Опубликовано director 16 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Як вже повідомлялось, 15 червня Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» (законопроект № 5156).
Так, Законом передбачено звільнення від відповідальності за ухилення від сплати подактів та ЄСВ, за яких умов, читаємо далі.
Новими частинами до ст. ст. 212 та 212-1 КК встановлено, наступне — якщо діяння пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів, щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму податкових зобов’язань, то вони не вважаються умисним ухиленням від:
Статтю 88-1 «Недопустимість доказів, отриманих у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування» КПК викладено в редакції, згідно з якою, докази, отримані від відповідача у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, не можуть бути використані на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень.
Документи, подані особою в порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, зокрема одноразова (спеціальна) добровільна декларація, не можуть бути використані на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу, в межах складу та вартості об’єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Крім того, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 155-1, 162, 162-1, 163-1 (щодо самозайнятих осіб), 163-2 (щодо самозайнятих осіб у частині сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску), 163-4 (щодо самозайнятих осіб), 163-15 (щодо самозайнятих осіб), 164 (щодо самозайнятих осіб), 164-1, 164-2 (щодо самозайнятих осіб), 165-1 (щодо самозайнятих осіб), 166-6 (щодо самозайнятих осіб) Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності в разі подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації та сплати узгодженої суми збору відповідно до підрозділу 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу XX Податкового кодексу України, якщо такі діяння вчинені до 1 січня 2021 року та пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування або розпорядженням ними (в межах складу та вартості об’єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування).
За матеріалами https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 15 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Верховная Рада приняла закон №5153 «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно стимулирования детенизации доходов и повышения налоговой культуры граждан путем введения добровольного декларирования физическими лицами принадлежащих им активов и уплаты единовременного сбора в бюджет». Документ поддержали 243 народных депутата.
Фракции голосовали так:
- Слуга народа: за -176, против — 0, воздержались 16, не голосовали — 13;
- ОПЗЖ: за — 1, против — 0, воздержались — 16, не голосовали — 19;
- Батькивщина: за — 2, против — 0, воздержались — 18, не голосовали — 5;
- За майбутнє: за — 2, против — 0, воздержались — 11, не голосовали — 4;
- Довіра: за — 4, против — 0, воздержались — 11, не голосовали — 4;
- Голос: за — 0, против — 0, воздержались — 15, не голосовали — 0;
- Внефракционные: за — 6, против — 1, воздержались — 4, не голосовали — 6.
«Принятие Закона позволит создать стимулы для вывода из тени доходов, скрытых от налогообложения, будет способствовать повышению эффективности противодействия размыванию налоговой базы, привлечению в экономику Украины дополнительных ресурсов и ее активизации, повышению налоговой культуры граждан», — говорится в пояснительной записке.
Согласно документу, в Украине с 1 сентября 2021 года до 1 сентября 2022 года состоится одноразовое (специальное) добровольное декларирование активов физических лиц.
Под сбором с такого декларирования подразумевается одноразовый обязательный платеж, который декларант сам рассчитывает из стоимости принадлежащих ему активов. При этом он должен учитывать ставку такого сбора.
Закон предусматривает 5% сбора в отношении валютных ценностей, размещенных на счетах украинских банков. Также плательщик может выбрать 6% ставки и платить налоговое обязательство тремя равными частями ежегодно.
За валютные ценности, размещенные в иностранных банках определено 9% сбора. Также можно выбрать ставку в 11,5% и платить обязательства тремя равными частями ежегодно.
Также установлена ставка в 2,5% за номинальную стоимость гособлигаций со сроком более года, которые нельзя досрочно погасить. Это касается облигаций, приобретенных с 1 сентября 2021 го по 31 августа 2022 до представления добровольной декларации. Альтернативой является ставка 3%, которую равными частями надо будет выплачивать три года.
