Юридическая Компания

Опубликованоdirector

ВС КЦС: право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування ( спадкова трансмісія).

Опубликовано 9 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС КЦС: право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування ( спадкова трансмісія).

4 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №450/328/15-ц та встановив, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування ( спадкова трансмісія).

Обставини справи

Суди встановили, що за життя особа_5  склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дочці (особа_2), при цьому поклала на неї обов’язок надати її матері (особа_4) право довічного користування цим майном. Особа_4 після смерті особи _5 спадщину в установленому законом порядку не прийняла, оскільки до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла.

Вважаючи себе такою, що прийняла спадщину після померлої особи_5 , особа_4  склала заповіт, за яким на день своєї смерті все своє майно, заповіла своєму синові особі_1.

Особа_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив встановити факт належності спадкового майна на праві власності у розмірі обов`язкової частки за померлою особою_4 після смерті її доньки особи_5 на все спадкове майно.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у задоволенні позову особи_1 відмовлено.

Суд першої інстанції вважав, що особа_4  після смерті дочки особи_5 не встигла прийняти спадщину через те, що до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла, в результаті чого її право на обов`язкову частку було припинено смертю.

Рішенням апеляційного суду Львівської області  рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги особи_1 задоволено.

Особа_2, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, подала касаційну скаргу, яка вмотивована тим, що суд не врахував те, що право на обов`язкову частку не залежить від згоди інших спадкодавців, волі спадкодавця та не пов`язане із спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.

Висновок ВС

Судді ВС підкреслюють, що стаття 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами, та, відповідно до частини третьої цієї статті, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо майно спадкується вищевказаними особами (які вважаються такими, що прийняли спадщину), порядок спадкування і набуті ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то, відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права, на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

ВС наголошує: зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємець не здійснив державної реєстрації права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.

Слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.

ВС звернув увагу, що  стаття 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця.

Згідно із частиною 1 статті 1276 ЦК України, перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині.

Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.

Тому, на думку суддів, право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.

Разом із тим ВС наголошує: якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.

З урахуванням наведеного, ВС дійшов  висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючі обставини справи, ВС скасував  рішення суду апеляційної інстанції і залишив чинним рішення суду першої інстанції.

Далее

Протиправна бездіяльність призводить до причин стягнення моральної шкоди: постанова КАС ВС

Опубликовано 9 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Протиправна бездіяльність призводить до причин стягнення моральної шкоди: постанова КАС ВС

🔥Постанова КАС ВС від 27.11.2019 № 750/6330/17 (К/9901/37372/18):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85964474

