Опубликовано director 12 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
01.07.2020 року набрали чинності положення пунктів 2-5 розділу I Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ліквідації корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості та прозорості реалізації майна №354-IX від 05.12.2019 року, якими внесено зміни до Податкового кодексу України щодо функціонування у складі Єдиної бази даних звітів про оцінку модуля електронного визначення оціночної та/або ринкової вартості, сервісів електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості.
Автоматичне визначення вартості майна — без залучення оцінювача
Так, з 01 липня 2020 року визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості мало би здійснюватися автоматично, на підставі даних про об’єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази будь-якою особою за допомогою мережі Інтернет, що підтверджуються офіційними документами на такий об’єкт. Перелік даних, які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, затверджується Фондом державного майна України.
❗️Потрібно зазначити, що визначеного вище переліку даних які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, досі не затверджено (і невідомо навіть чи є проект вказаного документу), а отже скористатися послугою автоматичної оцінки, відповідно, неможливо.
? Фактично, з 01 липня 2020 року оцінити майно зміг би будь-хто без залучення оцінювача, проте досі вказана функція не працює. За повідомленням ФДМУ, зробленим в липні 2020 року, «розробка, тестування та введення в промислову експлуатацію такої інформаційно-телекомунікаційної системи потребує значних витрат часу та коштів, які були спочатку передбачені Фонду в Державному бюджеті на 2020 рік. Втім, через об’єктивну необхідність фінансувати більш нагальні програми щодо підтримки медичної, соціальної сфери під час пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 та спричиненого нею карантину, ця стаття бюджетних витрат була повністю урізана».
❗️Таким чином, станом на 12.02.2021 року для оцінки нерухомого майна потрібно звертатися до суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача).
✅ 11 лютого 2021 року ФДМУ на своєму сайті повідомив, що сервіс електронних довідок про оціночну вартість буде запущено в другому кварталі 2021 року!
✅ Фонд державного майна розпочав процедуру пошуку коштів серед міжнародних донорів. За сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Фонд провів необхідні технічні роботи і готовий до введення в експлуатацію послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості у ІІ кварталі 2021 року.
Довідка про оціночну вартість об’єкта нерухомості
За результатом визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості Єдиною базою має формуватися довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.
Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об’єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об’єкта.
? Оціночна вартість нерухомого майна буде оприлюднюватися атвоматично в режимі реального часу з 01.07.2020
Внесення інформації зі звітів про оцінку до Єдиної бази здійснюється суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) на підставі звіту про оцінку, електронна версія якого зберігається в Єдиній базі. Перелік даних про об’єкт нерухомості зі звіту про оцінку, які вносяться суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) до Єдиної бази з метою реєстрації звіту у Єдиній базі, затверджується Фондом державного майна України. Звіти про оцінку реєструються в Єдиній базі суб’єктами оціночної діяльності (оцінювачами) виключно з використанням кваліфікованого електронного підпису оцінювачів, які безпосередньо проводили оцінку.
Реєстрація звіту про оцінку з присвоєнням йому унікального реєстраційного номера здійснюється Єдиною базою за умови, що визначена у звіті про оцінку ринкова вартість об’єкта нерухомості перебуває в межах допустимого 25-відсоткового цінового діапазону ринкових цін на співставні об’єкти нерухомості, інформація про які міститься у Єдиній базі. Алгоритми встановлення Єдиною базою співставних об’єктів нерухомості визначаються Фондом державного майна України.
Доступ, внесення, перевірка інформації до/з Єдиної бази здійснюються безоплатно. Формування електронних довідок про оціночну вартість об’єкта нерухомості здійснюється безоплатно.
Звіт про оцінку, не зареєстрований у Єдиній базі, без присвоєного унікального реєстраційного номера відповідно до вимог цієї статті або з дати реєстрації якого минуло більше шести місяців, для цілей оподаткування не застосовується. Єдина база не присвоює унікальний реєстраційний номер звіту про оцінку, якщо з дати звіту про оцінку (або у разі здійснення рецензування звіту про оцінку — з дати завершення такого рецензування) минуло більше п’яти робочих днів.
