Міністерство юстиції та Міністерство внутрішніх справ спільним наказом від 10 липня 2026 року № 1867/5/650 внесли суттєві зміни до Порядку взаємодії органів примусового виконання рішень і Державної прикордонної служби. Цей документ розроблено на виконання Закону № 4833-IX, який спрямований на цифровізацію окремих етапів виконавчого провадження та підвищення ефективності виконання судових рішень.
Наказ набрав чинності 31 липня 2026 року. Водночас пункт 1 наказу, яким внесено зміни безпосередньо до Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України, набирає чинності 23 жовтня 2026 року одночасно з набранням чинності Законом № 4833-IX, але не раніше дня офіційного опублікування наказу.
Основні нововведення стосуються розширення випадків інформаційного обміну на етап поновлення виконавчого провадження, а також уточнення процедур щодо іноземців-боржників.
Окрім цього, передбачено тримісячний строк для реалізації технічних заходів з боку ДП «Національні інформаційні системи» та прикордонного відомства для забезпечення безперебійної взаємодії оновлених систем.
Міністерство юстиції наказом від 22 липня 2026 року № 1943/5 затвердило Порядок електронної інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним реєстром боржників. Документ розроблено на виконання Закону № 4833-IX з метою вдосконалення порядку виконання судових рішень і цифровізації етапів виконавчого провадження. Новий механізм дасть змогу державним реєстраторам у режимі реального часу отримувати відомості про наявність або відсутність власника майна в Єдиному реєстрі боржників (ЄРБ) безпосередньо під час проведення реєстраційних дій.
Згідно з наказом технічну реалізацію взаємодії забезпечить ДП «Національні інформаційні системи», яке є адміністратором обох реєстрів. Інформаційний обмін здійснюватиметься на центральному рівні за допомогою прикладного програмного інтерфейсу (API) із застосуванням сучасних засобів криптографічного захисту. Це забезпечить не лише швидкість обробки запитів, а й належний захист персональних даних і конфіденційної інформації.
Наказ № 1943/5 набрав чинності з офіційного опублікування (28 липня 2026 року), проте положення щодо Порядку інформаційної взаємодії (пункт 1) набирають чинності лише одночасно з набранням чинності базовим Законом № 4833-IX. Оскільки набрання чинності цим Законом заплановано на 23 жовтня 2026 року, адміністратор реєстрів має перехідний період для впровадження технічної можливості реалізації такої автоматизованої взаємодії.
За матеріалами https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Система внутрішнього документообігу є одним із ключових елементів ефективного управління юридичною особою. Від правильності оформлення кадрових, організаційних та архівних документів залежить не лише організація роботи підприємства, а й успішне проходження перевірок, належне зберігання документів і мінімізація правових ризиків. З цією метою Міністерство юстиції наказом від 09.07.2026 р. № 1860/5 затвердило примірні форми та описи уніфікованих типових документів, що створюються юридичними особами.
Документ запроваджує єдиний підхід до оформлення внутрішньої документації. Він містить 42 примірні форми, серед яких статут, колективний договір, інструкція з діловодства, номенклатура справ, накази з основної діяльності, кадрові накази та інші організаційно-розпорядчі документи. Для кожної форми визначено перелік обов’язкових реквізитів, вимоги до структури, порядку погодження, підписання, оформлення додатків і використання реєстраційних індексів, що має забезпечити уніфіковану практику ведення діловодства.
Серед ключових нововведень — оновлена структура колективного договору, яка передбачає розділи щодо рівності та недискримінації, інклюзивності, запобігання мобінгу, психосоціальної підтримки працівників і контролю за виконанням договору. Крім того, деталізовано правила складання інструкції з діловодства, номенклатури справ, наказів з основної діяльності та наказів про прийняття на роботу, зокрема визначено обов’язкові реквізити, порядок побудови тексту та спеціальні індекси реєстрації кадрових документів.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Реєстрація місця проживання в Україні залишається однією з ключових адміністративних процедур, від якої залежить доступ громадян до соціального захисту, медичних та адміністративних послуг, виборчих прав, військового обліку й офіційної комунікації з державою.
Кабінет Міністрів постановою від 13.05.2026 р. № 648 комплексно оновив порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), механізми ведення реєстрів територіальних громад та електронної взаємодії між державними інформаційними системами. Особливу увагу Уряд приділив захисту прав дітей під час воєнного стану. Зокрема, врегульовано порядок реєстрації місця проживання дитини у випадках, коли один із батьків перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. У такому разі за наявності підтвердних документів реєстраційні дії можуть здійснюватися за згодою лише одного з батьків або законного представника.