Добровольно задекларировать свои доходы смогут:
- физические лица, являющиеся резидентами Украины, в том числе и самозанятые лица;
- физические лица, не являющиеся резидентами Украины, но были ими в момент получения объектов декларирования, или на момент получения доходов, за которые получил соответствующее имущество.
Тех, кто имеет право на добровольное декларирование, но не воспользовались такой возможностью, закон будет определять такими, что сообщили контролирующий орган об отсутствии в собственности активов, полученных с доходов, с которых не уплачены или уплачены не в полном объеме налоги и сборы.
Не могут быть добровольными декларантами:
- лица, которые на начало периода такого декларирования является малолетними/несовершеннолетними или недееспособными и находятся на полном содержании других лиц (в том числе родителей) или государства;
- лица с ограниченной дееспособностью, и над которыми установлена опека или попечительство;
- лица, которые начиная с 1 января 2010 года выполняют или выполняли в Украине публичные функции, предусмотренные законом «О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения»;
- лица, находящиеся под специальными экономическими и другими санкциями, введенными против них Украина.
В первом чтении Верховная Рада приняла закон №5153 во время заседания 30 марта. В первом чтении за него проголосовали 245 народных депутатов.
В то же время Верховная Рада приняла в целом еще один закон из пакета о налоговой амнистии. Речь идет о документе №5155, который вносит изменения в ст. 16 закона «О валюте и валютных операциях». Во втором чтении за него проголосовали 255 народных депутатов. Документ должен решить спорные вопросы в сфере валютного регулирования. В частности, закон отменяет штрафы за нарушение валютного законодательства или нормативных правовых актов Национального банка Украины. Однако, это касается только тех украинцев, которые согласились воспользоваться налоговой амнистией и добровольно задекларировали свое имущество.
Источник: https://zn.ua
Далее
Опубликовано director 15 Июн 2021 в Главная | Нет комментариев
Мінфін наказом від 19.03.2021 р. № 163 затвердив Положення про форму та зміст структури власності.
Опублікований в газеті «Урядовий кур’єр» від 11.06.2021 року, набирає чинності із 11.07.2021 року.
Відтак, розпочинаючи із 11.07.2021 р. на протязі 3-х місяців необхідно подати відомості про кінцевих бенефіцеарів у вигляді структури власності.
Структура власності — офіційний документ, який для встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи в обов’язковому порядку надається держреєстратору.
Його готують в довільній формі та у вигляді схематичного зображення. В структурі власності показують всіх осіб, які прямо чи опосередковано володіють юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами. У структурі власності потрібно зазначити розмір участі кожного з власників, а також вказати осіб, які незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи. Крім того, необхідно зазначати опис здійснення та характер вирішального впливу кінцевого бенефіціарного власника на діяльність юридичної особи.
Якщо відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи чітко не відслідковуються за даними ЄДР, то до схематичного зображення необхідно також додати офіційні документи, що підтверджують можливість здійснювати такий вирішальний вплив.
Зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднено за посиланням на офіційному вебсайті Мінфіну.
Також зобов’язано підтримувати інформацію про КБВ та структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти держреєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати держреєстратору документи, що підтверджують ці зміни.
Оновити відомості про КБВ в ЄДР можливо також під час проведення окремої реєстраційної дії, так і в рамках здійснення інших реєстраційних дій, при проведенні яких передбачено подання документів для встановлення інформації щодо КБВ.
Крім того Мін’юст перевірятиме факти неподання інформації про КБВ.
Так, повідомляємо, що Юридична компанія-Лєгал надасть юридичну допомогу у поданні таких відомостей, за консультацією звертайтесь за адресою:Адміральський проспект, 25, оф. 9
Далее
Опубликовано director 14 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
С 3 июня 2021 года в странах Европейского Союза начали действовать новые правила ввоза и вывоза наличных денег, ценных бумаг и вещей. При этом определение «наличных» расширено за счет включения в данный термин некоторых других ценных предметов.
