Опубликовано director 1 Фев 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова 26 січня 2021 року справа № 359/9293/18 провадження № 61-13509св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Далее
Опубликовано director 1 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Міністерство соціальної політики України підготувало проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей”.
Статтю 211 Сімейного кодексу України пропонується викласти в такій редакції:
“Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на п’ятнадцять років. Максимальна різниця у віці між усиновлювачем і дитиною не може перевищувати сорока п’яти років, крім випадків, зазначених у пунктах 2 та 4 частини першої статті 213 цього Кодексу.
Якщо усиновлювачами є подружжя, різниця у віці визначається за віком молодшого з подружжя.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж 18 років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах четвертій – шостій цієї статті.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину.
Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.
Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.
Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.”
Повідомляється, якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми та не набули повної цивільної дієздатності, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків або опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу чи органу опіки та піклування.
Якщо мати чи батько дитини є малолітніми, згода на усиновлення надається з урахуванням думки малолітніх батьків їхніми батьками або опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу чи органом опіки та піклування.
Якщо між малолітніми або неповнолітніми батьками дитини та їхніми батьками або опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу є конфлікт інтересів щодо надання згоди на усиновлення дитини, а також якщо малолітні або неповнолітні батьки дитини є дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, і в них немає опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, згоду на усиновлення надає орган опіки та піклування.
Письмова згода батьків, опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу на усиновлення дитини засвідчується нотаріусом.
Статтю 231 пропонується викласти в такій редакції:
“Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яку усиновлено
1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік, які мають одне прізвище, і вони записуються батьками дитини, відповідно, змінюється прізвище дитини.
Якщо усиновлювачем є одна особа і він (вона) записується батьком (матір’ю) дитини, відповідно, змінюється прізвище дитини.
Якщо усиновлювачі мають різні прізвища і записуються батьками дитини, прізвище дитини змінюється за спільною згодою обох усиновлювачів.
Якщо усиновлювачем є один з подружжя, який усиновив дитину другого з подружжя, і він (вона) записується, відповідно, батьком (матір’ю) дитини, прізвище дитини може бути змінено за його (її) згодою та згодою другого з подружжя, який є батьком (матір’ю) дитини.
За заявою усиновлювачів може бути змінено ім’я дитини.
2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно, змінюється по батькові дитини.
Якщо усиновлювачем є одна жінка, за її заявою може бути змінено по батькові дитини, якщо батько дитини помер, невідомий, визнаний безвісно відсутнім або позбавлений батьківських прав щодо дитини, яку усиновлюють, а також якщо батьки протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім’ю і запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.
За заявою усиновлювача по батькові дитини може бути виключене, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач та / або усиновлювана особа, або якщо усиновлювач є іноземцем.
3. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семирічного віку, для зміни прізвища, імені дитини потрібна її згода, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.
4. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за заявами усиновлювача та усиновленої особи.
За заявами усиновлювача та усиновленої особи по батькові усиновленої особи може бути виключене, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач та / або усиновлена особа, або якщо усиновлювач є іноземцем
5. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.”
Далее
Опубликовано director 1 Фев 2021 в Новости | Нет комментариев
Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та інших законодавчих актів України щодо мотивування судових рішень зареєстровано у Верховній Раді 25 січня.
Метою розроблення законопроекту № 4637 є підвищення стандартів якості вирішення господарських, цивільних і адміністративних спорів, підвищення відповідальності суддів за ухилення від здійснення правосуддя, створення ефективного законодавства, яке б формалізувало сучасні вимоги до змісту судового рішення, зменшило можливості маніпуляцій з боку недоброчесних суддів щодо ігнорування вимог закону, оздоровлення судової системи та встановлення додаткових гарантій для юридичних і фізичних осіб під час здійснення правосуддя.
