні знаки: житлової зони, пішохідної доріжки, початку населеного пункту і його закінчення, напрямки повороту, місця дозволеної зупинки та стоянки, заборони руху транспортних засобів та інші.
Нова розмітка
Вводиться нова розмітка для позначення «лежачого поліцейського», виділених місць паркування вздовж доріг і наближення до кільцевої розв’язки, перед виходами з території шкіл, яка вказує місце концентрації ДТП, для позначення виділених місць парковання уздовж доріг тощо. До чинної вертикальної розмітки додається нова: жовто-червона.
У ПДР змінено вимоги щодо крайової дорожньої розмітки відповідно до положень ДСТУ 2587:2021, де крайової є лише розмітка 1.2, яка в залежності від дозволеної швидкості руху може бути різної ширини.
Кредитні спілки звільнені від відповідальності за деякі порушення, якщо вони стали наслідком дії карантинних обмежень.
Відповідна постанова Правління Національного банку України «Про незастосування заходів впливу за недотримання вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами кредитних спілок, у зв’язку із запровадженням карантину» від 21 жовтня 2021 р. № 110 набрала чинності 23 жовтня 2021 року. Однією з головних особливостей постанови «№ 110 є обмеження її дії в часі – вона діє до 30 червня 2022 року.
Мова йде про операції порушення вимоги, яка обмежує ризики за операціями з фінансовими активами щодо частки непродуктивних активів. Кредитна спілка не буде притягнута до відповідальності за порушення вищезазначеної вимоги у таких випадках:
недотримання такої вимоги відбулося під час дії карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, установлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19;
недотримання цієї вимоги викликано встановленням карантину та запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів;
частка таких непродуктивних активів кредитної спілки відповідно до вимоги, встановленої Положенням від 19 вересня 2019 р. № 1840, перевищує розмір її основного капіталу не більше ніж на 15 відсотків, а для об’єднаних кредитних спілок – не більше ніж на 30 відсотків;
у кредитної спілки немає порушень інших вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, та фінансових нормативів, установлених Положенням № 1840;
кредитна спілка надала обґрунтований план заходів стосовно усунення в строк до 30 червня 2022 р. порушення вимоги, що обмежує ризики за операціями з фінансовими активами щодо частки непродуктивних активів;
кредитна спілка виконує поданий до Національного банку план заходів.
Національний банк України впродовж семи робочих днів із дня отримання плану заходів має право надіслати кредитній спілці лист із зауваженнями до плану заходів, які є обов’язковими для врахування.
За оновленим Цивільним процесуальним кодексом, учасники процесу, яких неможливо знайти, щоб викликати до суду, повідомляються про це через офіційний сайт суду.
У статті 175 ЦПК України встановлено перелік відомостей, які повинні міститись в позовній заяві. Зокрема пунктом 2 частини 3 цієї статті передбачено, що в позовній заяві повинні бути зазначені місце проживання чи перебування сторін та інших учасників справи.
Відповідно частин 6, 10 статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини 11 статті 128 вищезазначеного Кодексу, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису — не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
21 жовтня у другому читанні прийнято законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо приведення законодавства України у сфері дитячого харчування у відповідність до вимог законодавства ЄС» (№4554), який підтримали 273 народних депутати, передає «Укрінформ».
Документ посилює вимоги до безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, призначених для дітей віком до трьох років. Зокрема, встановлюються суворіші вимоги до молока, що використовується для дитячого харчування.
Заборонено використовувати ароматизатори, барвники, консерванти, стабілізатори та інші речовини, які можуть впливати на його безпечність та якість.
Впроваджується окреме маркування для різновидів такого харчування: «дитяча суміш початкова», «дитяча суміш для подальшого годування», «дитяче харчування» тощо.
Після набрання законом чинності з упаковок усієї продукції, призначеної для годування немовлят, зникнуть надписи: «без глютену», «з дуже низьким вмістом глютену», «підходить для осіб з непереносимістю глютену», «підходить для осіб, хворих на целіакію» тощо.
Як наголошують автори законодавчої ініціативи, застосування інгредієнтів із вмістом глютену для таких харчових продуктів узагалі заборонено.