Одним з ключових нововведень також стало автоматичне передання інформації до Державного реєстру виборців через систему «Трембіта». Відомості з реєстрів територіальних громад надходитимуть до системи ДМС, а далі — безпосередньо до Реєстру виборців. Постанова також значно розширює електронні можливості для громадян щодо актуалізації даних щодо місця проживання через портал Дія. Водночас посилюється перевірка документів та прав на житло: посадові особи зобов’язані використовувати дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перевіряти можливі обмеження, арешти чи судові заборони. Окремо документ закріплює процедуру залишення заяв без руху та право громадян оскаржувати рішення органів реєстрації до ДМС або суду.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/news/
Далее
Далее
25 травня 2026 року набрав чинності закон, яким скасовано обов’язок отримання дозволу органу опіки та піклування для оформлення на дитину майна, набутого нею безоплатно. Про це повідомили в Мін’юсті.
Йдеться, зокрема, про:
«Наприклад: якщо батьки або родичі хочуть подарувати дитині квартиру чи автомобіль, нотаріусу більше не потрібно надавати попередній дозвіл органу опіки. Достатньо згоди батьків або інших законних представників. До цього така процедура була значно складнішою, адже навіть для договору дарування необхідно було отримувати окремий дозвіл органу опіки та піклування», — йдеться в повідомленні.
Які особливості укладення правочинів залежно від віку дитини?
Як зазначається, у деяких випадках згода одного з батьків не потрібна — наприклад, якщо місце його проживання невідоме, він не бере участі у вихованні дитини понад 6 місяців, зник безвісти або перебуває в полоні.
«Водночас закон не скасовує дозвіл органу опіки у випадках, коли майно дитини відчужується: продається, дарується, передається в іпотеку, заставу, ділиться чи іншим способом вибуває з власності дитини. У таких ситуаціях дозвіл органу опіки залишається обов’язковим», — підкреслили в міністерстві.
З повним текстом Закону можна ознайомитись за посиланням.
Далее
Предметом конституційного контролю у цій справі є приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136‒IX зі змінами (далі — Закон). У Законі визначено, що:
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд наголосив, що на конституційному рівні закладено гуманістичну модель праці, фактично засновану на принципі балансу між працею і особистим життям (work-life balance), який є засадничою цінністю сучасного трудового права та фундаментом європейських міжнародних стандартів у сфері праці, зокрема й щодо права на відпочинок. Суд зауважив, що законодавець, унормовуючи умови здійснення конституційного права на відпочинок, має гарантувати мінімальну тривалість оплачуваної щорічної відпустки для всіх осіб, які працюють, і забезпечувати посилені мінімальні гарантії реалізації цього права, які охоплюють збільшену тривалість оплачуваного часу відпочинку для уразливих категорій осіб, зокрема дітей та осіб з інвалідністю, що сприяє забезпеченню принципів балансу між працею та відпочинком, рівності та недискримінації працівників, що набуває в умовах воєнного стану особливої ваги. Проаналізувавши приписи другого речення абзацу другого, абзацу третього частини першої статті 12, абзацу другого пункту 3 розділу „Прикінцеві положення“ Закону, Суд виснував, що ці приписи зберігають сутність права на відпочинок, що полягає в гарантуванні кожному працівникові оплачуваної щорічної основної відпустки, тривалість якої становить 24 календарних дні, а також встановлюють потрібні заходи, які раціонально пов’язані з досягненням легітимної мети цих приписів Закону. Суд також вказав, що приписи абзацу другого пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону не лише нівелюють вказані мінімальні гарантії права на відпочинок, оскільки пролонгують чинність приписів другого речення абзацу другого частини першої статті 12 Закону до моменту, поки працівники фактично не використають днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану в Україні, а й порушують принцип юридичної визначеності та засадничу вимогу чіткості строків обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану.
Ураховуючи зазначене, Суд визнав неконституційними приписи: Водночас Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи абзацу третього частини першої статті 12 Закону.
Рішення буде оприлюднено на офіційному вебсайті Суду 20 травняДалее
Державна прикордонна служба України повідомляє про запуск сервісу «Особистий кабінет», який дозволяє громадянам онлайн перевіряти наявність тимчасових обмежень на виїзд за кордон.
У ДПСУ зазначили, що сервіс працює у режимі реального часу та показує інформацію про обмеження, накладені на підставі рішень суду або постанов державної виконавчої служби.
Йдеться, зокрема, про:
Водночас обмеження, пов’язані з воєнним станом та правилами виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років, у сервісі не відображаються.
«Сервіс не скасовує наявні обмеження, але дає можливість швидко їх виявити та усунути», – наголосили у прикордонній службі.
Для користування сервісом необхідно авторизуватися через Дія.Підпис, BankID, КЕП або id.gov.ua. Після входу система автоматично перевіряє інформацію у державних реєстрах та показує статус – «Обмежень немає» або «Є тимчасове обмеження».
