Юридическая Компания

Главная

Юридической компании Легал — 10 лет!!!

Опубликовано 16 Ноя 2021 в Главная | Нет комментариев

Юридической компании Легал — 10 лет!!!

16 ноября 2021 года Юридической компании — Легал исполняется 10 лет с момента регистрации.

Ровно 10 лет назад мы открыли для Вас свои двери!

10 лет мы оказываем юридические услуги, как физическим, так и юридическим лицам!

В связи с чем хотим выразить благодарность Всем тем, кто доверился нам и стали не только нашими клиентами, но и друзьями!

Всем тем, кто трудился на благо компании и помогал зарабатывать хорошую репутацию и отличные отзывы!

Сейчас компания уверенно держит  курс вперед и нацелена только на ПОБЕДУ, но мы благодарны всем, даже за самое маленькое участие в жизни Юридической компании -Легал!

Именно благодаря Вам мы с гордостью сейчас отмечаем юбилей!

Ваша, ЮК-Легал!

Далее

Витребування майна у добросовістного набувача. Наша справа — наша перемога!

Опубликовано 15 Ноя 2021 в Главная | Нет комментариев

Витребування майна у добросовістного набувача. Наша справа — наша перемога!

Справа № 520/15951/18 розглядається із жовтня 2018 року.

Адвокат Єфімова Лариса Яківна здійснює представництво та захист інтересів позивача.

Суть справи:  ОСОБА_1  є власником транспортного засобу «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Під час його тривалого перебування разом із дружиною за межами України, а саме 03 серпня 2018 року, його автомобіль перереєстровано на ОСОБА_3 шляхом підробленої довіреності. До злочину причетний ОСОБА_4 — син його дружини, який, скориставшись їхньою відсутністю, заволодів документами позивача (вітчима), виготовив підроблений паспорт, у якому були зазначені його особисті дані, та переоформив вказаний автомобіль на сторонню особу, яка в свою чергу зробила ще раз відчудження автомобіля.

Згоди на відчудження належного йому транспортного засобу Позивач не надав. Виходячи зі змісту ст.ст. 387, 388 Цивільного Кодексу України (Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України) адвокат просила суд витребувати автомобіль у добросовістного набувача.

Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями суду, адвокат звернулась із касаційною скаргою.

Постановою від 3.11.2021 року ВС КЦС вищенаведені рішення скасовано, а справу повернуто на новий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19 червня 2009 року ОСОБА_1 придбав та 24 червня 2009 року зареєстрував автомобіль «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

03 серпня 2018 року автомобіль «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2,  в Регіональному сервісному центрі МВС в Одеській області перереєстровано на ОСОБА_3

08 серпня 2018 року вказаний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_5

09 серпня 2018 року від дружини позивача ОСОБА_6 надійшла заява до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якій вона просить прийняти міри щодо її сина ОСОБА_4 , який в період з березня по липень 2018 року, шляхом вільного доступу, незаконно заволодів автомобілем марки «Skoda Super B», сірого кольору, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим спричинив їй майнову шкоду.

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. із заявою про скасування довіреності від 03 серпня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за № 2824, та довіреності від 30 липня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за № 2750, на ім`я ОСОБА_4

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А. М. із заявою про скасування довіреності від 30 липня 2018 року, зареєстрованої у реєстрі за    № 5000, на ім`я ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація — це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло  з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач наполягав на тому, що спірне майно вибуло з його власності поза його волею, оскільки довіреності, на підставі яких відчужений належний йому автомобіль, він не видавав, адже станом на час їх видачі він перебував за межами України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів шахрайського заволодіння його автомобілем.

З таким висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Далее

Реформування дошкільної освіти, чого чекати від нового законопроєкту

Опубликовано 21 Окт 2021 в Главная | Нет комментариев

Реформування дошкільної освіти, чого чекати від нового законопроєкту

Новації у дошкільній освіті оголошені у законопроекті № 6172 про дошкільну освіту, який внесений Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, у законопроекті визначено, що вікова періодизація розвитку дітей така:

  • вік немовляти — від народження до 1 року;
  • ранній вік — від 1 до 3 років;
  • дошкільний вік — від 3 до 6 (7) років, який охоплює:
  • молодший дошкільний вік — від 3 до 4 років;
  • середній дошкільний вік — від 4 до 5 років;
  • старший дошкільний вік — від 5 до 6 (7) років.