Також заборонять рекламу «дитячих сумішей початкових» і «дитячих сумішей для подальшого годування» у більшості ЗМІ – це можна буде робити тільки у спеціалізованих виданнях із науковим обґрунтуванням.
Це має послабити вплив виробників дитячого харчування на рішення матерів про припинення годування немовлят грудьми.
Після підписання документа Президентом буде визнано таким, що втратив чинність, закон «Про дитяче харчування», ухвалений 2006 року.
Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4554 у першому читанні 30 червня. Раніше з проханням визначити документ пріоритетним та сприяти його ухваленню до голови парламенту звернулася Американська торговельна палата в Україні.
Заявниця просила суд у порядку окремого провадження встановити факт правильності транслітерації латиницею її імені як «Maria», оскільки так записано в дипломах про вищу освіту та посвідченні водія, а в паспорті громадянина України для виїзду за кордон її ім’я записали як «Mariia».
Районний суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні заяви, оскільки дипломи та посвідчення водія не є документами, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, враховуючи порядок транслітерації українського алфавіту латиницею.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та закрив провадження у справі, зробивши такі правові висновки.
Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого юрисдикційного органу.
Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки Таблицею транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 55, визначено, в який спосіб здійснюється транслітерація українського алфавіту латиницею. Паспорт, де впроваджене таке написання імені, виданий ДМС України, і в разі незгоди з діями цього органу вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту правильності транслітерації латиницею імені особи в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Оскільки вимоги заявниці взагалі не підлягають судовому розгляду, тому суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено їх вирішення.
Відтепер при перетині державного кордону України невакцинованим людям потрібно буде встановити застосунок Вдома. Застосунок Вдома змінить свій функціонал — встановлювати його потрібно буде на 72 години, до моменту, поки людина зробить ПЛР-тест чи тест на антиген. Необхідності проходити контроль на основі даних геолокації та розпізнавання обличчя більше не буде. Відповідні зміни ухвалив Уряд.
“Мінцифра розробила застосунок Вдома у найважчий для країни час, за кілька днів. Він успішно виконав свою функцію. За минулий рік застосунком скористались майже мільйон людей, які поверталися з-за кордону і проходили 14 днів самоізоляції. Завдяки застосунку вони могли робити це вдома в зручних умовах. Або ж здати ПЛР-тест і завершити самоізоляцію. Тепер, враховуючи актуальну ситуацію, Вдома змінить свої функції. Його потрібно буде встановлювати лише на 72 години і не потрібно буде регулярно проходити контроль за даними геолокації та робити фото”, — зазначив Михайло Федоров.
Для реєстрації у застосунку Вдома потрібно буде вказати такі дані:
прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
серія та/або номер паспорта;
місце самоізоляції;
номер телефону.
Після цього упродовж 72 годин людина має зробити ПЛР чи антиген тест. У застосунок має підтягнутися негативний результат. Тест обов’язково має бути зроблений у лабораторії, що верифікована МОЗ. Після цього застосунок можна видалити. У випадку позитивного результату потрібно зателефонувати своєму сімейному лікарю.
Якщо ж людина з будь-яких причин не зробила тест після перетину кордону, через 72 години застосунок деактивується, а інформація автоматично передається до правоохоронних органів. Вони вибірково перевірятимуть перебуванням у місці самоізоляції.
Якщо ж людина не захоче встановлювати застосунок, то громадянам України доведеться пройти 14-денну обсервацію, а іноземцям відмовлятимуть у в’їзді на територію України.
Новації у дошкільній освіті оголошені у законопроекті № 6172 про дошкільну освіту, який внесений Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, у законопроекті визначено, що вікова періодизація розвитку дітей така:
вік немовляти — від народження до 1 року;
ранній вік — від 1 до 3 років;
дошкільний вік — від 3 до 6 (7) років, який охоплює:
молодший дошкільний вік — від 3 до 4 років;
середній дошкільний вік — від 4 до 5 років;
старший дошкільний вік — від 5 до 6 (7) років.
Законопроєктом передбачено, що кожна дитина має право на здобуття дошкільної освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі дошкільної освіти.
