Раніше Велика палата Верховного суду зробила висновок про необхідність сплатити судового збору при оскарженні штрафів за порушення ПДР (Провадження № 11-1287апп18). Це стало своєрідним обмеженням доступу громадян до правосуддя. Оскільки, для прикладу, за оскарження в суду штрафу у розмірі 170 грн. потрібно було сплатити 440 грн. судового збору.
За таких умов водієві було «дешевше» сплатити штраф, ніж оскаржувати його до суду, навіть якщо цей штраф був виписаний без жодних порушень ПДР. В свою чергу працівники поліції розуміючи обмеження доступу до правосуддя, могли виписати штраф за порушення ПДР без наявних на те підстав.
На сьогодні у Верховній раді зареєстровано законопроект №3424, яким передбачається звільнення від сплати судового збору у зв’язку з оскарженням штрафів ПДР.
Якщо зазначений законопроект буде ухвалено Верховною радою, водії зможуть знову отримати доступ до правосуддя та «безкоштовно» звертатися до суду за захистом від неправомірних дій працівників поліції.
Далее
Далее
Відсутність у запиті поряд з викладенням фактичних обставин відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному в податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 807/1650/16.
Обставини справи
Фізична особа – підприємець звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, у якому просив: визнати недійсною податкову консультацію від 18 жовтня 2016 року; зобов`язати ГУ ДФС у Закарпатській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків адміністративного суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано недійсною податкову консультацію ГУ ДФС у Закарпатській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідно норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.
Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акта ненормативного характеру – податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Як убачається з матеріалів справи, у своєму запиті на отримання індивідуальної податкової консультації позивачем сформульовано питання: про наявність у ФОП права та правомірність віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених фізичною особою – підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються у його господарській діяльності; та чи ФОП має право на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених фізичними особами – підприємцями, платниками ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності.
Проте колегія суддів звертає увагу, що такий запит позивача не містить чітко сформульованого питання про застосування конкретної норми права, а також не містить викладення фактичних обставин, для врегулювання яких необхідне застосування такої конкретної норми права.
Крім того, позивачем не було конкретизовано й періоду, в якому виникли фактичні обставини, щодо яких порушується питання про роз’яснення застосування норм податкового законодавства.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДФС у Закарпатській області було надано позивачу консультацію від 18 жовтня 2016, у якій роз`яснено загальні норми податкового законодавства щодо порядку формування податкового кредиту та можливості реалізації права на отримання бюджетного відшкодування.
При цьому оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить фактичних обставин та висновків про застосування конкретної норми права для їх регулювання, а тому відсутні обставини, які підлягають судовій оцінці на предмет відповідності чи суперечності консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Враховуючи викладене, є цілком об`єктивним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у запиті поряд з викладенням фактичних обставин, відомостей про період правового регулювання, щодо якого запитується надання консультації, виключає можливість надання судом оцінки викладеному в податковій консультації з урахуванням чинних норм права у відповідному періоді.
Далее
Велика Палата Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц вирішила виключну правову проблему щодо грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті.
Питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду поставила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему.
Її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки невизначеність у судовій практиці щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України до випадків порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, не може сприяти динамічному розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень.
Тому колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду (постановах колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2019 року у справі № 910/15951/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15714/18, постанові Великої Палати від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19)).
Висновки ВП ВС
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті – гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
ВП ВС також підкреслила, що у цій справі висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь позивача інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
Далее
Банки з 1 вересня зобов’язані вчасно повідомляти клієнтів про встановлення, збільшення чи зменшення кредитних лімітів. Це зазначено в постанові НБУ про розкриття повної інформації про послуги в рекламі та на вебсайтах банків, повідомляє пресслужба Національного банку України.
До Нацбанку звертаються громадяни щодо «неправдивого» смс-інформування: коли банк надсилає клієнтам повідомлення про залишок на рахунку, який сформований не лише з власних коштів, а ще й з кредитного ліміту.
«Клієнти не розуміють, скільки фактично коштів залишилося на рахунку, й можуть скористатися кредитними коштами, навіть не усвідомлюючи цього. Банки будуть зобов’язані чітко інформувати про суму коштів на поточному рахунку та окремо про розмір кредитного ліміту картки», – йдеться у повідомленні.
Далее
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Зобов’язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом — шкодою.
У ч. 4 ст. 1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Умовою застосування ч. 4 ст. 1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням з огляду на наявність волі власника.
У справі, яку переглядав Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про наявність підстав для притягнення власника автомобіля до відповідальності за шкоду, завдану позивачам іншою особою – володільцем авто, а тому зробили помилковий висновок про відповідальність власника.
Верховний Суд зауважив, що у цій справі позовних вимог до особи, яка завдала шкоду, заявлено не було, тому немає підстав для задоволення позову внаслідок його пред’явлення до неналежного відповідача.
Постанова Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 456/881/17 (провадження № 61-470св20) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90905819.