Ключові тези:
✔️2. Позивач просив суд:
— визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду на пленарних засіданнях міської ради його заяв про відведення земельних ділянок у власність від 23.03.2017 та від 05.05.2017;
— зобов`язати Чернігівську міську раду розглянути заяви від 23.03.2017 та від 05.05.2017 на наступному пленарному засіданні міської ради та прийняти рішення по суті порушених у заявах питань;
✔️— стягнути з Чернігівської міської ради 10 000 грн. завданої моральної шкоди;
— зобов`язати Чернігівську міську раду надати звіт про виконання постанови суду протягом п`яти після проведення наступного пленарного засідання.
✔️26. Правовим питанням у справі була правомірність дій Чернігівської міської ради щодо не вирішення міською радою клопотань позивача від 23.03.2017 та від 03.05.2017 про надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою на сесії міської ради у формі відповідного рішення.
✔️27. Судами встановлено, що відповідач з метою вирішення клопотань позивача у передбаченій законом формі рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки позивачеві не приймав.
✔️28. Листами Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради надавало лише відповідь ОСОБА_1 про причини з яких запропоновані ним до відведення земельні ділянки не можуть бути надані.
✔️29. Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача, що має місце протиправна бездіяльність, оскільки вирішення клопотань повинно було відбуватись на пленарному засіданні міської ради із прийняттям відповідного рішення.
✔️30. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів та вважає його правильним.
✔️31. Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами. У постанові від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
✔️32. Проте доводи касаційної скарги та заперечень на неї не стосуються перевірки Верховним Судом правильності вирішення судами попередніх інстанцій спору в цій частині. Тим більше, що Чернігівська міська рада виконала судові рішення, надавши звіт про їх виконання, на підтвердження чого представлено рішення Чернігівської міської ради про вирішення клопотань ОСОБА_1 щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою.
✔️✔️33. Скаржник просив стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що не вирішення міською радою у встановленому законом порядку клопотань позивача завдало йому моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
✔️✔️34. Скасовуючи рішення в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо). Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
✔️35. З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, допустив неправильне застосування норм матеріального права.
✔️36. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
✔️37. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною — утверджувати та забезпечувати її права.
✔️38. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
✔️39. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
✔️40. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
✔️41. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
✔️42. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
✔️43. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
✔️44. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
✔️45. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження — емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
✔️✔️46. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
✔️47. Суди встановили, що позивач двічі звертався з клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Про причини неможливості задоволення його клопотань вказувалось в листах-відповідях неналежного органу.
✔️✔️48. Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 гривень позивач пов`язує з не розглядом його клопотань від 23.03.2017 та від 03.05.2017, за якими рішення міська рада прийняла лише внаслідок звернення ОСОБА_1 до суду про визнання такої бездіяльності протиправною. Окрім того, позивач зазначав, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає у нього психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності народних обранців громади, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
✔️49. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
✔️✔️50. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
✔️51. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
✔️✔️52. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
✔️53. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача — органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується — обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
✔️54. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
✔️✔️55. У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, розчарування в діяльності народних обранців громади та додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
✔️56. Відтак, у суду апеляційної інстанції не було підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.
✔️57. Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
✔️58. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
✔️59. Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду першої інстанції, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли їй моральну шкоду. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., проте суд першої інстанції вважав, що справедливим розміром відшкодування є 2000 грн. Присуджена судом першої інстанції сума не є очевидно неспівмірною.
✔️60. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої чи апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.
✔️61. Враховуючи зазначене, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутній факт заподіяння моральної шкоди, але не бачить підстав для визначення її у більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 в цій частині підлягає скасуванню, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.08.2017 — залишенню без змін.

Далее

СУД ПРАВОМОЧНИЙ ЗОБОВ’ЯЗАТИ «КОЛЕГІАЛЬНИЙ ОРГАН ВЛАДИ» ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ КОНКРЕТНОГО ЗМІСТУ: ВС КАС

Опубликовано 9 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

СУД ПРАВОМОЧНИЙ ЗОБОВ’ЯЗАТИ «КОЛЕГІАЛЬНИЙ ОРГАН ВЛАДИ» ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ КОНКРЕТНОГО ЗМІСТУ: ВС КАС

Постанова ВС КАС від 28 листопада 2019 року по справі № 2340/3933/18 (адмін. пров. № К/9901/24517/19):

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування актів, зобов`язання провести розслідування нещасного випадку.

Позивач стверджував, що нещасний випадок трапився під час проходження служби та пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки виконував свої безпосередні службові обов`язки та не порушував службової дисципліни, що підтверджено рішенням суду.

Висновки ВС КАС:
66. Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
67. Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
(…)

Далее

3.12.2019 ВР України ухвалила за основу доопрацьований президентський законопроект: нас чекає новий перелік малозначних справ та касаційні фільтри.

Опубликовано 6 Дек 2019 в Новости | Нет комментариев

3.12.2019 ВР України ухвалила за основу доопрацьований президентський законопроект: нас чекає новий перелік малозначних справ та касаційні фільтри.
Після доопрацювання законопроект №2314 змінився: які норми залишилися в Цивільному процесуальному кодексі, а які — зникли.

3 грудня Верховна Рада ухвалила за основу доопрацьований президентський законопроект, яким змінюється процедура розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ. Відповідний проект закону подано Володимиром Зеленським 25 жовтня, але згодом його текст доопрацювали за участі суддівської спільноти. Наразі на сайті Верховної Ради було розміщено доопрацьований текст законопроекту «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» №2314.

«Судово-юридична газета» проаналізувала зміни до Цивільного процесуального кодексу після доопрацювання.

Розширення переліку малозначних справ

У першій редакції змін до Цивільного процесуального кодексу передбачалося, що до малозначних будуть віднесені справи про захист прав споживачів і про захист честі та гідності.

Втім, у доопрацьованій редакції цей перелік змінився.