Під час посвідчення правочинів з продажу (обміну) об’єктів нерухомості нотаріус перевіряє зміст електронної довідки про оціночну вартість об’єкта нерухомості на достовірність даних про об’єкт нерухомості, унікальний реєстраційний номер та дату формування цієї довідки або реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі та наявність присвоєного йому унікального реєстраційного номера, а також звіряє інформацію про суб’єкта оціночної діяльності (оцінювача) та ринкову вартість об’єкта нерухомості, які містяться у звіті про оцінку, з даними Єдиної бази.
⭕️ Довідка про оціночну вартість об’єкта нерухомості за результатами електронного визначення оціночної вартості є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою.
Доступ нотаріуса до Єдиної бази для перевірки факту формування Єдиною базою довідки про оціночну вартість об’єкта нерухомості чи реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі та присвоєння йому унікального реєстраційного номера, а також для внесення до Єдиної бази інформації про ціну об’єкта нерухомості, зазначену в договорі купівлі-продажу, що ним посвідчується, є безоплатним.
Джерело: https://dreamdim.ua
Далее
Опубликовано director 12 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Роз’яснення з питання належного оформлення роботодавцем припинення трудових відносин у разі смерті працівника надало Управління Держпраці в Кіровоградскькій області Інна Кривенко.
Працівник може бути звільнений тільки з підстав, передбачених законодавством. Однак, Кодекс законів про працю України не містить такої підстави припинення трудового договору, як смерть працівника. Тому, в такому випадку припинення трудового договору провадиться на підставі норм трудового законодавства з урахуванням норм цивільного законодавства.
У разі смерті працівника роботодавець повинен оформити припинення з ним трудових відносин, а саме видати відповідний наказ та усі належні померлому працівникові грошові суми виплатити членам його сім’ї або спадкоємцям.
Нагадаємо, що належним чином оформлене свідоцтво про смерть або ж рішення суду є підставою для припинення трудових відносин з померлим працівником. Поки у вас на руках не буде такого документа, припинити трудовий договір з таким працівником не вийде.
Кому виплатити зарплату померлго працівника?
За правилами ч. 1 ст. 1227 Цивільного Кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.
Отже, невиплачену за життя зарплату працівника за правилами Цивільного Кодексу України треба виплатити членам сім’ї.
При цьому, зверніть увагу, що ч. 6 ст. 83 КЗпП регулює це питання по-своєму і зазначає, що у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям. Як бачимо, якщо ст. 1227 ЦКУ говорить про виплату зарплати працівника, що помер, членам сім’ї, то в цій нормі вже з’являються не члени сім’ї, а «спадкоємці».
У більшості випадків судова практика вважає, що заробітну плату (у тому числі грошову компенсацію за невикористані померлим дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей) члени сім’ї померлого або оголошеного померлим можуть одержати відразу після відкриття спадщини (в день смерті, або в день, з якого особа оголошується померлою), а спадкоємці (не члени сім’ї) — у строк, установлений для прийняття спадщини, тобто через шість місяців з дати смерті (рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12893/16-ц від 11.12.2017 р.).
Таким чином, судова практика визнає можливість виплати компенсації за невикористану відпустку членам сім’ї померлого. Основний аргумент: компенсація за невикористані дні відпустки входить до фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5).
У свою чергу, суми зарплати виплачуються членам сім’ї померлого, тому роботодавець також має право виплатити членам сім’ї померлого працівника й компенсацію за невикористану відпустку.
Члени сім’ї: хто це?
Залишилося тільки розібратися, хто ж входить до кола таких осіб. Для цього нам знадобиться Сімейний Кодекс України.
Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України сім’ю складають особи, які одночасно:
1) спільно проживають;
2) пов’язані спільним побутом;
3) мають взаємні права та обов’язки.
Які документи знадобляться?
Якщо за отриманням виплат до вас звернувся член сім’ї померлого, який підходить під вищезгадані вимоги, він повинен надати підтвердні документи. Отже, для отримання виплат померлого родич повинен:
1) написати заяву на виплату;
2) надати копії підтвердних документів, серед яких:
• свідоцтво про смерть працівника або рішення суду;
• документи, що підтверджують, що він був членом сім’ї померлого (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження (про усиновлення)), копії документів, які підтверджують факт спільного проживання, загального побуту, взаємних прав і обов’язків, кровного споріднення).
Працівник помер, а спадкоємці не з’являються: що робити із заробітною платою?