Об этом сообщается на сайте Еврокомиссии. В частности отмечается, что новые правила внедрены в рамках усилий ЕС по борьбе с отмыванием денег и финансированием терроризма.
Теперь все путешественники, въезжающие на территорию ЕС или выезжающие с нее, обязаны заполнить декларацию о наличных деньгах на сумму 10 тысяч евро или более. Таможенные органы имеют право проверять людей, их багаж и транспортные средства, а также задерживать незадекларированные наличные деньги.
Под новые правила ЕС подпадают не только наличные суммой 10 тыс. евро и более (либо эквивалент в другой валюте), а также и «другие ценные предметы, включенные в новое понятие наличных денег». В частности, к таким ценным предметам отнесены:
- банкноты и монеты (включая валюту, которая сейчас вышла из обращения, но которую все еще можно обменять в финансовом учреждении или центральном банке);
- инструменты на предъявителя, такие как чеки, дорожные чеки, векселя и денежные переводы;
- золотые монеты с содержанием золота не менее 90%;
- золотые слитки, самородки или комки с содержанием золота не менее 99,5%.
Таможенные органы теперь могут также требовать представления декларации о пересылке 10 тысяч евро или более наличными по почте или курьером. В самой кассовой декларации указывается подробная информация о происхождении и будущее использование наличных.
Важным новшеством является то, что новые правила разрешают таможенным органам действовать в отношении сумм и меньше 10 тысяч евро, когда есть признаки того, что наличные деньги связаны с преступной деятельностью.
В своем сообщении Европейская Комиссия не указала, какие конкретно ждут штрафы возможных нарушителей, однако отметила, что каждая страна-член ЕС может применять свои собственные санкции. В некоторых странах Евросоюза также есть национальные положения, регулирующие перевозки наличных между государствами-членами ЕС или даже внутри одной страны.
Источник: OBOZREVATEL
Далее
Опубликовано director 14 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заінтересованої особи (боржника) на ухвалу районного суду у справі за заявою банку про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання. Апеляційний суд залишив без змін ухвалу місцевого суду, постановлену у відкритому судовому засіданні, про задоволення заяви банку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
У касаційній скарзі заінтересована особа послалася на те, що суд першої інстанції не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, судових повісток вона не отримувала, а апеляційний суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного провадження, й вона була позбавлена доступу до правосуддя.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також статей 8–12, 128–130, 372 ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка отримала судові повістки про розгляд районним судом заяви банку.
Порушень припустився й суд апеляційної інстанції.
Призначаючи справу до судового розгляду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що вона буде розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Апеляційний суд прийняв постанову по суті спору, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Проте згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37–40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Предметом розгляду цієї справи в суді першої інстанції було: поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України); видача дубліката виконавчого документа, що унормовано підпунктом 17.4 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвал суду щодо вирішення вказаних процесуальних питань немає в переліку, що наводиться в ч. 2 ст. 369 ЦПК України, на що апеляційний суд уваги не звернув, безпідставно розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Із постановою Верховного Суду від 2 червня 2021 року у справі № 2-2617/2009 (провадження № 61-4650св21) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua/.
Далее
Опубликовано director 14 Июн 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи в інтересах неповнолітньої дочки до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.
У зв’язку із смертю колишнього чоловіка, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачка в інтересах їхньої спільної неповнолітньої дочки звернулася до відповідача із заявою про отримання в порядку ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» одноразової допомоги в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Також через настання страхової події, дочці загиблого як особі, яка перебувала на його утриманні, була призначена та виплачена одноразова допомога в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте в задоволенні вимог заявниці відмовили з посиланням на те, що її дочка не входить до складу сім’ї загиблого. Вважаючи такі дії протиправними, позивачка оскаржила їх до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що неповнолітня дочка потерпілого не є членом сім’ї свого батька, оскільки проживала окремо, спільним побутом вони з ним пов’язані не були, взаємних прав та обов’язків не мали. Натомість згідно з інформацією, зазначеною в довідці Виконкому селищної ради, разом із загиблим чоловіком мешкала його співмешканка.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове – про часткове задоволення позову.