Передбачається ведення обліку дітей для ефективного визначення і закріплення за закладом дошкільної освіти місцевими органами виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Органи влади мають врахувати спроможність кожного закладу приймати дітей і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових груп. При цьому кількість груп має забезпечувати здобуття дошкільної освіти усіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти (дошкільного підрозділу).
У законопроекті прописано, що діти можуть здобувати дошкільну освіту у закладі дошкільної освіти, у сім’ї — за індивідуальною формою, а саме:
1) сімейною (домашньою) формою, організованою батьками і реалізованою:
самостійно батьками;
за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну педагогічну освіту;
за допомогою фізичних осіб-підприємців, що забезпечують здобуття дошкільної освіти;
2) педагогічного патронажу за допомогою суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.
Мовою освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є державна мова.
При цьому, закріплено право на здобуття дошкільної освіти мовою відповідного корінного народу чи національної меншини поряд із державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах дошкільної освіти або через національні культурні товариства, шляхом створення окремих груп з провадженням освітнього процесу відповідною мовою поряд із державною мовою і не поширюється на групи з провадженням освітнього процесу державною мовою.
Перелік освітніх галузей, що вивчаються державною мовою і мовою корінного народу чи національної меншини України, визначається освітньою програмою закладу дошкільної освіти згідно з вимогами державного стандарту до опанування вихованцями державною мовою та з урахуванням особливостей мовного середовища.
Важливо: приватні суб’єкти освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім тих, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити оволодіння їх вихованцями державною мовою відповідно до вимог державного стандарту.
Хто може надавати послуги дошкільної освіти:
заклади дошкільної освіти;
дошкільні підрозділи, утворені відповідно до законодавства;
фізичні особи-підприємці, що провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти;
фізичні особи, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність.
Типи закладів дошкільної освіти:
дитячий садок — заклад дошкільної освіти (дошкільний підрозділ) для дітей віком від 1 до 6 (7) (7 (8) — для дітей з особливими освітніми потребами) років;
спеціальний дитячий садок — заклад дошкільної освіти (дошкільний підрозділ) для дітей віком від 1 до 7 (8) років з порушеннями слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку;
Чи може особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю, одержати першочергове право на спадкування?
Частинами першою та другою статті 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом. Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої-п’ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги, впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
За правилами частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження — прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Саме таку позицію викладено Верховним Судом у постановах від 09 листопада 2020 року у справі № 142/287/18; від 09 грудня 2020 року у справі № 554/4064/17-ц; від 20 січня 2021 року у справі № 385/878/19.
Нацбанк решил подкорректировать вопрос принятия наличных на депозиты, поэтому с 21 ноября регулятор запретил украинским банкам принимать российские рубли для пополнения депозитов. Об этом сообщает «Страна.uа» со ссылкой на документ, который Нацбанк разослал по банковой системе.
Источники издания в Национальном банке уточнили, что ограничения касаются только депозитных счетов населения и не распространяется на все другие.
Впрочем, в банках запрет НБУ воспринимают иначе и собираются свернуть прием рублей на любые счета, в том числе на текущие и карточные.
«Банки наверняка свернут прием рублей на любые счета, никто не хочет потом иметь дело с проверяющими из НБУ и доказывать, какой вид счета позволяли пополнять, а какой — нет. Проще прикрыть все и сразу», — сказал заместитель председателя правления одного из украинских банков.
11 жовтня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні касаційної скарги відповідача – приватного виконавця, залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку про відсутність у приватного виконавця підстав для прийняття виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження в окрузі м. Києва.
Таке рішення було прийняте з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких даних, які б підтверджували факт проживання боржника на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність на час відкриття виконавчого провадження.
Суд вказав, що, отримавши виконавчий документ, пред’явлений за адресою проживання боржника, на яку поширюється територія виконавчого округу приватного виконавця, останній має перевірити належність зазначеної в заяві адреси зареєстрованому місцю проживання боржника, а в іншому випадку – повернути виконавчий документ. У разі зазначення в заяві кількох адрес проживання боржника алгоритм дій приватного виконавця є незмінним та передбачає встановлення відповідності зареєстрованого місця проживання боржника виконавчому округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність.
(Постанова КАС ВС від 11 жовтня 2021 року у справі № 340/4040/20)