Трапляється й таке, що ніхто не звертається за належними померлому виплатами.
У такому разі рекомендуємо надіслати на адресу померлого рекомендований лист, щоб повідомити про належні суми працівникові.
Якщо такі дії ні до чого не призвели, у роботодавця є два варіанти:
— зберігати кошти, які належать працівникові, до появи спадкоємців. Списувати суму зарплати не можна;
— звернутися до послуг нотаріуса. Установа як боржник може погасити свій борг шляхом внесення заробітної плати, що належить померлому, на депозит нотаріуса (ч. 1 ст. 537 ЦКУ, лист Мін’юсту від 12.03.2012 р. № 113-0-2-12/13.1). Підтверджує факт унесення коштів на депозит квитанція, яку нотаріус видає після того, як переконається у надходженні коштів на рахунок.
Трапляються й випадки, коли зарплату померлого вже зараховані на зарплатний рахунок, а потім тільки з’ясувалося, що такий працівник помер. Що ж робити у такому разі? Виходить, що виконати положення ч. 1 ст. 1227 ЦКУ вже не вийде?
У такому разі повідомте банк про смерть працівника, а він, у свою чергу, повинен закрити рахунок клієнта, щоб не допустити зняття грошей особами, які не мають на це права, адже проконтролювати цей процес ані ви, ані банк вже не можете.
У такому разі ці суми вже входять до складу спадщини померлого й будуть отримані членами сім’ї або іншими особами тільки після прийняття спадщини.
Далее
Опубликовано director 11 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що на офіційному субсайті Міністерства фінансів України за посиланням https://mof.gov.ua/uk/regulatory_acts_draft_for_discussion_2021-483 розміщено проект наказу «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (Наказ).
Документ розроблено відповідно, зокрема до пунктів 19, 20 Закону України від 14 липня 2020 року № 786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» та п. 44.1 ст. 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України.
Наказом затверджено:
● типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
● Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування.
Далее
Опубликовано director 10 Фев 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Верховный Суд разъяснил принцип единства юридической судьбы земельного участка и расположенных на нем зданий, сооружений. Об этом сообщила пресс-служба ВС.
Соответствующее постановление по делу № 318/1274/18 ВС принял 20.01.2021.
Суть дела: местный суд, с решением которого согласился суд апелляционной инстанции, отказал в удовлетворении иска о признании права собственности на земельный участок по приобретательной давности, поскольку иск предъявлен к ненадлежащему ответчику — сельскому совету, ликвидированному в результате объединения территориальных общин, а надлежащим ответчиком является городской совет, в который перешли права упомянутого сельсовета.
Коллегия судей Гражданского суда ВС отменила предыдущие судебные решения и направила дело на новое рассмотрение в суд первой инстанции, приведя такие правовые обоснования.
Согласно частям 3 и 4 ст. 8 Закона «О добровольном объединении территориальных общин» объединенная территориальная община является правопреемником всего имущества, прав и обязанностей территориальных общин, объединившихся со дня обретения полномочий сельским, поселковым, городским советом, избранным такой объединенной территориальной общиной.
Юридическое лицо — сельский, поселковый, городской совет, размещенный в административном центре Объединенной территориальной общины, является правопреемником прав и обязанностей всех юридических лиц — сельских, поселковых, городских советов, избранных территориальными общинами, которые объединились.
Предъявление иска к ненадлежащему ответчику не является основанием для отказа в открытии производства по делу. В таком случае по результатам рассмотрения дела суд отказывает в иске к ненадлежащему ответчику и принимает решение по существу заявленных требований относительно надлежащего ответчика.
Относительно принципа единства юридической судьбы земельного участка и расположенных на нем зданий, сооружений
Обосновывая требования, истец, среди прочего, сослался на ст. 120 ЗК, которая регулирует переход права на земельный участок в случае приобретения права на жилой дом, здание или сооружение. Он отметил, что с 4 июня 2002 года является владельцем подаренного ему жилого дома, а земельный участок под ним все еще числится в собственности умершего лица, от которого даритель унаследовал дом.
В ч. 1 ст. 120 ЗК в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений (15 января 2002), было предусмотрено, что при переходе права собственности на здание и сооружение право собственности на земельный участок или его часть может переходить на основании гражданско-правовых сделок.