Визначення поняття сім’ї та її членів закріплено в Сімейному кодексі України. За його нормами дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України).
Суд указав, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить визначення сім’ї та її членів.
За такого правового регулювання, з урахуванням предмета спору, Верховний Суд дійшов висновку, що СК України є спеціальним законом, який має враховуватися при визначенні поняття сім’ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Отже, факт проживання неповнолітньої дочки після розлучення подружжя окремо від батька (в цьому випадку потерпілого) не свідчить, що вона перестала належати до сім’ї потерпілого та, відповідно, втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настання страхового випадку.
Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 360/1239/19.
Далее
Опубликовано director 14 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Комітет з питань правової політики рекомендує Верховній Раді прийняти за основу законопроект № 5067 про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності справ Верховному Суду як суду першої інстанції.
Про це повідомила прес-служба ВРП.
Законопроектом пропонується визначити, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, виключивши відповідні категорії справ з виключної підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Розгляд справ пропонується здійснювати Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду. Передбачено, що судом апеляційної інстанції у зазначених вище справах буде Велика Палата Верховного Суду.
Після першого читання планується внести зміни до законопроекту та встановити, що акти Кабінету Міністрів України оскаржуються у Верховному Суді як у суді першої інстанції, а акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку України та інших суб’єктів владних повноважень — у суді апеляційної інстанції.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 11 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Плануючи будівництво на присадибній ділянці (садовій або дачній) часто виникають питання щодо того, які об’єкти потребують отримання дозвільної документації на початок будівництва, а які можна будувати без відповідної документації. Про особливості такого будівництва розповідає фахівчиня Самбірського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Леся Сушко.
Приватні будинки
Перш за все, необхідно нагадати, що на сьогодні для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.
Водночас на виконання Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» 07 червня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийняв постанову № 406, якою затверджено Перелiк будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та пiсля закінчення яких об’єкти не підлягають прийняттю в експлуатацію (далі – Перелік). Зокрема це стосується зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, наметів, альтанок, накриття, естакад, літніх душових, сходів, теплиць, гаражів, криниць, свердловин, люфт-клозетів, вигрібних ям, замощень, парканів, вбиралень, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, хвірток, приямків, терас, воріт, ґанків.
Гаражі
Cьогодні не потребує оформлення спеціальних документів будівництво гаражів, щоправда, без влаштування фундаментів.
Будівництво капітальних гаражів, тобто таких, що мають фундамент і не є тимчасовими спорудами, потребує оформлення будівельного паспорта та повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Огорожі (паркани)
Як зазначалося вище, влаштування огорож (парканів) на присадибних, дачних та садових ділянках не потребує оформлення дозвільних документів. Однак їх зведення має відповідати вимогам будівельних норм. Так, відповідно до ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції (проникнення сонячних променів) та провітрювання суміжних територій.
Приєднання та підключення до мереж
Приєднання та пiдключення до інженерних мереж відповідно до технічних умов iндивідуальних (садибних) житлових будинкiв, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках та земельних ділянках для будівництва індивідуальних гаражів, також не потребує оформлення дозвільної документації.
Тому, враховуючи положень Переліку, постачальники електроенергії, газу, води не мають права вимагати оформлення дозвільних документів на приєднання та підключення будинків та господарських будівель і споруд до своїх мереж.
Також без отримання додаткових документів дозволяється оснащувати будівлі і споруди приладами для ведення відокремленого обліку теплової енергії, гарячої і холодної води.
Покрівля, дверні та віконні прорізи
Заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції, а також заміна вже існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів теж проводиться без необхідності отримання окремих дозволів.
Перепланування
Роботи з переобладнання та перепланування житлового будинку чи приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують оформлення документів, що дають право на виконання будівельних робіт. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується.