Законопроект передбачає:
- доповнення переліку підстав для дисциплінарного стягнення стосовно судді систематичним ухиленням судді від виконання своїх обов’язків з вчинення правосуддя, в тому числі неодноразово приймаючи рішення, в наслідок яких спір залишається невирішеним, що сприятиме більш відповідальному ставленню суддів до розгляду справ та ухвалення рішень;
- встановлення додаткових вимог до мотивувальної частини рішень господарських, адміністративних судів та судів загальної юрисдикції, в тому числі визначення правил коли суд може відмовитись від надання детальної правової оцінки аргументам сторін, зазначивши про це в тексті рішення;
- встановлення додаткових критеріїв обґрунтованості та законності судового рішення, до яких віднести і вимоги до мотивувальної частини рішення суду;
- встановлення, що у випадку якщо суд в своєму рішенні не надав правової оцінки всім аргументам сторін, стосовно яких виник відповідний спір, такий спір вважається не вирішеним;
- встановлення, що суд не повинен надавати детальну правову оцінку всім аргументам учасників справи, проте він зобов’язаний виділити ключові, спірні аргументи, детальні відповіді на які мають міститись в тексті рішення, та зазначити перелік аргументів, яким він не оцінює в рішенні, з поясненням причин;
- встановлення, що якщо сторона у спорі посилається на порушення Україною своїх зобов’язань з Конвенції про захист прав і основоположних свобод або на практику Європейського суду з прав людини, правова оцінка цих доводів обов’язково повинна міститись в мотивувальній частині судового рішення (необхідність зумовлена для покращення стану виконання Україною своїх конвенційних зобов’язань перед іншими країнами Ради Європи);
- встановлення додаткових підстав для скасування рішень судів, якщо таким рішенням спір не був вирішений фактично;
- надання сторонам права самостійно підготувати проект тексту судового рішення в даній справі, яке має допоміжний (консультативний) характер, та офіційно подати його до матеріалів справи;
- дозволити судам відступати від позицій Верховного Суду щодо застосування норм матеріального або процесуального права із наведенням детального обґрунтування причин, з яких суд першої або апеляційної інстанції вважає позицію Верховного Суду помилковою;
- надання будь-кому право подати до Верховного Суду, який розглядає відповідну справу, консультативний висновок щодо застосування норми права, що дозволить Верховному Суду ухвалювати більш якісні висновки про застосування правових норм навіть за умов, коли сторони спору не надають кваліфіковану аргументацію;
- визначення, що практика Європейського суду з прав людини обов’язкова до застосування не лише судами, але й правоохоронними органами, органами державної влади і органами місцевого самоврядування.
- Джерело: yurfact.com.ua
Далее
Опубликовано director 29 Янв 2021 в Главная | Нет комментариев
Кодексом законів про працю України передбачено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.
Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про зайнятість населення» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, осіб, яких визнано особами без громадянства, представники іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України, тощо, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Тобто, на іноземних громадян поширюються всі права і обов’язки передбачені законодавством про працю України, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.
При цьому слід зазначити, що Законом України «Про зайнятість населення» визначені особливості прийому на роботу іноземців та осіб без громадянства.
Так, статтею 42 цього Закону передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.
Іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.
Постановою КМУ № 858 від 15 листопада 2017 р., із змінами від 11.11.2020, внесених Постановою № 1096, затверджено форми заяв для отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства
Слід зазначити, оформлення документів, необхідних для отримання дозволу на використання праці іноземців здійснює роботодавець, який запрошує на роботу іноземця.
Далее
Опубликовано director 29 Янв 2021 в Новости | Нет комментариев
Окружний адміністративний суд міста Києва 28.01.2021 р. задовольнив позов та скасував постанову № 437 «Питання українського правопису», якою було схвалено нову редакцію «Українського правопису».
Відмітимо, що провадження по даній адміністративній справі було відкрито ще 07 червня 2019 року.
Підставою позову було те, що Уряд не мав компетенцією змінювати правопис.
Також під час розгляду з’ясувалося, що «мовна комісія» мала суттєві суперечки та не розробляла правопис саме в тій редакції, в якій він був затверджений урядом.
Тобто в правопис вносилися зміни, фактичо, на колінах», — зазначив Адвокат Ільченко, який був автором задоволеного позову.
«Рішення вступає в силу після його апеляційного перегляду — якщо КМУ подасть апеляцію», — додав Ільченко.
Зазначимо, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст даного рішення ще відсутній, тому деталі правових позицій сторін, наразі не відомі. Але, слідкувати за опублікуванням тексту рішення можливо за посиланням на справу № 640/9824/19.
Далее
Опубликовано director 29 Янв 2021 в Новости | Нет комментариев
Кабинет министров принял постановление о повышении социальных стипендий.
В частности, принятым решением повышен размер социальной стипендии детям-сиротам и детям, лишенным родительской опеки, которые учатся, до 150% размера прожиточного минимума для детей соответствующего возраста, а по достижении такими детьми 18 лет – до 150% размера прожиточного минимума для трудоспособных лиц (3 441 грн в 2021 году).
Сейчас размер такой стипендии для учащихся заведений профтехобразования составляет 1180 грн в месяц, для студентов – 2360 грн.
