Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.
Будь-яка особа має право знати про долю своїх родичів, які зникли безвісти, що включає отримання достовірних відомостей про їх місцеперебування, обставини загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), а також право отримати їх останки.
Реалізація такого права відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку.
Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством.
Члени сім’ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:
1) непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;
2) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника виплачується членам сім’ї особи, зниклої безвісти, за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;
4) право на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;
5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти, до Єдиного реєстру досудових розслідувань над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Опікун над майном особи, зниклої безвісти, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов’язань такої особи за рахунок цього майна.
Опіка над майном особи, зниклої безвісти, припиняється у разі скасування судового рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
У разі, якщо обидва з батьків дитини є особами, зниклими безвісти, над такою дитиною встановлюється опіка/піклування у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.
Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.
За особою, зниклою безвісти, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.
Особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту та/або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законами України.
Внесення до Єдиного Реєстру загальних відомостей про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Комісією з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Національною поліцією України, Службою безпеки України, Міністерством оборони України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, Національною гвардією України та місцевими органами виконавчої влади.
Внесення відомостей до Реєстру щодо наявності інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи та безпосереднього розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється Національною поліцією України.
Внесення інформації про наявність або відсутність рішення суду про визнання розшукуваних осіб зниклими безвісти за особливих обставин, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, здійснюється судами.
Уповноважені органи зобов’язані вносити відомості до Реєстру протягом 24 годин з моменту їх отримання.
Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку.
Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місця перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування протягом трьох років, або якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Виняток встановлений ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Що варто знати при поданні заяви до суду.
Найважливішою державною соціальною гарантією, пов’язаною з оплатою праці, є мінімальна заробітна плата, яка є обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Нагадаємо, що установлено мінімальну заробітну плату на 2022 рік: – у місячному розмірі: з 1 січня – 6500 грн, з 1 жовтня – 6700 грн; – у погодинному розмірі: з 1 січня – 39,26 грн, з 1 жовтня – 40,46 грн.
Розглянемо, у яких випадках та на підставі яких документів може відбуватись утримання/відрахування із заробітної плати.
Відрахування (утримання, стягнення) – це та частина нарахованої працівникові відповідно до штатного розкладу та встановлених норм заробітної плати, яка йому не видається, а утримується роботодавцем, який потім розпоряджається цими грошовими коштами відповідно до законодавства.
Документами, на підставі яких здійснюється відрахування із заробітної плати, можуть бути:
— наказ (розпорядження) роботодавця (у разі покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює);
— будь-які виконавчі документи, перелічені у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV – наприклад, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
— ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення;
— виконавчі написи нотаріусів;
— письмове доручення працівника роботодавцю на перерахування частини свого заробітку на користь суб’єкта підприємницької діяльності, що продав працівникові товар у кредит відповідно до Правил торгівлі у розстрочку фізичним особам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 року № 383, тощо.
Перелік виплат, на які законодавством забороняється звернення стягнень, наведено у ст. 73 Закону «Про виконавче провадження»:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Проте, в кожному випадку, коли відбувається утримання із заробітної плати, варто розібратись із законністю таких підстав.
Нагадаємо, що останнім часом стали популярні стягнення по виконавчому напису нотаріуса, які на справді, не завжди є законними та визнаються судами такими, що не підлягають виконанню.
Тож перевірте свої доходи та можливі утримання/відрахування із них.
Варто знати, що відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тобто наведене свідчить про те, що у разі незаконності утримання чи відрахування із заробітної плати коштів, такі кошти підлягають поверненню.
Якщо у Вас виникають сумніви щодо законності утримання чи відрахування із Вашої заробітної плати, звертайтесь до офісу компанії, ми проаналізуємо конкретно Вашу ситуацію та надамо кваліфіковану допомогу.
З повагою, адвокат Л.Я. Єфімова!
Законом України «Про психіатричну допомогу» закладено одне з особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи — право на медичну допомогу. Надання фізичній особі такого виду медичної допомоги як психіатрична допомога здійснюється не тільки з дотриманням закону, а й інших актів цивільного і медичного законодавства.
