У «спящих» (неработающих) физлиц-предпринимателей осталось несколько недель, чтобы подать заявления в Государственную налоговую службу и добиться списания долгов по единому соцвзносу, которые возникли с 1 января 2017 года по 3 июня 2020 года. Крайний срок — 31 августа 2020 года, пишут профильные СМИ.
На списание долгов могут рассчитывать ФЛП (ФОП — укр.) на общей системе налогообложения, а также те, что осуществляют независимую профессиональную деятельность.
Реальная возможность подать заявления и провести списания долгов по ЕСВ у неработающих предпринимателей появилась только с сегодняшнего дня, 10 августа 2020 года — когда вступил в силу закон №786, принятый в прошлом месяце. Он решил проблему с юридическими несостыковками, возникшую в июне.
Списания должны были заработать с 3 июня (по закону №2464), однако фактически этого не произошло, поскольку им не был в полной мере выписан вопрос подачи в ГНС соответствующих заявлений. Региональные Налоговые давали свои разъяснения на этот счет, пытаясь урегулировать проблему. Однако в итоге ее решил лишь новый закон. Теперь бизнесменам нужно поторопиться, чтобы решить проблему со списаниями налоговых долгов.
При подаче заявлений до 31 августа, списание долгов по ЕС для неработающих ФЛП происходит при условии:
Налоговый орган может отказать в списании долгов по единому соцвзносу в двух случаях:
Як саме можна оскаржити відповідний «лист щастя»:
— в департамент патрульної поліції (без сплати збору) — якщо є очевидні підстави скасувати постанову, наприклад, зафіксовано автомобіль не ваш, або за кермом сиділо особа, зазначена в якості водія в вашому кабінеті, а лист прийшов вам;
— в суд (судовий збір 420,40 грн, який буде повернений в разі виграшу) — якщо ви хочете оскаржити постанову з підстав, що, по-перше, за кермом сиділи не ви, але в кабінеті водія про це не вказано, чи, по-друге, ви вважаєте, що порушення не здійснювали і камера зафіксувала вас помилково.
У разі судового оскарження, заява подається до місцевого суду за місцем реєстрації позивача або відповідача. Залежно від порушення стратегія може полягати в наступному:
використання як доказ відео і фото з порталу bdr.mvs.gov.ua;
витребування сертифікатів та свідоцтва про перевірку на камеру, яка зняла порушення;
якщо за кермом не сиділи ви — посилатися на рішення Конституційного суду 22.12.2010 р, в якому йдеться про персональну відповідальність порушника.
Зазначимо, що наразі штрафи в Україні за перевищення швидкості такі:
перевищення ліміту більше, ніж на 20 км/год — 255 гривень;
перевищення на 50 км/год і більше — 510 гривень;
перевищення швидкості, що призвело до створення аварійної ситуації — 680 гривень (з можливістю позбавлення прав).
Якщо ви згодні з порушенням, то ліпше заплатити оперативно — у разі плати в десятиденний термін від дати виписаної постанови передбачена знижка 50%
Далее
Ухвалений 16 липня Верховною Радою України проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті (реєстр. № 3640) так і не був підписаний Президентом України.
10 серпня, він був повернутий до парламенту з президентськими пропозиціями. Про це свідчить запис на сторінці законопроекту на сайті Верховної Ради. Текст пропозицій наразі відсутній.
Як відомо, даний законодавчий акт авторства народного депутата Олександра Дубінського був схвалений та відредагований Комітетом ВР з питань фінансів, податкової та митної політики і 349 голосами народних депутатів без обговорення прийнятий відразу за основу та в цілому у сесійній залі. Тим самим мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, продовжений до 1 січня 2022 року.
Правники відразу вказали на популізм, антиконституційність, створення лазівки для недобросовісних боржників і, відповідно, антирекламу для українського інвестиційного клімату.
Зокрема, за даними НБУ, після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у 2014 році більша частина валютних позичальників так і не почала обслуговувати свої кредити. Причому, йдеться про 44 тис. договорів на загальну суму 29 млрд грн.
Правники також вказували, що більш адекватне вирішення проблеми валютних позичальників пропонує Кодекс з процедур банкрутства, одним з розділів якого є банкрутство фізичних осіб. Якщо боржник ініціює таку процедуру, то банки готові прощати всю пеню та штрафи, аби хоча б тіло кредиту закрити.
