Юридическая Компания

Главная

Право на шлюб неповнолітнім особам.

Опубликовано 27 Окт 2020 в Главная | Нет комментариев

Право на шлюб неповнолітнім особам.

Згідно із законодавством України, важливою умовою для реєстрації шлюбу є досягнення особами, які бажають одружитися, шлюбного віку – 18 років.

Однак, відповідно статті 23 Сімейного кодексу України, передбачена можливість  створити сімю у більш ранньому віці – з 16 років.

За правилом ч. 2 цієї статті за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Відмітимо, що Сімейний кодекс України в редакції від 2002 року дозволяв отримати такий дозвіл на укладення шлюбу із 14 років. Таке посилання на 14-річний вік містить і роз’янення Пленуму ВСУ.

Відповідно до роз’яснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» заява про надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб (ст. 23 СК України) повинна розглядатися судом в окремому провадженні за участі в справі  одного або обох батьків (усиновлювачів) неповнолітньої дитини, піклувальника, особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інших заінтересованих осіб.

Але, 15.03.2012 року внесено зміни до Сімейного кодексу України, яким право на шлюб дозволено із досягненням 16-річчя.

Таким чином, справи про надання права на шлюб суд розглядає у порядку окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб.

Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.

Право на шлюб чоловіка та жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

За даними Мін’юсту, за 9 місяців 2020 року право на шлюб отримали 486 неповнолітніх осіб.

 З них 472 жінки та 14 чоловіків. У міській місцевості право на шлюб отримали 210 осіб, у сільській – 276.  

Зазначається, що чіткого переліку підстав для надання неповнолітнім права на шлюб законодавчо не визначено.

Втім, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку; вагітність неповнолітньої; народження у неповнолітньої особи дитини.

Для реєстрації шлюбу з неповнолітніми, окрім рішення суду, що набрало законної сили необхідно надати наступні документи:

паспорт громадянина України (громадяни інших країн повинні мати при собі паспорт та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою);

якщо наречені раніше перебували у шлюбі – то документ про припинення попереднього шлюбу (такий документ, виданий в іноземній державі, повинен бути відповідним чином легалізований або апостильований з перекладом на українську мову та нотаріально засвідчений).

Якщо Вам необхідно підготувати заяву про отримання дозвілу на укладення шлюбу/отримання право на шлюб, звертайтесь за контактними телефонами:

097-754-79-48; 068-124-25-85; 048-701-88-71; 063-95-69-854

або до офісу компанії: м. Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9

Далее

Порядок і підстави звернення громадян до суду під час реалізації ними виборчих прав.

Опубликовано 30 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Порядок і підстави звернення громадян до суду під час реалізації ними виборчих прав.
Відповідно до ст. 38 Конституції України, громадяни України мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Конституцією України визначено, що право голосу на виборах мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.

Участь громадян України у виборах є добровільною. Голосування на виборах є таємним. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.

З метою захисту своїх виборчих прав громадяни можуть звертатися до суду. Згідно з п.5 ч.1 ст.17 КАС України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.

На підставі ст. 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України» дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

Згідно ст.172 КАС України, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ст.173 КАС України, виборець має право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб.

Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Днем подання позову вважається день фактичного отримання позовної заяви судом.

Далее

Виконавчий напис нотаріуса. Як скасувати виконавчий напис нотаріуса.

Опубликовано 28 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Виконавчий напис нотаріуса. Як скасувати виконавчий напис нотаріуса.

За консультацією до Юридичної компанії-Лєгал останнім часом звертаються  із питанням як скасувати виконавчий напис нотаріуса, вчинений по кредитному договору.

У зв’язку із чим ми вирішили підготувати дану статтю.

Вчинення виконавчих написів дозволяє банкам, кредитним установам значно прискорити процедуру стягнення кредитних коштів, оскільки виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі є виконавчим документом, на підставі якого відкривається виконавче провадження!

Строк оскарження виконавчого напису становить 3 роки з моменту вчинення, або з моменту, коли позичальник офіційно дізнався про вчинення виконавчого напису. Як правило з моменту повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Варто знати, що оскарження виконавчого напису нотаріуса не перериває строк позовної давності по кредиту, тобто це абсолютно самостійні, не залежні один від одного справи.

