Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративному провадженні

Опубликовано 17 Ноя 2026 в Главная | Нет комментариев

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративному провадженні

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

 Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків Велика Палата також дійшла в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 18.05.2022 у справі № 640/4035/20, від 16.06.2022 у справі № 380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в такому:

«Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

 Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З урахуванням викладеного — за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені частиною п`ятою статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.

 Отже, документально підтверджені витрати на правничу допомогу, понесені в суді, підлягають стягненню.

За юридичною консультацією звертайтесь за тел: 0977547948

Далее

Неповнолітній працівник, що потрібно знати

Опубликовано 17 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Неповнолітній працівник, що потрібно знати

Роботодавець не може допустити неповнолітнього працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин та попереднього повідомлення податкової служби. Про це повідомили в Південно-Східному міжрегіональному управлінні Держпраці.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір із неповнолітнім обов’язково укладається в письмовій формі. Працівник має пройти попередній медичний огляд, а роботодавець — видати наказ про прийняття на роботу та повідомити ДПС до початку виконання трудових обов’язків.

У Держпраці також нагадали про основні трудові гарантії для неповнолітніх:

  • Медичні огляди — обов’язкові перед працевлаштуванням та щороку до досягнення 21 року.
  • Випробувальний термін — не встановлюється для осіб віком до 18 років.
  • Робочий час — не більше 36 годин на тиждень для осіб віком 16–18 років та 24 години для осіб віком 15–16 років (а також учнів 14–15 років під час канікул).
  • Щорічна відпустка — 31 календарний день у зручний для працівника час, з можливістю отримати її повної тривалості до шести місяців безперервної роботи.
  • Оплата праці — за скороченої тривалості щоденної роботи здійснюється в такому самому розмірі, як для працівників відповідних категорій із повною тривалістю роботи.

У відомстві наголосили, що трудові гарантії неповнолітніх зберігаються і під час воєнного стану.

Джерело: https://yur-gazeta.com/g

Далее

Декларування криптовалюти: що потрібно знати

Опубликовано 16 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Декларування криптовалюти: що потрібно знати

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) криптовалюта як різновид віртуальних активів підлягає обов’язковому декларуванню, якщо вона належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності станом на останній день звітного періоду.

Відомості про наявні криптовалюти вносяться до розділу 10 «Нематеріальні активи» декларації.

Порядок заповнення розділу 10 «Нематеріальні активи»

У полі «Вид об’єкта» обирається найменування криптовалюти із запропонованого списку. За відсутності потрібної назви обирається позиція «Інше» з обов’язковим зазначенням повної та скороченої назви активу.

У полі «Кількість» вказується точне числове значення токенів або коїнів станом на кінець звітного періоду без заокруглення. Для підтвердження історії операцій та зміни кількості активів рекомендується зберігати трансакційні звіти з криптовалютних бірж або фіксувати стан особистого електронного гаманця.

Визначення дати набуття та вартості

У полі «Дата набуття» зазначається дата останньої трансакції з купівлі відповідного активу (якщо один вид криптовалюти купувався кількома трансакціями у різні дати).

Вартість об’єкта вказується у гривнях виходячи з фактичних витрат, здійснених на його придбання шляхом переказу коштів з банківського рахунку.

Відображення операцій у супутніх розділах декларації
— Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки»: Кошти, отримані від продажу криптовалюти, є доходом та підлягають обов’язковому декларуванню.
— Розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування»: Відомості вносяться у разі здійснення суб’єктом декларування разового видатку на купівлю криптовалюти, що перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня звітного року.

Докладніше про порядок декларування криптовалюти, зокрема визначення її вартості, дати набуття та заповнення відповідних полів декларації, – у роз’ясненні НАЗК.

Матеріал має інформаційно-роз’яснювальний характер та не встановлює правових норм.

Джерело: https://minjust.gov.ua/news/

Далее

Чи зобов’язаний підприємець зберігати та надавати первинні документи після припинення діяльності та чи може податкова застосовувати штрафні санкції за їх відсутність?

Опубликовано 16 Ноя 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Чи зобов’язаний підприємець зберігати та надавати первинні документи після припинення діяльності та чи може податкова застосовувати штрафні санкції за їх відсутність?

Чи зобов’язаний підприємець зберігати та надавати первинні документи після припинення діяльності та чи може податкова застосовувати штрафні санкції за їх відсутність? Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 420/31837/23 розглянув спір щодо правомірності проведення податкової перевірки через два роки після закриття ФОП і визначив умови застосування наслідків ненадання первинних документів.

Верховний Суд наголосив, що припинення підприємницької діяльності не позбавляє контролюючий орган права провести документальну позапланову перевірку в межах установлених законодавством строків давності. Водночас наслідки ненадання первинних документів, передбачені пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, можуть застосовуватися лише щодо документів, обов’язок зберігання яких на момент перевірки ще не припинився.