«За моєю практикою, від суми яка встановлена рішенням суду, банки прощають клієнтам 50-70 відсотків (непоганий такий дисконт на купівлю житла). Раніше банки впирались, тому що була надія легкої наживи, але після 2014 року зрозуміли, що це утопія, і їм вигідніше отримати хоча б тіло кредиту, щоб вийти з цієї боргової ями», — ділиться своїм досвідом приватний виконавець Дмитро Куліченко.
Якщо Президент підпише цей законопроект, то можна розпрощатись з мрією про іпотеку під 10% у вересні, вважає експерт з питань банкрутства Ігор Ніколаєв.
«Одним із визначальних принципів верховенства права є якість та чіткість закону, який нерозривно пов’язаний з його передбачуваністю. Проект закону № 3640 не відповідає цим складовим верховенства права. Причому, від слова «абсолютно». Текст проекту, без огляду на обсяг, містить значну кількість колізій та неузгодженостей», — таку думку висловив адвокат, співавтор Кодексу з процедур банкрутства Юліан Хорунжий.
Зрештою, навіть міністр юстиції Денис Малюська звернувся до Президента України з проханням ветувати даний законопроект, адже обов’язок платити борг і виконувати договірний обов’язок – це базис капіталізму та ринкової економіки, тому відхилення від обов’язку сплачувати борги повинно бути цивілізованим та справедливим.
Очевидно, ця позиція була сприйнята Президентом України.
Далее
Министерство инфраструктуры обнародовало проект Закона «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно урегулирования деятельности по предоставлению услуг по внутренним перевозкам пассажиров на такси и легковыми автомобилями на заказ».
Основные положения законопроекта:
Также законопроектом предложено определить, что водитель такси имеет право:
— двигаться по полосе для движения маршрутных транспортных средств;
— осуществлять бесплатную остановку и стоянку в пределах платных площадок для парковки и на стоянках такси;
— осуществлять посадку и высадку пассажиров на стоянках такси, а также посадку пассажиров на автомобильной дороге, в случае если остановка транспортного средства не запрещена правилами дорожного движения;
— предлагать другим лицам поездку с согласия пассажиров, находящихся в такси.
Министерство инфраструктуры принимает замечания и предложения к законопроекту в течении месяца по адресу: Министерство инфраструктуры Украины, просп. Победы, 14, г. Киев, 01135; е-mail: [email protected], [email protected].
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи справу № 347/576/18 про встановлення факту, що має юридичне значення, сформулював такі висновки.
У судовому порядку відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
У березні 2018 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що з 27 лютого 2017 року він отримує пенсію за віком.
Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області при нарахуванні йому пенсії не врахувало період його роботи з 27 січня 1988 року до 14 липня 1995 року.
Вказував на те, що 17 жовтня 1974 року він прийнятий на роботу до Косівського заводу будматеріалів. 2 вересня 1975 року цей завод був перейменований на ВАТ «Джурівський хімзавод», а в подальшому — на завод «Ватра». 1 лютого 1991 року він був переведений робітником на фабрику «Дударик». 12 січня 1995 року на цій фабриці виникла пожежа, внаслідок якої знищені всі бухгалтерські документи, в тому числі книги наказів та книги з нарахування заробітної плати.
Зазначав, що факт його роботи у період з 27 січня 1988 року до 14 липня 1995 року можуть підтвердити його співробітники.
З урахуванням зазначеного, заявник просив встановити період його роботи з 27 січня 1988 року до 14 липня 1995 року на ВАТ «Джурівський хімзавод» та фабриці «Дударик» для зарахування цього періоду до страхового стажу та перерахунку пенсії за віком.
Рішенням Косівського районного суду від 21 травня 2018 року у складі судді Крилюк М. І. заяву задоволено.
Встановлено заявнику період його роботи з 27 січня 1988 року до 14 липня 1995 року на ВАТ «Джурівський хімзавод» та фабриці «Дударик» для зарахування даного періоду до страхового стажу та перерахунку пенсії за віком.
Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заявника. Також суд першої інстанції врахував, що позасудовим способом неможливо встановити такі факти, що мають юридичне значення, а первинні документи, які б їх підтверджували, не збереглися.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано.
Провадження у справі закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлення факту наявності трудового стажу відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, здійснюється органами Пенсійного Фонду України, а не у судовому порядку.