Специфіка надання особі психіатричної допомоги полягає в тому, що захворювання, пов’язані із психічними розладами, можуть виключати можливість особи усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Тому лікування таких захворювань, звичайно, коли воно мотивоване і необхідне, є турботою про особу. Але в окремих випадках ця «турбота» може мати неправомірний характер, порушувати вимоги законодавства, посягати на суб’єктивні права та охоронювані законом інтереси особи, якій надається психіатрична допомога.
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника.
Загальновідомо, що після поміщення людини до психоневрологічного відділення, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством, тобто до кожної такої людини діє презумпція невинності. Але презумпція є особливим різновидом юридичних фактів — фактів, які можуть бути спростовано. До настання такого спростування вказана презумпція діє, оскільки вона передбачена Законом, і не потребує встановлення судом.
Практика ЄСПЛ у рішенні від 19 квітня 2012 року у справі «М. проти України зауважує, що особу не можна позбавити волі на підставі психічного розладу, якщо не дотримано три мінімальні умови:
1) психічний розлад особи має підтвердити надійна об`єктивна медична експертиза;
2) психічний розлад має бути такого ступеню, який вимагає обов`язкової госпіталізації;
3) обґрунтованість тривалої госпіталізації залежить від стійкості такого розладу.
Цікавим моментом є те, що діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних із станом її психічного здоров`я. Також слід відмітити, що суду необхідно встановити чи є лікар-психіатр, який звертається з відповідною заявою до суду, представником лікувального закладу, тобто уповноваженою особою, оскільки закон передбачає звернення саме представником закладу.
Тож у випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, заклад з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
Суд розглядає такі справи в порядку окремого провадження справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 341 ЦПК України заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом десяти днів.
Порядок повернення помилково або надміру зарахованих коштів до бюджету (судового збору) передбачено відповідним Порядком із змінами від 08.12.2021 р. № 647
Далі детально зупинемось на змінах.
Зміни внесені з метою запровадження електронної системи взаємодії органів Держказначейства з органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, в процесі повернення з державного та місцевих бюджетів помилково або надміру зарахованих коштів.
Також встановлено перехідний період з 01.01.2022 р. до 31.03.2022 р. для повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, із використанням системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство».
Порядок доповнено новими термінами: · надміру зараховані кошти — сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов’язання; · помилково зараховані кошти — кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Визначено, що у процесі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (крім податків, зборів, пені та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби): · застосовується система дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства — Казначейство» (далі – система Казначейства) з використанням засобів криптографічного захисту інформації Казначейства; · між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, органами, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, місцевими фінансовими органами, Казначейством та головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — головні управління Казначейства) здійснюється обмін електронними документами із застосуванням кваліфікованих електронних підписів та печатки.
Датою та часом отримання електронних документів органом, що контролює справляння надходжень бюджету, органом, який веде облік заборгованості в розрізі позичальників, місцевим фінансовим органом, Казначейством та головним управлінням Казначейства, є дата та час, зафіксовані в електронному повідомленні системи Казначейства про отримання таких документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов’язковим зазначенням інформації в такій послідовності:
· найменування платника (суб’єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті);
· місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою);
· причина повернення коштів з бюджету;
· найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті);
· номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, головного управління Казначейства, Казначейства платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним.
Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається оригінал або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
!!!Під час подання платником заяви про повернення коштів з бюджету в електронній формі одночасно подається сканована копія з обов’язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги»:
· документа на переказ або електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету;
· судового рішення, засвідченого належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого);
· довіреності на отримання коштів довіреною особою, засвідченої згідно з вимогами ЦКУ;
· паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).
Далее
Створення громадського об’єднання, як і участь у ньому – є правом, гарантованим Конституцією України.
Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання», а власне статті 1, ГО – добровільне об’єднання фізичних та юридичних осіб приватного права, що створюється для здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації — 14 років, юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об’єднання зі статусом юридичної особи.
Кількість засновників громадського об’єднання не може бути меншою, ніж дві особи.
Обмеження!
Засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа.
Засновником громадської спілки не може бути юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.Засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.
Засновники громадського об’єднання на своїх перших зборах вирішують питання щодо реєстрації, назви та переліку цілей, які будуть зазначатися в статуті та визнавати напрями діяльності.
Утворення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом
Важливо:
Утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.
Громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
ГО може створюватися як зі статусом юридичної особи, так і без нього. Громадське об’єднання з відповідним статусом має певні привілеї, а саме:
— Право створювати відокремлені підрозділи;
— Вести підприємницьку діяльність та отримувати прибуток;
— Засновувати ЗМІ
— Та інше.
Громадське об’єднання підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів.
ГО як юридичні особи можуть бути прибутковими та неприбутковими. Статус прибутковості присвоюється з моменту реєстрації.
«Неприбутковість» потрібно буде встановити шляхом подання відповідної заяви до територіального відділу ДПС.
ГО без статусу юридичної особи звільнені від подання податкової, фінансової та статистичної звітності й не мають сплачувати податки, проте, коло прав й повноважень в протирічь суттєво обмежено.
Юридична Компанія – Лєгал допоможе зареєструвати громадське об’єднання.
З питань консультації й для уточнення додаткових питань звертайтесь за адресою: м. Одеса, Адміральській проспект 25, офіс 9.
Наші телефони:
+380977547948. +380681242585
Мінімальна заробітна плата становить 6 500 грн на місяць, розпочинаючи із грудня 2021 року. Нове її підвищення заплановане на жовтень 2022 року – на 200 грн або 3% до 6 700 грн.Наступного разу «мінімалка» збільшиться 1 січня 2023 року – до 7 176 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб зріс 1 грудня 2021 року – до 2 481 грн. Таким же він буде і з січня 2022 року.
З 1 грудня загальний прожитковий мінімум підвищився до 2 393 грн, для дітей віком до шести років – до 2 100 грн, від 6 до 18 років – до 2 618 грн, а для осіб, які втратили працездатність, – до 1 934 грн. У 2022 році заплановані два підвищення прожиткового мінімуму: у липні та грудні. Загальний показник 1 липня зросте до 2 508 грн, а 1 грудня – до 2 589 грн. Для працездатних осіб – до 2 600 грн та 2 684 грн відповідно.
Для дітей віком до шести років розмір прожиткового мінімуму з липня становитиме 2 201 грн, з грудня – 2 272 грн. Для дітей віком 6-18 років сума зросте до 2 744 грн та 2 833 грн відповідно.
Для осіб, що втратили працездатність, з 1 липня сума зросте до 2 027 грн, з 1 грудня – до 2 093 грн.
Зростання мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму впливає на ставки податків для фізичних осіб-підприємців.
Єдиний соціальний внесок. Збільшення мінімальної зарплати з 1 грудня 2021 року до 6 500 грн позначається на розмірі ЄСВ, адже ставка його нарахування залишається незмінною – 22%. Таким чином, з 1 січня 2022 року, як і з грудня 2021 року, мінімальний розмір ЄСВ на місяць становитиме 1 430 грн, а з 1 жовтня він зросте до 1 474 грн.
З грудня 2021 року ФОП сплачують ЄСВ за себе за четвертий квартал 2021 року до 19 січня 2022 року.
Квартальна сума становитиме 4 070 грн. У податковій декларації за 2021 рік потрібно вказати зміну розміру ЄСВ: із січня до листопада – 1 320 грн, а в грудні – 1 430 грн.
При цьому ФОП подаватиме одну декларацію (про єдиний податок та ЄСВ), а не дві. У її складі буде звіт щодо ЄСВ.
Єдиний податок. Для ФОП першої групи розмір єдиного податку на місяць у 2022 році становитиме 248,1 грн (не більше 10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня).
