Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Обов’язок закладів середньої освіти розробити та затвердити правила доступу та перебування на території

Опубликовано 30 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Обов’язок закладів середньої освіти розробити та затвердити правила доступу та перебування на території
Міністерство освіти і науки України наказом № 243 від 11.02.2026 затвердило Типові правила доступу і перебування учасників освітнього процесу та інших осіб на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти (далі – Типові правила). Документ набрав чинності 17.04.2026 року.
✔️Типові правила мають сприяти створенню безпечних умов перебування учасників освітнього процесу на території та в приміщеннях закладів освіти, мінімізації загрози життю та здоров’ю учасників освітнього процесу, запобіганню терористичним загрозам щодо учасників освітнього процесу.
Що мають містити:
📌порядок доступу учасників освітнього процесу та інших осіб на територію та в приміщення закладу освіти;
📌обмеження щодо пропуску осіб на територію та до приміщень закладу освіти;
📌порядок пропуску транспортних засобів на територію закладу освіти.
📑Документ розробили на виконання підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про повну загальну середню освіту” щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти».
ЗАКЛАДИ ОСВІТИ МАЮТЬ РОЗРОБИТИ ТА ЗАТВЕРДИТИ ПРАВИЛА ДОСТУПУ І ПЕРЕБУВАННЯ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ТА ІНШИХ ОСІБ НА ТЕРИТОРІЇ ТА В ПРИМІЩЕННЯХ ЗЗСО
✅На основі цих Типових правил заклади освіти мають розробити власні Правила доступу і перебування учасників освітнього процесу та інших осіб на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти (далі – Правила закладу освіти).
Правила закладу освіти схвалюються загальними зборами (конференцією) колективу закладу освіти, погоджуються засновником і затверджуються керівником такого закладу, а також оприлюднюються відповідно до ст. 30 Закону України «Про освіту». Правила закладу освіти обов’язково розміщуються в приміщенні закладу освіти перед пунктом пропуску, на видному та доступному для відвідувачів місці.
‼️Важливо зауважити, що такі Правила закладу освіти не повинні порушувати принципи рівності громадян, визначені ст. 24 Конституції України, зокрема призводити до надання учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.
Не допускається у Правилах закладу освіти визначати умови чи вимоги, які передбачають дискримінацію за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (зовнішнім виглядом, одягом тощо).
Зазначені вище вимоги визначені п. 10 розділу І Типових правил.
✔️Дотримання Правил закладу освіти є обов’язковим. На це вказує ч. 4 ст. 41-1 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.
Додатково, до Правил також необхідно затвердити:
—  ЖУРНАЛ ВІДВІДУВАЧІВ

— ЖУРНАЛ В’ЇЗДУ (ВИЇЗДУ) ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ НА (З) ТЕРИТОРІЮ(-Ї)

 

Далее

Оподаткування спадщини від неблизьких родичів

Опубликовано 30 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Оподаткування спадщини від неблизьких родичів

Якщо ви отримали нерухомість у спадщину від родичів не першого чи другого ступеня спорідненості, такий дохід оподатковується на загальних підставах. До таких родичів, зокрема, належать вітчим або мачуха, дядько або тітка, прадід або прабабуся, двоюрідні брати і сестри тощо. Як оподатковується такий вид спадщини, роз’яснюють у ДПС.

Які податки потрібно сплатити

Для фізичних осіб — резидентів України встановлено такі ставки:

  • податок на доходи фізичних осіб – 5%
  • військовий збір – 5%

Тобто 10% від оціночної вартості об’єкта спадщини.

Хто сплачує податок

Платником є особа, яка отримує спадщину. Обов’язок зі сплати виникає з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Як сплатити податок?

Є два варіанти: 

1. До нотаріального оформлення об’єктів спадщини

У такому випадку:

  • декларація про майновий стан і доходи не подається;
  • нотаріус подає до ДПС інформацію про отриманий дохід та сплачений податок.

2. Після оформлення спадщини

Якщо податок не було сплачено під час нотаріального оформлення, платник зобов’язаний:

  • подати річну податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним;
  • самостійно визначити суму податкових зобов’язань;
  • сплатити задекларовані податкові зобов’язання до 1 серпня.

Декларацію можна подати через Електронний кабінет платника податків або особисто до податкового органу.

Наприклад:

Якщо оціночна вартість квартири становить 1 800 000 грн, сума податку складе:

  • ПДФО – 90 000 грн,
  • військовий збір – 90 000 грн.

Загальна сума до сплати – 180 000 грн.

У разі неподання декларації або несвоєчасної сплати податку до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня.