Багатоквартирні будинки
Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для проживання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать правил експлуатації будинку і санітарно-технічних вимог.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі – Правила), встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Пунктом 1.4.1 Правил визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Водночас, як вже зазначалося, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, – щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Відповідні норми знайшли свої відображення і у рішеннях суду, наприклад, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 462/2845/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі № 727/11479/17.
Проведення будь-якого ремонту чи реставрації у приміщенні, у тому числі квартирі, що знаходиться у будинку-пам’ятці архітектури національного або місцевого значення здійснюється лише за наявності письмового дозволу Міністерства культури України або органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації (стаття 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 10 Июн 2021 в Главная | Нет комментариев
Наразі ділимось з Вами приємною новиною, — справа, якою ми займались із 2015 року, сьогодні отримала рішення, якого ми так чекали!
Справа № 520/15772/15-ц про стягнення кредитної заборгованості.
Рух справи:
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 139 209, 35 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 944 277, 75 грн; та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 72 655, 16 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 536 656, 63 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поручителя за договором поруки № 0029/P2 від 02 листопада 2006 року, а також з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , поручителя за договором поруки № 0029/P2 від 31 жовтня 2006 року, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором за № OD33AE00000029 від 31 жовтня 2006 року станом на 02 жовтня 2016 року в загальній сумі заборгованості за кредитом 18 202, 01 долари США, та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 1 151 684, 12 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів позичальнику, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 18 202, 01 долари США та пеня у сумі 1 151 684, 12 грн, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поручителя за договором поруки № 0029/Р від 31 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , поручителя за договором поруки № 0029/Р2 від 02 листопада 2006 року, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № OD33АЕ00000029 від 31 жовтня 2006 року станом на 02 жовтня 2015 року в сумі 18 202,01 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 жовтня 2015 року складає 384 972, 51 грн, та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у сумі 384 972, 51 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а тому невиконання зобов`язань за кредитним договором дає підстави для стягнення з відповідачів боргу в розмірі 18 202, 01 долари США. Водночас, зважаючи на те, що розмір нарахованої банком пені значно перевищує розмір збитків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 384 972, 51 грн, що відповідає сумі основного боргу.
У липні 2018 року Адвокат в інтересах клієнта звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2017 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2018 року і ухвалити нове рішення.
Фактичні обставини справи:
Суди встановили, що 31 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № OD33АЕ00000029, відповідно до умов якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 26 850, 00 доларів США, а ОСОБА_1 отримала та зобов`язалася їх повернути в строк до 27 жовтня 2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 31 жовтня 2006 року укладено договір поруки № 0029/Р, згідно умов якого ОСОБА_2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати як солідарний боржник по зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору № 455-013/ФКВІП-08 від 31 жовтня 2006 року.
Також у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № OD33АЕ00000029, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 02 листопада 2006 року було укладено договір поруки № 0029/Р2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання відповідати як солідарний боржник по зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов цього кредитного договору.
Відповідно до пункту 2 договорів поруки поручитель відповідає перед банком за невиконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і позичальник.
Далее
Опубликовано director 10 Июн 2021 в Новости | Нет комментариев
Кабінет Міністрів схвалив зміни до законодавства України щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв’язку з неналежними умовами тримання. Крім того, ці зміни впроваджують у національне законодавство ефективні превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту у випадку неналежних умов тримання під вартою.
Про це повідомляє «Я і Закон» з посиланням на пресслужбу Кабміну.
Заступник Міністра юстиції Олена Висоцька зазначила, що схвалені зміни забезпечать відповідність законодавства України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає Європейський суд з прав людини.
Зокрема, 30 січня 2020 року ЄСПЛ ухвалив вже друге «пілотне» рішення у справах проти України та вказав на нагальність якнайшвидшого вжиття комплексних заходів як для покращення матеріально-побутових умов тримання під вартою, так і впровадження ефективних превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту у випадку неналежних умов тримання під вартою.