Вместе с тем при отсутствии отдельного соглашения относительно земельного участка при переходе права собственности на объект недвижимости следует учитывать, что указанная норма закрепляет общий принцип целостности объекта недвижимости, построенного на земельном участке, с таким участком (принцип единства юридической судьбы земельного участка и расположенных на ней здания, сооружения).
Учитывая этот принцип, следует сделать вывод, что земельный участок следует за недвижимым имуществом, которое приобретает лицо, если другой способ перехода прав на земельный участок не определен условиями договора или предписаниями законодательства.
То есть по общему правилу, закрепленному в ч. 1 ст. 120 ЗК, лица, которые приобрели право собственности на здание или сооружение, становятся владельцами земельного участка на тех же условиях, на которых он принадлежал предыдущему владельцу.
Далее
Опубликовано director 9 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Уряд схвалив проект Закону “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності”.
Прийняття закону сприятиме зменшенню незадекларованої праці в Україні, легалізації заробітної плати та посиленню захисту працівників.
“Уряд продовжує трудову реформу та активно працює над удосконаленням законодавства про працю. Збільшення кількості офіційно оформлених працівників шляхом легалізації трудових відносин сприятиме забезпеченню їх соціальних потреб та економічному зростанню України”, — зазначив Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко.
Документом передбачається визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та запровадження принципу презумпції наявності трудових відносин.
Так, законопроектом визначається 7 ознак їх наявності:
виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;
здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та не передбачає встановлення особі конкретного визначеного результату за певний період;
виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконуються роботи, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
організація умов праці, зокрема, надання обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця, особою, в інтересах якої виконуються роботи;
систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди;
встановлення особою, в інтересах якої виконуються роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
При цьому робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин, якщо наявні принаймні три з перерахованих ознак. У такому разі сторони зобов’язані укласти трудовий договір, а працівник має бути забезпечений необхідним соціальним пакетом, зокрема, відпустками, лікарняними, наявністю гарантій та компенсацій щодо збереження місця роботи.
Також документом врегульовано питання правонаступництва у трудових відносинах та процедура попередження працівників про відповідні зміни. Це зробить процес передачі бізнесу або організації новому власнику більш прозорим та зрозумілим для колективу та посилить правовий захист працівників від незаконного звільнення.
Джерело: Фактор
Далее
Опубликовано director 9 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Парламентом прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості» (законопроєкт № 850). Цим Законом встановлено «автоматичність» переходу прав користування земельною ділянкою при переході права власності на розташовану на ній будівлю, споруду від землекористувача до нового власника майна. Розповіли ми й про серйозні зауваження, які цей Закон викликає у юристів.
І ось вже й Нотаріальна палата України звернулася до народних депутатів з проханням скасувати рішення про прийняття цього Закону, оскільки він:
-
суперечить Конституції України, положенням та принципам чинного законодавства, нормам міжнародного права;
-
створює умови для рейдерського захоплення земельних ділянок, ухилення від сплати податків та зменшення надходжень до держбюджету, зниження інвестиційної привабливості України.
У зверненні НПУ зазначається, що вказаний Закон всупереч ЗКУ не визначає статус земельної ділянки як окремого об’єкта права власності, а отже надає йому інший (похідний) правовий статус. Згідно із нормами ЗКУ та ЦКУ, перехід права власності на земельну ділянку можливий лише в спосіб, визначений законом, зокрема на підставі договорів, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Під час нотаріального посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна нотаріус перевіряє низку фактів, законність та достовірність документів тощо. Запровадження так званого «автоматичного» переходу права власності означає, що всі ці перевірки не будуть здійснюватися. Тобто, в результаті такої угоди будуть порушені права третіх осіб, зокрема права кредиторів, орендарів, а також виникатимуть ситуації відчуження земельних ділянок без відома їх дійсних власників або співвласників.
Окрім того, принцип «автоматичного» переходу права власності суперечить Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
«Автоматичний» перехід права власності надає можливості для рейдерського захоплення земельних ділянок та створення схем виведення земельних ділянок з-під обтяжень. Це послабить захист приватної власності в Україні, що призведе до збільшення кредитних ставок та істотно погіршить інвестиційну привабливість нашої держави, упевнені у НПУ.