джерело: https://yur-gazeta.com/

Далее

Вимоги до кандидатів на посади у закладах освіти

Опубликовано 28 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Вимоги до кандидатів на посади у закладах освіти

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2026 № 297 затверджено Порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти (далі – Порядок). Цей документ визначає критерії, за якими особа не може бути допущена до взаємодії з дітьми, та встановлює чіткі правила для керівників закладів освіти і засновників під час прийому працівників на роботу.  

Законодавче регулювання та категорії осіб, на які поширюється Порядок

Порядок визначає процедуру підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників ЗДО, ЗЗСО та інших суб’єктів освітньої діяльності незалежно від форми власності. Основна мета документа — встановити критерії, що гарантують безпеку дітей та відповідність персоналу законодавчим вимогам.  Дія Порядку поширюється на:

  • педагогічних та науково-педагогічних працівників (згідно з переліком посад, затвердженим постановою КМУ від 14.06.2000 № 963);
  • інших працівників закладів освіти, які можуть безпосередньо взаємодіяти з дітьми;
  • юридичних осіб з філіями або структурними підрозділами, що забезпечують здобуття освіти;
  • фізичних осіб-підприємців, які здійснюють освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

Порядок базується на нормах законів України, що чітко визначають осіб, непридатних для роботи з дітьми:

«Про дошкільну освіту». У ч. 3 статті 25 визначено, що в закладі дошкільної освіти не має права працювати особа, яка:

  • визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена судом;
  • має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
  • відповідно до рішення суду позбавлена права обіймати відповідну посаду;
  • відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, вчинила умисне кримінальне правопорушення щодо дитини, у присутності дитини, з використанням дитини чи жорстоке поводження з дитиною.

«Про повну загальну середню освіту».  У ч. 3 ст. 19 зазначено, що не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) особа, яка:

  • має непогашену або не зняту в установленому законом порядку судимість;
  • визнана в установленому законом порядку винною у вчиненні правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;
  • має адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Процедура підтвердження відповідності

Процедура підтвердження відповідності кандидатів вимогам проводиться до укладання трудового договору чи контракту з кандидатом на посаду. Це гарантує, що всі особи, які будуть працювати з дітьми, відповідають законодавчим критеріям та стандартам безпеки.

Кандидат разом із заявою про прийняття на роботу або в строки, визначені конкурсом,  подає пакет документів, який містить:

  • повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» в паперовій або електронній формі;
  • копію вироку в кримінальному провадженні (за наявності інформації про судимість); 
  • довідку про наявність/відсутність інформації про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей (для кандидатів у сфері загальної середньої освіти).

Відомості про кандидата мають бути отримані ним не раніше ніж за 30 календарних днів до дати подання пакета документів. Порядок визначає чітку відповідальність за перевірку документів і спрощує процес контролю. Залежно від посади кандидата документи подаються:

  • на посаду керівника закладу освіти — засновнику або уповноваженому органу;
  • на інші посади — керівнику закладу, юридичної особи або фізичній особі-підприємцю, що забезпечує освітню діяльність.

Всі персональні дані кандидатів і копії документів обробляються, зберігаються та поширюються з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

Після подання документів керівник або засновник закладу протягом двох робочих днів ухвалює відповідне рішення:

  • у разі підтвердження кандидат отримує повідомлення електронною поштою;
  • у разі відмови рішення можна оскаржити в судовому порядку.

Новий порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади у закладах освіти гарантує чіткий, зрозумілий і справедливий механізм оцінки професійної придатності, забезпечує прозорість процесу, безпеку для дітей та відповідність працівників законодавчим вимогам.

Джерело: https://naurok.com.ua

Далее

Оформлення заповітів і довіреностей військових без нотаріуса: актуальні правила

Опубликовано 27 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Оформлення заповітів і довіреностей військових без нотаріуса: актуальні правила

В умовах воєнного стану доступ до нотаріальних послуг на фронті обмежений, проте військовослужбовці можуть урегулювати майнові питання через своїх командирів. Відповідно до постанови КМУ № 164 та ст. 1252 ЦКУ право на посвідчення заповітів і довіреностей мають командири частин, з’єднань та начальники госпіталів.

Ключові нюанси:

  • Юридична сила: Посвідчені командирами документи прирівнюються до нотаріально засвідчених.

  • Обмеження: Командири не мають права посвідчувати довіреності на розпорядження нерухомим майном, цінними паперами чи корпоративними правами.

  • Процедура: Для заповіту обов’язкова присутність не менш як двох свідків. Свідками не можуть бути командир, спадкоємці або їхні родичі.