Законопроєктом передбачено, що кожна дитина має право на здобуття дошкільної освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі дошкільної освіти.

Передбачається ведення обліку дітей для ефективного визначення і закріплення за закладом дошкільної освіти місцевими органами виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Органи влади мають врахувати спроможність кожного закладу приймати дітей і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових груп. При цьому кількість груп має забезпечувати здобуття дошкільної освіти усіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу дошкільної освіти (дошкільного підрозділу).

У законопроекті прописано, що діти можуть здобувати дошкільну освіту у закладі дошкільної освіти, у сім’ї — за індивідуальною формою, а саме:

1) сімейною (домашньою) формою, організованою батьками і реалізованою:

  • самостійно батьками;
  • за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну педагогічну освіту;
  • за допомогою фізичних осіб-підприємців, що забезпечують здобуття дошкільної освіти;

2) педагогічного патронажу за допомогою суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти.

Мовою освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є державна мова.

При цьому, закріплено право на здобуття дошкільної освіти мовою відповідного корінного народу чи національної меншини поряд із державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах дошкільної освіти або через національні культурні товариства, шляхом створення окремих груп з провадженням освітнього процесу відповідною мовою поряд із державною мовою і не поширюється на групи з провадженням освітнього процесу державною мовою.

Перелік освітніх галузей, що вивчаються державною мовою і мовою корінного народу чи національної меншини України, визначається освітньою програмою закладу дошкільної освіти згідно з вимогами державного стандарту до опанування вихованцями державною мовою та з урахуванням особливостей мовного середовища.

Важливо: приватні суб’єкти освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім тих, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити оволодіння їх вихованцями державною мовою відповідно до вимог державного стандарту.

Хто може надавати послуги дошкільної освіти:

  • заклади дошкільної освіти;
  • дошкільні підрозділи, утворені відповідно до законодавства;
  • фізичні особи-підприємці, що провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти;
  • фізичні особи, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність.

Типи закладів дошкільної освіти:

дитячий садок — заклад дошкільної освіти (дошкільний підрозділ) для дітей віком від 1 до 6 (7) (7 (8) — для дітей з особливими освітніми потребами) років;

спеціальний дитячий садок — заклад дошкільної освіти (дошкільний підрозділ) для дітей віком від 1 до 7 (8) років з порушеннями слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку;

Далее

Вимоги для розміщення пасіки

Опубликовано 19 Окт 2021 в Главная | Нет комментариев

Вимоги для розміщення пасіки
Бджільництво на сьогодні це вже не тільки хоббі, а і непоганий бізнес.
У звязку із чим, ми підготували для Вас, з метою ознайомлення, основні вимоги для розміщення пасіки.
«Статтями 11, 12 Закону України «Про бджільництво» встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи.
Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці.
Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт.
Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Розділом 1 «Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік» Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами.
Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади.
При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім`ю потрібно 30 — 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл.
При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір`ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9, а також «Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки» та «Порядку реєстрації пасік», затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 року №184/82, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.

З повагою, Адвокат Л.Я. Єфімова!

Далее

До уваги клієнтів ЮК-Лєгал!

Опубликовано 13 Окт 2021 в Главная | Нет комментариев

До уваги клієнтів ЮК-Лєгал!

Шановні наші клієнти, просимо звертати увагу, що в територіальній близькості від Юридичної компанії-Лєгал знаходиться юридична компанія із дуже співзвучною назвою.

Але, в той же час, керівництво ЮК-Лєгал не має жодного відношення до такої компанії. Вони не є нашими партнерами, не є нашим представництвом, тощо.

Ми нагадуємо, що всі наші контактні телефони наведені на сайті компанії, за іншими, ми не спілкуємось, консультацій не надаємо!

Також нагадуємо, що працюємо виключно на договірній основі!

Наші консультації є платними, вартість яких ми озвучуємо до того, як записати Вас певний час.