Суд зазначив, що строки зберігання документів необхідно визначати окремо за кожним податковим періодом з урахуванням законодавчих змін, карантину та воєнного стану. Крім того, припинення діяльності ФОП не можна без належного обґрунтування прирівнювати до ліквідації платника податків у питанні передачі документів до архіву. Через неповне з’ясування цих обставин Верховний Суд направив справу в частині оскарження податкових повідомлень-рішень на новий апеляційний розгляд.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net

Далее

Прийнято закон про спрощене банкрутство для малого та мікробізнесу

Опубликовано 12 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Прийнято закон про спрощене банкрутство для малого та мікробізнесу

Верховна Рада України 11 листопада ухвалила Закон № 15024, який запроваджує спрощену процедуру банкрутства для суб’єктів мікро- та малого підприємництва. За відповідне рішення проголосував 291 народний депутат. Про це інформує пресслужба Апарату Верховної Ради України.

Документ передбачає спеціальний механізм банкрутства, адаптований до фінансових і організаційних можливостей малого та мікробізнесу.

Очікується, що нові правила дадуть змогу підприємцям швидше та з меншими витратами врегульовувати заборгованість, пройти процедуру фінансового оздоровлення або цивілізовано припинити підприємницьку діяльність.

Водночас спрощені процедури мають створити умови для повторного започаткування бізнесу та повернення підприємців до економічної діяльності. Для економіки це сприятиме поверненню активів і ресурсів у господарський обіг, підвищенню платіжної дисципліни та прозорості економічних відносин.

Закон також спрямований на адаптацію української системи неплатоспроможності до вимог Директиви ЄС 2019/1023 та виконання зобов’язань України в межах програми Ukraine Facility.

«Сучасна система банкрутства має не лише забезпечувати врегулювання боргів, а й надавати можливість зберегти життєздатний бізнес, відновити економічну діяльність і створювати нові робочі місця», – йдеться в повідомленні парламенту.

Окрім цього, закон передбачає особливості застосування процедур банкрутства для державних підприємств та господарських товариств, щодо яких ухвалено рішення про приватизацію.

Джерело:https://pravo.ua/pryiniato

Далее

Кабмін установив 10-річну вимогу щодо проживання для укладення договору оренди житла з правом викупу

Опубликовано 12 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Кабмін установив 10-річну вимогу щодо проживання для укладення договору оренди житла з правом викупу

Механізм оренди житла з правом викупу дає змогу громадянам поступово сплачувати його вартість і після виконання договірних зобов’язань набути нерухомість у власність.

У зв’язку з набранням чинності Законом «Про основні засади житлової політики» Кабмін постановою від 4 листопада 2026 року № 1378 переглянув порядок застосування цього механізму. Документ набрав чинності 10 листопада, крім окремих норм.

Предбачено, що для укладення договору оренди з правом викупу державного або комунального житла (крім соціального) особа повинна проживати у відповідному приміщенні не менше 10 років. Крім того, вартість викупу не може бути нижчою за вартість новозбудованого житла, необхідного для заміни відповідного об’єкта. Ціну визначатимуть на підставі незалежної оцінки ринкової вартості, проведеної не раніше ніж за місяць до укладення договору, і надалі вона залишатиметься незмінною протягом строку його дії.

Також постанова передбачає спрямування надходжень від оренди з правом викупу (крім соціального житла) до револьверного фонду. Ці кошти можна буде використовувати виключно для нового будівництва житла з метою подальшої оренди та утримання такого житла. Крім того, інформацію про відповідні об’єкти вноситимуть до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, а доходи підлягатимуть окремому обліку й аудиту.

Джерело:https://jurliga.ligazakon.net/

Далее

Подарунок або спадщина у вигляді землі: яку оцінку застосовують і скільки податку треба сплатити

Опубликовано 11 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Подарунок або спадщина у вигляді землі: яку оцінку застосовують і скільки податку треба сплатити

Для оподаткування земельної ділянки, отриманої у подарунок або спадщину, застосовується експертна грошова оцінка, а розмір податку залежить від ступеня споріднення з дарувальником або спадкодавцем, повідомили в ДПС.

У ДПС пояснили, що нормативна та експертна грошова оцінка землі застосовуються для різних цілей.

Нормативна грошова оцінка використовується, зокрема, для розрахунку земельного податку, орендної плати за землі державної та комунальної власності, а також державного мита в окремих випадках.

Експертна грошова оцінка визначає ринкову вартість земельної ділянки та застосовується під час цивільно-правових операцій із землею, а також для оподаткування подарованої чи успадкованої земельної ділянки.

Якщо землю отримано у спадщину або в подарунок від близьких родичів першого та другого ступеня споріднення, податок не сплачується.

До таких родичів належать:

  • батьки;
  • чоловік або дружина;
  • діти;
  • рідні брати та сестри;
  • баба та дід;
  • онуки.

Якщо землю отримано від інших осіб – дальніх родичів, друзів або знайомих – потрібно сплатити податок у розмірі 5% від вартості майна.