  • Реєстрація: Документи через Генштаб або Міноборони передаються до Мін’юсту для внесення відомостей до Єдиного реєстру довіреностей або Спадкового реєстру.

Недотримання процедури (наприклад, відсутність дати чи свідків) робить заповіт нікчемним.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/

Далее

Втрата посвідчення водія: що робити?

Опубликовано 21 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Втрата посвідчення водія: що робити?

Міністерство внутрішніх справ України в межах проєкту «Запитай у МВС» розповіло 24 Каналу, що потрібно для того, аби знову отримати водійське посвідчення після його втрати.

У МВС розповіли: якщо людина втратила посвідчення водія, то здійснюється відновлення документа, а не його повторне отримання. Це означає, що особа не проходить заново процедуру підготовки водіїв і не складає іспити.

«Коли людина звернеться до сервісного центру МВС адміністратори перевірять її водійську інформацію в Єдиному державному реєстрі МВС. Якщо дані підтверджуються, оформлюється нове посвідчення водія зі збереженням усіх відкритих категорій, які були зазначені в попередньому документі. У такому випадку не має значення, коли саме видали посвідчення – навіть якщо ви його отримали багато років тому, повторно складати іспити не потрібно», – йдеться в повідомленні.

Після відновлення посвідчення водія змінюють строк його дії: новий документ видають терміном на 30 років від дати оформлення. Проте, вказали в МВС, в українському законодавстві є ситуації, коли потрібно обов’язково скласти іспити, щоб відновити водійське посвідчення у разі його втрати. Зокрема, це стається, якщо людину позбавили права керувати транспортними засобами. Тоді посвідчення водія повертають після успішного складання теоретичного та практичного іспитів.

Відновити посвідчення водія у разі втрати можна двома способами:

1. Офлайн – у сервісному центрі МВС:

  • звернутися до будь-якого територіального сервісного центру МВС;
  • подати необхідні документи;
  • зробити фото на місці;
  • отримати нове посвідчення водія.

2. Онлайн – через електронні сервіси:

  • авторизуватися в Кабінеті водія або через застосунок Дія;
  • подати заявку на відновлення посвідчення;
  • обрати спосіб отримання (у сервісному центрі МВС або з доставленням).

Для відновлення посвідчення водія необхідно підготувати:

  • документ, що посвідчує особу (паспорт громадянина України або інший документ);
  • витяг про місце реєстрації;
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків;
  • медична довідка (на час воєнного стану не є обов’язковою).
Далее

Висновки Верховного Суду щодо економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу внаслідок ДТП та відшкодування шкоди

Опубликовано 14 Апр 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Висновки Верховного Суду щодо економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу внаслідок ДТП та відшкодування шкоди

Верховний Суд у Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04 квітня 2024 року у справі № 450/3185/22 (провадження № 51-4838км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/118258915 зробив правовий висновок:  у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, згідно якого позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає
за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу додорожньо-транспортної пригоди.

Представник страхової компанії вказує, що під час стягнення майнової шкоди суд неправильно визначив реальний розмір її страхового відшкодування з огляду на фізичне знищення транспортного засобу. Посилається на те, що в цьому випадку підлягала відшкодуванню не повна вартість знищеного транспортного засобу, а лише різниця між його вартістю до та після ДТП . У справах за позовами про відшкодування шкоди суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після
відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
У випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, за яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Отже, рішення місцевого суду про стягнення на користь потерпілої повної вартості транспортного засобу до моменту ДТП з одночасним залишенням у її власності залишків цього транспортного засобу не забезпечить виконання приписів ст. 30 Закону № 1961-IV.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 04 липня 2024 року у справі
№ 519/1079/21 (провадження № 51-7055км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/120247452

Джерело: Верховний Суд https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_civ_pozov.pdf

Далее

Цифровізація виконавчого провадження: Рада ухвалила Закон

Опубликовано 8 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Цифровізація виконавчого провадження: Рада ухвалила Закон

7 квітня Верховна Рада прийняла євроінтеграційний Закон щодо удосконалення порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (№14005). Закон передбачає цифровізацію окремих етапів виконавчого провадження, а також оптимізацію його стадій і строків виконання.

Про це повідомляє пресслужба Апарату Верховної Ради України

Прийнятим Законом, зокрема, передбачено:

  • розширення функціоналу автоматизованої системи виконавчого провадження щодо взаємодії виконавців з державними органами, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг тощо;
  • запровадження взаємодії між Єдиним реєстром боржників та іншими реєстрами.

Також передбачено, що у разі звернення особи за вчиненням дії щодо відчуження та/або застави майна, що належить боржнику, наявність відомостей про боржника в Єдиному реєстрі боржників є підставою для відмови у вчиненні таких дій щодо майна боржника, крім випадків, передбачених Законом.