Дуже прикро, що на сьогодні, шахраї намагаються користуватись імям Юридичної компанії-Лєгал, на репутацію якого ми працювали роками, честно та сумлінно!

Укладаючи будь-які договора, звертайте увагу на реквізити компанії, назву.

Ще раз нагадуємо, що наша юридична назва: ТОВ «Юридична компанія-Лєгал», саме через букву Є.

Прохання, перед тим, як писати відзив, переконайтесь, що Ви укладали договір саме з нами!

 

Далее

Що таке сертифікат на знання української мови? І кому та коли він потрібен, далі

Опубликовано 11 Окт 2021 в Главная | Нет комментариев

Що таке сертифікат на знання української мови? І кому та коли він потрібен, далі

Набрання чинності деякими положеннями мовного закону зумовило появу неочікуваних труднощів для бажаючих потрапити на публічну службу, а також для отримувачів ліцензії на освітню діяльність.

Так, вимагається екзаменаційне підтвердження рівня знання української мови відповідно до нової класифікації.

Класифікація рівнів володіння державною мовою розробляється і затверджується Національною комісією зі стандартів державної мови з урахуванням рекомендацій Ради Європи з мовної освіти (CEFR).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачений список осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків.

Цей перелік дуже широкий: від Президента, Прем’єр-міністра, членів Кабінету Міністрів до керівників інших центральних органів виконавчої влади та їхніх заступників, депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування і т.п.

Підпадають під дію закону усі державні службовці, службовці Національного банку, особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, посадові особи Нацполіції.

У цьому переліку, крім суддів та прокурорів, є також і адвокати, і нотаріуси, керівники закладів освіти всіх форм власності і працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

Закон вимагає, щоб підтвердження рівнем володіння державною мовою зобов’язані надавати усі особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені ч.1 ст.9 закону. І таким документом є державний сертифікат про рівень володіння державною мовою.

Складати іспит можна на будь-якій локації, незалежно від місця проживання. Перелік іспитових локацій наведений на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.

Для складання іспиту необхідно:

  • онлайн зареєструватися, зазначивши ПІБ, дату, місце і час складання іспиту (із запропонованих варіантів); при реєстрації в календарі є активними тільки ті дати, на які в обраному центрі є вільні місця, інакше ви побачите повідомлення, що вільних місць у центрі немає, але додавання вільних місць у системі відбувається постійно;
  • прийти на зареєстрований час до обраної локації з документом, що ідентифікує особу, та пристроєм КЕП;
  • скласти іспит, використовуючи платформу.

Якщо іспит складений незадовільно, скласти його знову можливо тільки через 4 місяці.

Результати іспиту встановлюються не пізніше 15 календарних днів від дати складення іспиту. 

Запис про позитивний результат заноситься до Реєстру державних сертифікатів. Порядок ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 584.

!Відповідно до Порядку проведення іспитів на рівень володіння державною мовою претендентам заборонено: спілкуватися в будь-якій формі під час виконання завдань з іншими претендентами або третіми особами; списувати відповіді; використовувати засоби зв’язку, пристрої для зчитування, оброблення, збереження та відтворення інформації, що не передбачені процедурою проведення іспиту; робити помітки, що можуть ідентифікувати особу. Усе перераховане є підставою для припинення іспиту для претендента.

Сам іспит триватиме 30 хвилин.

Варто знати:

Уповноважені установи (організації), які проводять іспити на рівень володіння державною мовою, не надають роз’яснень щодо оцінювання іспитових робіт претендентів, рішень Комісії щодо встановлення результатів іспиту, процедури подання скарг та оскарження результатів іспиту.

Основне призначення уповноважених установ (організацій) – забезпечити належні матеріально-технічні та організаційні умови для проведення іспитів на визначення рівня володіння державною мовою. Їхній обов’язок – ідентифікувати претендентів перед початком іспиту та супроводжувати технічно перебіг іспитової сесії.

Усі питання щодо організації та проведення іспитів, а також їхніх результатів слід спрямовувати на офіційні комунікаційні канали Комісії: info@mova.gov.ua, (044) 235-00-30.

Далее