У ДПСУ зазначають, що раніше для отримання такої інформації потрібно було надсилати письмовий запит та чекати відповіді кілька тижнів. Тепер перевірити свій статус можна за кілька секунд із будь-якого пристрою.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, є нікчемним відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що набрала чинності 21 листопада 2021 року, незалежно від дати укладення такого правочину, оскільки особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях стосуються всього періоду окупації, що виключає застосування загального правила незворотності дії закону в часі.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Банк звернувся з позовом до ТОВ і поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором та договором поруки.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, укладені після 7 квітня 2014 року, є нікчемними відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки відповідач зареєстрований у м. Донецьку – на тимчасово окупованій території.
Суди зазначили, що правочини із суб’єктом господарювання, місцезнаходження якого – тимчасово окупована територія, є нікчемними, а отже не можуть бути належною правовою підставою для заявлених вимог. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) або застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України).
Крім того, суди встановили, що порука припинилася, зокрема у зв’язку зі змінами зобов’язання без належної згоди поручителя та нікчемністю відповідних додаткових угод.
КГС ВС зазначив, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню з урахуванням особливого правового режиму окупації, який охоплює весь період такої окупації. Відповідно, нікчемність правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території, поширюється і на спірні правовідносини.
Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що обрана позивачем правова підстава є неналежною у зв’язку з нікчемністю відповідних правочинів.
Постанова КГС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 905/238/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135155908.
Далее
Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повідомляє, що інформація, яку нотаріус отримує під час вчинення нотаріальних дій, є нотаріальною таємницею та не може розголошуватися без законних підстав.
До нотаріальної таємниці належать відомості про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права й обов’язки, а також інформація, отримана під час звернення до нотаріуса.
Обов’язок зберігати конфіденційність покладається:
У Мін’юсті наголошують, що навіть родинні зв’язки не дають автоматичного права на доступ до таких відомостей. Тому відмова нотаріуса надати інформацію про правочин, укладений чоловіком або дружиною, є законною.
Водночас закон передбачає окремі випадки, коли розкриття інформації допускається.
Зокрема, це можливо у разі:
Також зазначається, що виклик нотаріуса до суду як свідка не означає автоматичного розкриття нотаріальної таємниці. Нотаріус може надати таку інформацію лише:
Довідки про нотаріальні дії та копії документів можуть отримувати лише особи, щодо яких або за дорученням яких ці дії вчинялися. У разі смерті такої особи це право переходить до спадкоємців.
Якщо ж над майном безвісно відсутньої особи встановлено опіку, відповідні документи може отримати опікун у межах своїх повноважень.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Чи є підставою для звільнення за прогул відсутність працівника на робочому місці більше ніж три години за умови недоведення ним виконання трудових функцій поза межами офісу? Встановлення факту відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та недоведеність виконання ним у цей час трудових функцій поза межами робочого місця є підставою для звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
08 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу.
Суть спору:
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював у відповідача на посаді заступника керівника напрямку по Hard Collection, 02.04.2020 його було звільнено за прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для звільнення стала відсутність позивача на робочому місці понад три години 03.03.2020 (з 12:00 до 18:00). Позивач стверджував, що після 12:00 виїхав для роботи з боржниками поза офісом, закінчив її о 16:30, після чого зустрівся зі знайомим у кафе, де виник конфлікт, що змусило його звернутися до поліції. Він вважав звільнення безпідставним, оскільки фактично виконував роботу поза межами приміщення банку. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, поновив позивача на роботі, мотивуючи своє рішення тим, що роботодавець не довів фактичне
ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи, що, на думку суду, свідчило про відсутність вини працівника.
Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що позивач працював у банку понад 15 років і не міг не знати графіку роботи. Крім того, позивач не довів факт виконання службових обов’язків поза межами офісу після 12:00, а факту його перебування в кафе з 14:00 підтверджувався матеріалами перевірки поліції та його власними поясненнями.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду
на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Визначальним є не лише факт відсутності, а й відсутність поважних
причин для цього. Трудова діяльність може здійснюватися як на фіксованому робочому місці, так і в іншому просторі для виконання обов’язків. Однак для кваліфікації відсутності як прогулу необхідно встановити, чи виконував працівник у цей час свої трудові функції. Суди встановили, що факт відсутності позивача на роботі понад три години підтверджений матеріалами службової перевірки та поліції. Позивач не надав доказів того, що він дійсно працював із боржниками у спірний час; натомість було підтверджено його перебування в кафе з 14:00.
Доводи про необізнаність із правилами розпорядку є безпідставними, оскільки посадова інструкція позивача передбачала обов’язок їх виконання, а тривалий стаж роботи в установі підтверджує знання режиму роботи.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі
№ 686/14032/20 (провадження № 61-7414св22) можна ознайомитися за посиланням —
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804710
Джерело: https://court.gov.ua/