У разі стягнення (сплати) на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця коштів, які підлягають стягненню під час виконання рішення, автоматизована система виконавчого провадження формує повідомлення про погашення заборгованості за виконавчим провадженням. Це є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з коштів/електронних грошей боржника, а також цінних паперів, що існують в електронній формі.

Актом вносяться зміни до Господарського процесуального та Цивільного процесуального кодексів України і законів України «Про дорожній рух», «Про нотаріат», «Про банки і банківську діяльність», «Про іпотеку», «Про депозитарну систему України», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про виконавче провадження», «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Далее

Внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю

Опубликовано 3 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю

 Законом України № 4219-ІХ (зі змінами), передбачено, що внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю сплачують роботодавці (юридичні особи та ФОП), якщо одночасно:

  • середньооблікова кількість працівників у кварталі становить 8 і більше осіб;
  • у відповідному кварталі не виконано норматив робочих місць для осіб з інвалідністю.

Важлива новація: відтепер платниками є усі роботодавці – як приватного, так і державного та комунального секторів.

Внесок не сплачують:

  • роботодавці з кількістю працівників менше 8 осіб;
  • роботодавці, які виконали норматив;
  • дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.

Роботодавці самостійно розраховують норматив, дотримуючись вимог законодавства:

  • 1 робоче місце – для роботодавців із 8 – 25 працівниками;
  • 4 % середньооблікової кількості працівників – якщо працює понад 25 осіб;
  • 2 % – для:

— закладів охорони здоров’я;

— реабілітаційних установ;

— надавачів соціальних послуг;

— підприємств та організацій, діяльність яких пов’язана з реабілітацією, навчанням або доглядом за особами з інвалідністю.

Якщо норматив не виконано, роботодавець самостійно визначає суму внеску. Розрахунок здійснюється як добуток:

  • 40 % середньомісячної заробітної плати (на одного працівника) у відповідному кварталі;
  • різниці між встановленим нормативом і фактичною кількістю працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Середньомісячна заробітна плата для цього розраховується відповідно до спеціального Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 268.

На час дії воєнного стану та до завершення кварталу, в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано, розмір внеску зменшено на 50 %. Це тимчасова норма, спрямована на підтримку бізнесу в складних умовах.

З 1 січня 2026 року у Державній казначейській службі України відкрито нові рахунки для зарахування коштів за кодом бюджетної класифікації 50070100 «Кошти, що надходять від сплати роботодавцями внеску, штрафів та пені за несплату чи порушення порядку сплати такого внеску».

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее

Чи може подружжя поділити майно без розірвання шлюбу?

Опубликовано 2 Апр 2026 в Новости | Нет комментариев

Чи може подружжя поділити майно без розірвання шлюбу?

Поділ майна подружжя часто пов’язують із розірванням шлюбу. Проте українське законодавство дозволяє врегулювати це питання, не розриваючи шлюб.

Так, відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України (далі – СК)  дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вони мають право розділити майно за взаємною згодою.

Існують такі способи поділу майна:

Договірний (добровільний). Подружжя може укласти договір про поділ майна. Обов’язково має бути нотаріально посвідчений договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя (стаття 69 СК).

Судовий. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (стаття 71 СК).

Яке майно підлягає поділу

Спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке набуте ним за час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК).

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 (далі – Постанова) роз’яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту). При цьому немає значення на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Водночас звертаємо увагу, що не все майно, яке з’явилося під час подружнього життя, є спільною сумісною власністю. Чоловік та жінка у шлюбі також можуть набувати майно, яке є особистою приватною власністю .  Зокрема, відповідно до статті 57 СК не може бути спільним майно, яке набув один із подружжя на підставі договору дарування, в порядку спадкування або ж придбане за кошти, які належали їй, йому особисто.

Однак у п. 23 Постанови зазначено, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (стаття 70 СК).

У п. 30 Постанови зазначено, що під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК) (п. 24 Постанови).

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (стаття 71 СК).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п. 22 Постанови).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (стаття 71 СК).

Згідно з п. 25 Постанови вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до статті 365 ЦК право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

— частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

— річ є неподільною;

— спільне володіння і користування майном є неможливим;

— таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності (п. 25 Постанови).

Позовна давність до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК).