?Постанова КЦС ВС від 22.07.2020 № 520/11029/14-ц (61-14658св19):
?⚖️Суддя-доповідач: Штелик С. П.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/90784230
⚡Ключові тези:
✔У серпні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі — В/Ч 9997), третя особа — Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, у якому просили стягнути з відповідача кожному по 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2012 року під час здійснення планового польоту з метою охорони державного кордону сталася авіакатастрофа, у якій загинув командир літака майор ОСОБА_2 — син ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 Балансоутримувачем літака, який зазнав авіакатастрофу є В/Ч 9997.
Посилаючись на наявність страждань, пов`язаних із загибеллю сина та батька, дій керівництва військової частини, позивачі просили позов задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 липня 2017 року у складі судді Луняченка В. О. позов задоволено частково.
Стягнуто з В/Ч 9997 на користь ОСОБА_1 500 000 грн та на користь ОСОБА_2 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав належні докази про існування підстав для відмови у відшкодуванні заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди та винність ОСОБА_2 у навмисних діях або грубої необережності, що привели до катастрофи літака. Місцевий суд указав на установлені фактичні обставини справи, наявність страждань, пов`язаних із загибеллю сина та батька, дій керівництва військової частини та вважав розумним і справедливим стягнення на користь ОСОБА_1 (матері загиблого) моральної шкоди у розмірі 500 000 грн, а на користь ОСОБА_2 (сина загиблого) 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу В/Ч 9997 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважав встановленим, що майор ОСОБА_2 , який був командиром літака, не був реабілітований як той, що згідно матеріалів кримінальної справи, під час виконання польоту порушив вимоги норм безпеки польотів, виконуючи політ на висотах, допустив зіткнення літака з земною поверхнею, у результаті екіпаж у кількості трьох осіб загинув. Тобто ОСОБА_2 вчинив порушення правил польотів та правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило авіакатастрофу та підпало під склад злочину, відповідальність за який передбачено статтею 416 КК України, а саме — порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
✔У справі, яка переглядається, предметом позову є стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
З обставин справи слідує, що постановою слідчого прокуратури від 31 жовтня 2012 року кримінальну справу за фактом порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу літака за ознаками злочину, передбаченого статтею 416 КК України закрито на підставі пункту 8 статті 6 ЦПК України в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, у зв`язку з тим, що особа, у діях вбачаються ознаки злочину, померла.
Доказів на підтвердження того, що відносно ОСОБА_2 , який загинув внаслідок авіакатастрофи, була порушена кримінальна справа, проводились будь-які слідчі дії, матеріали справи не містять.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами третьою — п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
✔Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що ОСОБА_2 , який був командиром літака, загинув під час авіакатастрофи, тобто внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким на момент катастрофи на законних підставах володіла В/Ч 9997, та врахувавши, що в ході судового розгляду, відповідач не довів існування підстав для відмови у відшкодуванні шкоди, задіяної джерелом підвищеної небезпеки та винність ОСОБА_2 у навмисних діях або грубої необережності, що привели до катастрофи літака, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 в даній справі.
Визначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд урахував глибину фізичних та душевних страждань сина в наслідок загибелі батька, виходив із засад розумності та справедливості.
✔Переглядаючи справу, апеляційний суд зосередився на встановленні вини ОСОБА_2 у катастрофі літака, яка мала місце 04 липня 2012 року, проте поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки — літака, власником якого є В/Ч 9997, тому остання зобов`язана відшкодувати позивачу ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю батька, незалежно від своєї вини.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року за наслідками розгляду даної справи в частині вимог іншого позивача — ОСОБА_1 (провадження № 61-43717св18).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Суд першої інстанції урахував вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи у відповідності із такими вимогами і надав оцінку доводам учасників справи, перевіривши надані учасника доказами.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив протилежне за змістом судове рішення без належного спростування висновків районного суду, без зазначення новий доказів, які не були досліджені районним судом або досліджені ним із порушенням визначеної законом процедури, у зв`язку із чим без належного мотивування допустив переоцінку досліджених районним судом обставин та висновків.
8 августа вступит в силу Закон № 775-IX «О внесении изменений в Закон «О нотариате» относительно устранения законодательных коллизий и пробелов».
Предусмотрено, что нотариусы выдают свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов (бывших супругов) не только в случае смерти одного из супругов, но и на основании совместного заявления.