Для ФОП другої групи – 1 300 грн (20% від «мінімалки»), для третьої групи – 5% доходу або 3% доходу та ПДВ.
Доходи ФОП, що працюють за загальною системою оподаткування, отримані протягом календарного року від господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18% ПДФО та 1,5% військового збору від чистого доходу.
4. Закон на Google
Відомий в народі Закон на Google (Закон України від 03.06.2021 №1525-IX) починає діяти з 2022 року. Закон передбачає реєстрацію нерезидента платником ПДВ в Україні, якщо він надає електронні послуги на території України на користь фізичних осіб/фізичних осіб-підприємців, які не є платниками ПДВ, і якщо сума таких операцій перевищує 1 млн грн на рік.
5. З 1 січня 2022 року набуває чинності закон, відповідно до якого використання касових апаратів стало обов’язковим для ФОП, які проводять розрахункові операції. Ця норма не стосуватиметься підприємців, які не проводять такі операції.
Бізнес, який отримує гроші від кінцевих покупців у формі готівки, жетонів, талонів або розрахунків з використанням банківських карток та інших платіжних систем, здійснює розрахункові операції.
6. Пенсії
З початку 2022 року підвищення на 9% від розміру пенсії передбачене для жінок віком понад 60 років.У жовтні уряд встановив, що із січня мінімальна пенсійна виплата кожному з непрацездатних батьків, дружині (чоловіку) захисників (захисниць), що загинули в зоні проведення АТО/ООС, становитиме не менше 7 800 грн.
7. Податок з продажу нерухомості.
Дохід від продажу третього та наступних об’єктів нерухомості, проданих фізичною особою за рік, має оподатковуватися за стандартною ставкою – 18%.До другого читання проєкту цю норму пом’якшили. Тепер сплачувати 18% податку доведеться не з усієї суми, отриманої від продажу нерухомості, а лише з різниці між сумою продажу та ціною, за яку нерухомість перейшла до продавця.
8. З 1 січня впроваджується нова система оподаткування сільгоспвиробників.
Вводиться поняття «мінімальне податкове зобов’язання» (МПЗ). Це сума податків, яку кожен власник сільгоспземлі має сплачувати до бюджету. Ця сума становитиме близько 5% від вартості землі на рік.
Тобто якщо сума всіх податків (податку на землю, податку на прибуток, єдиного податку), які сплачує сільгоспвиробник, буде меншою за МПЗ, то йому доведеться доплатити різницю.
МПЗ не визначається для городів, земельних ділянок дачно-будівельних та садівничих (городницьких) кооперативів, а також для сільгоспземель, що перебувають у межах населених пунктів.
Не менш важлива норма стосується податку на продаж городини.
Депутати зобов’язали сплачувати податок на доходи фізосіб (18%), якщо отриманий від продажу продуктів дохід перевищить 12 мінімальних зарплат. У 2021 році це 72 тис грн, у 2022 році – 78 тис грн.
9. З 1 січня 2022 року змінюються граничні обсяги доходів, що дають право перебувати на єдиному податку І — ІІІ груп, які визначатимуться зважаючи на встановлений законом на 1 січня податкового (звітного) року розмір мінімальної заробітної плати.
З 1 січня 2022 року обсяг доходу СГ — платників єдиного податку протягом календарного року не повинен перевищувати:
І група — 167 розмірів МЗП, — у 2022 році це 1085500 грн. (6500,0 х 167)
ІІ група — 834 розміри МЗП, — у 2022 році це 5421000 грн. (6500,0 х 834)
ІІІ група — 1167 розмірів МЗП, — у 2022 році 7585500 грн. (6500,0 х 1167).
10.Закон № 1702-IX «Про основи національного спротиву» набрав чинності 1 серпня 2021 року та вводиться в дію з 1 січня 2022 року. Документ було офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 31 липня.
Установлено, що національний спротив — комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України. «Національний спротив» – це залучення всього населення до протидії агресору, а також підготовка до такої протидії. «