В першу чергу звертають на себе увагу зміни до ст. 19 ЦПК, за якими розширюється перелік малозначних справ. Так, до цієї категорії у статті 19 ЦПК будуть відносити:

  • справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто до 210 200 грн, оскільки розмір ПМ з 1.01.2020 року складає 2102 грн);
  • справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 525 500 грн (раніше межею було 500 розмірів ПМ);
  • справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані зі встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
  • справи про розірвання шлюбу;
  • справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 525 500 грн станом на 1.01.2020).

Що стосується пропозиції, яка була в початковій редакції, щодо віднесення до категорії малозначних справ про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, то вона в новій редакції виключена.

Спрощене провадження

У ст. 274 ЦПК уточнюється, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

  • що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про поділ майна подружжя, якщо такі вимоги не пов’язані зі встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
  • в яких ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 525 500 грн.

Порядок оголошення відводів суддям

Щодо відводів та самовідводів суддів, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду за 3 робочі дні (або раніше) до наступного засідання, то вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. (Тобто прибирається норма щодо зупинення провадження у справі. — Прим. ред.)

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дня до наступного засідання, то така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Уточнюються строки розгляду питань про відвід.

Так, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду — не пізніше 10 днів з дня надходження заяви про відвід).

Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Уточнюються норми про відвід суддям Великої Палати Верховного Суду.

Так, питання про відвід судді ВП ВС не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

Щодо заходів забезпечення позову (ст. 150 ЦПК), то уточнюється, що встановлення обов’язку вчинити певні дії можливе лише стосовно спорів, що виникли із сімейних правовідносин.

Окрім того, з переліку заходів виключається «передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору».

Водночас в редакції №2 переглянуто пропозицію щодо виключення пункту 10 щодо «інших заходів». Так, замість повного виключення «інших заходів», як це було в редакції №1 (яку Комітет пропонував спочатку), пропонується визначити, що забезпечення позову допускається «іншими заходами у випадках, передбачених законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою».

До того ж стаття 150 доповнюється п. 11, за яким не допускається вжиття заходів забезпечення позову, що мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну процедуру.

Вимоги до заяв, що подаються на стадії виконання судового рішення

До заяви, скарги чи клопотання, які подаються на стадії виконання судового рішення, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи.

Відкриття провадження у справі

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви (зміни до ст. 187 ЦПК).

Закриття провадження у справі

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також розтлумачити позивачу наявність у нього права протягом 10 днів звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК.

Право апеляційного оскарження

В ч. 2 статті 352 ЦПК уточнюється, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

При цьому в ст. 353 з переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, виключається ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Разом з тим до переліку додається ухвала щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з’ясовує питання про склад учасників судового процесу. Пункт в редакції №2 доповнюється тим, що при встановленні, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, суд залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Підстави для скасування судового рішення

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Підстави для скасування ухвали суду і направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю

З ЦПК виключається стаття 380, за якою суд апеляційної інстанції міг скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі та прийняти постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Закриття судом апеляційної інстанції провадження

Далі в редакції №2 відкореговано ч. 4 ст. 377 ЦПК: «У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК суд за заявою позивача, поданою протягом 10 днів з дня вирішення питання про закриття провадження у справі, у порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

У випадку існування підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору».

Право касаційного оскарження

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, будуть мати право подати касаційну скаргу також і на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

«Касаційні фільтри»

Йдеться про ч.  2 ст. 389 ЦПК, яка регулює підстави для касаційного оскарження. Так, наразі вона передбачає, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Тепер ця частина 2 прописана наступним чином:

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

  1. Якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку;
  2. Якщо скаржник вмотивовано обґрунтує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
  3. Якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
  4. Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Разом з тим, на відміну від редакції №1, у редакції №2 відсутній наступний пункт серед підстав касаційного оскарження (його перенесли до статті щодо виключних обставин): «У разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до суддів, які входили до складу колегії суддів апеляційної інстанції, яка переглядала справу, судове рішення у якій оскаржується, за дисциплінарний проступок, вчинений у зв’язку із розглядом такої справи».

Не підлягають касаційному оскарженню

У п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК, порівняно з редакцією №1, уточнюється, що не підлягатимуть касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів ПМ, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки такої особи було прийнято безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Форма і зміст касаційної скарги

У статті 392 ЦПК вказується, що у касаційній скарзі обов’язково мають бути зазначені підстави, на яких подається касаційна скарга «з визначенням передбачених ст. 389 цього Кодексу підстав».