В то же время постановление призвано конкретизировать случаи, когда лица, которые в период обучения в возрасте от 18 до 23 лет остались без родителей, имеют право на выплату социальной стипендии (если их родители умерли/объявлены умершими, погибли или пропали без вести). Реализация акта будет осуществляться за счет средств, выделенных Минсоциполитикы на 2021 по бюджетной программе 2501180 «Выплата социальных стипендий студентам (курсантам) учреждений профессионального, предвысшего и высшего образования»
Источник: www.kmu.gov.ua
Далее
Опубликовано director 29 Янв 2021 в Новости | Нет комментариев
На пленарном заседании 28 января парламент принял Закон «О Бюро экономической безопасности Украины» (законопроект 3087-д).
Закон определяет цели, принципы, правовые и организационные основы создания и деятельности Бюро экономической безопасности Украины как правоохранительного органа, на который возлагается:
- выявление;
- пресечение;
- расследование;
- раскрытие уголовных преступлений в сфере экономики, создающих угрозу жизненно важным интересам Украины, а также предотвращение их совершения в будущем.
Законом определено, что Бюро экономической безопасности Украины — это центральный орган исполнительной власти, на который возлагаются задачи по противодействию правонарушениям, посягающим на функционирование экономики государства.
Документ принят с целью ликвидации налоговой милиции, оптимизации структуры и численности органов, ведущих борьбу с преступлениями в сфере экономики.
В соответствии с возложенными задачами Бюро экономической безопасности Украины выполняет такие основные функции:
- правоохранительную,
- аналитическую,
- экономическую,
- информационную.
Деятельность Бюро экономической безопасности Украины будет координировать Кабмин.
Среди полномочий Бюро экономической безопасности указаны:
- проведение оперативно-розыскной деятельности и предварительного расследования;
- розыск лиц;
- аналитическое обеспечение предварительного расследования, оперативно-розыскной деятельности;
- формирование аналитических материалов для оценки угроз и рисков по уголовным преступлениям, отнесенным законом к его подследственности;
- осуществление деятельности по хранению средств и другого имущества, на которое наложен арест, и другие.
Кандидаты на должности в Бюро экономической безопасности Украины, предусматривающие специальные звания Бюро экономической безопасности Украины, с их согласия будут проходить психофизиологический опрос с применением полиграфа.
Надзор за соблюдением Бюро экономической безопасности Украины законов при проведении оперативно-розыскной деятельности и предварительного расследования будет осуществлять Генеральный прокурор непосредственно и через уполномоченных им прокуроров.
Источник: pravo.ua
Далее
Опубликовано director 28 Янв 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
У грудні 2011 року позивач (ТОВ) уклав із відповідачем (ФОП) договір позики, строк якого діяв до 26 грудня 2012 року. Відповідач повернув частину боргу, і після спливу зазначеної дати сума його заборгованості становила 21 390 510 грн.
30 березня 2012 року між сторонами спору укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого відповідач у рахунок погашення частини свого боргу перед позивачем узяв на себе зобов’язання сплатити борг позивача перед іншим ТОВ, який виник за договором купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року на суму 19 440 159,61 грн.
Районний суд у позові відмовив. Апеляційний суд вважав, що договір між позивачем та іншим ТОВ від 27 жовтня 2011 року визнано фіктивним на підставі вироку, який набрав законної сили 5 травня 2015 року.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача 21 390 510 грн заборгованості, апеляційний суд зазначив, що до набрання законної сили вироком суду, яким визнано договір між позивачем та іншим ТОВ від 27 жовтня 2011 року фіктивним, позивач не знав і не міг знати, що його права порушені, й право на позов про стягнення заборгованості з відповідача у нього виникло саме з 5 травня 2015 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення районного суду, яким відмовив у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину в іншій редакції, з таких правових підстав.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Тлумачення ст. 234 ЦК України свідчить, що фіктивний правочин належить до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідач не повернув позику в розмірі 21 390 510 грн, яку повинен був повернути до 26 грудня 2012 року.
Договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2011 року, укладений між позивачем та іншим ТОВ, і договір про переведення боргу від 30 березня 2012 року недійсними як оспорювані правочини не визнавалися.
Обов’язок відповідача щодо повернення суми позики в розмірі 19 440 159,61 грн припинився на підставі договору про переведення боргу від 30 березня 2012 року.