Джерело: ЛігаЗакон
Далее
Опубликовано director 9 Фев 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД розглянув справу № 640/24492/19 та у постанові від 24 грудня 2020 року дійшов наступних висновків.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка по факту позивачу в користування не передавалась, починаючи з 16.02.2012 та станом на час прийняття оскаржуваних рішень основний договір оренди земельної ділянки між позивачем та Новоград-Волинською міською радою Житомирської області не було укладено, тому відсутні законні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення відповідача №7513760-5413-0615 від 01.06.2018.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.288.2-288.4 наведеної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно зі ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пунктом 287.4 ст.287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Положеннями п.37.3 ст.37 ПК України передбачено, що підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.
Таким чином, нормами податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких припиняється виконання податкового обов`язку, та до таких віднесено втрата особою ознак платника податку.
За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування — орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Положеннями пунктів 288.1-288.3 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
Однак, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано жодних доказів, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки проводилась та існує відповідний документ на її підтвердження, або складався акт прийому-передачі земельної ділянки.
Таким чином, не можна вважати доведеною обставину щодо передачі позивачу відповідної земельної ділянки в оренду.
Вірним є висновок суду першої інстанції із посиланнями на правові позиції Верховного Суду викладені у справі №803/3798/16 в постанові від 28.08.2018 та у справі №120/4362/18-а в постанові від 13.09.2019, що оскільки документація із землеустрою на спірну земельну ділянку не розроблялась, кадастровий номер не присвоювався, що, в свою чергу, не дає можливості підтвердити цільове призначення спірної земельної ділянки та встановити дійсну нормативно-грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, така земельна ділянка не може виступати об`єктом оподаткування земельного податку чи податку з орендної плати, без здійснення грошової оцінки не можливо здійснити розрахунок орендної плати, а отже заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №7513760-5413-0615 від 01 червня 2018 року.
Далее
Опубликовано director 9 Фев 2021 в Главная | Нет комментариев
В житті трапляються ситуації, коли житлова нерухомість, будинок, знаходиться у власності кількох осіб, а саме в спільній частковій власності. Розпорядження часткою без згоди іншого співвласника є неможливим. Що в такому випадку робити?
Необхідно виділити частку в натурі. Як це зробити, розглянемо далі.
У відповідності до пунктів 54, 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, проводиться за умови наявності технічної можливості такого виділу та можливості використання майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.
Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються, зокрема, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.
З наведеного вбачається, що є добровільний порядок виділення частки та у разі відсутності згоди, за рішенням суду.
У разі досягнення згоди, відповідний договір про виділ у натурі частки із спільного майна посвідчується нотаріально, новому об’єкту присвоюється новий адресний номер, при проходженні встановленої процедури.
В даній статті розглянемо більш детально виділ частки за рішенням суду.
Так, відсутність конкретного розподілу часток житлового будинку позбавляє власників можливості реалізувати свої права як власника майна, зокрема передати майно у заставу, приватизувати земельну ділянку, тощо.
Укласти договір про виділ майна в натурі у нотаріуса неможливо, оскільки немає спільної згоди всіх співвласників вказаного будинку.
Що передбачено законодавством?
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна — це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
З положень ч.ч. 2 , 3 ст. 367 ЦК України вбачається, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частин першої третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Далее
Опубликовано director 8 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
5 лютого Верховна Рада прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі”.
Законом запроваджується облік трудової діяльності працівника в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Електронна трудова книжка дасть можливість уповноваженим органам призначати людині пенсію автоматично (без звернення) та збирання документів за всю її трудову діяльність.
Тобто, як в усіх цивілізованих країнах, коли настає право на соціальну виплату / пенсію, держава інформує про можливість її отримання та розрахунковий її розмір.
За людиною буде зберігатися право вибору для покращення запропонованого розрахункового розміру, а саме:
або людина надає відомості про отримувану заробітну плату за період до 2000 року (до запровадження персоніфікованого обліку),
або відтермінує свій вихід на пенсію для одержання підвищення до пенсії на 0,5–0,75 % за кожний повний місяць роботи після досягнення пенсійного віку, або використовує право на призначення пенсії.
Враховуючи, що в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування є відомості про 13 млн працівників, його наповнення даними, які містяться в паперових трудових книжках, буде проведено у перехідний період протягом 5 років.