Що таке виконавчий напис?

Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Слід зазначити, що відповідно до ст.18 Цивільного кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Далее

Стягнення заборгованості по Заяві на отримання кредитної картки. Законно чи ні?

Опубликовано 21 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Стягнення заборгованості по Заяві на отримання кредитної картки. Законно чи ні?

Останнім часом Банки масово звертаються із позовними заявами про стягнення заборгованості із осіб, які відкривали кредитну лінію шляхом оформлення кредитної картки в банківській установі.

Так, клієнт Банку, в свій час, заповнив бланк заяви на виготовлення кредитної картки з певним лімітом, отримав кошти, а надалі, виявилось, що він, начебто, підписав договір приєднання про надання банківських послуг та повинен повернути грошову суму банку із нарахуванням відсотків, незрозуміло яким чином визначених.

Як правило, у позові, Банк, як обгрунтування своїх вимог, зазначає наступне: що підписуючи Заяву на отримання кредитної картки, відповідач надав згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифи банку», що в цілому є змішаним договором та підтверджує укладення Договору про надання банківських послуг.

Що робити в такому випадку? Погоджуватись та сплачувати, чи йти до суду та заперечувати?

Пояснюємо далі.

В першу чергу, визначимось із правовою природою  заяви на отримання кредитної картки.

За загальним правилом, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Далее

Як визначити строк позовної давності по кредиту.

Опубликовано 4 Сен 2020 в Главная | Нет комментариев

Як визначити строк позовної давності по кредиту.

Дуже часто трапляється, що Банки звертаються із позовними вимогами до позичальника про стягнення заборгованості по кредитним зобов’язанням із пропущенням строку позовної давності.

Позовну давність можливо застосувати тільки по заяві сторони по справі, суд не має право самостійно застосовувати такі строки.  

Відповідно до ст.267 ЦПК України, — позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання — письмового чи усного.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, у постанові ВС від 26 червня 2018 року, справа № 522/15385/14-ц.

Як визначити чи сплив строк позовної давності по вашому кредиту, на прикладі отримання кредиту у вигляді оформлення кредитної картки з певним кредитним лімітом, допоможемо зрозуміти у даній статті.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Проаналізувавши умови кредитного договору та зміст зазначених правових норм, можна дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі — не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року (справа 6-95цс14).

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі — зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Нагадуємо, що жодна кредитна історія є унікальною, і для того, щоб зрозуміти, яку правову стратегію вибрати саме по вашій справі, рекомендуємо звертатись до адвокатів по кредитним спорам.

Якщо Вам необхідна консультація чи правова допомога або комплексне ведення справи у суді, звертайтесь до офісу компанії: м.Одеса, Адміральський проспект, 25, Юридична компанія-Лєгал

Або за телефонами: 701-88-71; 097-754-79-48; 068-124-25-85

Адвокат Л.Я. Єфімова

Далее

Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

Опубликовано 7 Авг 2020 в Главная | Нет комментариев

Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

Судовий наказ — форма судового рішення, запроваджена Цивільним процесуальним кодексом України, про стягнення з боржника грошової суми або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Судовий наказ є зручним механізмом для:

  • стягнення з роботодавця нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати;
  • компенсування понесених витрат  на  проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
  • стягнення суми боргу за оплату житлово-комунальних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості;
  • присудження аліментів на дитину в розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей- однієї третини, на трьох і більше дітей – половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
  • стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідності залучення інших заінтересованих осіб;
  • повернення вартості товару  неналежної  якості,  якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
  • вимога до юридичної або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В таких  випадках  законом надано право звернутись до суду з вимогами, наведеними вище, із заявою про видачу судового наказу.

Важливо: враховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізований як в позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, подача заяви про видачу судового наказу  перериває позовну давність.

Судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Тобто має подвійну правову природу. Така його подвійна правова природа є винятком із загального правила та визначена необхідністю захисту безспірних прав стягувача у спрощеному порядку на підставі безспірних доказів.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень, порядок його видачі здійснюється за наказним провадженням, регламентованим ЦПК.

Але, що робити, якщо наприклад, судовий наказ видали у відношенні Вас, але  Ви з ним не згодні.

Далее