Початок перебігу позовної давності щодо повернення позики в розмірі 1 950 350,39 грн розпочався в грудні 2012 року та сплинув у грудні 2015 року. Позивач звернувся з позовом у червні 2017 року. Відповідач заявив про застосування позовної давності.
За таких обставин апеляційний суд зробив неправильний висновок про задоволення позову. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв’язку зі спливом позовної давності щодо всієї суми позики. Натомість він повинен був відмовити в позові у зв’язку із тим, що обов’язок відповідача щодо повернення суми позики в розмірі 19 440 159,61 грн припинився, а щодо вимоги про стягнення позики в розмірі 1 950 350,39 грн сплинула позовна давність.
Постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94296882.
Далее
Опубликовано director 28 Янв 2021 в Новости | Нет комментариев
Кабинет Министров утвердил законопроект по совершенствованию методологии расчета прожиточного минимума в Украине.
Об этом сообщает корреспондент #Букв.
Министр социальной политики Марина Лазебная объяснила, что проект закона, который Кабмин внесет на рассмотрение Верховной Рады, предусматривает, что прожиточный минимум должен быть стоимостной величиной для определения основных социальных потребностей человека на минимальном уровне.
В частности, он должен применяться исключительно для определения основных социальных гарантий, которые являются для лица основным источником доходов (минимальная заработная плата, минимальная пенсия по возрасту, государственная социальная помощь малообеспеченным семьям и другие виды государственной социальной помощи, которые являются для лица основным источником доходов).
Лазебная отметила, что на сегодня в украинском законодательстве прожиточный минимум является расчетной величиной для определения, как размера социальных выплат, так и размеров штрафов, сборов, платежей и взысканий.
В связи с этим, предлагается ввести следующие нормативы для расчета таких выплат и сборов:
- базовая величина для социальных выплат на детей и базовая величина для социальных выплат населению.
Для расчета ежемесячных социальных выплат, которые устанавливаются к пенсии или государственной социальной помощи, которая выплачивается вместо пенсии; стипендий; алиментов; компенсационных выплат, пособий по уходу, а также единовременных денежных выплат (пособий).
- базовая величина для денежных платежей и взысканий.
Для расчета штрафных санкций и административных взысканий;
- базовая величина для административных сборов.
Для расчета размеров платы за предоставление административных услуг.
- С 1 декабря 2020 года в Украине выросли прожиточный минимум и размер минимальной пенсии.
Далее
Опубликовано director 28 Янв 2021 в Новости | Нет комментариев
27 січня, в першому читанні підтримали 355 депутатів законопроект про врегулювання захисту боржників при їх спілкуванні з колекторськими компаніями, — повідомили на парламентському порталі.
Прийнятий законопроєкт встановлює чіткі правила роботи колекторів, вимоги до їх етичної поведінки з боржниками, санкції за можливі порушення та нагляд за колекторською діяльністю.
Зокрема, з’явиться публічний реєстр колекторських компаній, який буде вести Національний банк. Всі колекторські компанії повинні будуть зареєструватися в ньому.
Також нагляд за колекторами і їх поведінкою по відношенню до споживачів буде здійснювати НБУ. Нацбанк контролюватиме дотримання колекторами законодавства, встановлюватиме додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, захищатиме права споживачів, розглядатиме звернення громадян.
Також НБУ зможе штрафувати порушників або виключати їх із реєстру.
Банки і фінансові компанії ще на етапі підписання кредитного договору повинні будуть попереджати клієнта про можливості залучення колектора в разі прострочення платежів. Кредитор також повинен буде публікувати інформацію про колекторську компанію на своєму сайті.
Законопроєкт також пропонує встановити вимоги до взаємодії зі споживачем (або його представником) під час врегулювання простроченої заборгованості, тобто вимоги до етичної поведінки.
Така взаємодія може відбуватись шляхом: безпосередньої взаємодії (особисті або телефонні переговори); надсилання повідомлень (текстових, голосових та інших повідомлень, в тому числі без залучення працівників шляхом використанням програмного забезпечення) і надсилання поштових відправлень (за місцем проживання або за місцем роботи).
При цьому під час першої взаємодії зі споживачем кредитор/колекторська компанія має повідомити своє найменування, ПІБ або індекс особи-представника, правову підставу взаємодії та розмір простроченої заборгованості, а на вимогу споживача – надати підтверджувальні документи протягом 7 робочих днів. Законопроєкт пропонує наділити Національний банк України повноваженнями зі здійснення нагляду за додержанням цих вимог.
Далее