Станом на сьогодні на контролі Комітету міністрів Ради Європи в рамках групи справ, яка стосується проблеми неналежних умов тримання під вартою, знаходиться 81 рішення ЄСПЛ, а це близько 1/7 від загальної кількості усіх справ на контролі КМ РЄ щодо України. Також ще близько 120 заяв такої ж категорії наразі очікують розгляду в Європейському суді.
«Такий показник свідчить про те, що проблема неналежного тримання осіб в пенітенціарних установах є надзвичайно актуальною та вимагає прийняття нагальних та комплексних заходів для її вирішення. Схвалення та подальше прийняття запропонованих законопроектів – це важливий крок до покращення умов тримання під вартою», — наголосила Олена Висоцька.
Підтримані Урядом ініціативи вносять зміни до Кримінального, Кримінального процесуального кодексу, Кримінально-виконавчого кодексу та низки інших законодавчих актів України.
Відповідно до прийнятих змін, встановлюються наступні компенсаційні та превентивні заходи у випадку неналежних умов тримання під вартою:
- скорочення строку покарання, після якого може бути застосовано умовно-дострокове звільнення на строк, протягом якого особа трималася у неналежних умовах в установах попереднього ув’язнення або виконання покарань;
- заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням на строк, протягом якого особа трималася у неналежних умовах;
- надання можливості зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК.
Факт та/або строк тримання особи у неналежних умовах встановлюватиметься рішенням комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань.
Водночас встановлюється можливість вирішення місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, питання про оскарження рішення відповідної комісії.
«Змінами закріплюється право особи протягом шести місяців з дня відбуття покарання у виді арешту або позбавлення волі звернутися з клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає, про встановлення факту та строку тримання особи у неналежних умовах в установах попереднього ув’язнення або виконання покарання», — додала заступник Міністра.
Крім того, вказані зміни закріплять правові підстави для утворення місцевими органами виконавчої влади комісій з розгляду скарг. Доцільність утворення комісій з розгляду скарг на місцевому рівні обумовлена територіальним розташуванням установ виконання покарань та попереднього ув’язнення, а також рекомендаціями Європейського суду, зокрема щодо незалежності органу з розгляду скарг від пенітенціарних органів, ефективної участі ув’язненого у розгляді його скарги та забезпечення оперативного та ретельного розгляду скарги.
«Враховуючи наведене, утворення комісій з розгляду скарг місцевими державними адміністраціями забезпечить оперативність розгляду скарг, безпосереднє дослідження умов тримання осіб в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань, об’єктивність та обґрунтованість прийнятих рішень», — пояснила Олена Висоцька.
Схваленим пакетом законопроектів визначено механізм звернення до комісій. Він передбачає такі етапи:
1) особа, взята під варту, засуджений, член сім’ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання у неналежними умовах до адміністрації місця попереднього ув’язнення, установи виконання покарань, яка невідкладно надсилає цю заяву до комісії з розгляду скарг або безпосередньо до комісії з розгляду скарг на відповідній території, в межах якої відбуває покарання;
2) Комісія з розгляду скарг розглядає заяву про встановлення факту тримання у неналежних умовах протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання заяви та надсилає рішення засудженому.
3) У десятиденний строк після отримання відповідної заяви особи, взятої під варту, засудженого члени комісії з розгляду скарг уповноважені відвідати установу попереднього ув’язнення чи виконання покарань та вивчити стан дотримання адміністрацією установи умов тримання.
4) Копія рішення комісії з розгляду скарг, яким встановлено факт та/або строк тримання особи, взятої під варту, засудженого у неналежних умовах надсилається до територіального органу управління та окружної прокуратури, в межах територіальної юрисдикції якої засуджений відбуває покарання, для вжиття заходів попередження порушень і відшкодування за неналежні умови тримання.
Джерело: https://yaizakon.com.ua
Далее