В Закон «О нотариате» включена статья, регулирующая порядок выдачи свидетельства на таком основании.
Нотариус на основании совместного письменного заявления супругов выдает одному или каждому из них свидетельство о праве собственности на долю в общем имуществе супругов, приобретенном ими за время брака.
Такое свидетельство может быть выдано каждому из супругов во время пребывания в браке или после расторжения брака.
По месту нахождения имущества выдается свидетельство о праве собственности на:
Для получения свидетельства на долю в имуществе нотариусу следует предоставить документы, подтверждающие право собственности на такое имущество. Свидетельство может быть выдано также при наличии государственной регистрации права собственности на это имущество в Государственном реестре прав на недвижимое имущество.
При выдаче свидетельства нотариус проверяет факт принадлежности имущества супругов (бывших супругов) на праве общей совместной собственности.
Далее
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 381/3165/17 та встановив, що існування між сторонами договірних правовідносин виключає можливість витребування майна на підставі положень статей 387, 388 ЦК України.
Обставини справи
Житлово-будівельний кооператив «М» звернувся до суду з позовом до особи_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суд установив, що згідно з витягом з протоколу позачергових зборі ЖБК «М» особу_1 прийнято до складу кооперативу з вступним внеском 100 000 грн.
В подальшому між кооперативом та особою_1 було укладено договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, відповідно до умов якого кооператив приймає члена кооперативу у дольове будівництво 105-квартирного житлового будинку та квартири (номер_1), загальна вартість якої складає 189 538 грн. Вважав, що особою_1 у порушення позачергових зборів членів ЖБК не було сплачено не тільки вступний внесок в розмірі 100 000 грн, а й не було проведено розрахунок за квартиру в порядку, визначеному в договорі. Проте особа_1 зареєстрував право власності на квартиру.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Київської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Також ВС зауважив, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Установивши, що особа_1 набув право власності на квартиру на підставі укладеного між ним та ЖБК «М» договору на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, який не оспорений та недійсним не визнавався (положення статті 204 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України, у зв’язку із чим правильно відмовив у задоволенні позову.
На підставі вказаного Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що між сторонами існують договірні правовідносини, що в свою чергу виключає застосування до виниклих правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України.
Президент України Володимир Зеленський подає на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Державного бюджету на 2020 рік» щодо збільшення розміру мінімальної заробітної плати до п’яти тисяч гривень з 1 вересня поточного року. Про це повідомила заступник керівника Офісу Глави держави Юлія Ковалів.
«Це важливий законопроект, який сьогодні вноситься Президентом до парламенту», – сказала вона під час брифінгу у Києві та додала, що «це перший крок для підняття соціальних гарантій громадянам».
Очікується, що Верховна Рада розгляне та затвердить зміни до основного фінансового документа до кінця серпня «на позачерговій сесії, яка буде скликана для розгляду законопроекту», зазначила заступник керівника Офісу Президента.
За словами Юлії Ковалів, відповідно до запропонованих змін до бюджету, основним джерелом для фінансування таких збільшених заробітних плат стане насамперед економія на обслуговуванні державного боргу.
Крім того, заступник керівника Офісу Президента нагадала, що минулого тижня Кабінет Міністрів схвалив макроекономічний прогноз на наступний рік, у якому також передбачено двоетапне підвищення мінімальної зарплати – до 6000 та 6500 гривень у 2021 році.
«На цій базі плануватиметься бюджет на 2021 рік, який, як передбачено законом, буде подано урядом до парламенту 15 вересня цього року», – констатувала Юлія Ковалів.
За матеріалами Офіс Президента України
Далее
Судовий наказ — форма судового рішення, запроваджена Цивільним процесуальним кодексом України, про стягнення з боржника грошової суми або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Судовий наказ є зручним механізмом для:
В таких випадках законом надано право звернутись до суду з вимогами, наведеними вище, із заявою про видачу судового наказу.
Важливо: враховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізований як в позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, подача заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність.
Судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Тобто має подвійну правову природу. Така його подвійна правова природа є винятком із загального правила та визначена необхідністю захисту безспірних прав стягувача у спрощеному порядку на підставі безспірних доказів.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень, порядок його видачі здійснюється за наказним провадженням, регламентованим ЦПК.
Але, що робити, якщо наприклад, судовий наказ видали у відношенні Вас, але Ви з ним не згодні.