За матеріалами: https://minjust.gov.ua

Далее

Банкрутство фізичних осіб

Опубликовано 30 Мар 2026 в Новости | Нет комментариев

Банкрутство фізичних осіб

Банкрутство фізичних осіб — це судова процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, яка дозволяє фізичним особам — не підприємцям — офіційно визнати свою неплатоспроможність і або реструктуризувати борги, або повністю звільнитися від них. Її головна мета — дати «друге дихання» боржникам, які опинилися у безвихідному фінансовому становищі, та забезпечити баланс між інтересами боржника і кредитора.

Отже, суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржник:

  • припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше як 50% місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
  • не має майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
  • має ознаки загрози неплатоспроможності.

Як ініціювати процедуру?

Ліквідація неплатоспроможності боржника розпочинається за його особистою заявою, яка подається до господарського суду. Кредитори, включаючи банки та представників бізнесу, не мають права ініціювати процес банкрутства особи.

Заяву до господарського суду може подати лише сама фізична особа-боржник, якщо наявна щонайменше одна з таких підстав (ч.2 ст.115 Кодексу):

  • Зупинено виплати за зобов’язаннями у розмірі понад 50 % щомісячних платежів протягом двох місяців.
  • Відсутність майна для стягнення та безрезультатність заходів виконавчої служби.
  • Очевидна загроза неплатоспроможності, підтверджена документально.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є вичерпними. При цьому, достатньо наявності хоча б однієї з них, адже законодавство не вимагає сукупності всіх трьох підстав для ініціації процедури. Також важливо зазначити, що наявність у боржника майна не виключає можливість наявності прострочених зобов’язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

До заяви додаються:

  • довідки про доходи;
  • докази сплати судового збору;

За наявності яких документів відкривається справа про неплатоспроможність?

У громадян, які мають намір розпочати процес банкрутства, повинен бути повний пакет документів, щоб підтвердити своє скрутне фінансове становище. Так, крім письмового звернення до господарського суду необхідно подати:

  • довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
  • документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи – підприємця;
  • конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників);
  • опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання;
  • копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
  • перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника;
  • копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів тощо;
  • відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
  • копія трудової книжки (за наявності);
  • відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
  • декларація про майновий стан боржника;
  • докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
  • інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини та інші документи.

Арбітражний керуючий призначається судом та оплачується самим боржником авансом — три місяці роботи по п’ять прожиткових мінімумів щомісяця.

Важливо: без внеску на рахунок суду на користь арбітражного керуючого справа не відкриється — навіть якщо боржник відповідає всім іншим критеріям.

Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурі. Саме він:

  • проводить аналіз фінансового стану боржника,
  • контролює процес реструктуризації або ліквідації активів,
  • взаємодіє з кредиторами,
  • звітує перед судом щодо виконання плану погашення боргів.

Що таке мораторій на задоволення вимог кредиторів?

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вводиться  мораторій на задоволення вимог кредиторів. У цей період зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі й тих, що стосуються сплати податків і зборів.

Крім цього не застосовуються й інші заходи, що забезпечують погашення заборгованості:

  • не стягуються кошти за виконавчими документами, але це не стосується сплати аліментів, відшкодування шкоди завданої каліцтвом, смертю та випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум;
  • не нараховується неустойка (штраф, пеня);
  • зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
  • не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань боржника.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

План реструктуризації боргів: навіщо він потрібен?

План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. Він може містити положення про:

  • реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації;
  • зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
  • відстрочення, розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини;
  • виконання зобов’язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
  • інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

Переваги процедури для фізичних осіб.

Перш за все, це мораторій на вимоги кредиторів.

Найголовнішою ж перевагою є списання боргів: після завершення процедури — боржник звільняється від непогашених зобов’язань.

 Однак є і недоліки та певні ризики:

  • Висока вартість: сума для старту процедури є непосильною для багатьох боржників (судовий збір, авансування керуючому).
  • Тривалість та складність: від подачі заяви до ухвали може пройти понад рік.
  • Обмеження після банкрутства: протягом 5 років — заборона на нові справи про неплатоспроможність; обов’язок повідомляти про статус банкрута кредиторам; тимчасова втрата ділової репутації.

Відтак, після оголошення банкрутом боржник може зіткнутися з труднощами у відкритті нових банківських рахунків, отриманні кредитів, іпотек тощо.

Варто зазначити, що не підлягають реструктуризації борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, а також щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Отже, реструктуризація заборгованості – це взаємовигідна процедура, що дозволяє боржнику й кредитору досягти компромісу в умовах фінансових труднощів.

Процедура банкрутства фізичних осіб — реальний шлях для тих, хто втратив контроль над боргами. Вона ефективна за умови правової підтримки, наявності мінімального стартового бюджету та відповідального ставлення боржника.

За інформацією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Далее