Для визначення бази оподаткування використовується саме експертна грошова оцінка. Тобто для розрахунку податку потрібен офіційний висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки.

У ДПС радять проводити таку оцінку заздалегідь, щоб правильно визначити суму податкових зобов’язань під час оформлення дарування або спадщини.

Далее

Верховний Суд висловився щодо рекламування «безстрокової» знижки

Опубликовано 11 Ноя 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Верховний Суд висловився щодо рекламування «безстрокової» знижки

Вимоги до змісту реклами передбачають обов’язок повідомляти споживачам про часові межі зниження ціни. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 420/25358/25 (постанова від 23.09.2026 р.), у якій виникло питання, чи потрібно зазначати дати початку та закінчення знижки, якщо вона діє постійно для окремої категорії клієнтів.

Підставою для касаційного перегляду стала незгода Держпродспоживслужби з висновком судів попередніх інстанцій, які визнали безстрокову знижку винятком із вимог законодавства. Попередній підхід ґрунтувався на тому, що внутрішнім наказом суб’єкта господарювання можна встановити постійну знижку, для якої не потрібно визначати строки дії.

Верховний Суд визнав таке тлумачення помилковим, оскільки закон визначає знижку саме як тимчасове зменшення ціни. Суд наголосив: постійна цінова пропозиція є елементом тарифної політики, а не знижкою. Використання цього поняття в рекламі зумовлює обов’язок розкривати часові межі пропозиції.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/news

Далее

Судово-медичні експертизи проводитимуться за новими правилами

Опубликовано 8 Ноя 2026 в Новости | Нет комментариев

Судово-медичні експертизи проводитимуться за новими правилами

Організація судово-експертної діяльності передбачає дотримання єдиних вимог до проведення досліджень, обробки матеріалів та оформлення їх результатів. Для державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи визначено окрему процедуру виконання відповідних експертних завдань.

МОЗ наказом від 16.10.2026 р. № 1603 затвердило Порядок проведення судових експертиз в державних спеціалізованих установах судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України, який передбачає проведення судово-медичних, судово-хімічних і судово-біологічних експертиз, зокрема із застосуванням молекулярно-генетичних методів. Визначено їх предмети й об’єкти, експертні спеціальності, а також повноваження керівника установи щодо визначення кількісного складу експертів і призначення виконавців. Експерт повинен перевірити наявність підстав для самовідводу та конфлікту інтересів протягом одного календарного дня після отримання матеріалів.

Окремо встановлено строки проведення досліджень. Зокрема, судово-медична експертиза трупа або живої особи проводиться до трьох календарних днів із можливістю продовження до п’яти. Для експертиз щодо неналежного виконання професійних обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками передбачено до 30 днів із можливістю продовження до 45 днів. Експертизи щодо осіб, які тримаються під вартою, неповнолітніх та правопорушень проти малолітніх або неповнолітніх проводяться невідкладно, але не пізніше 24 годин, якщо це дозволяє методика.

Висновок експерта складається протягом п’яти календарних днів після завершення дослідження, а матеріали разом із висновком повертаються ініціатору протягом трьох календарних днів. Взаємодія між ініціатором та експертною установою здійснюється через систему електронного документообігу та Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/

Далее

Кошти юрособі на окупованій території не можна перераховувати до зміни податкової адреси – КГС ВС

Опубликовано 8 Ноя 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Кошти юрособі на окупованій території не можна перераховувати до зміни податкової адреси – КГС ВС

Юридична особа, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія, може здійснювати господарську діяльність після зміни податкової адреси на підконтрольній Україні території, а перерахування їй коштів до цього є забороненою законом господарською операцією, повідомив пресцентр Верховного Суду.

У справі боржник оскаржив дії приватного виконавця, який у межах виконавчих проваджень стягнув кошти на користь стягувача, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.

Боржник просив зобов’язати приватного виконавця повернути стягнуті кошти, посилаючись на обмеження, встановлені ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України«.

КГС ВС зазначив, що здійснення господарської діяльності юридичною особою, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія, допускається лише після зміни її податкової адреси на іншій території України. Відповідно, перерахування коштів на рахунок такої юрособи до зміни податкової адреси є господарською операцією, забороненою законом.

Суд також наголосив, що відповідні обмеження спрямовані на захист національних інтересів і безпеки держави, а також на недопущення фінансування держави-агресора чи колабораційної діяльності на окупованих територіях.

«Судове рішення не може бути інструментом обходу встановлених законом обмежень», – зазначив КГС ВС.

Оскільки на момент розгляду справи стягувач не змінив податкової адреси на підконтрольній Україні території, правових підстав для перерахування присуджених йому коштів не було.

Водночас після належної зміни та реєстрації податкової адреси стягувач не позбавлений права звернутися до державного або приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження.

За результатами перегляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення. Судові рішення попередніх інстанцій змінили лише в частині суми коштів, які приватного виконавця зобов’язали повернути позивачу.

Постанова КГС ВС від 15 жовтня 2026 року у справі №910/3831/22.

Далее