У касаційній скарзі, залежно від підстав подання, має бути зазначене обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС обґрунтування, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відкриття касаційного провадження вирішується колегіально

Питання про відкриття касаційного провадження (ст. 394 ЦПК) буде вирішуватися не суддею-доповідачем одноособово, а колегією у складі трьох суддів. Відповідно і питання про відмову у відкритті провадження має ухвалити колегія, а не сам суддя-доповідач.

Ця норма є відмінною від тієї редакції, яка була подана до парламенту спочатку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Окрім того, уточнюється, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Збільшено строки для вирішення питання про залишення касаційної скарги без руху — з 10 до 20 днів.

Уточнюється, що питання про відкриття касаційного провадження вирішується протягом 20 днів (зараз — 10) з дня надходження касаційної скарги. Окрім того, в ухвалі про відкриття касаційного провадження має бути зазначена підстава (підстави) його відкриття.

Закриття касаційного провадження

У п. 4 ст. 1ст. 396 ЦПК у новій редакції додається, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При цьому суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 ЦПК, а також у випадку необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, який був викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

Зі статті 411 ЦПК з переліку підстав для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду виключається п. 7, а саме — виключається така підстава, як розгляд судом у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підстава для скасування та направлення справи на новий розгляд

В редакції №2 відкореговано ч. 3 статті 411 ЦПК.

Так, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Передача справа за підвідомчістю

Також уточнюється ч. 4 ст. 414 ЦПК. Так, у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача, поданою протягом десяти днів з дня вирішення питання про закриття провадження у справі, постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. У випадку існування підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого належить вирішення спору.

Дисциплінарне стягнення — виключна обставина

Факт застосування дисциплінарного стягнення до судді як підстава перегляду в редакції №2 не зник зовсім, а перемістився в іншу статтю.

Так, частина 3 статті 423 доповнена пунктом 4 щодо підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами такого змісту: «У разі ухвалення органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, рішення про застосування дисциплінарного стягнення до судді (суддів, які входили до складу колегії суддів), який (які) розглядав (розглядали, переглядали) справу, за дисциплінарний проступок, який призвів до неправильного вирішення спору по суті».

Слід звернути увагу, що відповідну заяву про перегляд за цією обставиною має право подати учасник справи, за заявою якого ухвалено рішення у дисциплінарній справі, протягом 30 днів з дня ухвалення остаточного рішення про застосування дисциплінарного стягнення до судді (суддів, які входили до складу колегії суддів).

Відповідна заява подається до суду, який ухвалив рішення.

За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується.

Також відкореговано абзац перший підпункту 15.10 підпункту 15 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК:

«15.10) у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 — 9, 11, 14 — 16, 20, 22, 23, 37 — 39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) — до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали».

Далее

Уряд ухвалив низку рішень для бізнесу та скасував 76 застарілих актів

Опубликовано 6 Дек 2019 в Новости | Нет комментариев

Уряд ухвалив низку рішень для бізнесу та скасував 76 застарілих актів

4 грудня 2019 року КМУ схвалив низку рішень на користь бізнесу, розроблених BRDO за підтримки Міністерства економіки, торгівлі та с/г, в рамках другого «дерегуляційного» Кабміну нового складу. 

Про це йдеться у пресрелізі BRDO.

За підсумками засідання скасовано 76 застарілих актів, схвалено низку рішень на користь бізнесу, а також затверджено оновлені плани заходів та дій із дерегуляції господарської діяльності, покращення інвестиційного клімату та підвищення позицій України в рейтингу Doing Business. За умови виконання плану, прогнозоване зростання у рейтингу DB 2021 підніме країну до топ-30. Протягом кількох років, також прогнозується зростання за кожним із компонентів рейтингу.

Уряд прийняв надважливі рішення для лісогосподарської галузі, які чекали свого затвердження більше 3-х років. Це — моніторинг внутрішнього споживання лісоматеріалів на основі єдиної державної системи електронного обліку деревини (ЕОД) та запровадження пілотного проекту прореалізації деревини через систему «Прозорро.Продажі». Впровадження цих рішень дозволить ефективно контролювати законність походження деревини, ліквідувати незаконні рубки і створить умови для знищення тіньового ринку, що сьогодні складає близько 30%. Таким чином, держава зможе вести повноцінний облік деревини, а додаткові надходження до бюджету країни від запровадження ЕОД складуть до 150 млн грн щороку.