Наповнення відомостей відбуватиметься:
— як роботодавцем, так і безпосередньо застрахованою особою;
— через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України у вигляді сканованих або оцифрованих копій передбачених законодавством документів (трудової книжки, довідок тощо) з обов’язковим накладанням страхувальником або застрахованою особою кваліфікованого електронного підпису.
Слід зазначити, що оригінал паперової трудової передається на зберігання працівнику як офіційний документ. Якщо працівник виявить бажання продовжити її ведення, то роботодавець на його вимогу буде зобов’язаний паралельно із електронним обліком трудової діяльності також внести до паперової трудової книжки записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення.
Далее
Опубликовано director 8 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Як відбуваються перевірки Держпраці?
Пам’ятайте:
- Інспектор праці може прийти без попередження в будь-який час.
- Інспектор праці має показати службове посвідчення, а також за вимогою копію направлення на проведення інспекційного відвідування.
- Перевірка може проходити на місці або дистанційно.
- Максимальний термін перевірки – до 10 днів.
- Інспектор має вільний доступ до будь-яких виробничих, службових та адміністративних приміщень.
- Інспектор може перевіряти будь-які документи, що стосуються працівників, наодинці або у присутності свідків спілкуватися з керівником та працівниками.
- Під час інспекційного відвідування дозволяється робити фото, відео або аудіозаписи, залучати правоохоронні органи.
В яких випадках може прийти інспектор праці?
Існують 11 підстав для інспекційного відвідування:
- За зверненням працівника про порушення законодавства про працю.
- За зверненням фізичної особи про порушення правил оформлення трудових відносин.
- За рішенням керівника Держпраці після аналізу інформації зі ЗМІ та інших джерел.
- За рішенням суду.
- За повідомленням посадових осіб органів держнагляду (контролю), правоохоронних органів.
- За інформацією Державної податкової служби та Пенсійного фонду України.
- За інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників.
- За дорученням Прем’єр-міністра України.
- За зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- За запитом народного депутата.
- У разі невиконання вимог припису.
Чи можна не допустити інспектора до перевірки?
Ви маєте на це право у разі, якщо інспектор праці відмовиться показати службове посвідчення. Якщо документ є, але ви маєте сумніви щодо його справжності, перевірте посвідчення і фото інспектора в реєстрі на сайті Держпраці.
Що може перевіряти інспектор праці?
Задача інспектора — перевірити, чи виконує бізнес законодавство про працю, зокрема чи оформлюєте ви трудові відносини з працівниками.
Пам’ятайте, що Порядок контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру перевірки інспектором праці лише оформлення трудових відносин. Інші питання перевіряють за іншими процедурами.
Яка відповідальність за незадекларовану працю?
Фінансова відповідальність застосовується до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ФОП), якщо вони є роботодавцями, а адміністративна відповідальність – до посадових осіб підприємств, а також до ФОП. Фінансова відповідальність може застосовуватись одночасно з адміністративною.
За які порушення на вас можуть накласти штраф?
Інспектор праці обов’язково нарахує штраф у трьох випадках:
- За недопущення до проведення перевірки.
- За створення перешкод у її проведенні.
- За виявлення незадекларованої праці: не уклали трудовий договір, не повідомили про найм Державну фіскальну службу, не сплатили податки.
З усіх інших питань інспектор складає припис, де вказує, що треба виправити. Якщо ви зробите це в зазначені терміни, вас не притягатимуть до відповідальності.
Оформлюйте належним чином працівників, сплачуйте податки та ЄСВ – і тоді штраф вам не загрожує.
Який розмір штрафу за незадекларовану працю?
Не уклали трудовий договір із працівником? Будьте готові сплатити великий штраф, який може суттєво вдарити по вашому бізнесу.
Чи можна оскаржити рішення інспектора?
Ви можете оскаржити припис або вимогу інспектора праці у 10-денний термін, звернувшись до керівника територіального органу Держпраці або його заступника. Якщо їхнє рішення вас не влаштує, можете оскаржити його у голови Держпраці або його заступника. Скарга розглядається протягом 30 днів. Крім того, ви маєте право оскаржити постанову про накладення штрафу в суді.
Джерело: http://km.dsp.gov.ua
Далее