Договір про готельне обслуговування пропонують доповнити новою послугою, що зобов’яже заклади готельної інфраструктури України при вселенні громадян з домашніми тваринами (собаками та котами) розміщати їх в номерах разом.
Це передбачає законопроект від 17.08.2020 №3992 «Про внесення змін до статті 22 Закону України «Про туризм» (щодо готельних послуг, пов’язаних з домашніми тваринами проживаючих)», повідомляє «Закон і Бізнес».
Від хазяїна, згідно проекту, вимагатимуть ветеринарне свідоцтво з відміткою про вакцинацію тварини проти сказу. Також обов’язковим буде дотримання правил проживання та поводження з тваринами в готелях та інших об’єктах туристичної інфраструктури.
Згідно законопроекту Кабінет Міністрів України має розробити та затвердити правила проживання та поводження з тваринами в готелях та інших об’єктах туристичної інфраструктури, які будуть обов’язкові до виконання на всій території України.
На думку авторів законодавчої ініціативи, це унеможливить порушення прав власників домашніх тварин при заселенні та проживанні в закладах готельної інфраструктури країни.
Как он пояснил на заседании правительства, «Инспекцию по вопросам подготовки и дипломирования моряков, наконец, ликвидируют как лишнюю надстройку».
Как отмечается в пояснительной записке, деятельность Инспекции по вопросам подготовки и дипломирования моряков, созданной согласно с постановлением КМУ № 83 от 2001 года, по выполнению функций, которые законодательными актами отнесены к полномочиям Госслужбы морского и речного транспорта, противоречит законодательству.
Теперь именно Морская администрация будет заниматься:
В Министерстве цифровых трансформаций сообщили о том, что завершено общественные обсуждения проекта Концепции развития искусственного интеллекта в Украине.
Напомним, в начале 2020 года Минцифры создало экспертный комитет по вопросам развития сферы искусственного интеллекта. В состав комитета входят представители бизнеса, украинских и зарубежных IТ-компаний, сферы здравоохранения и медицины.
В обсуждении приняли участие 27 представителей научных, общественных, деловых кругов Украины, а также 150 специалистов отраслевой бизнес-среды. Концепция станет отправной точкой для дальнейшего законодательного и технологического развития отрасли.
Отметим, что о внедрении ИИ в судебную систему в Концепции речь также идет (ранее министр юстиции Денис Малюська выступил с подобным предложением).
Так, этому вопросу посвящен целый раздел:
«Напрям 8: Правосуддя
Використання технологій ШІ у сфері юриспруденції та здійснення правосуддя з кожним роком стає все більш поширеним у світі, оскільки вони дозволяють ефективно вирішувати актуальні проблеми правозастосування, такі, як швидкий, дешевий та зручний доступ до правосуддя та його оперативність.
Розвиток та впровадження ШІ у судові системи провідних країн світу викликали необхідність виробити єдині принципи і правила його використання – Етичну хартію по використанню штучного інтелекту в судовій системі та її середовищі (European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment, далі – Хартія).
Українська держава, яка сьогодні робить великі кроки на шляху до модернізації процесів державного управління та правосуддя, повинна активно залучати ШІ у сферу правозастосування із безумовним дотриманням принципів, встановлених Хартією:
Розвиваючи вже існуючі технології у сфері правосуддя (ЄСІТС, Електронний суд тощо), їх слід посилити впровадженням ШІ у таких напрямках:
Также в тексте предложений содержится упоминание о необходимости завершить процесс по созданию Высшего спецсуда по вопросам интеллектуальной собственности: «Надати правовласникам додаткові гарантії захисту прав на інтелектуальну власність від недобросовісного захоплення, в тому числі шляхом заборони реєстрації об’єктів інтелектуальної власності громадянами, завершення процесу створення спеціалізованого суду, який розглядає справи у спорах у сфері захисту інтелектуальної власності».
С проектом Концепции и отчетом о результатах публичного обсуждения можно ознакомиться по ссылке.
Далее
Квартири і будинки кредитних боржників не мають права захоплювати без спеціальної ухвали суду про проникнення у житло і усунення перешкод у користуванні майном. Ні банкіри, ні колектори, котрі стягують житло після неповернення боргів по іпотеці, не можуть цього робити.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №2-23/2008 після того, як особа виграла відповідний позов у Європейському суді з прав людини, передає ubr.ua.
«Стаття 30 Конституції України передбачає, що проникнення у житло допускається не інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках або, зокрема, з метою рятування майна законом може передбачатися інший порядок проникнення у житло», — наголошується у висновку ВП ВС.
Банкіри і колектори зазвичай плутають два поняття — стягнення застави і проникнення на територію позичальника. Верховний Суд зараз їх чітко розмежував.
Кредитори і колектори повинні мати, окрім постанови суду про стягнення об’єкта нерухомості за проблемним кредитом, ще й постанову суду про проникнення в житло і усунення перешкод у користуванні майном. Захоплюючи житло боржників без такої постанови, банкіри і колектори порушують закон.
Далее