Окрім того, важливою ініціативою стало ухвалення Постанови КМУ щодо запуску пілотного проекту із доступу приватних перевізників на ринок вантажних залізничних перевезень. Державна монополія у сфері вантажних перевезень залізничним транспортом не здатна ефективно задовольнити логістичні потреби виробників. Відтак, вихід на ринок приватних компаній дозволить залучити додаткові інвестиції у галузь, підвищити середньодобову швидкість руху, прискорити відвантаження продукції, а отже — збільшити обсяги виробництва та підвищити конкурентоздатність українського виробника.

Окрім того, за підсумками засідання скасовано використання бланків ліцензій єдиного зразка, регламентовано вимоги до шумового випромінювання обладнання, а також внесено зміни до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зокрема, скасовано обов’язковість ведення книги відгуків та пропозицій на АЗС.

Також скасовано подвійні вимоги до порядку визначення вартості послуг з проведення оцінки відповідності стандартам технічних регламентів, визначено процедуру позбавлення еталону статусу національного і оптимізовано процедуру закупівлі обладнання для виготовлення офіційних документів.


Далее

Оценка недвижимости по новому, автоматически. Подробности далее.

Опубликовано 6 Дек 2019 в Новости | Нет комментариев

Оценка недвижимости по новому, автоматически. Подробности далее.

Верховная Рада приняла во втором чтении законопроект №2047-д, который ликвидирует так называемые площадки Яценко. С 1 января 2020 года оценка объектов недвижимости будет осуществляться автоматически.

«За» проголосовали 338 народных депутатов.

В законопроекте речь идет об электронных площадках «Реестр оценки», «Оценка.online», «Экспресс-оценка» и «Профессиональная оценка» , через которые оценщики и нотариусы обязаны подавать отчеты об оценке недвижимости в Единую базу. Услуга платная, цена колеблется от 680 до 1800 грн за одну операцию.

С 1 января 2020 года упрощается модель оценки объектов недвижимости. У граждан будет возможность получить справку о автоматической оценке объекта недвижимости из Единой базы Фонда госимущества без привлечения оценщика.

Раньше это можно было сделать только через оценщика. Теперь он понадобится только тогда, когда гражданин не согласится с оценкой, сформированной автоматически.

Вводится порог на оценку, которую осуществляет оценщик. Так, стоимость объекта недвижимости не может отличаться на 25% больше или меньше суммы, которую определяет Единая база.

Нотариусы должны получить право бесплатного доступа к базе для проверки данных об оценке недвижимости. Оплата за формирование справок предлагается в размере 2,5% прожиточного минимума, а за регистрацию отчетов об оценке и информации из них в базе – 10%.

Отметим, что авторизованные электронные площадки появились в конце 2017 года во время принятия госбюджета на 2018 год.

 

Далее

ВС/КЦС: Виселення з квартири, ЧАСТКА у якій придбана за іпотечний кредит є НЕМОЖЛИВИМ (ВС/КЦС № 295/4514/16-ц від 10.10.2019)

Опубликовано 5 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС/КЦС: Виселення з квартири, ЧАСТКА у якій придбана за іпотечний кредит є НЕМОЖЛИВИМ (ВС/КЦС № 295/4514/16-ц від 10.10.2019)
Далее

Законы о планировании строительства и ремонта дорог опубликовали в «Голосе Украины»

Опубликовано 4 Дек 2019 в Новости | Нет комментариев

Законы о планировании строительства и ремонта дорог опубликовали в «Голосе Украины»

В «Голосе Украины» опубликовали закон «О внесении изменений в закон Украины «Об источниках финансирования дорожного хозяйства Украины» относительно внедрения среднесрочного планирования развития и содержание автомобильных дорог общего пользования» №282-IX, который Верховная Рада Украины приняла в целом 12 ноября.

Документ отменяет согласования с комитетом Верховной Рады по вопросам бюджета перечней объектов строительства, реконструкции, капитального и текущего среднего ремонта автомобильных дорог.

Согласно закону, Кабинет министров утверждает Государственную целевую экономическую программу развития автомобильных дорог общего пользования государственного значения на определенный период с перечнем дорог, на которых запланированы работы по строительству, реконструкции, капитальному и текущему среднему ремонту, с указанием объемов и источников финансирования таких путей в разрезе балансодержателей. Перечень объектов строительства, реконструкции и ремонта автомобильных дорог, составленный в соответствии с этой программой, должен утверждаться Кабмином ежегодно.

Документ также предусматривает предоставление субвенции из государственного бюджета Украины местным бюджетам на финансирование, в том числе, проектно-изыскательских, научно-исследовательских работ, функционирования информационно-аналитических систем, паспортизации технического надзора, обследования состояния дорог, в частности, привлечение инженера-консультанта.

В «Голосе Украины» также опубликовали закон «О внесении изменений в Бюджетный кодекс Украины относительно внедрения среднесрочного планирования развития и содержания автомобильных дорог» №283-IX, который парламент принял также 12 ноября. Этот документ вводит в Бюджетный кодекс понятие среднесрочного обязательства по типовым договорам на строительство, реконструкцию, ремонт и эксплуатационное содержание автомобильных дорог.

Согласно закону, по бюджетным программам, осуществляемым с использованием средств Государственного дорожного фонда, распорядители бюджетных средств имеют право брать бюджетные обязательства сверх фактические поступления специального фонда в рамках предельных показателей расходов, предусмотренных законом о госбюджете, и прогнозных показателей, определенных в Бюджетной декларации на среднесрочный период.

Напомним, президент Украины подписал законы о планировании строительства и ремонта дорог во вторник, 3 декабря. 

Далее

Сроки введения программных РРО

Опубликовано 3 Дек 2019 в Новости | Нет комментариев

Сроки введения программных РРО

Когда налогоплательщики смогут получить возможность пользоваться бесплатным программным РРО от ГНС, рассказали налоговики на своей странице в facebook.

1 января 2020 года ГНС предоставит бесплатное программное РРО для тестирования. Оно не будет совершенным, его презентуют чтобы его протестировать и внести коррективы.

9 апреля 2020 года пользователи смогут пользоваться программным РРО, в качестве альтернативы классическим.

01.10.2020 года — расширяется перечень видов деятельности, по которым ФОПы 2-4 групп применяют РРО, в частности, подпадают следующие виды деятельности:

  • реализация товаров (предоставление услуг) через сеть Интернет;
  • реализация технически сложных бытовых товаров, подлежащих гарантийному ремонту;
  • реализация лекарственных средств, изделий медицинского назначения и предоставление платных услуг в сфере здравоохранения;
  • реализация ювелирных и бытовых изделий из драгоценных металлов, драгоценных камней, драгоценных камней органогенного образования и полудрагоценных камней;
  • розничная торговля подержанными товарами в магазинах;
  • рестораны, кафе, рестораны быстрого обслуживания, кроме продажи воды, молока, кваса, масла и живой рыбы из автоцистерн, цистерн, бочек и бидонов; блюд и безалкогольных напитков в столовых и буфетах общеобразовательных учебных заведений и профессионально-технических учебных заведений во время учебного процесса;
  • турагенства и туроператоры;
  • гостиницы и подобные места временного размещения;
  • реализация текстиля (кроме реализации за наличные средства на рынках), деталей и принадлежностей для автотранспортных средств.

1 января 2021 года обязаны использовать РРО ФОПы-единщики 2-4 группы.

Также с этого дня повышаются лимиты дохода плательщиков единого налога с 1,5 млн грн. до 2,5 млн грн.

Далее

ВС: Час навчання у ВНЗ не зараховується до вислуги років при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років

Опубликовано 3 Дек 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

ВС: Час навчання у ВНЗ не зараховується до вислуги років при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років

Час навчання у ВНЗ не зараховується до вислуги років при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом до Головного управління Національної поліції у зв’язку з незарахуванням часу навчання позивача у вищому навчальному закладі до стажу служби в поліції.

Позивач просив зобов’язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції час навчання у вищому навчальному закладі, який дає право для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, визначення тривалості додаткової оплачуваної відпустки.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги. З цими рішеннями не погодився Верховний Суд, вказавши на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували для вирішення спору положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», оскільки вона прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме для призначення пенсій.

Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», у якій встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції і який, зокрема, не містить положень щодо часу навчання у ВНЗ.

Постанова Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19 (адміністративне провадження № К/9901/18945/19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85774425.

Далее